Задачі з кримінального права (7)

Задачі з кримінального права 

7. Сітало за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, був звільнений від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки колективу житлово-експлуатаційної контори (ЖЕК) № 307 Дарницького району м. Києва, де він працював слюсарем-сантехніком. Протягом перших 6 місяців з дня передачі на поруки він поводив себе належним чином, але потім кілька разів з’являвся на роботу в стані сп’яніння, допустив прогул, а за 2 місяці до закінчення річного строку поручительства вчинив ще одну крадіжку.

У зв’язку з цим колектив ЖЕКу прийняв рішення про відмову від поручительства за Сітало і направив це рішення до відповідного суду.

Яке рішення щодо Сітало має прийняти суд? Чи може вчинена ним друга крадіжка розглядатись як повторна?

8. Борисенко в ніч перед відправленням його до місця строкової військової служби у Збройних Силах України напав на 20-річну Кислицьку і, застосувавши фізичне насильство, вчинив з нею кілька статевих актів. Була порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 152 КК і проведене досудове слідство. Воно через 2 місяці було зупинене, оскільки не було встановлено особу, яка вчинила злочин.

Через 10 місяців після цього у короткотермінову відпустку до Києва приїхав Борисенко, який проходив службу в прикордонних військах. Під час випадкової зустрічі він був впізнаний Кислицькою і затриманий. Досудове слідство було відновлене. У ході досудового слідства було встановлено, що на військовій службі Борисенко зарекомендував себе з позитивної сторони: є відмінником бойової підготовки, користується авторитетом у товаришів по службі, особисто затримав 12 порушників кордону. До закінчення досудового слідства він відшкодував Кис-лицькій моральні збитки, і вона написала заяву на ім’я слідчого, що не заперечує проти звільнення Борисенка від кримінальної відповідальності. Додавши заяву до матеріалів кримінальної справи, слідчий направив її до суду.

Варіант 1. Кислицькій на момент зґвалтування не виповнилося 18 років, тому кримінальна справа була порушена за ч. 3 ст. 152 КК.

Варіант 2. Борисенко не лише зґвалтував Кислицьку, а і задовольнив статеву пристрасть неприродним способом.

Ознайомтеся зі статтями 152 і 153 КК.

Чи може суд звільнити Борисенка від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК?

9.  Зарубу було затримано за вчинення шахрайства, і щодо нього була порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 190 КК. У ході досудового слідства було встановлено, що за 4 роки до вчинення останнього злочину Заруба також вчинив шахрайство, але тоді йому вдалося втекти від працівників міліції та потерпілого, які намагалися затримати його на місці злочину.

Варіант. За 4 роки до вчинення шахрайства Заруба вчинив кишенькову крадіжку без обтяжуючих обставин.

Як має бути вирішене питання щодо кримінальної відповідальності Заруби за перший злочин? Який вплив буде мати факт вчинення першого злочину на кваліфікацію другого злочину?

10. Книш брав участь у груповій хуліганській бійці, але затриманий за цей злочин не був. Через 3 роки він на ґрунті особистих неприязних стосунків заподіяв умисне легке тілесне ушкодження своєму сусідові Бабенку. Останній з цього приводу пройшов освідування, але заяву до суду не подав. Через 1 рік 10 місяців після вчинення другого злочину Книш знову побив Бабенка, заподіявши на цей раз умисне легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

З приводу двох останніх злочинів Бабенко звернувся до суду в порядку ч. 1 ст. 27 КПК. Була порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 125 та ч. 2 ст. 125 КК. Під час судового розгляду був також встановлений факт участі Книша у груповому хуліганстві. У зв’язку з цим щодо нього була порушена окрема (друга) кримінальна справа за ч. 2 ст. 296 КК.

Кримінальна справа щодо Бабенка, порушена за ч. 1 ст. 125 та ч. 2 ст. 125 КК, слухалась судом 3 місяці; досудове слідство у кримінальній справі, порушеній за ч. 2 ст. 296 КК, тривало 2 місяці.

Варіант. Через 3 роки після вчинення першого злочину Книш заподіяв Бабенку умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження. У зв’язку з цим друга кримінальна справа щодо нього була порушена за ч. 2 ст. 296; ч. 1 ст. 122 КК.

Ознайомтеся зі статтями 122, 125, 296 КК та ч. 1 ст. 27 КПК.

Яке рішення має прийняти суд у кожній кримінальній справі?

11. У 17-річному віці Брязкун вчинив незакінчений замах на умисне вбивство з ревнощів. Про цей злочин правоохоронні органи не дізналися. Через 12 років Брязкун вчинив умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, але і цього разу затриманий не був. Через 2 роки 6 місяців Брязкун був затриманий за носіння фінського ножа без відповідного дозволу. В ході досудового слідства стало відомо про перші два злочини, вчинені Брязкуном. У зв’язку з цим строки досудового слідства неодноразово продовжувались, і справа була передана до суду через 1 рік 6 місяців після затримання Брязкуна за вчинення останнього злочину.

Варіант 1. Брязкун вчинив незакінчений замах на умисне вбивство з ревнощів у 19-річному віці.

Варіант 2. У 19-річному віці Брязкун вчинив незакінчений замах на умисне вбивство з корисливих мотивів.

Варіант 3. Через 12 років після незакінченого замаху на умисне вбивство з ревнощів Брязкун вчинив злочин, передбачений ст. 116 КК.

Ознайомтеся зі статтями 115, 116, 118 та ч. 2 ст. 263 КК.

Яке рішення щодо перших двох злочинів має (може) прийняти суд?

12. Через 1 рік 9 місяців після вчинення Поліщуком злочину, передбаченого ч. 1 ст. 225 КК, щодо нього була порушена кримінальна справа. У ході досудового слідства було встановлено, що за рік до вчинення цього злочину Поліщук при одержанні квартири здійснив підроблення документа та його використання, а також дав хабара начальнику відділу райдержадмі-ністрації. Водночас було встановлено, що з боку останнього мало місце вимагання хабара, а за підроблення документа та його використання Поліщук підлягав звільненню від кримінальної відповідальності на підставі закону України про амністію, який набув чинності через два місяці після вчинення цих злочинів.

Ознайомтеся зі статтями 358 і 369 КК.

Як має бути вирішене питання про кримінальну відповідальність

Поліщука за вчинені ним злочини, якщо досудове слідство тривало 3 місяці?

Покарання та його види

ЗАДАЧІ:

1.  Суддею місцевого суду Печерського району м. Києва за дрібне розкрадання державного майна Пронька піддано штрафу на суму 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Через два місяці в Солом’янському районі м. Києва його було затримано за таємне викрадення гаманця у Сокальської. За це Пронька було засуджено до штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ознайомтеся зі ст. 51 КАП та ст. 185 КК і визначте юридичну природу штрафу у кожному з цих випадків.

2.  Шумський, керуючи в нетверезому стані автомашиною «Москвич», що належала Рукавишникову, порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого машина перекинулася. Рукавишникову заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження. За ч. 1 ст. 286 КК Шумський

засуджений до 1 року виправних робіт з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

Розглянувши справу в апеляційному порядку, апеляційний суд вирок місцевого суду в частині позбавлення права керувати транспортними засобами скасував. При цьому він послався на те, що півроку тому Шумського за керування транспортними засобами в стані сп’яніння уже позбавлено такого права строком на два роки і тому призначати покарання такого ж виду необхідності не було.

Чи правильно вирішив справу апеляційний суд?

3. За крадіжку державного майна Борецького було засуджено за ч. 1 ст. 81 КК 1960 р. до 1 року 6 місяців виправних робіт з відбуванням їх за місцем роботи. Через 4 місяці, визнавши, що він злісно ухиляється від відбування покарання, суд змінив йому невідбутий строк виправних робіт на позбавлення волі.

Чи можна вважати в цьому випадку позбавлення волі кримінальним покаранням, що призначається за злісне ухилення від відбування виправних робіт? У чому полягає відмінність між положеннями ч. 2 ст. 30 КК 1960 р. і ч. 2 ст. 389 КК 2001 р.?

4. Колесника, що працював заступником декана одного з факультетів медичного інституту, визнано винним у одержанні хабара, вчиненому повторно. За ч. 2 ст. 368 КК його засуджено до позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виховними функціями, на строк 3 роки. Одночасно за вироком суду його позбавлено звання капітана медичної служби запасу, вченого звання доцента та наукового ступеня кандидата медичних наук.

Дайте оцінку рішенню суду щодо позбавлення Колесника військового звання, вченого звання та наукового ступеня.

5. Заступника начальника райвідділу внутрішніх справ Покотила засуджено за перевищення влади, що супроводжувалося насильством, за ч. 2 ст. 365 КК до позбавлення волі на строк 5 років. Крім того, суд позбавив Покотила спеціального звання «майор міліції», а також вніс подання про позбавлення його державних нагород.

Варіант. Покотила засуджено за заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження колишній дружині за ч. 2 ст. 122 КК.

Яка юридична природа позбавлення спеціального звання і державних нагород? Чи можна вважати, що суд правильно призначив Покотилу додаткове покарання?

6. Свирид, керуючи власним автомобілем «Жигули-21013», на ґрунті особистих неприязних стосунків умисно збив та переїхав Козлова, який від одержаних ушкоджень помер на місці події. За ч. 1 ст. 115 КК його було засуджено до позбавлення волі на строк 10 років. У вироку суду також зазначено, що автомобіль як знаряддя злочину підлягає конфіскації. Вважаючи

вирок суду неправильним, Свирид подав апеляцію, в якій просив змінити вирок, виключивши з нього припис щодо конфіскації автомобіля, оскільки за умисне вбивство без обтяжуючих обставин конфіскація майна законом не передбачена. Чи підлягає апеляція задоволенню?

7. Вироком місцевого суду Вовченка було засуджено за не-надання допомоги особі, яка перебувала в небезпечному для життя стані, до штрафу у розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На цей вирок Вовченко подав апеляцію, в якій просив замінити штраф арештом на мінімальний строк, оскільки останній також передбачений в санкції ч. 1 ст. 135 КК, а для нього ця міра покарання є більш прийнятною.

Чи може бути задоволена апеляція Вовченка?

8. Лікар-терапевт Писарчук на прохання своєї знайомої Злот-ник зробила у неї на квартирі кримінальний аборт Кутовій. За ч. 1 ст. 134 КК її було засуджено місцевим судом до обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права займатися медичною практикою на 3 роки. В апеляції Писарчук просила замінити обмеження волі штрафом і не застосовувати до неї додаткове покарання у виді позбавлення права займатися медичною практикою, оскільки останнє не передбачене санкцією ч. 1 ст. 134 КК.

Дайте оцінку рішенню місцевого суду і доводам апеляції.

9.  Кривенко була засуджена за крадіжку без обтяжуючих обставин до виправних робіт на строк 1 рік 6 місяців з відрахуванням у доход держави 20% заробітку. Через 2 місяці після початку відбування цього покарання вона самовільно залишила місце роботи, виїхала за межі України і повернулася назад через півроку.

Як має бути вирішене питання про відповідальність Кривенко?

10. Інваліда ІІІ групи Дем’яненка було засуджено за ч. 1 ст. 122 КК до виправних робіт на строк 1 рік 6 місяців. В апеляції він просив замінити виправні роботи на штраф, посилаючись на інвалідність. Потерпіла Зубенко у запереченні на апеляцію просила залишити вирок без змін, зазначивши, що Дем’яненко фактично працює і його інвалідність не може перешкодити відбуванню покарання даного виду.

Варіант. Дем’яненко став інвалідом ІІ групи через місяць після постановлення вироку. Як має бути вирішена справа?

11. Зайцеву засуджено за ч. 4 ст. 191 КК до позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати будь-які посади в сфері торгівлі на строк 3 роки.

На цей вирок прокурор подав апеляцію, в якій вказав, що оскільки суд призначив додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати «будь-які посади в сфері торгівлі» з порушенням закону, то воно має бути виключене з вироку.

Як має бути вирішена справа апеляційним судом?

12. Кравчук, не маючи права на керування транспортними засобами, в нетверезому стані керував мотоциклом. На повороті він не впорався з керуванням і наїхав на залізобетонну опору, що призвело до загибелі пасажира Іщенка. За цей злочин його було засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Вважаючи, що додаткове покарання призначене йому безпідставно, оскільки він і так не мав права на керування транспортними засобами, Кравчук подав апеляцію, в якій просив апеляційний суд виключити з вироку додаткове покарання.

Чи підлягає апеляція задоволенню?

13. Старший бухгалтер одного з цехів кондитерської фабрики Федченко, маючи вільний доступ до готової продукції і сировини, викрав з цеху 0,5 л коньяку, 0,5 л спирту, 1 кг 400 г цукерок та інших кондитерських виробів на суму 186 грн. Судом його засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до штрафу у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з контролем за матеріальними та грошовими цінностями, у тому числі посаду бухгалтера, на строк 3 роки.

Прокурор подав апеляцію, вважаючи, що додаткове покарання призначене Федченку з порушенням вимог ст. 55 КК. Чи підлягає апеляція задоволенню?

14. Федорчук засуджена за ч. 1 ст. 140 КК до обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права займатися медичною практикою на строк 3 роки.

У своїй апеляції адвокат засудженої просив виключити з вироку покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю (медичною практикою), оскільки поряд з обмеженням волі воно передбачене в санкції ч. 1 ст. 140 КК як альтернативне основне покарання і суд не мав права призначати за один злочин обидва покарання одночасно.

Чи підлягає апеляція задоволенню?

15. Ковтун було засуджено за ч. 1 ст. 226 КК до громадських робіт на строк 160 годин з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з безпосереднім обслуговуванням грошових або товарних цінностей, на строк 3 роки. Розглянувши справу за апеляцією засудженої, апеляційний суд вирок місцевого суду в частині призначеного їй покарання змінив: замість громадських робіт призначив штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і виключив з вироку покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані з безпосереднім обслуговуванням грошових або товарних цінностей.

Чи мав право прийняти таке рішення апеляційний суд?

16. За привласнення чужого майна в особливо великих розмірах Горобця засуджено до позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Серед майна був жилий будинок у сільській місцевості, в якому Горобець та його сім’я постійно проживали.

Вважаючи, що жилий будинок не підлягає конфіскації, Горобець подав апеляцію на вирок місцевого суду в цій частині. Чи підлягає апеляція задоволенню?

17. Доценка було засуджено за ч. 3 ст. 301 КК за збут відео-продукції порнографічного характеру, вчинений повторно, до позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією порнографічної відеопродукції та з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк 3 роки. Крім того, у нього був конфіскований як знаряддя злочину автомобіль «Форд Скор-піо». Доценко подав апеляцію, в якій просив змінити кваліфікацію його дій та пом’якшити покарання.

Розглянувши справу, апеляційний суд скаргу задовольнив: кваліфікував дії Донченка за ч. 2 ст. 301 КК без інкримінування обтяжуючої обставини «повторно», знизив основне покарання до 3 років позбавлення волі і виключив з вироку припис щодо призначення додаткового покарання у виді позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю. Він також скасував рішення місцевого суду щодо конфіскації автомобіля, оскільки у справі не доведено, що автомобіль використовувався як знаряддя для збуту порнографічних відеокасет. Дайте оцінку рішенню апеляційного суду.

18. Вироком місцевого суду Гребеня засуджено за ч. 3 ст. 289 КК до позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. На вирок суду адвокат засудженого подав апеляцію, в якій просив апеляційний суд змінити вирок місцевого суду і не призначати додаткового покарання – конфіскації майна. Основний довід апеляції: Гребінь незаконно заволодів транспортним засобом (автомобілем «Опель–Омега») не з корисливою метою, а для того, щоб доїхати до іншого міста; таке заволодіння не може розглядатись як корисливий злочин, а тому відповідно до ч. 2 ст. 59 КК не повинно тягти за собою покарання у виді конфіскації майна.

На апеляцію адвоката прокурор подав заперечення, в яких зазначив, що конфіскація майна призначена Гребеню у повній відповідності з законом, оскільки санкція ч. 3 ст. 289 КК передбачає це додаткове покарання як обов’язкове. Яке рішення має прийняти апеляційний суд?

19.  Військовим судом гарнізону старшого лейтенанта Гри-цюка засуджено за ч. 1 ст. 424 КК до обмеження волі на строк 3 роки. У своїй апеляції він просив військовий суд регіону врахувати конкретні обставини, за яких він допустив перевищення влади, позитивні дані про його особу, і призначити замість обмеження волі службові обмеження для військовослужбовців.

Чи може військовий суд регіону задовольнити апеляцію Гри-цюка без застосування ст. 69 КК?

20. Після святкування свого дня народження Колотовкін, якому в цей день виповнилося 18 років, узяв участь у груповій хуліганській бійці. Під час бійки Колотовкін наніс два удари ножем в груди Федюку і один удар в живіт Шпарику. Федюк помер у лікарні наступного дня, а Шпарик — за п’ять днів.

Колотовкіну пред’явлено обвинувачення за п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК.

Чи може суд у разі визнання Колотовкіна винним за пред’явленим звинуваченням призначити йому покарання у виді довічного позбавлення волі?

21. Безуглий, керуючи власним автомобілем, перевищив дозволену швидкість і вчинив наїзд на пішохода. Внаслідок наїзду пішохід дістав середньої тяжкості тілесне ушкодження. За ч. 1 ст. 286 КК Безуглого засуджено до арешту на строк 6 місяців.

В апеляції Безуглий просив призначити замість арешту виправні роботи, оскільки, хоча йому виповнилось 62 роки, він продовжує працювати слюсарем-сантехніком, позитивно характеризується як за місцем роботи, так і за місцем проживання.

Яке рішення за апеляцією Безуглого має прийняти апеляційний суд?

Призначення покарання

ЗАДАЧІ:

1. Несолоний, перебуваючи у стані сп’яніння, зустрів дев’ятирічного Толю Лісогора, який кілька днів тому образив його сина, і почав бити його армійським ременем. При цьому один удар він наніс пряжкою по голові, що призвело до перелому потиличної кістки черепа і струсу мозку ІІІ ступеня. Це за висновком судово-медичної експертизи є тяжким тілесним ушкодженням, небезпечним для життя в момент заподіяння. У результаті одержаних ушкоджень Лісогор на довгий час втратив свідомість, близько місяця лежав у лікарні. Внаслідок травми голови у нього виникли дефекти мови, нетримання сечі, кровотеча з носа, судоми ніг.

Вироком місцевого суду за ч. 1 ст. 121 КК Несолоного було засуджено до позбавлення волі на строк 5 років. На цей вирок прокурор подав апеляцію, в якій поставив питання про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Чи підлягає апеляція задоволенню? Які обставини справи повинні бути враховані судом при призначенні покарання Несолоному?

2.  Раніше судимий за крадіжку Тютюнник, перебуваючи у стані сп’яніння, знову здійснив крадіжку. За ч. 2 ст. 185 КК його було засуджено до обмеження волі на строк 2 роки. Призначаючи це покарання, суд послався на сумлінне ставлення Тютюнника до праці, позитивну характеристику за місцем роботи і проживання.

На вирок місцевого суду прокурор подав апеляцію, поставивши питання про скасування вироку у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, оскільки Тютюнник раніше судимий за такий самий злочин, на шлях виправлення не став, злочин вчинив за обтяжуючих обставин.

Варіант. Тютюнник вчинив крадіжку, що завдала значної шкоди потерпілому, і був засуджений за ч. 3 ст. 185 КК до позбавлення волі на строк 3 роки.

Чи обґрунтовані доводи апеляції? Які обставини з тих, що наведені в умовах задачі, мав урахувати суд при призначенні покарання Тютюннику?

3. Стадник, перевозячи будівельні матеріали на автомобілі «КамАЗ», рухався зі швидкістю, що перевищувала дозволену, посередині дороги. Це призвело до зіткнення із зустрічним автомобілем «Москвич-412», водій якого Мірошниченко та його п’ятирічний син одержали тяжкі ушкодження, від яких того ж дня померли в лікарні.

За ч. 3 ст. 286 КК Стадника було засуджено до позбавлення волі на строк 10 років. Призначаючи це покарання, суд визнав такими, що обтяжують покарання, такі обставини: а) злочином заподіяно тяжкі наслідки; б) його вчинено щодо малолітнього.

В апеляції адвокат засудженого вказав: при призначенні покарання суд не врахував те, що а) потерпілий Мірошниченко також значно перевищив дозволену швидкість; б) Стадник раніше судимим не був, за місцем роботи і проживання характеризується позитивно, порушення правил безпеки дорожнього руху допустив уперше, брав участь у наданні допомоги потерпілим. Крім того, на думку адвоката, суд не повинен був ураховувати вказані ним обставини як такі, що обтяжують покарання.

Дайте оцінку рішенню суду і доводам апеляції.

4. Брати Плоткіни, Микола та Михайло, працюючи комбайнерами в сільськогосподарському кооперативі, в період збирання врожаю щодня після закінчення роботи залишали в бункері комбайна пшеницю та ячмінь, приганяли на ніч комбайн додому, а зерно забирали собі. Так було викрадено 1160 кг пшениці і 210 кг ячменю на загальну суму 1248 грн. Суд засудив Плоткі-них за ч. 2 ст. 185 КК — за крадіжку, вчинену за попередньою змовою групою осіб, — до обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців кожного.

Подаючи апеляцію на вирок суду у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засуджених, прокурор послався на те, що суд урахував лише обставини, що пом’якшують покарання (визнання вини, сімейний стан, вчинення злочину вперше), але не взяв до уваги те, що злочин було вчинено за попередньою змовою групою осіб і що Плоткіни викрали значну кількість зерна.

Наскільки обґрунтовані доводи прокурора?

5. За погрозу вбивством працівникові правоохоронного органу Травкіна засуджено за ч. 1 ст. 345 КК до позбавлення волі на строк 3 роки. Обґрунтовуючи необхідність призначення Травкі-ну покарання, пов’язаного з позбавленням волі, суд вказав, що раніше він уже притягувався до кримінальної відповідальності, злочин вчинив у стані сп’яніння, його дії були спрямовані проти працівників міліції. Крім того, суд урахував, що Травкін не визнав своєї вини і не покаявся у вчиненому.

В апеляції адвокат засудженого просив змінити вирок і призначити Травкіну покарання у виді виправних робіт. При цьому він послався на те, що за місцем роботи той характеризується позитивно, в колективі користується повагою, судимість за злочин, який Травкін вчинив ще неповнолітнім, уже погашена, а невизнання вини і те, що він не розкаявся у вчиненому, не можуть визнаватись обставинами, які обтяжують покарання. Крім того, на думку адвоката, суду слід було б врахувати, що працівники міліції частково самі винні в тому, що сталося, оскільки не зважили на прохання Травкіна не затримувати його товариша, якого він сам доведе додому.

Дайте оцінку аргументам, викладеним у вироку, і доводам апеляції.

6. Борецький здійснив закінчений замах на крадіжку в особливо великих розмірах, вчинену з проникненням у житло запопередньою змовою групою осіб. За ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК його засуджено до позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю Борецького. Призначаючи таке покарання, суд зазначив у вироку, що він враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його стадію, щире каяття Борецького, а також його особу – Борецький вчинив злочин уперше, позитивно характеризується за місцем проживання.

На вирок суду прокурор подав апеляцію з проханням скасувати вирок у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. На думку прокурора, суд не врахував те, що Борецький вчинив особливо тяжкий злочин, повністю здійснив злочинний намір щодо заволодіння майном, заподіяв майнову шкоду потерпілому у великих розмірах. Крім того, він вчинив злочин у складі групи за попередньою змовою, з проникненням до житла, був одним із двох його співвиконав-ців. За таких обставин йому не повинна була призначатися мінімальна міра покарання, передбачена санкцією ч. 5 ст. 185 КК.

Дайте оцінку рішенню суду та доводам, викладеним в апеляції.

7. Віщун замовив Глушку умисне вбивство своєї дружини за 50 тисяч гривень. Глушко здійснив посягання на життя потерпілої, але злочин до кінця не довів – дружині було спричинено тяжке тілесне ушкодження. За ч. 3 ст. 15, п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК Глушка засуджено до позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. За ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 15, п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК Віщуна засуджено до позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На вирок суду в частині призначення покарання Віщуну прокурор подав апеляцію. У ній він зазначив, що суд не врахував ряд обставин вчинення злочину, зокрема: злочин є особливо тяжким, він вчинений з корисливих мотивів, Віщун був його ініціатором (замовником). Як замовник Віщун виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, злочином завдані тяжкі наслідки, в діях Віщуна мають місце дві обтяжуючі обставини, передбачені ч. 2 ст. 115 КК. За таких обставин, на думку прокурора, Віщуну не могла бути призначена мінімальна міра покарання, передбачена ч. 2 ст. 115 КК.

Наскільки обґрунтовані доводи прокурора?

8.  Потокіна було визнано винним у привласненні чужого майна, вчиненому організованою групою, в особливо великих розмірах, і засуджено за ч. 5 ст. 191 КК до позбавлення волі на строк 5 років. Призначаючи більш м’яке покарання, ніж передбачено законом, суд послався на те, що Потокін визнав вину, щиро розкаявся, раніше не судимий, позитивно характеризується, вживав заходів щодо відшкодування збитків, має на утриманні малолітню дитину.

На вирок суду прокурор подав апеляцію, в якій вказав: По-токін вчинив особливо тяжкий злочин у складі організованої групи, привласнення здійснювалося систематично протягом 2 років, заподіяло тяжкі наслідки у вигляді особливо великої майнової шкоди (214 620 грн.). Оскільки ці обставини не були належним чином враховані судом, прокурор просив апеляційний суд скасувати вирок у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Чи підлягає задоволенню апеляція прокурора?

9. Протягом двох днів, перебуваючи у стані сп’яніння, Петренко вчинив злочини, передбачені ч. 3 ст. 296, ч. 4 ст. 296 КК, щодо своєї дружини та її родичів (усього у справі п’ять потерпілих, серед них одна малолітня дитина). Призначаючи покарання за ці злочини, суд врахував такі обставини, як сумлінне ставлення Петренка до праці, наявність на утриманні тяжко хворої дитини, а також поведінку його дружини, яка, на думку суду, сприяла виникненню ненормальних відносин у сім’ї. Розцінивши вказані обставини як пом’якшуючі та врахувавши особу Петренка, суд призначив йому більш м’яке покарання, ніж передбачено законом: за ч. 3 ст. 296 КК — 1 рік 6 місяців виправних робіт з відрахуванням із заробітку засудженого 20% ; за ч. 4 ст. 296 КК — 2 роки виправних робіт з відрахуванням із заробітку засудженого 20%. Остаточне покарання за сукупністю злочинів: 2 роки виправних робіт з відрахуванням із заробітку засудженого 20%.

Варіант. З урахуванням наведених у вироку обставин Петренко був засуджений за ч. 3 ст. 296 КК до 1 року 6 місяців позбавлення волі, за ч. 4 ст. 296 КК — до 2 років 6 місяців позбавлення волі, а за сукупністю злочинів — до 3 років позбавлення волі.

Дайте оцінку рішенню суду.

10. Лісовська визнана винною у викраденні та збуті наркотичних засобів у великих розмірах. За ч. 2 ст. 308 КК її засуджено до 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 307 КК — до 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

Варіант. За ч. 2 ст. 308 КК Лісовську засуджено до 8 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 307 КК — до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

В яких межах може бути визначене остаточне покарання Лісовській?

11. Працівник міліції Швець під час сварки з дружиною заподіяв їй умисне тяжке тілесне ушкодження, а сусідці Огневій, яка намагалася сховати дружину у своїй квартирі, — умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я. За ч. 1 ст. 121 КК його засуджено до 5 років 6 місяців позбавлення волі, за ч. 2 ст. 125 КК — до 2 років обмеження волі.

Остаточне покарання: позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням Швеця спеціального звання — капітан міліції. Дайте оцінку рішенню суду.

12. За ч. 3 ст. 296 КК Прескач засуджений до 3 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 342 КК — до 3 років позбавлення волі. Остаточне покарання за сукупністю злочинів: 3 роки позбавлення волі.

Варіант. За кожний із вчинених злочинів і за їх сукупністю Прескач був засуджений до 5 років позбавлення волі. Чи правильно призначене остаточне покарання?

13. Гордієнка визнано винним у вчиненні трьох злочинів і засуджено: за ч. 1 ст. 185 КК — до штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за ч. 2 ст. 186 КК — до 5 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 187 КК — до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Який порядок призначення остаточного покарання за сукупністю трьох і більше злочинів? В яких межах може бути призначене остаточне покарання Гордієнку?

14. Власенка було засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до виправних робіт на строк 2 роки з відрахуванням 20% із заробітку в доход держави. Під час відбування покарання (через рік) стало відо-

мо, що після вчинення крадіжки, але до постановлення вироку за неї Власенко брав участь у грабежі, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. За ч. 2 ст. 186 КК його засуджено до 5 років позбавлення волі. Остаточне покарання, яке реально має відбувати Власенко за сукупністю вчинених ним злочинів, визначено у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Чи правильно суд призначив Власенку остаточне покарання?

15. За ч. 2 ст. 185 КК Найденка було засуджено за крадіжку, вчинену за попередньою змовою групою осіб, до 4 років позбавлення волі. Під час відбування покарання встановлено, що після першої крадіжки, але до постановлення вироку за неї він вчинив крадіжку, якою потерпілому було завдано значної шкоди. За ч. 3 ст. 185 КК Найденка засуджено до 5 років позбавлення волі. На момент винесення другого вироку Найденко відбув половину строку, призначеного за першим вироком.

Якими правилами слід керуватися при призначенні покарання Найденку у другому вироку? Сформулюйте фрагмент резолютивної частини другого вироку, обравши при визначенні остаточного покарання найбільш суворий з можливих його варіантів.

16. За ч. 1 ст. 122 КК Мацепурка було засуджено до 3 років обмеження волі. Через 1 рік після відбуття покарання встановлено, що до постановлення вироку він вчинив крадіжку з проникненням до приміщення і шахрайство.

Розглянувши справу, суд засудив Мацепурка за ч. 3 ст. 185 КК до 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 190 КК до штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і з урахуванням попереднього вироку остаточно визначив Маце-пурку до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Чи правильно призначено покарання Мацепурку?

17. Через 2 місяці після того, як засуджений за ч. 4 ст. 296 КК Решетняк відбув покарання (4 роки позбавлення волі ), стало відомо, що за 2 місяці до вчинення цього злочину він брав участь у розбої, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. За ч. 2 ст. 187 КК Решетняка було засуджено до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. За сукупністю вчинених злочинів Решетняка остаточно визначено до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Чи правильно суд призначив остаточне покарання?

18. Мироненка було засуджено за ч. 2 ст. 187 КК до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Відбуваючи покарання, він через 3 роки заподіяв іншому засудженому Славському умисне тяжке тілесне ушкодження способом, що мав характер особливого мучення. За ч. 2 ст. 121 КК його засуджено до 10 років позбавлення волі. До цього покарання суд повністю приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком і визначив остаточне покарання — 17 років позбавлення волі.

Варіант. Попереднім вироком Мироненко був засуджений до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 3 ст. 187 КК.

Чи правильно суд призначив Мироненку остаточне покарання?

19. Лісняк засуджений за ч. 1 ст. 185 КК до виправних робіт на строк 2 роки з відрахуванням 20% із заробітку в доход держави. Відбуваючи це покарання, Лісняк через півроку вчинив грабіж, поєднаний з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, та вимагання. За ч. 2 ст. 186 КК його було засуджено до 4 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 189 КК — до 5 років позбавлення волі, а за сукупністю вироків — до 9 років 6 місяців позбавлення волі.

Чи міг суд визначити такий строк позбавлення волі як остаточне покарання за сукупністю вироків?

20. Неодноразово судимого до позбавлення волі Лісовсько-го за ч. 4 ст. 296 КК було засуджено до 7 років позбавлення волі. Після проголошення вироку він, невдоволений обраною мірою покарання, висловив погрозу вбивством судді та прокурору. За вчинення цих злочинів Лісовського було засуджено: за ч. 1 ст. 377 КК — до 3 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 345 КК — до 3 років позбавлення волі.

Як слід призначати Лісовському остаточне покарання? Яке максимальне покарання може бути йому призначене?

21. Гавриша засуджено за умисне вбивство за обтяжуючих обставин до довічного позбавлення волі. Це покарання в порядку помилування замінено йому на 25 років позбавлення волі. Відбуваючи покарання, Гавриш через 2 роки на ґрунті особистих неприязних стосунків заподіяв іншому засудженому Павлову умисне тяжке тілесне ушкодження. За цей злочин його засуджено до 6 років позбавлення волі.

Варіант. Гавриш заподіяв Павлову умисне тяжке тілесне ушкодження під час відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.

Яким чином можна визначити остаточне покарання Гавришу?

22. Петрова було засуджено за ч. 2 ст. 296 КК до 5 років обмеження волі. Під час відбування покарання він вчинив напад на наглядача, заподіявши йому тяжке тілесне ушкодження. У процесі розслідування було встановлено, що після вчинення хуліганства, але до постановлення вироку за нього Петров зґвалтував Ящук, а також під загрозою застосування ножа відібрав у неї каблучку і сережки.

У процесі судового розгляду звинувачення Петрова в усіх цих злочинах було підтверджено. Його засуджено: за ч. 1 ст. 152 КК – до позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 1 ст. 187 КК — до позбавлення волі на строк 5 років; за ст. 392 КК — до позбавлення волі на строк 6 років; за ч. 3 ст. 345 КК — до позбавлення волі на строк 7 років. Строк, відбутий Петровим за першим вироком, становив 2 роки.

Який порядок призначення покарання за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків одній і тій самій особі? Сформулюйте фрагмент резолютивної частини другого вироку, обравши при визначенні остаточного покарання найбільш суворий з можливих його варіантів.

Звільнення від покараннята його відбування

ЗАДАЧІ:

1. Шлапак був засуджений за ст. 86¹ КК 1960 р. за розкрадання колективного майна в особливо великих розмірах шляхом шахрайства до позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. До початку відбування ним покарання набрав чинності КК 2001 р. Згідно з п. 3 примітки до ст. 185 КК 2001 р. тепер злочин Шлапака визнається вчиненим у великих розмірах.

Варіант. Згідно з п. 4 примітки до ст. 185 КК 2001 р. злочин Шлапака також визнається вчиненим в особливо великих розмірах.

Ознайомтеся зі ст. 86¹ КК 1960 р., ст. 190 та п. 10 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» КК 2001 р.

Чи повинна бути знижена призначена Шлапаку міра покарання?

2.  15-річний Рудик у 2000 році вчинив злісне хуліганство (хуліганські дії, що відзначалися за своїм змістом особливою зухвалістю) та вбивство з необережності. За ч. 2 ст. 206 КК 1960 р. він був засуджений до позбавлення волі на строк 3 роки, за ст. 98 КК 1960 р. — до позбавлення волі на строк 2 роки і за сукупністю злочинів — до позбавлення волі на строк 5 років. Через 8 місяців після початку відбування покарання Рудиком набрав чинності КК 2001 р.

Варіант. За сукупністю злочинів Рудик був засуджений до позбавлення волі на строк 4 роки.

Ознайомтеся зі статтями 98, 206 КК 1960 р., ч. 1 ст. 296 та п/п r) п. 1 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» КК 2001 р.

Яке рішення щодо Рудика має прийняти суд у зв’язку з набранням чинності КК 2001 р.?

3. У 1999 році Рябошапка, перебуваючи в залі судового засідання, висловив погрозу вбивством судді та образив прокурора. За ст. 176² КК 1960 р. його було засуджено до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, за ст. 189¹ КК 1960 р. — до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців і за сукупністю злочинів — до позбавлення волі на строк 3 роки. Через 1 рік 2 місяці після початку відбування покарання Рябошапкою набрав чинності КК 2001 р.

Варіант. За ст. 176² КК 1960 р. і за сукупністю злочинів Ря-бошапка був засуджений до позбавлення волі на строк 3 роки.

Яке рішення щодо Рябошапки має прийняти суд у зв’язку з набранням чинності КК 2001 р.?

4. Гунько, припиняючи спробу Камова і Міщенка незаконно заволодіти його автомобілем, пострілами з мисливської рушниці заподіяв обом тяжкі тілесні ушкодження. Була порушена кримінальна справа за ст. 124 КК. На досудовому слідстві і під час судового розгляду Гунько давав правдиві показання стосовно фактичної сторони скоєного ним, але вини своєї не визнавав і у вчиненому не розкаювався. Заперечував він і проти звільнення

307

від кримінальної відповідальності з будь-яких підстав, вважаючи, що діяв в межах необхідної оборони. Матеріалами справи встановлено, що Гунько позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, понад 15 років утримує хвору дружину, допомагає старим батькам.

Чи може Гунько у випадку його засудження за ст. 124 КК бути звільнений від покарання на підставі ч. 4 ст. 74 КК?

5. Через 4 роки 6 місяців після вчинення Беровою привласнення чужого майна проти неї була порушена кримінальна справа за ч. 4 ст. 191 КК. Ще через 3 місяці справу було передано до суду. У ході судового слідства не знайшли підтвердження два епізоди вчиненого Беровою привласнення, у зв’язку з чим її дії кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 191 КК. Обвинувальний вирок суд постановив через 3 місяці 12 днів після початку розгляду справи.

Яке рішення щодо покарання Берової мав прийняти суд, постановляючи обвинувальний вирок?

6. Пилипенка засуджено місцевим судом за необережне тяжке тілесне ушкодження до обмеження волі на строк 2 роки із звільненням від відбування покарання з випробуванням. Ухвалою апеляційного суду вирок змінено. Із застосуванням ст. 69 КК Пилипенку призначене покарання у виді штрафу.

Чи відповідає вимогам закону таке рішення апеляційного суду?

7.  Місцевим судом Худієва засуджено за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК за пособництво в шахрайстві, вчиненому в особливо великих розмірах. Йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Розглянувши справу за апеляцією засудженого, апеляційний суд встановив, що Худієв уперше вчинив злочин, виконував у ньому як співучасник не основну роль, є інвалідом ІІ групи, у вчиненому щиро покаявся. Такі обставини, на думку апеляційного суду, свідчать про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. На підставі цього апеляційний суд вирок місцевого суду змінив, застосувавши щодо Худієва на підставі ст. 75 КК звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Дайте оцінку рішенню апеляційного суду.

8. Вербило і Носов приїхали до сусіднього села, купили вина та горілки і цілий день пиячили. Повертаючись додому і наздогнавши Носова, Вербило вдарив його по голові малокаліберною гвинтівкою за те, що той поїхав, не почекавши його. Коли Носов упав, Вербило спробував вдарити ще раз, але йому зашкодив Соловйов. У результаті нанесеного удару Носову було заподіяно тяжке тілесне ушкодження і його визнано інвалідом ІІ групи.

Місцевим судом Вербила було засуджено: за ч. 1 ст. 263 КК — до позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 296 КК — до обмеження волі на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 121 КК і за сукупністю вчинених злочинів — до позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК до нього застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням. Застосовуючи таке звільнення, місцевий суд послався на те, що Вербило раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи, щиро покаявся, звільнений від раніше займаної посади і що колектив за місцем роботи просив не позбавляти його волі.

Чи обґрунтований висновок місцевого суду про застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням?

9. Шофер Ласковець допустив грубе порушення правил безпеки дорожнього руху. Перебуваючи у нетверезому стані та рухаючись по лівому боці дороги зі швидкістю, яка набагато перевищувала дозволену, він збив Білика, котрий від завданих йому численних травм помер на місці події.

За ч. 2 ст. 286 КК Ласковця засуджено до позбавлення волі на строк 4 роки із звільненням від відбування покарання з випробуванням та заборонено керувати транспортними засобами протягом 2 років. Застосування ст. 75 КК суд обґрунтував тим, що Ласковець раніше не був судимий, дії його не мали злісного характеру, а потерпілий переходив дорогу, не переконавшись у безпечності руху.

Дайте оцінку рішенню суду.

10. Логінова було засуджено за ч. 2 ст. 185 КК за крадіжку, вчинену за попередньою змовою групою осіб, до позбавлення волі на строк 2 роки із звільненням від відбування покарання звипробуванням. Йому був встановлений іспитовий строк 2 роки. У період іспитового строку стало відомо, що після вчинення крадіжки, але до постановлення вироку за неї Логінов вчинив грабіж. Суд засудив Логінова за ч. 2 ст. 186 КК до позбавлення волі на строк 5 років і, частково приєднавши покарання, призначене за попереднім вироком, остаточне покарання призначив у виді позбавлення волі на строк 6 років. Чи правильно вирішив суд?

11. Соківця було засуджено за ч. 2 ст. 296 КК до позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням від відбування покарання з випробуванням. У період іспитового строку він вчинив крадіжку і був засуджений за ч. 1 ст. 185 КК до позбавлення волі на строк 3 роки.

Яку мінімальну та максимальну міру остаточного покарання може призначити суд за сукупністю вироків? В яких межах мало б призначатись остаточне покарання, коли б за крадіжку Соківця було засуджено до штрафу?

12. За ч. 2 ст. 185 КК Чижа і Сірика було засуджено за крадіжку, вчинену за попередньою змовою групою осіб, до позбавлення волі на строк 2 роки кожного зі звільненням від відбування покарання з випробуванням. У період іспитового строку стало відомо, що до постановлення вироку вони здійснили викрадення шляхом демонтажу електричних мереж.

За цей злочин суд засудив їх за ч. 1 ст. 188 КК до позбавлення волі на строк 2 роки кожного, а за сукупністю злочинів до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

Варіант. Викрадення шляхом демонтажу електричних мереж Чиж та Сірик вчинили у період іспитового строку і були засуджені до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців кожний за сукупністю вироків.

Чи може суд застосувати звільнення від відбування покарання з випробуванням за другим вироком?

13. Гаркавенка було засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до позбавлення волі на строк 2 роки зі звільненням від відбування покарання з випробуванням. У період іспитового строку стало відомо, що він до постановлення вироку вчинив ще дві крадіжки з проникненням у житло. Розглянувши справу, суд засудив Гаркавенка за ці крадіжки за ч. 3 ст. 185 КК до позбавлення волі на строк 5 років.

Яким чином слід вирішувати питання про остаточне покарання Гаркавенка?

14. Комашова було засуджено за ч. 2 ст. 296 КК до позбавлення волі на строк 2 роки зі звільненням від відбування покарання з випробуванням. Після закінчення іспитового строку він при затриманні за дрібне хуліганство вчинив опір члену громадського формування з охорони громадського порядку. На час розгляду справи щодо цього злочину питання про звільнення Комашова від покарання або його направлення для відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного за попереднім вироком, розглянуто не було. Виходячи з того, що іспитовий строк, встановлений попереднім вироком, закінчився, суд засудив Комашова за ч. 2 ст. 342 КК до обмеження волі на строк 3 роки.

Чи правильно вирішив суд?

15. Колесникова, мати 5-річної дитини, вчинила привласнення чужого майна в особливо великих розмірах і була засуджена за ч. 5 ст. 191 КК із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК до позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з безпосереднім обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей, на строк 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

Варіант. Колесникова була засуджена за ч. 4 ст. 191 КК до позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 3 ст. 358 КК до обмеження волі на строк 2 роки, а за сукупністю вчинених злочинів — до позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Чи може бути Колесникова звільнена від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 79 КК?

16. Сисоєв був засуджений за ст. 116 КК до обмеження волі на строк 5 років. Через 1 рік після початку відбування покарання він захворів на психічну хворобу, що позбавляла його можливості усвідомлювати свої дії. У зв’язку з цим до Сисоєва були застосовані примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом. Через 2 роки Сисоєв одужав.

Варіант. Сисоєв був засуджений за ст. 116 КК до позбавлення волі на строк 3 роки.

Яке рішення щодо Сисоєва має прийняти суд після його одужання?

17. Білова було засуджено за ч. 3 ст. 189 КК до позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Повністю відбувши основне покарання, Білов дізнався, що один з його вкладів в банку «Надра» не конфісковано. Він спробував зняти частину грошей, але банк запропонував йому звернутися до суду, тому що на вклад накладено арешт. Білов звернувся до суду із заявою, в якій просив дозволити розпоряджатися вкладом.

Варіант. До такого ж покарання Білова було засуджено за ч. 4 ст. 190 КК.

Яке рішення повинен прийняти суд?

18. Відмовивши в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання Гуденку, засудженому за ч. 2 ст. 121 КК за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, до позбавлення волі на строк 7 років, суд у постанові зазначив, що той вчинив умисний тяжкий злочин, а строк, який він відбув, не є достатнім для його виправлення. З матеріалів справи видно, що Гуденко відбув 4 роки 9 місяців, має позитивні характеристики, до роботи ставиться сумлінно, є членом гуртка художньої самодіяльності.

Чи правильно вирішив цю справу суд?

19.  Постановою місцевого суду відмовлено в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання Фоміна, засудженого за ч. 5 ст. 191 КК за розтрату в особливо великих розмірах до основного покарання у виді 12 років позбавлення волі. Суд мотивував це тим, що засуджений вчинив умисний особливо тяжкий злочин і не вживав достатніх заходів для відшкодування збитків, а це свідчить, що він не довів своє виправлення. З матеріалів справи видно, що Фомін відбув 9 років 26 днів позбавлення волі, незважаючи на інвалідність, сумлінно ставиться до праці, має неодноразові заохочення за активну участь у самодіяльних організаціях колонії.

Варіант. Фомін був засуджений за ч. 5 ст. 191 КК до основного покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років, за ч. 2ст. 358 КК до позбавлення волі на строк 2 роки і за сукупністю злочинів — до позбавлення волі на строк 13 років. Чи правильне рішення прийняв місцевий суд?

20. Харламов був засуджений за ч. 3 ст. 286 КК до основного покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. Відбуваючи це покарання, він став на шлях виправлення, і через 5 років 2 місяці невідбута частина позбавлення волі була замінена йому обмеженням волі на строк 5 років.

Чи дотримані в цьому випадку правила заміни невідбутої частини покарання більш м’яким? Який строк обмеження волі має відбути Харламов, щоб бути умовно-достроково звільненим і від цього покарання?

Варіант. Відбувши 1 рік обмеження волі, Харламов вчинив умисне вбивство і був засуджений за ч. 1 ст. 115 КК до позбавлення волі на строк 13 років 6 місяців.

Яке максимальне покарання може бути призначене Харламову за сукупністю вироків?

21. Прядко була засуджена за ч. 2 ст. 119 КК до позбавлення волі на строк 7 років. Через 2 роки після початку відбування покарання вона завагітніла і через 6 місяців після цього була звільнена від відбування покарання на підставі ст. 83 КК. Народивши дитину, Прядко разом з батьками забезпечувала належні умови для її виховання, однак через рік дитина померла.

Яке рішення може прийняти суд щодо Прядко після смерті дитини? Якщо суд замінить невідбуту частину позбавлення волі обмеженням волі, чи може він зарахувати у строк відбування обмеження волі час, протягом якого Прядко не відбувала покарання?

Варіант 1. Через рік після народження дитини Прядко передала її до дитячого будинку, у зв’язку з чим контролюючий орган вніс подання до суду про направлення Прядко для відбування покарання, призначеного за вироком.

Який строк позбавлення волі має відбувати Прядко, якщо суд прийме таке рішення?

Варіант 2. Через рік після народження дитини Прядко вчинила розбещення неповнолітньої і була засуджена за ч. 1 ст. 156 КК до обмеження волі на строк 3 роки.

Яке максимальне покарання може бути призначене Прядко за сукупністю вироків?

22. Шустов був засуджений за ч. 2 ст. 190 КК до обмеження волі на строк 4 роки. Через рік після початку відбування покарання він захворів на тяжку хворобу, що перешкоджала подальшому його відбуванню. У зв’язку з цим суд звільнив Шустова від подальшого відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 84 КК. Через 2 роки Шустов одужав.

Варіант. Шустов був засуджений за ч. 2 ст. 190 КК до позбавлення волі на строк 2 роки, а одужав через 3 роки.

Яке рішення має прийняти суд щодо Шустова після його одужання?

23. У червні 2001 року проти Степанюка була порушена кримінальна справа за ст. 97 КК 1960 р. Винним себе він не визнавав, вважаючи, що діяв у межах необхідної оборони. 25 липня 2001 року набрав чинності Закон України «Про амністію» від 5 липня 2001 р., який поширювався на Степанюка як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і передбачав звільнення його від кримінальної відповідальності. Однак Сте-панюк заперечував проти застосування щодо нього амністії і наполягав на розгляді справи по суті в суді. Під час судового розгляду набрав чинності КК 2001 р.

Яке рішення щодо Степанюка має прийняти суд у випадку визнання його винним в умисному вбивстві при перевищенні меж необхідної оборони?

24. У травні 2001 року 31-річна Ковшова вчинила крадіжку, що завдала значної шкоди потерпілому. Щодо неї була порушена кримінальна справа за ч. 2 ст. 140 КК 1960 р. У серпні 2001 року справу було передано до суду і призначено до розгляду на початок вересня 2001 року. З 1 вересня набрав чинності КК 2001 р.

Ознайомтеся зі ст. 8 Закону України «Про амністію» від 5 липня 2001 р.

Чи може бути Ковшова звільнена від кримінальної відповідальності на підставі зазначеного Закону? Яке рішення мав би прийняти суд, якщо КК 2001 р. набрав чинності під час судового розгляду цієї кримінальної справи?

Судимість

ЗАДАЧІ:

1. За умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, заподіяне в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок тяжкої образи з боку потерпілого, Голуб був засуджений за ст. 103 КК 1960 р. до виправних робіт на строк 2 роки. Після набрання вироком законної сили, але до початку відбування покарання Голубом набрав чинності КК 2001 р.

Ознайомтеся зі ст. 123 КК 2001 р.

Чи повинен Голуб визнаватися таким, що має судимість, після набрання чинності КК 2001 р.? Які положення КК 2001 р. є правовими орієнтирами при вирішенні цього питання?

2. У серпні 1998 року Сандул вчинив шахрайство, яке було розкрите лише у червні 2001 року. Кримінальна справа, порушена за ч. 1 ст. 143 КК 1960 р., була передана до суду у серпні 2001 року. Під час судового розгляду набрав чинності КК 2001 р.

Ознайомтеся з ч. 1 ст. 143 КК 1960 р. та ч. 1 ст. 190 КК 2001 р.

Чи буде Сандул визнаватися таким, що має судимість, у разі постановлення обвинувального вироку щодо нього і набрання цим вироком законної сили? Які положення КК 2001 р. є правовими орієнтирами при вирішенні цього питання?

3. Проти Прокіпця було порушено кримінальну справу за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 191 КК і щодо нього був обраний запобіжний західу виді тримання під вартою. Досудове слідство і судовий розгляд тривали понад рік, але пособництво з боку Прокіпця у привласненні чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, так і не було доведене. У результаті суд засудив його за ч. 2 ст. 367 КК із застосуванням ст. 69 КК до штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на підставі ч. 5 ст. 72 КК повністю звільнив від відбування покарання.

Чи буде Прокіпець визнаватися таким, що має судимість, після набрання вироком законної сили?

4.  Лукаш був засуджений за ч. 1 ст. 286 КК до обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки зі звільненням від відбування покарання з випробуванням. За вироком суду йому був встановлений іспитовий строк тривалістю 2 роки. По його закінченні Лукаш був остаточно звільнений від відбування покарання на підставі ч. 1 ст. 78 КК.

Варіант. У період іспитового строку Лукаш був направлений для відбування покарання, призначеного вироком, на підставі ч. 2 ст. 78 КК.

З якого моменту Лукаш буде визнаватися таким, що не має судимості?

5. Бровченко був засуджений за ч. 1 ст. 367 КК до штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права обіймати певні посади на строк 2 роки і сплатив штраф через 4 місяці після набрання вироком законної сили.

Варіант. Бровченко був засуджений за ч. 1 ст. 367 КК до виправних робіт на строк 2 роки з позбавленням права обіймати певні посади на строк 3 роки і відбув основне покарання повністю.

Який термін має пройти після набрання вироком законної сили для того, щоб судимість у Бровченка вважалася погашеною?

6. Когут був засуджений за ч. 1 ст.383 КК до позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 1 ст. 398 КК – до обмеження волі на строк 3 роки і за сукупністю вчинених злочинів — до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

Варіант. Когут був засуджений за ч. 1 ст. 383 КК до обмеження волі на строк 3 роки, за ч. 1 ст. 398 КК — до позбавлення волі на строк 2 роки і за сукупністю вчинених злочинів — до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

Через який строк після відбуття покарання Когут буде визнаватися таким, що не має судимості?

7. Віщун був засуджений за ч. 2 ст. 377 КК до обмеження волі на строк 4 роки, за ч. 1 ст. 378 КК — до позбавлення волі на строк 4 роки і за сукупністю вчинених злочинів — до позбавлення волі на строк 6 років.

Варіант. Віщун був засуджений за ч. 2 ст. 377 КК до позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 1 ст. 378 КК – до позбавлення волі на строк 4 роки і за сукупністю вчинених злочинів — до позбавлення волі на строк 6 років.

Через який строк після відбуття покарання Віщун буде визнаватися таким, що не має судимості?

8. Марущак був засуджений за ч. 3 ст. 191 КК до позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати певні посади на строк 2 роки, за ч. 1 ст. 366 КК — до обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати певні посади на строк 2 роки і за сукупністю вчинених злочинів — до позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати певні посади на строк 3 роки.

Варіант. За ч. 3 ст. 191 КК Марущак був засуджений до обмеження волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати певні посади на строк 2 роки і за сукупністю вчинених злочинів — до обмеження волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати певні посади на строк 3 роки.

Через який строк після відбуття основного покарання Ма-рущак буде визнаватися таким, що не має судимості?

9. Стрибко був засуджений за ч. 3 ст. 286 КК до позбавлення волі на строк 8 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, за ч. 1 ст. 135 КК — до позбавлення волі на строк 2 роки і за сукупністю вчинених злочинів — до позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Варіант. До позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки Стрибко був засуджений за ч. 2 ст. 286 КК і за сукупністю вчинених ним злочинів.

Через який строк після відбуття основного покарання Стрибко буде визнаватися таким, що не має судимості?

10. За незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинене у великих розмірах, Горбуль був засуджений за ч. 2 ст. 229⁶ КК 1960 р. до позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців. Через 1 рік 8 місяців після набрання вироком законної сили він захворів на душевну (психічну) хворобу, що позбавляла його можливості усвідомлювати свої дії. У зв’язку з цим на підставі ч. 2 ст. 12 та п. 1 ч. 1 ст. 13 КК 1960 р. до Горбуля були застосовані примусові заходи медичного характеру у вигляді поміщення до психіатричної лікарні зі звичайним наглядом. Через 3 роки 5 місяців після цього він одужав і під час підготовки матеріалів для скасування примусових заходів медичного характеру (у період чинності КК 2001 р.) знову вчинив незаконне придбання наркотичних засобів без мети збуту.

Ознайомтеся зі ст. 229⁶ КК 1960 р. та ст. 309 КК 2001 р.

Чи може Горбуль визнаватися таким, що має судимість? Яке кримінально-правове значення має факт наявності чи відсутності у нього судимості за наведених обставин?

11. Дігтярьов був засуджений за ч. 2 ст. 286 КК до позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. Через 2 роки 8 місяців після початку відбування покарання він був умовно-достроково звільнений від відбування основного покарання і частково — на 1 рік – від відбування додаткового покарання.

Який термін повинен пройти після умовно-дострокового звільнення від відбування покарання Дігтярьова, щоб він визнавався таким, що не має судимості?

12. Левченко був засуджений за ч. 3 ст. 191 КК до позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати певні посади на строк 3 роки. Через 2 роки 10 місяців після початку відбування покарання він був умовно-достроково звільнений від відбування основного покарання.

Варіант 1. Левченко був умовно-достроково звільнений від відбування основного покарання і частково — на 2 роки — від відбування додаткового покарання.

Варіант 2. Левченко був засуджений за ч. 3 ст. 191 КК до обмеження волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати певні посади на строк 2 роки.

Який термін повинен пройти після умовно-дострокового звільненя від відбування покарання Левченка, щоб він визнавався таким, що не має судимості?

13. Продан був засуджений за ч. 2 ст. 368 КК до позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права обіймати певні посади на строк 3 роки та з конфіскацією майна. Через 3 роки 7 місяців на підставі ст. 82 КК невідбута частина основного покарання була йому замінена обмеженням волі на строк 3 роки 5 місяців.

Варіант. Крім заміни невідбутої частини позбавлення волі на певний строк обмеженням волі Продан на підставі ч. 2 ст. 82 КК був звільнений від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади.

Який термін повинен пройти після заміни невідбутої частини покарання більш м’яким, щоб Продан визнавався таким, що не має судимості?

14. Кравець був засуджений за ч. 3 ст. 286 КК до позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Через 4 роки 7 місяців після початку відбування основного покарання невідбута його частина на підставі ст. 82 КК була йому замінена обмеженням волі на строк 4 роки 5 місяців.

Варіант 1. Через 3 роки 7 місяців після початку відбування обмеження волі Кравець був умовно-достроково звільнений від відбування цього покарання на підставі ч. 5 ст. 82 КК.

Варіант 2. Через 4 роки 7 місяців після початку відбування основного покарання невідбута його частина була замінена Кравцю виправними роботами на строк 2 роки.

Який термін повинен пройти після заміни невідбутої частини покарання більш м’яким, щоб Кравець визнавався таким, що не має судимості?

15. Мартинов був засуджений за ч. 3 ст. 185 КК до позбавлення волі на строк 5 років. Через 3 роки 5 місяців після початку відбування покарання він був умовно-достроково звільнений від його відбування, а через 1 рік після звільнення вчинив кишенькову крадіжку. За цей злочин Мартинова було засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до позбавлення волі на строк 5 років.

Варіант. Кишенькову крадіжку Мартинов вчинив через 2 роки після умовно-дострокового звільнення.

Протягом якого терміну після набрання другим вироком законної сили Мартинов буде визнаватися таким, що має судимість за кожний зі вчинених ним злочинів (відповідь дати за найбільш несприятливим для Мартинова варіантом)?

16. Бровченко був засуджений за ч. 3 ст. 191 КК до обмеження волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати певні посади на строк 3 роки із звільненням від відбування покарання з випробуванням. Під час іспитового строку — через 1 рік після набрання першим вироком законної сили – він вчинив шахрайство і був засуджений за ч. 2 ст. 190 КК до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

Варіант 1. За ч. 2 ст. 190 КК Бровченко був засуджений до штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Варіант 2. За ч. 2 ст. 190 КК Бровченко був засуджений до обмеження волі на строк 3 роки.

Протягом якого терміну після набрання другим вироком законної сили Бровченко буде визнаватися таким, що має судимість за кожний із вчинених ним злочинів (відповідь дати за найбільш несприятливим для Бровченка варіантом)?

17. Гладун був засуджений за ч. 3 ст. 368 КК до позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права обіймати певні посади на строк 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Через 7 років 8 місяців він був умовно-достроково звільнений від відбування як основного, так і додаткового покарання. Через 4 роки після звільнення Гладун звернувся до суду з клопотанням про зняття з нього судимості.

Варіант. Гладун був умовно-достроково звільнений лише від основного покарання.

Чи може суд зняти з Гладуна судимість, якщо він довів своє виправлення?

Примусові заходи медичного характерута примусове лікування

ЗАДАЧІ:

1. За незакінчений замах на умисне вбивство щодо Муленка була порушена кримінальна справа за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК. Під час судового розгляду цієї справи в нього розвинувся реактивний психоз. Згідно з висновком стаціонарної судово-психіатричної експертизи Муленко потребував застосування примусових заходів медичного характеру. У зв’язку з цим суд звільнив його від кримінальної відповідальності і застосував до нього примусовий захід медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом.

Чи правильно суд вирішив справу Муленка?

2. В ухвалі суду в справі Тошина зазначено: «Вина Тошина у вчиненні умисного вбивства способом, небезпечним для життя багатьох осіб, і хуліганства повністю підтверджена, але у зв’язку з тим, що він вчинив ці дії у стані неосудності, кримінальна справа відносно нього підлягає закриттю, а сам Тошин — госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом».

Дайте оцінку наведеному витягу з ухвали суду?

3.  За заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження Рябошапку було засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до 5 років позбавлення волі. Через 1 рік після початку відбування покарання виникли сумніви щодо його психічної повноцінності. У зв’язку зцим Рябошапку госпіталізували до психіатричного закладу в примусовому порядку для проведення обстеження. Комісія лікарів-психіатрів дійшла висновку, що Рябошапка перебуває у тяжкому реактивному стані, який розвинувся на фоні залишкових явищ органічного захворювання центральної нервової системи. За психічним станом він не здатний усвідомлювати свої дії і підлягає госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом.

Як має вирішити справу суд?

4. За умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони щодо Титарєва була порушена кримінальна справа за ст. 124 КК. На стадії досудового слідства судово-психіатрична експертиза встановила, що він страждає на шизофренію в параноїдальній формі, а тому щодо вчиненого ним суспільно небезпечного діяння є неосудним. У зв’язку з надмірною агресивністю й озлобленістю хворого комісія лікарів-психіатрів визнала, що стосовно Титарєва необхідно застосувати примусовий захід медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу з суворим наглядом.

Варіант. Під час розгляду справи в суді було встановлено, що Титарєв заподіяв тяжке тілесне ушкодження, перебуваючи в стані необхідної оборони і не перевищивши її меж.

Як має вирішити справу суд?

5. За вчинення насильницького грабежу Дронь був засуджений за ч. 2 ст. 186 КК до позбавлення волі на строк 5 років. Через 8 місяців після початку відбування покарання він захворів на психічну хворобу, що позбавляла його можливості усвідомлювати свої дії. У зв’язку з цим до Дроня були застосовані примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом. Через 4 роки 3 місяці Дронь одужав, а ще через 2 місяці примусові заходи медичного характеру були щодо нього припинені.

Варіант. За ч. 2 ст. 186 КК Дронь був засуджений до позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Чи підлягає Дронь покаранню за вчинений ним злочин?

6. За ч. 2 ст. 17, ст. 94 КК 1960 р. Локтєва за замах на умисне вбивство засуджено до позбавлення волі на строк 8 років із застосуванням на підставі ч. 2 ст. 14 КК 1960 р. примусового лікування від алкоголізму. Через півроку після початку відбування покарання набрав чинності КК 2001 р. У зв’язку з цим Локтєв, не заперечуючи того, що він є хронічним алкоголіком, звернувся до суду з проханням скасувати примусове лікування від алкоголізму, оскільки ця хвороба не становить небезпеку для здоров’я інших осіб.

Яке рішення щодо заяви Локтєва має прийняти суд?

7.  За зараження неповнолітнього венеричною хворобою Шутову було засуджено за ч. 2 ст. 133 КК до обмеження волі на строк 4 роки. Крім того, до неї на підставі ч. 1 ст. 96 КК було застосоване судом примусове лікування від гонореї. В апеляції Шутова просила апеляційний суд не застосовувати до неї примусове лікування або принаймні точно визначити його строк.

Чи може задовольнити апеляційний суд прохання Шутової?

8. Чекалін був засуджений за ч. 3 ст. 133 КК до позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 96 КК до нього застосоване примусове лікування від сифілісу. Через 1 рік 7 місяців до суду було внесено подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання Чекаліна на підставі п. 1 ч. 3 ст. 81 КК. Суд відмовив у такому звільненні, мотивуючи це тим, що Чекалін не закінчив лікування від сифілісу.

Чи обґрунтоване таке рішення суду?