Про мене

Моє фото
Допомогаю у вирішенні задач з кримінального, кримінального процесуального права, цивільного, цивільного процесуального права, господарського, господарського процесуального права, аграрного, земельного, екологічного права, міжнародного права, сімейного права, нотаріату, адміністративного права, адміністративного процесуального права, конституційного права, фінансового, податкового та інших галузей права та інш. тел. /вайбер/тегеграм: 098-017-17-25 або: https://t.me/AndreyJurisprudent

суботу, 6 липня 2019 р.

Задачі з кримінального права (11)

Задачі з кримінального права

1. Шершньов, відбуваючи покарання у виправній колонії, домовився з Лавруком, який мав вільний доступ у колонію, про придбання на волі та збут у колонії етамінал-натрію. Лаврук звернувся до завідувача аптеки Нульмана, який без рецепта з круглою печаткою відпустив Лавруку 90 конвалют етамінал-натрію. Лаврук передав це в зоні колонії Шершньову, який за гроші збув «товар» ув’язненому Зайченку. Той не лише сам вживав етамінал-натрій, а й давав його іншим ув’язненим. Від надмірного вживання цього препарату, перебуваючи під його сильною дією, Зайченко спричинив собі тяжкі тілесні ушкодження.

2. Хода був затриманий міліцією за бродяжництво. При затриманні у нього в кишені джемпера було виявлено пакетик з газети з 0,2 г гашишу. Хода пояснив, що придбав гашиш у хлопця на ім’я Гриша на базарі, щоб вжити його. Півроку тому в того ж Гриші купив приблизно таку саму кількість гашишу.

3. Жуков, працюючи разом з неповнолітнім Хоменком, неодноразово пригощав його спиртним. Під час чергової випивки він запропонував Хоменку викурити цигарку з гашишем, а потім того ж вечора ще одну. Після цього він запропонував Хоменку разом убити робітника їхнього підприємства Савченка, який зняв з рахунку в банку 5 тис. грн. для придбання імпортної радіоапаратури. Вони обговорили план, який здійснили наступного дня: під час випивки завдали Савченку у різні частини тіла 59 ножових ударів — Жуков фінським, а Хоменко — кухонним ножем. Гроші поділили. Під час обшуку за місцем проживання Жукова було виявлено порошок білого кольору, який за висновком судово-хімічної експертизи є гашишем.

4. Рябокінь і Гончаров на городі у Потапчука вночі зрізали недозрілі головки маку на площі 100 м2, зібрали з них сік, яким просочили марлеві бинти.

5. Гаврилюк шукав дикорослі коноплі, з яких виготовляв для власного споживання марихуану. Коли до нього звернувся Грінчак з проханням дати йому «покашкарити», Гаврилюк пригостив його цигаркою з начинкою з марихуани, сказавши, що дає в борг ще три цигарки.

6. Тарасенко на базарі купив у не встановленої слідством особи 2,4 кг макової соломи, яку приніс додому, подрібнив і шляхом хімічної обробки одержав екстракційний опій, який потім вживав.
Варіант. Тарасенко зробив це для збуту.

7. Топчій у невстановленої слідством особи придбав на базарі 0,42 г ацетильованого опію, який привіз додому і вживав.
Варіант 1. Топчій увів дозу ацетильованого опію своїй дружині, яка спала.
Варіант 2. Топчій придбав 0,15 г ацетильованого опію.

8. Заводський у себе на городі виростив мак. Зерна маку він використав для приготування харчових страв, а із стебел та головок виготовив 2 кг висушеної макової соломи, яку мав намір споживати сам і продавати.

9.  Журахівський та Кузьменко за попередньою домовленістю придбали 6 г екстракційного опію, який вживали. Через місяць вони придбали 1 кг висушеної макової соломи, яку привезли до себе в гуртожиток і деякий час зберігали, поки цей факт не став відомим правоохоронним органам, які її вилучили.
Варіант 1. Журахівський і Кузьменко звернулися до поліклініки, бажаючи вилікуватись від наркотичної залежності, а макову солому спалили.
Варіант 2. Журахівський і Кузьменко припинили вживання наркотиків, тому макову солому продали Потоцькому.

10. Григорович, громадянин України, на території Казахстану в степу зібрав мішок стебел, листя та насіння коноплі, привіз їх у Чимкент, де через кілька днів із привезеного виготовив 175 г гашишу, 1,5 кг марихуани та 430 г сировини для виготовлення гашишу. Усе це він привіз у Запоріжжя з метою збуту, але був затриманий.
Варіант. Григорович є громадянином Російської Федерації.


11.  Майзенберг купив у не встановленої слідством особи мішок макових голівок, автомашиною привіз їх додому, де один-два рази на місяць виготовляв екстракційний опій, який споживав. При обшуку у нього було вилучено 110 г висушеної макової соломи, 5 г екстракційного опію і предмети для його виготовлення і споживання.


12. Киричок кілька разів у різних осіб на базарі купував гашиш та макову солому, яку привозив на квартиру своєї близької знайомої Оксень, шість разів виготовляв екстракційний опій. Наркотики Киричок вживав сам, а також разом зі своїми знайомими, серед яких був і 17-річний Ірчук. На квартирі Оксень були вилучені гашиш, макова солома, екстракційний опій, предмети, призначені для виготовлення і вживання наркотиків. Оксень під час допиту визнала, що знала про вживання Киричком наркотиків у її квартирі. Спочатку вона заперечувала проти цього, але Киричок переконав її, що без вживання наркотиків не зможе жити. Тому вона дозволила готувати і вживати наркотики у своїй квартирі Киричку і його знайомим, а сама виходила на цей час до іншої кімнати.


13. У гаражі громадянина Босака було вилучено 36,6 кг подрібненої макової соломи: в одному мішку — 19 кг, в іншому — 3,4 кг, у рюкзаку — 1,4 кг, у двох целофанових кульках — 1,4 кг і 1,6 кг, у господарській сумці — 2,3 кг, у 16 пакунках з газети — від 160 г до 650 г у кожному. Як розповів Босак, він придбав макову солому за три рази протягом двох місяців для власного споживання, подрібнив і зберігав у гаражі. У справі встановлено, що Босак не хворіє на наркоманію. Він ніде не працює, споруджує будинок для сім’ї сина.


14. Бага, приїхавши в с. Глузди на Чернігівщині до своєї родички Пойди, знайшов у неї 3 кг коробочок маку, які таємно вивіз своєю автомашиною до м. Києва. Вдома Бага коробочки подрібнив, плануючи виготовити з них концентрат опію. Пойда пояснила, що вирощувала мак для своїх господарських потреб, а коробочки збиралася спалити.
Варіант. Бага планував концентрат опію продати. Пойда планувала коробочки маку продати заїжджим наркоманам.


15.  Тарасенко на базарі купив у раніше незнайомого йому Маринкевича 1,5 кг висушеної макової соломи, приніс додому і сховав, щоб пізніше перепродати. Маринкевич взяв макову солому на полі державного господарства як пожнивні залишки після збирання врожаю маку.
Варіант. Маринкевич стебла маку зрізав на городі сусідки Городецької, яка вирощувала мак для випікання пиріжків.
16. Гробовенко на базарі «Нивки» у м. Києві купив у незнайомого раніше Смоктала 30 пігулок діазепаму (по 0,1 г) для власного споживання. Споживаючи куплене, Гробовенко з’ясував, що половина його була пігулками аспірину.

17. Корчевий в с. Демидове під Києвом купив у мешканки села Прив’ялої 0,5 кг висушеної макової соломи, яку привіз до Києва. 270 г соломи він перекрутив на м’ясорубці й почав піддавати хімічній обробці, щоб одержати екстраційний опій, але його діям було покладено край працівниками міліції. У справі встановлено, що Прив’яла раніше була судима за ч. 1 ст. 308 КК України, а Корчевий — за ч. 1 ст. 229 КК Російської Федерації.


18. Мешканець Нижньовартовська Симаков, раніше судимий за ч. 1 ст. 229 та ч. 1 ст. 230 КК Російської Федерації, перебуваючи в Криму на відпочинку, шляхом надрізів голівок олійного маку просочив опієм-сирцем бинт марлевий розміром 9 х 50 см. Під час затримання Симакова у зв’язку з вчиненням ним у м. Алушті таємного викрадання з аптеки 80 г омнопону в нього було вилучено вказану кількість омнопону та бинт, який містив 2,2 г алкалоїдів морфіну та кодеїну. Симаков пояснив, що його метою було забезпечити себе наркотичними засобами.
Варіант 1. Метою дій Симакова було не лише забезпечити наркотиками себе, а й поділитися ними зі своїм 16-річним сином і дружиною.
Варіант 2. З аптеки Симаков викрав 0,5 кг ізосафролу.


19.  Мікенас і Юдіцкас, які приїхали з Каунаса до Києва у комерційних справах, зібрали в яру під Києвом головки дикорослого олійного маку масою 1,7 кг. Вони молодим соком маку в кількості 1,6 г просочили марлеві бинти, які сховали в мильницю. В електричці Київ—Тетерів вони були затримані. Юдіц-кас півтора роки тому був судимий у Литві за виготовлення наркотичних засобів для власного споживання.
20. Карасик 7 жовтня на базарі у не встановленої слідством особи купив 1 кг висушеної макової соломи, з якої вдома виготував екстракційний опій, який вживав. Три роки тому Карасик засуджувався за ч. 1 ст. 309 КК України до обмеження волі строком на два роки.


21. Мазальцев з метою придбання 0,05 кг ефедрину підробив відповідний документ, але в момент подання його до установи був викритий.
Варіант. Мазальцеву вдалося придбати ефедрин, який він неодноразово використовував для виготовлення метамфетамі-ну. Метамфетамін Мазальцев продав.

22. Теньчук викрав на державному підприємстві 0,004 кг ер-гометрину, маючи намір використовувати його для виготовлення лізергіду (ЛСД), а останній збувати.

23. Ярмиш у вересні на околиці м. Катеринополя Черкаської області придбав 1060 г макової соломи і 250 г марихуани, склав у сумку та зберігав у своєму будинку. В грудні невстановлена особа на його прохання передала сумку із зазначеними наркотичними засобами провіднику вагона потягу «Львів—Сімферополь» для доставки її в м. Дніпропетровськ, де в гуртожитку проживав Яр-миш. Останній також попросив Свистуна за грошову винагороду зустріти потяг, одержати сумку й привезти її в гуртожиток, повідомивши його про наявність у ній марихуани. Свистун, погодившись виконати прохання Ярмиша, запропонував Шовкуну допомогти йому, за певну суму привезти сумку із залізничного вокзалу в гуртожиток, на що той дав згоду. При цьому він також попередив Шовкуна, що в сумці є марихуана. У той самий день Свистун та Шовкун одержали від провідника вагону сумку, з якою Шовкуна було затримано по дорозі до гуртожитку.
При огляді сумки в ній крім марихуани було виявлено також макову солому. З’ясувалося, що Шовкун у листопаді того самого року придбав і зберігав за місцем свого проживання в гуртожитку для власного споживання марихуану в цигарках і розсипом загальною масою 9,19 г.
Варіант. Шовкун зберігав марихуану з метою збуту.

24. Сенченко та Явлінська виготовили шляхом відокремлення суцвіть і смоли від дикорослих конопель марихуану масою 72 г, того самого дня в іншому помешканні висушили її і в подальшому зберігали. Через шість днів Сенченко, зустрівши Дмитрука, запропонувала йому придбати в неї марихуану, але довести злочин до кінця їй не вдалося, оскільки працівники міліції провели обшук у квартирі, де вона проживала, і вилучили марихуану. Того самого дня Явлінська в тій самій квартирі на прохання Федоренка із принесеного ним лікувального препарату теофедрину виготовила ефедрин. Федоренко, Явлінсь-ка, Сенченко та Бастрига вжили виготовлений ефедрин.


25.  Іващук придбав у невстановленої особи героїн, перевіз його до місця свого проживання, де в присутності Савкова вжив героїн. Перебуваючи під впливом дії героїну, Іващук з мотивів явної неповаги до суспільства почав бити Дмитренка. До дій Іващука долучився Савков. Їхніми діями Дмитренку було завдано тяжких тілесних ушкоджень.


26.  Борисенко та Циганюк, перебуваючи в службовому відрядженні в Республіці Молдова, вирішили назбирати суцвіть дикорослих конопель, з яких виготовили марихуану. На митному посту в Україні у них було вилучено 3,5 кг суцвіть конопель та 20 г марихуани.

27. Медсестра лікарні Пухка впродовж двох місяців систематично займалася підробленням рецептів на препарати, що містять наркотичні засоби, і продавала їх своєму знайомому Гладкому, який викупав за ними в аптеках міста наркотики для особистого споживання. Крім того, Пухка за підробленим нею рецептом викупила дві упаковки наркотикомісткого лікарського засобу і передала їх хворій Петрунько.

28. Пивненко і Коваль познайомились з Пшеничним, який мав гашиш. Вони вирішили купити 800 г гашишу. Пізніше вони передумали і домовилися відібрати у Пшеничного гашиш. Під час зустрічі в обумовленому місці Коваль за заздалегідь розробленим планом кілька разів ударив Пшеничного по голові руків’ям фінського ножа, а Пивненко намагався зірвати з його плеча спортивну сумку, в якій був гашиш. На крик Пшеничного втрутилися перехожі, які завадили заволодіти сумкою.

29. Виворотень був засуджений за незаконне виготовлення наркотичних засобів. При цьому він приховав, що наркотичний засіб (гашиш) у нього вилучено не повністю. Перебуваючи в місцях позбавлення волі, Виворотень при побаченні з дружиною розповів їй про місце знаходження гашишу і просив вислати його для нього і «корешів». Дружина виконала прохання, але посилка була вилучена, як тільки вона надійшла в колонію, де відбував покарання Виворотень.

30. Медсестри хірургічного відділення онкологічного диспансеру Саюшко і Нечипорко впродовж року розкрадали лікарські наркотичні засоби (морфін, промедол) з метою особистого вживання. Всього ними було викрадено 600 ампул. Злочин став можливим тому, що у відділенні з вини завідувача тривалий час порушувалися правила зберігання та обліку наркотичних засобів. Встановлено, що Саюшко продала Гусаку 10 ампул зі снодійним, видаючи їх за ампули з морфіном.


31. Некряч придбав у Воротинцева 143 г марихуани. Пакунок з марихуаною він поклав у сумку з речами і попросив свою знайому Суху принагідно відвезти сумку з речами до іншого міста для свого приятеля Касинюка, з яким домовився про продаж йому марихуани. Під час посадки в потяг Суха була затримана, а сумка в неї вилучена.


32. Олежко та Гавриленко придбали у невстановленої особи, а потім зберігали героїн. Останній у розфасованому в пакетики вигляді був вилучений у них за місцем проживання разом з вагами, на яких були виявлені сліди героїну. Олежко і Гавриленко на наркоманію не страждали. Їх затримання було здійснено у зв’язку з негласною інформацією про те, що вони збувають наркотики підліткам.

33. Бобришева для себе та своєї знайомої Кашуби без відома останньої придбала 30 г марихуани, після чого вони неодноразово спільно вживали її шляхом паління цигарок.
34. Каращук приїхав на легковому автомобілі, яким він керував за дорученням, до свого дядька Литовченка. Останній передав Каращуку 30 півлітрових пляшок з наркотичною сировиною — екстракційним опієм загальною масою 12522 г, що в перерахунку на суху речовину становить 75,12 г. Завантаживши ці пляшки в автомобіль, Каращук виїхав до місця свого проживання, але, не доїхавши до нього, був затриманий працівниками міліції. Каращук і Литовченко пояснили, що перший одержав від другого і перевозив пляшки з екстракційним опієм до себе додому з метою його зберігання, виконуючи прохання Ли-товченка, який побоювався, що їх можуть виявити у нього працівники міліції.

35.  Садовнича, маючи у себе вдома виготовлений нею для особистого споживання наркотичний засіб — марихуану (15 г), при зустрічі на вулиці зі знайомим наркоманом Чириком запропонувала йому придбати в неї 6 г марихуани, однак була затримана у своїй квартирі, де марихуана була вилучена до приходу її з Чириком.
Варіант 1. Садовнича відправила Чирику 6 г марихуани поштою.
Варіант 2. Садовничу було затримано під час оформлення квитанції на відправлення бандеролі Чирику.

36. Дядюн і Кривенко на присадибних ділянках громадян у с. Вишеньки до закінчення збирання врожаю зрізали 3 кг головок маку снотворного, привезли їх до Києва, де з них для особистого споживання виготовили наркотичний засіб.

37. Петляєв на присадибних ділянках громадян до закінчення збирання врожаю зрізав стебла маку снотворного, з яких виготовив екстракційний опій для особистого споживання. У нього було вилучено 35 г екстракційного опію, а також шприц із прекурсором — оцтовою кислотою в кількості 2 мл, яку він незаконно придбав.
Варіант. Оцтової кислоти було вилучено в об’ємі 3 літри.

38. Петров в один день з проміжком у три години двічі надав Момоту приміщення для виготовлення і споживання наркотиків. Це була квартира, яку Петров наймав у Кікала для тимчасового проживання.

39. Михайлюк працював фельдшером здоровпункту сільськогосподарської академії. Користуючись халатністю лікарів Пар-шиної та Равлюк, він кілька разів брав у них зі столу рецептурні бланки з підписами і особистими печатками, заповнював їх і викупав лікарські наркотичні засоби, які продавав.

40. Начальник водозабірної станції Лопашенко з метою отримання сировини для виготовлення наркотичного засобу посіяв на території станції олійний мак та коноплю на площі 0,03 га. Зійшло 600 рослин. Посіви були виявлені наркоманами Панко-вим, Кушніром та Пугачем, які в період цвітіння зрізали мак та коноплі й на автомашині, що належала Кушніру, везли їх на квартиру Пугача, але в дорозі були затримані.
Варіант. Через несприятливі погодні умови сходи маку та коноплі загинули.

41. Судово-медичною експертизою, проведеною в зв’язку з раптовою смертю Зінчукової, було встановлено, що смерть настала внаслідок одноразового вживання великої кількості люміналу. У ході подальшого досудового слідства було з’ясовано, що люмінал для Зінчукової придбавала її знайома Струк у фармацевта Гаврилка. Останній пояснив, що в аптеці був відсутній суворий облік відпуску цих ліків і це дозволяло йому задовольняти прохання його знайомої Струк.

42. Наркоман Сидякін дав попробувати цигарку з марихуаною 13-річному Колі Віктюку. Коли Коля попросив покурити «зілля», Сидякін запропонував йому разом забезпечити себе таким «зіллям». Вони виїжджали в приміські райони, де зрізали на присадибних ділянках місцевих жителів головки маку, а на пустирищах зривали суцвіття конопель. Усе це вони привозили до сестри Сидякіна, яка дозволила їм використовувати свою квартиру для виготовлення і вживання наркотиків.

43. Лихий та Настюк займалися збиранням та перевезенням дикорослих конопель, з яких виробляли, а потім продавали марихуану. Знаючи про це, Зубчук та Тимошик напали на квартиру Лихого і під загрозою застосування ножів зажадали «наркотики й виторг від їх продажу». Зубчук сказав, що все це зберігається на квартирі Настюка. По дорозі до Настюка йому вдалося втекти.

44. Прищепа під виглядом морфіну насправді продав Лиско-ву 12,5 г снодійного. Лисков мав намір вживати морфін сам та за гроші пригощати своїх знайомих.













Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації
ЗАДАЧІ:
1. Порушуючи інструкцію щодо забезпечення державної таємниці, конструктор заводу Совченко брав документи, що містили державну таємницю, для роботи з ними вдома. Одного разу, перебуваючи в стані сп’яніння, він загубив папку з такими документами. Кларова підібрала папку і показала своєму синові. Ознайомившись зі змістом документів, останній відніс знахідку до райуправління внутрішніх справ.

2.  Аспірант Лазарєв, вихваляючись перед своїм колишнім шкільним товаришем Суховим успіхами в науці, пояснив йому принцип роботи і накреслив схему будови приладу, що було державною таємницею. Відомості невдовзі використала одна з іноземних фірм на шкоду інтересам України. Виявилося, що Сухов був її агентом. Лазарєв цього не знав.

3. Головний інженер військового заводу Климов, не встигнувши на роботі вивчити матеріали, пов’язані з виробництвом нових видів зброї, взяв їх додому. Коли він знайомився з матеріалами, до його кімнати зайшов співробітник інституту Калачов. Климов залишив матеріали на столі, прикривши їх газетою. Під час бесіди йому зателефонували, і він вийшов з кімнати. Калачов зазирнув у документи, що лежали під газетою, і, дізнавшись про новий вид зброї, «по секрету» розповів про це своїй дружині.
Кваліфікуйте дії Климова та Калачова.


4. В одному з чорноморських портів стояло іноземне судно, матрос якого Гостано познайомився з Кравченко. Бажаючи виїхати з України, вона передала Гостано свої документи і частину речей. Вночі вплав намагалася дістатися до судна, але була затримана.

5. Мешканець Прилук Ярмиш був виявлений на території межуючої з державним кордоном зі Словаччиною сільради Закарпатської області. Його паспорт був прострочений. Він проник на територію прикордонної сільради, щоб непомітно перейти кордон і продати в сусідній країні скуплені на території України золоті вироби, поштові марки, ордени і медалі колишнього СРСР.

6.  Пілоти пасажирського літака, виконуючи рейс поблизу державного кордону, відхилилися від курсу, перетнули кордон і заглибились у повітряний простір суміжної держави на 10 кілометрів. Літак був збитий, а коли розшифрували зміст «чорної скриньки», то з’ясувалося, що головна причина того, що трапилось, — необачність пілотів.
Варіант. На вимогу Повітряних Сил літак здійснив посадку на території суміжної держави.

7. Посилаючись на свої релігійні переконання, Козлинський ухилявся від чергового призову на дійсну військову службу, за що був засуджений. В апеляції він просив скасувати вирок суду, оскільки його релігійні переконання не дозволяють брати в руки зброю.

8.  Струля відмовився від призову на строкову військову службу. Три роки тому він був судимий за такі самі дії до обмеження волі на строк один рік і відбув покарання.

9. Яговий, ігноруючи наказ райвоєнкома про приписку осіб чоловічої статі, які досягли 17 років, не з’являвся до військкомату на неодноразові виклики повістками. Пізніше він відмовився від проходження медкомісії, щоб мати змогу ухилитися від строкової військової служби.

10. Військовозобов’язаний Пархоменко одержав повідомлення від райвійськкомату про явку на збірний пункт для відправлення до військової частини на навчальні збори. Пархоменко прийшов до контори сільськогосподарського кооперативу, щоб разом з іншими військовозобов’язаними їхати машиною до райцентру. Тут він дізнався, що інші були повідомлені про збори за тиждень, а він — того дня. Односельці почали сміятися, що його не було в списках, а він іде за когось іншого. Пархоменко вирішив не їхати і пішов додому. Автомашина з іншими військовозобов’язаними поїхала до райвійськкомату без Пархоменка.

11.  Одержавши відповідно до Закону «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» як військовозобов’язаний повістку про явку 2 червня на навчальні збори до рай-військкомату, Майченко у призначений час на збори не з’явився. Напередодні він повідомив начальника відділу райвійськ-комату Калініна про смерть дядька і просив дозволу бути на похороні. Калінін у його проханні відмовив і не дозволив іти до військового комісара з цим питанням. Через два дні після похорону Майченко без повторного виклику прийшов до військкомату і виявив бажання відвідувати заняття.

12. Осиці двічі вручалася повістка про явку до райвійськко-мату для призову на строкову військову службу. Не бажаючи служити, він виїхав до сусідньої області, де був затриманий лише через п’ять місяців.
Варіант. Не бажаючи служити в армії, Осика подав підроблений висновок лікаря про наявність у нього психічної хвороби.

13. Смирний був засуджений за ст. 335 КК України. В апеляції він послався на ряд поважних причин, які не дозволили йому прибути на призовний пункт у призначений час. Серед згаданих причин були такі: недавня смерть батька і тяжкий стан матері після його смерті, що призвело до її госпіталізації, а також необхідність турбуватися про малолітню сестру.

14. Громадянин України Волинчук погодився за відповідну плату сприяти переправленню через кордон України з Польською Республікою п’ятьох вихідців зі Шрі-Ланки. Одержавши гроші, він своєю автомашиною привіз їх у прикордонний ліс і вказав зручний шлях перетину кордону. Група була затримана польськими прикордонниками.
Варіант 1. Група була затримана українськими прикордонниками.
Варіант 2. Висадивши групу в прикордонному лісі, Волин-чук сказав, що вони знаходяться на території Польщі. Через півгодини група була затримана українськими прикордонниками.

15. Мірзоєв, військовослужбовець запасу, одержав повістку про явку 5 червня до 8 години у військкомат на навчальні збори, але в призначений час не з’явився. Як видно з матеріалів справи, 4 червня Мірзоєв сповістив начальника відділення райвійськкомату Ко-тирла про смерть тітки і просив дозволу бути на похороні, але одержав відмову. Факт перебування Мірзоєва на похороні тітки підтверджений документально. Через два дні Мірзоєв зв’явився до райвійськкомату, заявивши про бажання відвідувати заняття.

16.  Войнарович, не бажаючи служити у Збройних Силах України, звернувся до знайомого лікаря Ткачука з проханням дати пораду, як на військово-медичній комісії симулювати повну глухоту. Слідуючи порадам Ткачука, Войнарович перед проходженням комісії тричі звертався зі скаргами на свій слух до отоларинголога районної поліклініки Сая, а потім на військово-медичній комісії симулював повну глухоту, але був викритий.

17. На ділянці прикордонної застави «Косино» Береговського району Закарпатської області Корзун разом з Бармашем перетнули кордон України і потрапили на територію Угорщини, щоб відвідати своїх родичів.
Варіант. При перетинанні кордону Корзун погрожував українському прикордоннику вистрелити в нього з пістолета.




Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого
самоврядування та об’єднань громадян
ЗАДАЧІ:
1. Гришко увечері 24 серпня зірвав Державний прапор України з будинку школи і кинув його на землю.

2. Бердник і Пиляєв на одному з майданів міста зібрали великий натовп, закликаючи зайняти приміщення головпоштамту для зупинення його роботи, щоб у такий спосіб примусити уряд забезпечити населення міста «чистими» продуктами. Захоплення приміщення головпоштамту було відвернено нарядом міліції, що прибув на місце події.

3. Інспектор режимної частини виправної установи Похва-линський, що проходив територією колонії разом з контролерами Нургалієвим і Антиповим, побачив засудженого Попова, який перебував у стані сп’яніння. Попов не підкорився вимозі Похвалинського і Нургалієва йти на контрольно-пропускний пункт. У цей час із душової вийшов п’яний засуджений Льгов і ножем замахнувся на Нургалієва, а потім почав погрожувати ним і Похвалинському. Останньому вдалось обеззброїти Льгова. Попов у цей момент, погрожуючи, схопив Нургалієва за груди і вдарив рукою по обличчю.

4. Шемаєв, не маючи прав водія і перебуваючи в стані сп’яніння, роз’їжджав по селу мотоциклом. Старшина міліції Ступа запропонував піти у відділення міліції. Шемаєв відмовився. Коли на місце події прибув державтоінспектор Маркелов, Ше-маєва із застосуванням сили було доставлено на пункт швидкої допомоги для медичного освідування. Там він не давав себе оглянути, чинив опір медперсоналу, а Ступі подряпав обличчя.

5. Вагляр і Лопушанський у стані сп’яніння прийшли в кафе, яке вже зачинялось, і зажадали пива, котрого вже не було. Завідувачка кафе викликала наряд міліції. У відповідь на вимогу працівників міліції пройти до кімнати дільничного інспектора міліції для з’ясування особи Вагляр завдав кількох ударів працівнику міліції Батраку, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. Лопушансь-кий обізвав працівників міліції «мусорами».
Варіант. Вагляр заподіяв Батраку середньої тяжкості тілесне ушкодження. Лопушанський погрожував працівникам міліції «знищити їхніх нащадків».

6.  Корсунов, перебуваючи в стані сп’яніння, вступив у конфлікт з працівниками міліції через затримання останніми його брата, який вчинив дрібне хуліганство. При спробі доставити його в пункт охорони правопорядку Корсунов упирався, хапався за паркан, а також завдав кілька ударів працівникам міліції Нешту та Шуту, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження, які не потягли розладу здоров’я.

7. Перепелиця розпивав спиртні напої в громадському місці і сильно сп’янів. При затриманні його працівниками міліції непідкорявся їхнім вимогам, виривався з рук, відірвавши ґудзик з куртки одного працівника міліції та погон з плеча іншого.

8. Борисов на прийомі у начальника РВВС Дмитренка, будучи незадоволеним вирішенням свого питання, «на високих тонах» висловлював своє обурення. На вимогу залишити приміщення Борисов рукою завдав Дмитренку удар в обличчя.
Варіант. Борисов заподіяв Дмитренку середньої тяжкості тілесне ушкодження.

9. Єленін у стані сп’яніння в кафе «Супутник» заважав працівникам міліції: намагався звільнити свого товариша, затриманого за вчинення правопорушення, збивши з ніг одного з працівників міліції.

10. Строєва, не бажаючи приходити до суду як свідок у кримінальній справі, накинулась з кулаками на працівника міліції Шульгу, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, що не спричинили розладу здоров’я. Шульга прибув на квартиру Строєвої для виконання постанови судді про її привід.
Варіант. Шульзі було заподіяно середньої тяжкості тілесне ушкодження.

11. Щодо Шеркіна, який обвинувачувався у вчиненні злісного хуліганства, було застосовано як запобіжний захід взяття під варту. У зв’язку з необхідністю, що виникла, він під конвоєм був доставлений до поліклініки № 1 Мінського району м. Києва. З поліклініки Шеркін втік. При затриманні працівниками міліції, які його конвоювали в поліклініку, Шеркін не давався їм у руки, виривався, укусив за руку міліціонера Галашева.

12. Торбін був затриманий працівниками міліції у стані сп’яніння на бульварі Лесі Українки, освідуваний у міському наркологічному диспансері щодо алкогольного сп’яніння. Будучи невдоволеним тим, що працівники Печерського РУВС м. Києва не захотіли його відвезти туди, де він був ними раніше затриманий, Торбін почав кричати і висловлюватись нецензурно біля Голосіївського РУВС м. Києва. Коли працівник міліції Ярошенко почав втихомирювати Торбіна, той схопив Ярошенка за одяг, поваливши його на землю.

13. Сумаков під час сварки, яка переросла в бійку, вбив свого сусіду Якуніна. При затриманні його працівниками міліції під час особистого обшуку, прагнучи уникнути затримання і виявлення у нього знаряддя, яким він вчинив убивство, Сумаков активно протидіяв працівникам міліції. Вириваючись від них, він вихопив з-під одягу розкритий складаний ніж, але був обеззброєний.

14. Берилков обвинувачувався в тому, що він у стані сп’яніння на вимогу майора міліції Осадчого, який виконував свої службові обов’язки, відмовився йти до РВВС, нецензурно висловлювався на його адресу, вдарив у плече. Берилков запрошувався Осадчим до РВВС для з’ясування питання про виконання вироку стосовно дружини Берилкова та чому той гуляє з дитиною в стані сп’яніння.
Варіант. Берилков фінським ножем завдав Осадчому удару в ділянку серця, заподіявши тяжке тілесне ушкодження. Потерпілий був доставлений в реанімаційне відділення лікарні. Його життя вдалося врятувати.

15. Молодший інспектор карного розшуку Майоров, запідозривши, що власник «Волги» Венжик перевозить пасажирів за плату без реєстраційного посвідчення, попросив пред’явити документи. Венжик документів не пред’явив і намагався від’їхати. Тоді Майоров збоку стрибнув на капот автомашини, щоб її зупинити. Венжик проїхав метрів десять, зупинив машину і запропонував Майорову злізти, але той цього не зробив. Тоді Вен-джик продовжив рух з невеликою швидкістю з Майоровим на капоті. Це тривало 2—3 хвилини, після чого Венжик зупинив машину. Майоров був у цивільному одязі, й Венжик, за його словами, не одразу повірив, що це співробітник міліції, посвідчення своє Майоров показав у закритому вигляді.

16. Коверя на подвір’ї будинку, де проживав, посварився з дружиною та її родичем Ремезом. Сварка переросла в бійку. На прохання сусідів народний дружинник Просвєтов, маючи на руці пов’язку дружинника, прибув на місце події і запропонував Ковері йти з ним до відділення міліції. У відповідь на це Коверя, не бажаючи виконати вимогу, схопив сікач і вдарив ним Просвєтова по голові, спричинивши тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

17. Рибкін після звільнення з місць позбавлення волі проживав у квартирі своєї колишньої дружини Тюрикової. Їхні кімнати були розділені перегородкою. Із хуліганських спонукань Рибкін порушував спокій Тюрикової. Зокрема, 15 серпня у стані сп’яніння він вчинив сварку, нецензурно лаявся, ображав Тюрикову. Вона була змушена піти з дому. Повернувшись увечері, вона побачила, що Рибкін відбив 2 дошки від перегородки і зламав піч. Через пролом у перегородці Тюрикова побачила, що Рибкін лежить на дивані з сокирою в руках. Вона викликала працівника міліції. Останній запропонував Рибкіну викинути сокиру. Однак той цього не зробив, а при спробі працівника міліції проникнути в кімнату виштовхував його, ображав нецензурно, погрожував розправою, стукав сокирою по дверях і перегородці.

18. Умовно-достроково звільнений з місць позбавлення волі Осиновський влаштувався на роботу, але через якийсь час залишив її у зв’язку з малою зарплатою. Певний період він не працював, шукаючи роботу, яка б його влаштувала. 2 вересня о 22-й годині його затримали на вулиці працівники міліції за те, що він ухилявся від сплати аліментів. Не вважаючи себе в чомусь винним, Осиновський відмовився йти до райвідділу внутрішніх справ, виривався з рук працівників міліції, ударив кожного з них. Його було засуджено за ч. 2 ст. 342 КК України. В апеляційній скарзі захисник Осиновського просив виправдати його за відсутністю в діях складу злочину: Осиновський не ухилявся від сплати аліментів — зокрема, в день затримання влаштовувався на завод, де йому було сказано прийти наступного дня у відділ кадрів з документами, тобто працівники міліції не мали підстав для затримання, а тому воно є незаконним. У скарзі також зазначалося, що якби й була необхідність викликати Осиновсь-кого для попередження про працевлаштування, то це можна було зробити звичайним порядком, тобто повісткою або шляхом запрошення через дільничного уповноваженого.
Чи є слушними доводи, вказані у скарзі? Чи є поведінка працівників міліції виконанням ними службових обов’язків? Яке рішення по скарзі повинен прийняти суд апеляційної інстанції?

19. Рішенням сільради у Петрука було урізано присадибну ділянку до 0,15 га, а відрізану частину передано в користування Ющику. Не бажаючи миритися з цим, Петрук почав орати всю ділянку, не звертаючи уваги на протести Ющика. Коли за скаргою Ющика на місце події прибув сільський голова Дибенко, Петрук вилаяв його, не виконав розпорядження припинити самочинні дії, а у відповідь на намагання зупинити коней, які тяг-ли плуга, вдарив Дибенка кулаком в обличчя.

20.  При проведенні дізнання старший оперуповноважений капітан міліції Козир допитував затриманого за підозрою у вчиненні квартирної крадіжки Миколайчука, який був поміщений у КПЗ. Під час допиту Миколайчук ображав Козиря, погрожував йому вбивством, а потім схопив зі столу чорнильницю і кинув її в Козиря, але не поцілив.

21. Семененко в стані сп’яніння переходив вулицю в неналежному місці. Коли працівник міліції зробив йому зауваження, Семененко вилаявся на його адресу, схопив за горло і кілька разів ударив по обличчю, спричинивши легкі тілесні ушкодження без розладу здоров’я.

22. Серюгін напідпитку прогулював вівчарку в парку культури й відпочинку. На вимогу постового міліціонера Тойкіна залишити парк, оскільки в ньому вигулювати собак заборонено, Серюгін відповів відмовою. На підвищених тонах він почав доводити, що це не дворняжка, а породистий пес. Тойкін наполягав на своєму, вказуючи на однаковість правил для всіх собак. Реагуючи на тон працівника міліції, вівчарка загарчала, Серюгін спустив тренованого пса, який кинувся на Тойкіна. Постріл останнього перервав цей напад.

23. У зв’язку з вчиненням дрібного хуліганства Бочкаренко був затриманий працівником міліції Жизадло. Оскільки у Боч-каренка не виявилось документів, йому було запропоновано пройти до РВВС. По дорозі Бочкаренко ображав Жизадла, намагався його вдарити. На допомогу Бочкаренкові прийшов його товариш Чернякевич. Він збив з ніг Жизадла, і Бочкаренку вдалося уникнути затримання.

24. Кондратюк розпивав спиртні напої в під’їзді будинку. На вимогу працівника міліції Павлюка припинити такі дії Кондратюк нецензурно вилаявся на його адресу і намагався вдарити, але Павлюк від удару ухилився. Кондратюк кілька разів ударив рукою по обличчю Шестопала, який допомагав працівникові міліції доставити затриманого в РВВС.

25. П’яний Грищенко присікався до народного дружинника Салати, зірвав у нього нарукавну пов’язку, намагався зірвати значок дружинника, а потім збив з ніг та погрожував пустити йому «червоного півня», якщо той продовжуватиме активну роботу в народній дружині.

26.  Працівники будинкоуправління відповідно до рішення міськвиконкому зносили приватні гаражі, зведені без дозволу. До них підбігла Ярощук і з криком «Ламати гараж не дам» почала перешкоджати це робити. Працівник міліції Лук’янчук неодноразово повторив вимогу, щоб Ярощук відійшла і не заважала. Вона не підкорилася, а коли Лук’янчук спробував відвести її вбік, вдарила його в обличчя, спричинивши легке тілесне ушкодження без розладу здоров’я.

27.  Біля будинку культури Діденко нецензурно лаявся. Міліціонер Проценко зробив йому зауваження і запропонував піти додому. Проценко був одягнений у цивільний одяг, але Діденко знав, що це працівник міліції. У відповідь на зауваження він вийняв з кишені ніж і кинувся на Проценка з погрозою вбити, заподіявши проникаюче поранення грудної клітки. При ударі лезо ножа зламалося і залишилося в тілі потерпілого. Про-ценку було заподіяне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

28. Під час затримання Бахмачука, який намагався зґвалтувати неповнолітню Оверчук, він вирвався від дружинників і побіг. Коли дружинники Сушко і Козлов наздогнали його, Бах-мачук ударом ножа у плече заподіяв Козлову тяжке тілесне ушкодження і в цей час був обеззброєний.
Варіант. Бахмачук не знав, що його затримують саме дружинники, вважав їх за випадкових перехожих.

29. Інспектор карного розшуку Поляков намагався затримати Меркулова як підозрюваного у вчиненні квартирної крадіжки, запропонувавши останньому йти з ним до РВВС. Меркулов почав тікати. Переслідуючи його, Поляков вистрелив у повітря. Меркулов, добігши до яру і побачивши, що сховатися немає де, вийняв з кишені складаного ножа, розкрив його і, погрожуючи, почав наступати на Полякова. Останній спочатку вистрелив у землю, а потім у Меркулова, поранивши його в передпліччя лівої руки. Тоді Меркулов кинув ножа.

30.  9 травня п’яний Андрусенко влаштував у сім’ї бешкет, через що його дружина, вибігши з квартири, викликала працівників міліції. Коли ті підійшли до квартири, відрекомендувались і попросили відчинити двері, Андрусенко зустрів їх з сокирою в руках і намагався вдарити працівника міліції Кришту гостряком сокири по голові, але потерпілий відхилився і удар прийшовся йому по плечу. Андрусенко замахнувся сокирою ще раз, але був обеззброєний.

31. Після вчинення на ґрунті ревнощів вбивства гр. Ващука Пилипей, переховуючись від працівників міліції, приїхав на квартиру до своїх знайомих. Група захоплення, до якої входив сержант міліції Шевченко, прийшла на цю квартиру. У той момент, коли знайомий Пилипея Потіщук вийшов з квартири і двері були відчинені, Шевченко з метою затримання Пилипея увійшов у двірний проріз. Щоб уникнути затримання, Пили-пей з близької відстані вистрелив у Шевченка з карабіна, поранивши його в живіт. Потерпілому було заподіяне тяжке тілесне ушкодження. Завдяки своєчасно наданій медичній допомозі Шевченко залишився живий.

32. Васькевич, не бажаючи бути затриманим за порушення правил дорожнього руху, спрямував свій автомобіль у бік працівника міліції. Той, побоюючись за своє здоров’я і життя, стрибнув на капот автомобіля. Васькевич повів автомобіль по смузі зустрічного руху, піддаючи небезпеці здоров’я і життя працівника міліції. Останньому були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що не спричинили розладу здоров’я. Васькевичу було пред’явлене обвинувачення за ст. 348 КК України. Суд перекваліфікував його дії на ч. 2 ст. 345 КК України, пославшись на те, що у Васькевича не було прямого умислу позбавити життя
працівника міліції, хоча своїми діями він ставив у небезпеку життя і здоров’я потерпілого.
Чи правильним є рішення суду?

33. Суддя виніс постанову про арешт Трохименка на 15 діб за вчинення дрібного хуліганства. При виконанні цієї постанови дільничним інспектором міліції та двома дружинниками Тро-хименко від них виривався, супроводжуючи свої дії брутальною лайкою на їхню адресу.
Варіант. Трохименко ударив дільничного інспектора, заподіявши йому тілесне ушкодження середньої тяжкості.

34.  Дуриндін на танцювальному майданчику чіплявся до танцюючих, поводився ганебно, пив вино з пляшки. На вимогу працівника міліції припинити розпиття спиртних напоїв у громадському місці та йти додому він брутально його вилаяв і відштовхнув від себе.

35.  Мозговий близько 22-ї години на центральній садибі сільськогосподарського кооперативу намагався вкрасти шість крокв з розібраної конюшні. Сторож Пінич зажадав, щоб той поклав їх на місце. Мозговий його вилаяв і ударив в обличчя, а крокви відніс додому. Коли на подвір’я Мозгового разом з Піни-чем та двома понятими зайшов сільський голова Янчук, Мозго-вий обізвав його нікчемою, нишпоркою і виштовхав на вулицю.

36. Дільничний інспектор міліції Кривенко затримав Сацю-ка, коли той ніс з сільськогосподарського кооперативу додому мішок посівного зерна кукурудзи. За дрібну крадіжку на Сацю-ка було накладене адміністративне стягнення — штраф. Через кілька днів Сацюк з помсти побив Кривенка.
Варіант. Сацюк викрав зерно кукурудзи з комори кооперативу.

37.  Член сільськогосподарського кооперативу Петрущак, будучи у стані сп’яніння, відмовився виконати розпорядження голови кооперативу, який відсторонив його від роботи, вилаявши при цьому нецензурними словами і погрожуючи йому вбивством. Коли через якийсь час працівник міліції, що прибув на місце події, запросив Петрущака до контори кооперативу, тойповторив погрозу позбавити життя голову кооперативу, а також висловився брутально на адресу працівника міліції, відірвав у нього ґудзик та ударив рукою в груди.

38. Ткаченко, Кузнецов і Бабошин, озброївшись палицями, пізно ввечері прийшли на територію ферми сільгосппідприємства, щоб узяти коней і покататися на них. Побачивши сторожа, вони зажадали, щоб він закрився в будці. Сторож Горкаєв попросив їх іти додому. Тоді Ткаченко, Кузнецов і Бабошин почали бити Горкаєва палицями. Той кинув у нападників сокиру, пошкодивши Бабошину обличчя. Ткаченко ударом палиці по правій руці заподіяв Горкаєву закритий перелом ліктьової кістки, а Кузнецов ударив потерпілого палицею по голові. Після цього вони з місця події пішли, відмовившись від свого наміру взяти коней з метою покататись.
Варіант. Ткаченко, Кузнецов і Бабошин взяли коней, катались на них дві години, а потім залишили їх на вулиці.

39. Котов, будучи напідпитку, розпочав з дружиною сварку та почав її бити. Сусідка по комунальній квартирі Лабецька, прагнучи припинити побиття дружини Котова, схопила останнього за чуба і відтягнула його від дружини. Тоді Котов схопив кухонний ніж і вдарив Лабецьку, поранивши їй грудну клітку, що за висновком судово-медичної експертизи є тяжким тілесним ушкодженням, небезпечним для життя в момент його заподіяння.

40.  На квартиру Єфімочкіної прийшли працівники міліції Попков і Шепель, щоб провести обшук з метою відшукання речових доказів у зв’язку з обвинуваченням її сина за ч. 2 ст. 185 КК України. Незважаючи на пред’явлену постанову про проведення обшуку, Єфімочкіна зачинила двері кімнати на ключ і спробувала втекти з квартири. Коли працівники міліції цьому завадили і спробували відібрати у неї ключ, Єфімочкіна вдарила одного з них, Попкова, по обличчю, збивши окуляри.
Варіант. Єфімочкіна вдарила понятого, який заступив її шлях до втечі з квартири.

41. Працівник міліції Шило застав наркомана Сущенка, коли той у приміщенні сепараторної сільгосппідприємства, де мав виконувати ремонтні роботи, займався виготовленням наркотика. Сущенко вдарив Шила по голові дерев’яною рейкою, спричинивши середньої тяжкості тілесне ушкодження. Бажаючи знищити сліди злочинів, Сущенко зачинив сепараторну, в якій непритомним лежав Шило, і підпалив її. Шила врятували випадкові перехожі, приміщення сепараторної згоріло. Варіант. Потерпілим був сільський голова.

42. Абрамцев займався підробленням і збутом документів, а також грошей. Після порушення кримінальної справи до Абрамцева був застосований запобіжний захід — взяття під варту. Під час допиту Абрамцев порвав протокол допиту, ображав слідчого райвідділу внутрішніх справ, погрожував спалити його будинок.
Варіант. Під час допиту Абрамцев ударив слідчого по голові графином з водою, а сам намагався втекти, але був затриманий.

43. Біля ресторану Федюнін у стані сп’яніння сів за кермо автомашини «Жигули». Працівники міліції Кисіль і Рєзников вимагали, щоб він залишив салон автомашини. Не виконавши цього, Федюнін поїхав, збивши Киселя, який упав на капот автомашини. Маневруючи, Федюнін намагався скинути Киселя. Коли Кисіль упав з капота, Федюнін наїхав на нього, заподіявши йому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
За висновком автотехнічної експертизи, Федюнін не мав можливості відвернути наїзд на Киселя після його падіння з капота автомашини.
Чи є підстави для кваліфікації дій Федюніна за ст. 348 КК України?

44. Інспектор дорожньо-патрульної служби сержант міліції Татарчук, зрозумівши по метанню світла фар «Москвича», що за його кермом сидить п’яний, вийшов на дорогу і підняв жезл, вимагаючи зупинитися. Водій Марченко не лише не зупинився, а навпаки — збільшив швидкість. Татарчук стрибнув на капот. Марченко різко загальмував і включив задню передачу. Зі слизького капота Татарчук звалився на дорогу. Піднятись і вихопити пістолета він не встиг — Марченко переключив швидкість і, кинувши автомашину на працівника міліції, переїхав через нього. Від одержаних травм Татарчук через п’ять годин помер у лікарні.

45. Качурін, який займався квартирними крадіжками, з метою здійснити черговий злочин зайшов до під’їзду одного з будинків, де був помічений працівником міліції Ховановим. Запідозривши, що це і є один з розшукуваних квартирних злодіїв, Хованов запропонував Качуріну зайти в кімнату ліфтерів, де поставив вимогу пред’явити документи. З цим Качурін не поспішав. Коли Хованов, щоб перевірити, чи немає у Качуріна зброї, запропонував йому розстебнути пальто, Качурін, який приховав під одягом ломик, ударив Хованова кулаком в обличчя. Під час боротьби Качурін намагався вдарити Хованова ломиком по голові, але той ухилився і удар прийшовся по плечу. Хованов вибіг на вулицю, та Качурін наздогнав його і вдарив ломиком по голові, яку Хованов встиг прикрити рукою, пом’якшивши цим удар. Хованов застосував пістолет, поранивши Качуріна. За висновком судово-медичної експертизи, Хованову заподіяні легкі тілесні ушкодження, Качуріну — середньої тяжкості.

46. Коли працівники міліції Бовкун, Рохов і Кравчук запропонували Півню і Славову, які розпивали спиртні напої у дворі будинку, піти до райвідділу внутрішніх справ, Півень відмовився це зробити. Він спробував утекти і з відкритим ножем кинувся на Кравчука, але тому вдалося обеззброїти Півня. Останній пояснив, що не мав наміру позбавити життя працівника міліції, не намагався його вдарити, а лише хотів пробитися до виходу з двору, який собою закрив працівник міліції. Кравчук також пояснив, що Півень біг на нього з ножем, але завдати ним удару не намагався.
Варіант 1. Півень ударив Кравчука ножем у плече. Варіант 2. Півень ударив Кравчука ножем у шию, від чого той на третю добу помер.

47. Гарочкін у стані сп’яніння намагався пройти до потягів на станції метро. Контролер Рязанцева не дозволила йому це зробити, але Гарочкін не заспокоївся і поновив свою спробу пройти через контрольний пост. Рязанцева викликала чергового працівника міліції Помикалова. Останній намагався доставити Гарочкіна в кімнату міліції. При цьому Гарочкін ображав Помикалова, упирався руками й ногами, намагався вирватись, але з допомогою одного з громадян все ж був відведений до кімнати міліції. Дочекавшись, поки Гарочкін заспокоїться, Помикалов сказав, що про його поведінку буде повідомлено за місцем роботи, після чого відпустив. Другого дня Гарочкін випив горілки, взяв виготовленого ним раніше фінського ножа, зайшов до кімнати міліції на станції метро і ударом ножа в груди убив По-микалова в той час, коли той розмовляв по телефону.
Варіант 1. Своєчасним наданням медичної допомоги життя працівника міліції було врятоване.
Варіант 2. Гарочкін убив Помикалова за те, що той при дос-тавленні Гарочкіна в кімнату міліції ударив його кулаком у живіт.
Варіант 3. Гарочкін убив позаштатного працівника міліції Саковича, помилково впізнавши його за Помикалова.

48. Джоган разом зі своїм приятелем Чемериським побили кореспондента газети «Голос України» Сиволапа за те, що останній інформував відповідні державні органи про зловживання Джогана як посадової особи. Сиволапу були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Варіант. Сиволап був працівником органу внутрішніх справ.

49. Журавльов, озброївшись цвяходером, великим саморобним столовим ножем (довжина клинка 14,5 см) та п’ятьма полотнами пил по металу, о 22-й годині прийшов до хлібного магазину. Цвя-ходером він зламав навісні замки, проник до магазину і намагався тим самим інструментом відкрити сейф. Побачивши, що до магазину зайшов сержант міліції Твердохліб, він сховався під стелажі. Твердохліб виявив його і при затриманні висунув вимогу, щоб Журавльов став облииччям до стіни. Однією рукою Твер-дохліб почав обшукувати Журавльова, а в другій тримав пістолет. Журавльов вихопив схованого у рукаві куртки столового ножа і вдарив ним Твердохліба у шию і ліве око, спричинивши тяжке тілесне ушкодження. Свої дії припинив після того, як пострілом з пістолета Твердохліба був поранений у ногу, а ножа у нього відібрав працівник міліції Сиваков, що вбіг до магазину.

50. Мусін був свідком у справі й неодноразово викликався на судове засідання повістками, однак відмовлявся їх одержувати, ухиляючись від явки до суду, через що суд виніс ухвалу про привід його через органи внутрішніх справ. Для виконання цієї ухвали працівник міліції Аржаков разом з позаштатним пра-
цівником міліції Пухким прийшли до Мусіна додому. На пропозицію Аржакова поїхати до суду Мусін знову відповів відмовою, закрився в будинку, виставивши ствол мисливської рушниці та погрожуючи вбивством. Аржаков і Пухкий змушені були піти. Після обіду Аржаков знов прийшов на подвір’я до Мусіна. Останній зробив два прицільних постріли з двоствольної мисливської рушниці в груди Аржакова, ушкодивши легені, чим спричинив тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя.

51. На ґрунті ревнощів і помсти Морщаков бив свою дружину. Коли його діям намагалися покласти край працівники міліції Сухий та Волосянко, Морщаков вдарив Сухого штик-ножем у груди, а потім підірвав бойову гранату «РГ-42», внаслідок чого сталася смерть Сухого. Дружина і Волосянко залишилися живими тільки тому, що поранений Сухий своїм тілом накрив гранату. У Морщакова виявлено бойові припаси: ручну гранату «РГ-42», 12 набоїв калібру 9 мм і 4 гвинтівочних — 7,62 мм, які він носив і зберігав за місцем свого проживання, та холодну зброю — штик-ніж від карабіна системи Токарєва.

52.  Букін підробив посвідчення слідчого та постанову про проведення обшуку і разом зі своїми приятелями Шугаєвим та Перепічкою, які грали роль «понятих», прийшов на квартиру завідувача плодоовочевої бази Кіркіса. У процесі «обшуку» було вилучено гроші готівкою 2 млн грн., 500 доларів, а також кілька золотих речей.

53. Довідавшись, що Рутківська займається виготовленням і збутом самогону, Зленко прийшов до неї додому і, назвавшись працівником міліції, вимагав запросити понятих для складання протоколу про вилучення самогону. Рутківська запропонувала Зленку 500 грн., щоб той протоколу не складав. Одержавши гроші, Зленко залишив садибу.

54. 11-річні Зубчикова і Рєзвих на полі сільськогосподарського кооперативу наламали по кошику качанів кукурудзи. До них мотоциклом під’їхав Гузюк. Назвавшись начальником охорони кооперативу, він забрав у них кукурудзу, записав прізвища, після чого Рєзвих відпустив додому, а із Зубчиковою задовольнив статеву пристрасть неприродним способом.

55. Калінін вирішив убити полковника міліції Рижова і заволодіти його цінностями. Під виглядом кооператора, який просить захистити його від переслідувань з боку вимагачів, Калінін прийшов до Рижова додому і пострілом з пістолета вбив його. Він забрав кілька виробів із золота, колекцію марок, а також ордени і медалі, що ними Рижов був нагороджений за ратні й трудові подвиги. Все викрадене Калінін продав.

56. Старший бухгалтер з обліку овочевого і продовольчого складів у ресторані «Експрес» Кулагіна, старший комірник овочевого складу Кириченко, комірник того самого складу Беляє-ва, старший комірник продовольчого складу Климик та комірник того самого складу Потєхова за попередньою змовою між собою протягом двох років займалися розкраданням державного майна, викравши його на суму 5,8 млн грн., та вчиняли інші злочини. Всім їм було пред’явлено обвинувачення за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України. Щодо них було обрано такий запобіжний захід, як підписка про невиїзд.

Після порушення кримінальної справи Кулагіна разом із Климик викрали з архіву бухгалтерії ресторану сім книг бухгалтерських документів щодо овочевого складу, які сховали в підвалі адміністративної будівлі ресторану. Климик і Потєхова, знайомлячись у порядку ст. 218 КПК України з матеріалами справи, викрали з приміщення управління внутрішніх справ шість томів (43, 45, 47, 52, 53 і 55) кримінальної справи з первісними бухгалтерськими документами щодо продовольчого складу за кілька місяців, які знищили. При ознайомленні з матеріалами кримінальної справи Кириченко викрала з приміщення УВС шість томів (10, 15, 16, 25, 26 і 39) з первісними документами щодо овочевого складу за кілька місяців, які знищила. Кириченко зробила це за підказкою Кулагіної, яка вказала, які томи справи треба викрасти, і переконала її, що без них розірвуться інвентаризаційні періоди, а, отже, не можна буде довести їхню вину.

57. Перебуваючи у стані сп’яніння, Кормильченко, Ткачен-ко і Бондаренко підійшли до автомашини, що стояла на узбіччі шосе. Вони побили Фуцура, який сидів в салоні автомашини, і заволоділи його особистими речами: магнітофоном з касетами і сумкою. Коли вони пішли в лісопосадку і там відкрили сумку,
то виявили в ній 9,5 тис. грн. і технічний паспорт на автомашину, водійське посвідчення, а також паспорт потерпілого. Документи вони тут же викинули, а речі залишили собі. Потерпілому було заподіяно матеріальну шкоду на суму 12 тис. грн.

58. Попов придбав форму працівника міліції і за порушення правил руху відібрав у кількох водіїв права на керування автомобілем. Після цього він вкрав автомашину «Волга», що належала одній з державних установ Києва. Всі дані про цю машину він вніс у технічний талон, витравивши перед цим старий текст, а також вписавши туди прізвище Страхова, в якого раніше відібрав права водія, і вклеїв свою фотокартку. При затриманні у м. Пскові Попов вчинив опір з насильством позаштатному працівникові міліції і втік, кинувши автомашину. Його було затримано в Києві.
Варіант. Спроба затримання мала місце в Донецьку.

59.  П’яниця Хорошевський систематично відвідував різні установи міста, непомітно виносив папки з документами, а тоді прямував на базар, де залишав їх у заставу продавцям за взяті продукти й спиртні напої, обіцяючи принести гроші, й зникав.

60. Топаленко виготував пломбір для опечатування спідометра автомашини, взятої напрокат. Зірвавши пломбу спідометра, він виключив його, щоб приховати пройдену відстань. Здаючи автомашину на базу прокату, Топаленко фальшивим пломбіром поставив пломбу на спідометр.

61. Монастирський придбав у не встановлених слідством осіб різні пристосування для виготовлення печаток, шрифту, друкарських форм, з допомогою яких за місцем свого проживання за 8 місяців виготовив 259 бланків посвідчень водія різних серій, 48 бланків талонів попередження і 27 бланків посвідчень про підвищення класності водія, на частині яких зробив відтиск підробленої печатки Республіканського центрального автонав-чального комбінату, а також відтиск штампа. Він же виготовив 25 штампів і печаток (Міністерства юстиції України, Київської нотаріальної контори № 2 тощо). Вступивши у контакт з Пя-сецьким, Монастирський домовився про підроблення і збут документів. Пясецький взяв у військовослужбовців строкової служби Кузавкова, Зелецькова, Поясика, Семинога і Христофо-рова фотокартки і передав їх Монастирському для оформлення на їх ім’я посвідчень водія, талонів попередження та іспитових карток водія, щоб потім продати їх. Монастирський наклеїв фотокартки Кузавкова на бланки посвідчення водія та виготовленої ним екзаменаційної картки водія і поставив на них, а також на бланку талона попередження відтиск печатки ДАІ УВС і передав їх Пясецькому, який відповідно — Кузавкову, одержавши за це 5,6 тис. грн. Для решти військовослужбовців замовлення не було виконане, оскільки злочинну діяльність Монастирського і Пясецького було припинено працівниками міліції.
62. Яремченко, маючи середню технічну освіту, підробив диплом про закінчення будівельного інституту. Набувши досвід роботи техніка на будівництві, Яремченко через чотири роки подав цей «документ» до науково-дослідного інституту і був зарахований на посаду інженера, на якій пропрацював п’ять місяців, поки не був викритий.

63. Ярчуков для передачі сусіді по будинку Гуцалову одержав від листоноші повідомлення про поштовий переказ. Сфабрикувавши доручення від імені Гуцалова на своє ім’я, Ярчуков одержав по ньому у відділенні зв’язку гроші в сумі 4 тис. грн.

64.  Автолюбитель Айзенберг за керування автомашиною «Москвич», що йому належала, у стані сп’яніння був позбавлений права на керування транспортними засобами строком на два роки. Через п’ять місяців він домовився з Леднюком про виготовлення посвідчення водія на своє ім’я і талона попередження, передавши йому свої біографічні дані та дві світлини. Леднюк через якийсь час передав Айзенбергу підроблене посвідчення водія і чистий талон попереджень, за що Айзенберг заплатив 3 тис. грн. У талон попереджень він вписав своє прізвище. Використовуючи ці «документи», Айзенберг користувався своєю автомашиною, поки не був затриманий за керування нею в стані сп’яніння. З моменту виготовлення посвідчення водія і талона попереджень пройшло три місяці.

65. Клішин на базарі «Патент» у м. Києві купив у невстанов-леної особи посвідчення водія автомобіля. Цій особі він дав своюсвітлину, яку та особа вклеїла в посвідчення. До нього ж було внесено відповідні анкетні дані Клішина. Зупинений інспектором ДАІ у зв’язку з порушенням ним правил дорожнього руху, Клішин пред’явив інспектору згадане посвідчення водія, а також намагався покласти в його кишеню 20 німецьких марок.

66. Барановський зареєстрував шлюб з Непомнящою. Через п’ять років він фактично припинив шлюбні стосунки, витравивши в своєму паспорті відмітку про одруження. Через чотири роки він зареєстрував шлюб з Ураловою, перебуваючи на заробітках в Тюменській області. Для постійного проживання подружжя переїхало в Україну до міста Ніжина. Невдовзі Не-помняща повідомила в прокуратуру Ніжина, що Барановський неправомірно вступив у новий шлюб, не розлучившись у встановленому порядку з нею.

67. Карандін викрав в автотресті печатку й бланки посвідчень водія. Використовуючи їх, він з метою збуту виготовив свідоцтва про перекваліфікацію шоферів. Куплені у Карандіна посвідчення водії пред’являли за місцем роботи й одержували надбавки до заробітної плати за класність. Усього Карандін підробив і збув двадцять посвідчень.

68. Немошкаленко, користуючись тіснявою в трамваї, викрав сумочку, в якій виявився гаманець з грішми в сумі 450 грн. та паспорт їх власниці.

69. Лукавий двічі вносив у свою трудову книжку факти, які не відповідали дійсності («збільшив» свій трудовий стаж на три роки, які насправді він провів у місцях позбавлення волі, відбуваючи покарання), склав на себе характеристику, завірив її фальшивою печаткою і підробив підписи керівників підприємства. Трудову книжку він пред’явив при влаштуванні на роботу.
                       
70. Кириченко в стані сп’яніння проник до квартири, де проживала його колишня дружина з їхнім сином, і взяв сумку з її особистими документами, світлинами і грошима в сумі 1 тис. грн. Кириченку було пред’явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 185 та ч. 3 ст. 357 КК України. У процесі розслідування було встановлено, що Кириченко не мав на меті привласнювати гроші йдокументи, хотів лише виторгувати у колишньої дружини обіцянку не перешкоджати йому зустрічатися з сином.

71. Чеп’юк був засуджений за ч. 1 ст. 358 КК України. Він був визнаний винним у тому, що, перебуваючи біля воріт вантажно-пасажирського відділу «Доманово» митного поста «Ратне» Волинської митниці, придбав у не встановленої слідством особи за 15 доларів США чистий бланк митної декларації форми МД-7, в яку власноручно вписав своє прізвище та дані про ввезення ним на територію України легкового автомобіля, після чого віддав декларацію тій самій особі, яка завірила її підробленою печаткою. На вирок суду захисник Чеп’юка написав апеляцію, в якій порушив питання про скасування вироку щодо Чеп’юка і закриття справи за відсутністю в його діях складу злочину. В апеляції зазначалося, що в ч. 1 ст. 358 КК України йдеться про документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати або посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов’язків. Згідно з Правилами митного оформлення транспортних засобів, номерних вузлів та агрегатів, що переміщуються через митний кордон України (затверджені наказом Державної митної служби України від 25 червня 1999 р. № 393), митна декларація — це документ, в якому містяться відомості про власника транспортного засобу, сам цей засіб та мету його переміщення через митний кордон України. Використовується вона для здійснення митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України фізичними особами, і контролю за виконанням узятих ними при цьому зобов’язань.

72. Костур прийшов у приміщення магазину і, відштовхнувши продавця Кудрю, забрав контрольно-касовий апарат вартістю 681 грн., мотивуючи свої дії тим, що останній належить йому. Внаслідок цих дій підприємець Бурлакова змушена була припинити торговельну діяльність, не займаючись нею впродовж трьох тижнів, та придбати новий касовий апарат. Костур твердив, що він забрав апарат, придбаний на його кошти. Бурлакова вважала, що забраний Костуром апарат був її власністю.

73. Римарук з метою виготовлення для себе фальшивого закордонного паспорта передав неправдиві анкетні дані щодо себе та дві світлини знайомому Нікітюку, який через МП «Бізнес-центр України» і МЗС України виготовив такий документ на ім’я Римарука. Через три роки Римарук використав цей паспорт, пред’явивши його як свій працівникам міліції на вул. Володи-мирській у м. Києві.

74. Подружжя Драгомирецьких П. А. та М. О. на 0,5 га землі сільськогосподарського кооперативу без дозволу посадили картоплю, а ще на 0,05 га скосили сіно.

75. Перебуваючи у стані сп’яніння, Прокопенко, Сміян, Митрофанов і Ткаченко зустріли Легкого, який їм чимось не сподобався. Вони (без Ткаченка) затягли його до під’їзду будинку і побили ногами і руками в різні частини тіла. Потерпілому було заподіяно легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я. Наказавши «сидіти тихо», компанія вийшла на вулицю. Невдовзі Прокопенко повернувся і відібрав у Легкого гаманець, в якому, крім 800 грн., був паспорт і посвідчення члена ДНД. Того ж вечора Прокопенко розповів Митрофанову і Тка-ченку про свій вчинок і дав їм по 50 грн. з відібраних у Легкого грошей. Щоб приховати сліди вчиненого Прокопенком, вони всі втрьох спалили гаманець, паспорт і посвідчення члена ДНД. Наступного дня Прокопенко дав Сміяну 30 грн. з грошей, відібраних ним у Легкого. Про обставини придбання Прокопенком цих грошей Сміян знав зі слів Ткаченка.

76. Геник без рішення виконкому сільради і технічної документації почав будівництво жилого будинку на своїй присадибній ділянці. 13 травня сільський голова усно попередив Геника про недопустимість будівництва, а 27 травня адмінкомісія при виконкомі сільради оштрафувала його та запропонувала припинити будівництво. Однак Геник продовжував спорудження будинку, про що 13 травня наступного року був складений акт.

77. Боєчко, маючи дозвіл лише на капітальний ремонт придбаного нею старого жилого будинку, на його місці почала споруджувати новий. Адмінкомісією при селищній раді її було попереджено про недопустимість будівництва без дозволу виконкому. Боєчко продовжувала спорудження будинку, не звертаючись до виконкому селищної ради.

78. Двордяй зайняв без дозволу 0,06 га землі сільськогосподарського кооперативу, на якій вирощував картоплю, цибулю та іншу городину. Наступного року він розширив ділянку до 0,15 га. Під час збирання ним врожаю про обидва факти стало відомо прокуратурі району.
Варіант. Перший раз Двордяй засіяв ділянку коноплями, другий — краснодарськими коноплями.

79. Кичук почав обробляти 0,15 га землі сільськогосподарського кооперативу. Встановивши цей факт, кооператив звернувся до прокуратури району з проханням вжити заходів для повернення йому землі та притягнення Кичука до відповідальності. На своє виправдання Кичук послався на те, що користуватись землею йому дозволив страховий агент.
Як кваліфікувати дії Кичука?
Варіант. Дозвіл на користування землею дав сільський голова, хоча виконком рішення про відведення земельної ділянки Кичуку не приймав.













Злочини у сфері використання  електронно-обчислювальних машин
(комп’ютерів), систем та комп’ютернихмереж і мереж електрозв’язку
ЗАДАЧІ:
1. Іванченко, співробітник ТОВ «Темп», з хуліганських мотивів запровадив у комп’ютерну систему ТОВ програмний вірус, який призвів до перекручення інформації, що зберігалась у файлах з розширенням «doc».
Варіант. Програмно-технічною експертизою було встановлено, що на відновлення файлів, інформації в яких було завдано шкоди, ТОВ «Темп» необхідно витратити 15 тис. грн.
Якою має бути кримінально-правова оцінка дій Іванченка?

2. Керівник служби безпеки банку Головченко, використовуючи право доступу до захищеної комп’ютерної мережі банку, скопіював на дискету клієнтську базу даних банку, в якій містився перелік номерів кредитних карток фізичних осіб — клієнтів банку, з метою подальшого використання у власних інтересах.
Варіант 1. Головченко, зателефонувавши до банку і погрожуючи оприлюднити відомі йому номери кредитних карток, вимагав виплатити йому 5 тис. доларів США.
Варіант 2. Головченко за винагороду передав скопійовану інформацію відомому йому раніше програмісту Швачку, який запровадив вказану базу даних у мережу Іnternet.
Кваліфікуйте дії Головченка та Швачка.

3.  Адміністратор мережі агентства з продажу нерухомості «Альта» Рак, за попередньою домовленістю з безробітнім Гольдом, не вжив необхідних заходів щодо захисту інформації, яка містила відомості про нерухомість, правом ексклюзивного продажу якої володіло дане агентство. Того ж вечора Гольд здійснив несанкціонований доступ до комп’ютерної мережі агентства «Альта», скопіював незахищений файл з клієнтською базою, після чого знищив його в комп’ютерній системі власника. Отриману клієнтську базу Гольд і Рак продали іншому агентству з продажу нерухомості.
Кваліфікуйте дії Гольда і Рака.

4. 15-річний Серьогін, «скачавши» з мережі Іnternet програмний вірус-відмичку у вигляді прикріплення до електронного листа, надіслав його електронною поштою на адресу одного з банків. Надісланим вірусом було інфіковано комп’ютерну систему банку, внаслідок чого пінк-коди дебетних карток клієнтів та інша секретна інформація були поширені в мережі Іnternet і набули загального доступу.
Чи підлягає кримінальній відповідальності Серьогін?

5. Ятченко, попереджений про звільнення з посади програміста АЕС за порушення трудової дисципліни, з мотивів помсти підмовив свого колишнього співробітника Бурого закласти в контрольно-захисну комп’ютерну систему АЕС шкідливу комп’ютерну програму, яка повинна була вимкнути систему в день звільнення Ятченка. Закладка програми була виявлена адміністратором комп’ютерної мережі АЕС і зупинки системи захисту вдалося запобігти.
Кваліфікуйте дії Ятченка і Бурого.
Варіант. Захисник Бурого в процесі досудового слідства довів, що шкідлива комп’ютерна програма не є комп’ютерним вірусом.
Чи підлягають кримінальній відповідальності у такому випадку Ятченко та Бурий?

6. Безробітний програміст Бучма протягом року тричі намагався зламати захисні системи окремих банків. Його було затримано під час чергової спроби добору паролю доступу до комп’ютерної системи.
Кваліфікуйте дії Бучми.

7. З метою подальшого отримання інформації, що становила предмет комерційної таємниці МП «Дзвони», Хижняк підмовив секретаря цього підприємства Котаєву за плату надати йому відомості, що компрометують генерального директора МП «Дзвони» Власова. Погрожуючи оприлюднити такі відомості, Хижняк намагався отримати у Власова дискету з секретною інформацією. Котаєва не була обізнана про те, як саме Хижняк використовуватиме надані нею відомості.
Кваліфікуйте дії Хижняка.
Варіант. Хижняк повідомив Котаєвій, що завдяки наданим нею відомостям він планує отримати дискету, на якій викладена комерційна таємниця МП «Дзвони».
Кваліфікуйте дії Хижняка і Котаєвої.

8.  З метою наживи голова правління комерційного банку Юрченко лобіював установку в своєму банку неякісної захисної системи. Внаслідок несправності цієї системи Романюк, який був найнятий Юрченком, з власного комп’ютера отримав доступ до рахунків банку і здійснив перерахунок 50 тис. доларів США на рахунок зятя Юрченка до швейцарського банку. Отримані кошти Романюк поділив зі своїм зятем.
Кваліфікуйте дії цих осіб.

9. Внаслідок необережного порушення правил експлуатації комп’ютерної мережі аеропорту адміністратором Оніщенком, до диспетчерської системи аеропорту потрапив комп’ютерний вірус, який спричинив блокування системи керування польотами. У результаті один із пасажирських літаків потерпів аварію при посадці, при якій загинуло 156 пасажирів та 5 членів екіпажу літака.
Варіант. Оніщенко умисно не вжив належних заходів безпеки, які регламентовані правилами експлуатації комп’ютерної мережі аеропорту.
Кваліфікуйте дії Оніщенка.





Злочини у сфері службової діяльності
ЗАДАЧІ:

1. Ревізія виявила у буфеті залізничної станції недостачу 1959 грн. Завідувач буфету Ревенко пояснив, що він відпустив у кредит велику кількість спиртних напоїв та дав у борг 2,5 тис. грн. своєму знайомому Коваленку для влаштування весілля його сина. Ці показання підтвердив Коваленко, який на прохання Ревенка під час ревізії повернув йому борг за рахунок грошей, подарованих гостями на весіллі сина. Суд засудив Ревенка за розтрату чужого майна за ч. 4 ст. 191 КК України.
Чи правильно кваліфіковані дії Ревенка?

2. У зв’язку із заявою Іпполітова про порушення громадського порядку Горіним та Ліпхеном вони були доставлені в приміщення штабу з охорони громадського порядку. Начальник штабу Мартиненко, з’ясовуючи обставини порушення порядку, двічі вдарив Горіна кулаком в обличчя, спричинивши йому подвійний перелом нижньої щелепи.
Варіант. Від удару Горін упав, ударившись скронею об ріжок стола, що спричинило його смерть.

3. Інженер Сухий працював на одному із заводів міста. Використавши підроблений диплом про закінчення вузу, він влаштувався на роботу директором заводу в іншому місті, одержавши підйомні та проїзні на дружину і двох дітей, які постійно проживали в тому місті, де Сухий одержав місце директора, і нікуди звідти не виїжджали. Крім того, Сухий, вже як директор заводу, дав вказівку виплатити своїй дружині Ромашевській за лікарняним листком за післяпологовий період 505 грн., хоча вона на заводі не працювала.

4. Бригадир сільськогосподарського кооперативу Дахно побив хлопчика за те, що той пас корову там, де лежав скошений льон. Потерпілому було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.

5. Лісник Войтов із рушниці вистрілив у Круглова й Кисельо-ва, які підпилювали дерево в лісі. Частина заряду дробу застряла в одягу Кисельова, сам він залишився неушкодженим.

6. Повертаючись з роботи додому, Ейберс був збитий таксі й від одержаних травм помер. Його дружина Доронгова почала збирати документи для призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника на чотирьох дітей, старшому з яких було сім років. Контора, в якій працював її чоловік, знаходилася в 200 км від місця її проживання. Їй довелося їздити туди чотири рази, через те, що начальник контори Пак та головний інженер Гречкін видали лише довідку про заробіток потерпілого, заявивши, що більше нічого не потрібно. Вони відмовилися видати акт про нещасний випадок та засвідчити його копію печаткою, не відповідали на телеграми. Усі необхідні документи вони оформили лише після того, як втрутився прокурор області, викликавши для цього Доронгову, хоча могли це зробити і без неї.
Чи можна Пака й Гречкіна притягти до кримінальної відповідальності?

7. Проведеною ревізією в продмазі було виявлено недостачу товарів на велику суму. Причиною цього було погане ставлення завідувача магазину Гамалії до зберігання й обліку товарів та мішкотари: тару здавали на склад сільського споживчого товариства несвоєчасно; не завжди оформляли належним чином відпуск товарів; у документах неправильно проставляли їх ціну й кількість.

8. Касир комбінату комунальних підприємств Кохановська та бухгалтер розрахункового відділу Поправка вступили в злочинну змову і протягом двох років систематично підробляли підписи в платіжних відомостях на виплату зарплати, робили дописки і виправлення цифр, включали у відомості вигаданих осіб, розписуючись за них в одержанні грошей, тощо. Ці суми списувались по касі, їх на свою користь звертали Поправка та Кохановська. Загальна сума склала 9470 грн. Старший бухгалтер Лужецький не викрив злочинних дій Кохановської та Поправки, оскільки не приділяв належної уваги контролю за використанням коштів підприємства. З його вини в бухгалтерії порушувалися Положення про ведення обліку праці і зарплати, Положення про головних і старших бухгалтерів. Через недбалість Лужецького було здано в утиль документи первинного бухгалтерського обліку, які мали зберігатися протягом п’яти років з часу складання.

9. Старший інспектор міського управління соціального захисту населення Антипович відповідала за нарахування і виплату допомоги багатодітним і одиноким матерям. Вона включала у відомості на виплату допомоги осіб, які виїхали з міста, матерів, які вже зареєстрували шлюб з батьком дитини, а також тих, діти яких переросли вікову межу, до якої за законом мала виплачуватися допомога. Відомості надходили у відділення банку касирові Іваненко. Антипович підробляла підписи незаконно включених до відомостей осіб у спеціальних бланках, які служили виправдальним документом для видачі допомоги. Вона передавала розписки Іваненко, котра вилучала гроші, які вони ділили між собою. Усього вони обернули на свою користь 12800 грн.
Відповідно до існуючої інструкції завідувачі та головні бухгалтери управлінь (відділів) соціального захисту населення до підписання відомостей на виплату допомоги багатодітним та одиноким матерям і надіслання їх у відділення банку повинніперевіряти відповідність сум, зазначених у відомостях, сумам, нарахованим в особових рахунках. Однак Дудко і головний бухгалтер Лисянко цього не робили. Крім того, вони систематично залишали Антипович незаповнені бланки відомостей з печаткою і своїми підписами.
Як кваліфікувати дії вказаних осіб?

10.  Головний анестезіолог Голдін через недбалість під час проведення наркозу хворого підключив для його дихання балон з вуглекислим газом замість балона з киснем. Це призвело до смерті хворого.

11. Контролери електрозбуту Козачок і Гурненко виявили в будинках Вершиніної, Ельстерне та Шалашник електроприлади, підключені не через електролічильники. Одержавши від згаданих осіб по 100 грн., вони знищили складені акти про накладення штрафу.

12. Начальник міськжилуправління Зобова за винагороду й різні послуги допомагала окремим громадянам одержувати жилу площу поза чергою. Від Клиніної вона одержала 1900 грн., від Пересипкіної — три чайних сервізи, від Княжевої — 1700 грн.

13. Лісотехнік Романюк та лісник Шабалкін незаконно дозволили Дмитренку заготовити лісоматеріали і виділили для цього клеймуванням десять дерев сосни на пні. За це Дмитрен-ко дав Романюкові 100 грн., Шабалкіну — 200 грн. та неодноразово у себе на квартирі пригощав їх горілкою. Дмитренко встиг зрубати лише одну сосну.
14. Товарознавець міськкоопторгу Розенберг за 950 грн. допоміг заготівельникові райспоживспілки Хазалія укласти договір на поставку в Київ 4074 кг лаврового листа. Під час укладання договору Розенберг одержав від Хазалія 500 грн., а через місяць ще 450 грн. У цей час Розенберг уже працював виконуючим обов’язки заступника директора Київського міськкоопторгу.

15.  Старший майстер лісоторговельної бази Орлицький відпускав окремим громадянам поза чергою лісоматеріали, що користувалися попитом у населення. Одержавши поза чергою4,5 м3 пиломатеріалів, Саблін за попередньою домовленістю з Орлицьким передав йому через робітника бази Корпусенка 300 грн. Діхтяр через Корпусенка передав Орлицькому за позачерговий відпуск 7 м3 будматеріалів 400 грн., з яких Орлицький дав Корпусенку 100 грн.
Як кваліфікувати дії цих осіб?
Варіант. Корпусенко привласнив 100 грн., одержаних від Сабліна для передачі Орлицькому.

16. Лікар Забабурін за винагороду в сумі від 50 до 100 грн. видавав лікарняні листки громадянам, які не мали на це права.

17. Проти Дунського, який працював начальником станції з боротьби з хворобами тварин, було порушено кримінальну справу в зв’язку з обвинуваченням його в розкраданні коштів та зловживанні службовим становищем. Дізнавшись про це, той пішов до районного відділу внутрішніх справ, зайшов до кабінету слідчого Суржко і, коли вона вийшла, поклав у кишеню її пальта 600 грн. Після цього він зайшов до кабінету оперуповнова-женого Скорича, якийсь час розмовляв з ним про свою справу, а потім підійшов до вішалки і поклав у кишеню його пальта 500 грн. Дунський намагався вийти з кабінету, але був затриманий Скоричем, який у присутності понятих склав акт про те, що трапилось.

18. У провадженні слідчого Жмеринського РВВС Вовченка перебувала кримінальна справа, порушена за фактом розкрадання цукру з цукрокомбінату. За підозрою у вчиненні злочину було затримано, а потім заарештовано Зінченка, у домоволодінні якого Вовченко та оперуповноважений згаданого райвідділу Данил-ко вилучили 5200 кг цукру. Вовченко встановив, що Зінченко не причетний до розкрадання цукру, а вилучений у нього цукор не є речовим доказом у порушеній справі. У зв’язку з цим Зінчен-ку було змінено запобіжний захід — тримання під вартою — на підписку про невиїзд. Розуміючи, що кримінальну справу щодо Зінченка необхідно закрити за відсутністю доказів його винності, а вилучений цукор повернути власнику, Вовченко домовився з Данилком про одержання хабара від Зінченка. Вони зустрілись з останнім і почали вимагати у нього хабар у розмірі 1 тис. доларів США, мотивуючи це тим, що тільки після одер-жання зазначеної суми Вовченко закриє кримінальну справу і вони повернуть йому вилучений цукор. Зінченко погодився. Розуміючи, що дії Вовченка і Данилка є незаконними, він звернувся за допомогою у відділ внутрішньої безпеки УМВС України у Вінницькій області, працівники якого і затримали їх при одержанні хабара.
Данилко незаконно зберігав в металевому сейфі у своїй квартирі бойові припаси, а саме: 156 набоїв до пістолетів ПМ і АПС, 11 набоїв до пістолетів ТТ, пістолетів-кулеметів ППД, ППШ, ППС, 48 набоїв до нарізної спортивно-мисливської зброї, карабіна «Спорт» тощо. Як видно з матеріалів справи, під час затримання Данилка працівники міліції повідомили про проведення в його помешканні та робочому кабінеті обшуку в зв’язку з тим, що він підозрюється у хабарництві. До початку обшуку Данил-ко заявив про наявність у нього бойових припасів і вказав місце, де вони зберігалися, про що працівникам міліції не було відомо.


19. Майстер закрійного цеху взуттєвої фабрики Савчук нерідко сам робив розкрій шкіри. Не маючи права виписувати наряди на своє ім’я, він домовився з обліковцем Федаком, який приписував виконану Савчуком роботу до нарядів робітників, а ті потім передавали Савчукові одержані за це гроші.

20.  Начальник районного шляхового відділу Хащенко та технік Асін для швидшого виконання робіт і одержання премій оплачували працю робітників за завідомо підвищеними розцінками, переплативши їм 1620 грн.

21. Завідувач магазину райплодоовочторгу Савула передав продавцям для реалізації яблука за підвищеною ціною: замість 1 грн. по 3 грн. за 1 кг. Лише за один місяць Савула внаслідок цього одержав 600 грн. прибутку. Продавці не знали, що продають яблука за підвищеною ціною.
Як кваліфікувати дії Савули?
Варіант. Продавці знали, що продають яблука за підвищеною ціною, але матеріальної вигоди від перевищення встановлених цін не мали.

22. Директор профтехучилища Полоз протягом кількох років неодноразово одержував хабарі особисто або через посередників за зарахування в училище та надання місця в гуртожитку особам, які не мали для цього підстав. Посередницею в хабарництві неодноразово виступала секретарка училища Діхтяр, яка передавала хабарі Полозу. Сторож профтехучилища Дорошенко підмовив Ступенка та Линчука дати Полозу по 800 грн. Сту-пенко і Линчук передали для Полоза через Дорошенка по 800 грн., які останній привласнив.

23. Бухгалтер тресту Бабенко та касир Ільїн залишили на ніч у касі велику суму грошей, що мали бути видані протягом трьох днів працівникам тресту як заробітна плата. На другу ніч гроші було викрадено разом із сейфом. Згідно з інструкцією Бабенко та Ільїн мали право зберігати в касі гроші понад встановлений ліміт для видачі заробітної плати.
Чи можуть бути притягнуті до відповідальності за службову недбалість Бабенко та Ільїн? Як зміниться кримінально-правова оцінка їхніх дій, коли у справі буде встановлено, що вони повідомили злодіїв про місцезнаходження грошей, зручний час і способи їх викрадення?

24. Товарознавець Харківського міськторгу Романько і завідувач магазину цього торгу Шатилюк за домовленістю із службовими особами Львівської облспоживспілки Остапчуком і Ха-насом вивозили з магазину гречку і здавали її в споживчі товариства Львівської області, оформляючи акти від імені вигаданих осіб за існуючою там більш високою закупівельною ціною. Різницю в цінах, яка при цьому утворювалась, ділили між собою. Усього протягом року вони обернули на свою користь 4 тис. грн.

25.  Польовий об’їждчик Свінтухівський помітив на полі сільськогосподарського кооперативу трьох малолітніх дівчат, які збирали полову, що залишилася після комбайну, і спробував затримати їх. Коли дівчата почали тікати, Свінтухівський зробив у їх бік постріл з мисливської рушниці. Дробинами було спричинено легкі тілесні ушкодження двом 12-річним дівчатам.
Чи є Свінтухівський службовою особою? Як слід кваліфікувати його дії?

26.  Начальник відділу організації праці робітничих кадрів вугільного тресту Зенкін протягом кількох років незаконно надавав квартири, що звільнялися, своїм знайомим, які не працювали в системі тресту.

27. Працівник міліції Придвора затримав Соловко як підозрювану у вчиненні крадіжки хілобопродуктів на хлібозаводі. Соловко зауважила про безпідставність його підозрінь. Тоді Придвора образив Соловко та двічі вдарив її по обличчю.
Чи є в діях Придвори склад службового злочину і якого саме? Чи зміниться кримінально-правова оцінка його дій, якщо буде встановлено, що Соловко справді вчинила крадіжку на хлібозаводі?

28.  Завідувачка рентгенкабінету Кухтіна та рентгентехнік залізничної лікарні Куропаткін за домовленістю систематично одержували від громадян гроші за проведення рентгеноскопії та рентгенографії. Протягом чотирьох років Кухтіна та Куро-паткін таким шляхом одержали 2200 грн. Гроші їм давали не залізничники і не члени їхніх сімей, яких вони повинні були обслуговувати, а сторонні особи.
Чи є Кухтіна і Куропаткін службовими особами? Як слід кваліфікувати їхні дії?


29. Луценко звернулася до відділу соціального захисту населення з клопотанням про призначення їй пенсії за сина, який помер внаслідок виробничої травми. Їй було відмовлено через відсутність доказів того, що вона перебувала на утриманні сина. Через якийсь час вона одержала відповідну довідку, яка давала їй право на пенсійне забезпечення. Луценко надіслала документи до відділу, а згодом звернулася до старшого інспектора з державних пенсій Красникова для з’ясування питання про те, чи буде позитивно розв’язано її клопотання. Красников відповів, що оформить документи лише за умови, якщо Луценко дасть йому 500 грн. Та погодилася. Перед тим як дати гроші, вона розповіла про це своєму зятеві, який почав її переконувати в тому, що цього робити не слід. Луценко його не послухалася. Тоді він переписав номери грошових купюр і повідомив у міліцію. Частину переданих Луценко грошей було виявлено і вилучено у Красникова.

30. Завідувачка державного промтоварного магазину Глазо-венко, оформляючи кредитні зобов’язання, замість товарів видавала гроші й сама брала від громадян гроші, безпідставно звільняючи їх від сплати певного відсотка, передбаченого умовами продажу товарів у кредит. Усього протягом двох років Гла-зовенко одержала від громадян за видачу грошей за безтоварними кредитними зобов’язаннями 990 грн. Сума виданих 28 громадянам за цими зобов’язаннями грошей склала 140 тис. грн.

31. Медичний реєстратор станції переливання крові Карпу-хіна протягом трьох років систематично видавала фіктивні документи — довідки донорів особам, які допускали прогули по роботі, за що одержувала від них «подяку» — 30—40 грн.
Чи є Карпухіна службовою особою? Як слід кваліфікувати її дії?

32.  Чиченко домовився з Єгоричем, який мав автомобіль ВАЗ, про продаж йому машини за завищеною ціною. При цьому Чиченко приховав, що є працівником міліції. Перед цим Чиченко домовився з Рябком про вилучення у Єгорича половини грошей, які останній отримає після продажу автомобіля. Після оформлення договору Чиченко вніс до каси магазину «Автомобіль» відповідну суму грошей, частину грошей передав Єгоричу. Під приводом передачі Єгоричу ще певної суми грошей, що нібито були у нього вдома, Чиченко сів за кермо автомобіля і, від’їхавши від магазину на 400—500 м, зупинився у наперед обумовленому місці, де на нього чекав Рябко, який сів в автомобіль. Рябко і Чиченко показали Єгоричу свої посвідчення працівників міліції. При цьому вони заявили, що займаються виявленням осіб, які причетні до знищення, підробки або заміни номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу і, погрожуючи затриманням, запропонували Єгоричу повернути половину грошей, які він отримав за продаж автомобіля. Єго-рич, який підробив номер шасі, злякався і віддав їм гроші.

33. Обіймаючи посаду доцента кафедри вищої математики одного з державних інститутів, Зінкевич 17 та 18 січня одержав за виставлення позитивних оцінок за іспит з вищої математики від шести студентів по 20 доларів США з кожного та дві пляшки горілки.

34. Начальник цеху меблевої фабрики Герасик пропонував підлеглим робітникам давати йому зі своєї зарплати певні суми грошей, погрожуючи в разі відмови зниженням заробітку. Робітники давали Герасику гроші, а коли один місяць не зробили цього, він «урізав» їм заробіток. Тоді один із робітників, Абрам-чук, повідомив прокуратуру про дії Герасика.

35. Закрійник ательє з пошиття жіночого одягу Сардаєв систематично брав від замовниць певні суми понад вартість пошиття за «якісне» і «дострокове» виготовлення одягу.
Чи є Сардаєв службовою особою? Дайте кримінально-правову оцінку його дій.

36. Головний лікар центральної районної лікарні Гнатенко протягом багатьох років створював громадянам, які потребували стаціонарного лікування, штучні перешкоди, посилаючись здебільшого на відсутність вільних місць у лікарні, чим примушував хворих та їхніх родичів давати йому гроші та продукти харчування, після чого приймав хворих на лікування. Від Тур-бай він одержав 200 грн., від Кваші — мішок картоплі та 4 кг вершкового масла, від Худолій — 3 кг сала, від Кирпоти — 4 кг меду. За допуск у палату лікарні для здійснення постійного догляду за тяжкохворим чоловіком у післяопераційний період Гна-тенко за кілька прийомів одержав від Олійник 150 грн.

37.  Старший економіст-фінансист однієї з установ Зиміна шляхом службових підроблень привласнила 4570 грн. Щоб приховати незаконне заволодіння грішми, вона списувала різні грошові суми за касовими звітами без підтвердження видачі грошей готівкою видатковими касовими ордерами, не оприбутковувала одержані в банку гроші за чеками, штучно збільшувала фактично видану заробітну плату.

38. Начальник залізничної поліклініки Вінничук протягом двох років незаконно виписувала безплатні проїзні квитки своїй дочці-студентці та знайомим. Усього вона виписала 55 квитків на 550 грн. Такі квитки повинні були видаватись для поїздок хворих робітників на медичні консультації.

39. Лісник Ахметшин незаконно дозволив Хадасу зрубати два сироростучих дерева, за що одержав від нього 2 кг меду, а також шести громадянам зрубати 14 дубів, одержавши від них 840 грн.
Через тиждень він незаконно дозволив чотирьом громадянам зрубати чотири дуби і чотири липи, але гроші одержати не встиг у зв’язку із затриманням. Діями Ахметшина лісгоспу було завдано значних збитків.

40. Працюючи старшою медичною сестрою і виконуючи обов’язки секретаря ЛТЕК міського управління соціального захисту населення, Плотникова впродовж трьох років за гроші видавала громадянам фіктивні довідки про інвалідність, які потім подавались для оформлення пенсій. Усього вона видала 36 фіктивних довідок, одержавши за це гроші і речі на 3440 грн. та дві путівки до будинку відпочинку.

41. Як працівник міліції Василько мав право брати участь у проведенні ревізій і перевірок. Видаючи свого знайомого Лука-шина за ревізора, Василько організував контрольні закупки в торговельних підприємствах. Вони говорили торговельним працівникам про нібито виявлені ними недоливи вина, погрожуючи відповідними наслідками. Працівники торговельних закладів Кущ та Ільчук взяли з каси магазину 450 грн. і дали Васильку й Лукашину.

42.  Начальник будівельного тресту Поляк і начальник дільниці управління механізації цього тресту Муравчик дали згоду членам правління товариства садівників виконати на земельній ділянці товариства роботи з улаштування водойми, за що правління зобов’язалось виплатити виконавцю робіт 10 тис. грн. Договору на виконання робіт з управлінням механізації тресту правління не укладало. Договір було укладено з Поляком як з приватною особою. Муравчик і Поляк зняли з об’єкта екскаватор Е-304 і направили його в товариство садівників, де він працював десять днів, вийнявши 4807 м3 ґрунту. У зв’язку з неповним виконанням умов договору правління товариства виплатило Поляку замість визначених 10 тис. грн. лише 8 тис. грн. З цієї суми Муравчик передав 1 тис. грн. бригаді, яка обслуговувала екскаватор, за понадурочну роботу. Решту одержаної суми (7 тис.) Поляк та Муравчик поділили між собою.

43. При знятті лишків товарів у магазині, де працював завідувачем Ганджа, було виявлено недостачу 80 тис. грн. Ганджа заявив членам ревізійної комісії, що гроші зберігаються в холодильнику. Їх було пред’явлено комісії та оприбутковано касою. Під час досудового слідства встановлено, що Ганджа протягом шести місяців частину виручки від реалізації товарів не здавав у банк і за відсутністю сейфу зберігав у холодильнику магазину, маючи на меті зібрати і здати до банку велику суму, щоб одержати більше преміальних.

44. Бабченко визнаний винним у тому, що, працюючи майстром дільниці ремонтно-будівельного управління тресту і приймаючи іспит у слюсаря четвертого розряду Очіпка на п’ятий розряд, шляхом вимагання одержав від нього хабара в сумі 200 грн. Бабченко дав Очіпку завдання зробити розмітку шаблону для виготовлення штуцера, а коли Очіпко з ним не впорався і не відповів на теоретичні запитання, зажадав від нього грошей.
Дайте кримінально-правову оцінку дій Бабченка та Очіпка. Чи можна в цьому випадку вбачати вимагання хабара з боку Бабченка?

45. Судом Гизика було засуджено за ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 364 КК за те, що він, зловживаючи службовим становищем інженера з техніки безпеки вагонного депо ст. Бахмач, вчинив службове підроблення — умисно з особистої заінтересованості не відобразив у річному звіті факти травмування чотирьох робітників.
Чи правильно вирішив цю справу суд?

46. Вироком суду Римар засуджено за ч. 1 ст. 364 КК. Її визнано винною в тому, що, працюючи начальником райсілько-мунгоспу, вона фіктивно оформила Гмирю на роботу сторожем та одержала через його дружину 1430 грн. нарахованої йому заробітної плати, які використала на виробничі потреби, закупивши різне обладнання та інвентар. Це визначено судом як зловживання службовим становищем із заподіянням державним інтересам істотної шкоди.
47. Вироком суду Сокура засуджено за ч. 2 ст. 368 КК. Його визнано винним у тому, що, працюючи завідувачем хірургічного відділення центральної районної лікарні, він протягом року неодноразово одержував хабарі від громадян, які перебували на лікуванні, та їх родичів за проведення ним операцій і забезпечення персоналом лікарні відповідного догляду за хворими.

48.  До Красоцького як до обвинуваченого у крадіжці було застосовано запобіжний захід — взяття під варту. Дізнавшись про це, до дружини Красоцького прийшов Ненартович і запропонував через знайомих працівників правоохоронних органів звільнити чоловіка. Красоцька передала Ненартовичу 5 тис. гривень для передачі потрібним людям, однак Ненартович гроші привласнив.
Варіант. Красоцька сама передала гроші Ненартовичу з метою передачі слідчому і прокурору для звільнення чоловіка.

49. Райчев, експерт експертно-технічного відділу УВС міста, за складання експертного висновку в інтересах учасника дорожньо-транспортної пригоди Редьки запропонував останньому поставити в його квартирі пластикові рами, оскільки Редька працював у фірмі, що виробляє цю продукцію і надає такі послуги. Вартість рам та їх встановлення склала 3 тис. грн. Через місяць до Райчева звернувся Редька з проханням про складання експертного висновку на користь Крюкова. Райчев погодився виконати прохання за грошову суму в розмірі 2 тис. грн. Гроші від імені Крюкова були передані Райчеву Редькою.

50.  Дільничний лікар Івченко видав своїй дочці фіктивну довідку про наявність у неї хронічного захворювання, що дало їй можливість одержати в інституті звільнення від занять фізичною культурою.













Злочини проти правосуддя
ЗАДАЧІ:
1. Оперативний інспектор карного розшуку Тимоня, провадячи дізнання за фактом розкрадання запасних частин зі складу графітного комбінату, допустив перевищення влади. Він незаконно, без відповідного оформлення документів, затримав Мусіяку за підозрою в розкраданні запасних частин, а через день при допиті застосував до нього насильство. Тимоню було засуджено за ч. 2 ст. 365 КК України.
Чи правильно кваліфіковані дії Тимоні?

2. Дружинники Поліщук, Созінов та міліціонер Походня під час патрулювання о 23-й годині 30 хвилин зустріли на вулиці Паксянову та Петренка. На запитання про причину такого пізнього перебування на вулиці останні відповіли, що це патруля не стосується, оскільки вони ніяких правопорушень не допускали. Вони були доставлені в штаб ДНД, де Походня обшукав їх у присутності Поліщука і Созінова, після чого відпустив, не дозволивши подзвонити додому і повідомити рідних про їх місцеперебування.

3. У Хутряника з двору вночі зник електронасос. Запідозривши в крадіжці невідомого йому чоловіка, який перед тим з’явився в садибі сусідки Криштопи, Хутряник звернувся до селищного голови Криворучка зі скаргою на нього. Разом із Хутряником Криворучко пішов до Криштопи, в якої в хаті справді був невідомий. Криворучко запропонував останньому пройти з ним, а потім у приміщенні виконкому селищної ради зачинив його в одній з кімнат до прибуття дільничного інспектора міліції. Той з’явився через шість годин і з’ясував, що Крицький (прізвище невідомого) приїхав з іншої області до Криштопи, яку просив вийти за нього заміж.

4.  Зайчук подала в прокуратуру заяву про те, що Пишний вступив у статеві зносини з її 13-річною дочкою Катрею. Прокурор порушив кримінальну справу проти Пишного за ч. 1 ст. 155 КК України. Слідчий Москалюк, якому було передано справу для розслідування, відчуваючи особисту неприязнь до Пишного, умовив потерпілу дати показання про те, що Пишний її зґвалтував. Одержавши такі показання, Москалюк пред’явив Пишному обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
Дайте кримінально-правову оцінку дій Пишного, Зайчук Катрі та Москалюка.

5. Кропив’янський вчинив крадіжку майна з квартири Давидової і під час розслідування справи зізнався у вчиненні цього злочину. Щоб поліпшити показники роботи, слідчий районного відділу внутрішніх справ Синиця, погрожуючи позбавленням їжі і переведенням у карцер, домігся того, що Кропив’янський «зізнався» у вчиненні двох квартирних крадіжок, яких він не вчиняв.
Варіант. «Зізнання» Кропив’янського було одержано після обіцянки слідчого передати його на поруки.
6. У магазині ліспромгоспу вночі виникла пожежа, збитки від якої оцінено у 277,6 тис. грн. У ході досудового слідства було встановлено, що перед закриттям магазину продавець Бурих палив цигарку. Вважаючи, що недопалок був причиною пожежі, слідчий пред’явив Бурих обвинувачення. Той винним себе не визнав, сказавши, що недопалок він загасив, магазин перед закриттям перевірив, а пожежа могла виникнути через несправність електропроводки, про стан якої він за тиждень до пожежі подавав доповідну записку керівництву ліспромгоспу. Слідчий і суд розцінили ці доводи як намагання уникнути відповідальності, хоча Бурих характеризувався як добросовісний, акуратний працівник. Постановлений щодо Бурих вирок, яким його було засуджено за ч. 2 ст. 270 КК України до одного року позбавлення волі, пізніше було скасовано як такий, що ґрунтувався на здогадах.
Дайте кримінально-правову характеристику дій слідчого, прокурора, який затверджував обвинувальний висновок, а також судді, який постановляв вирок.

7. Суддя Сидорчук одержав матеріали про дрібне хуліганство, вчинене Васильєвим. Ретельно вивчивши матеріали, він дійшов висновку про наявність у діях Васильєва складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, і сказав про це Васильєву. Той почав просити суддю не порушувати кримінальної справи, пообіцяв віддячити його матеріально. Сидорчук не порушив проти Васильєва кримінальної справи, а обмежився винесенням постанови про його арешт на 15 діб. Звільнившись з-під арешту, Васильєв передав Сидорчуку 2 тис. грн.

8. Справа щодо обвинувачення Рощенка за ч. 2 ст. 189 КК України надійшла до суду і була прийнята до провадження суддею Баранчиковою. Під час розгляду справи Баранчикова у своїй поштовій скриньці знайшла анонімного листа з порадою не виявляти завзяття при розгляді справи Рощенка, пам’ятаючи, що в неї є донька, яка повертається зі школи пізно і може бути зґвалтована. Було встановлено, що записку написав спільник Рощен-ка зі злочинної діяльності Брайловський.

9. Капітан теплоплава Троян був обраний народним засідателем. Розглядаючи в складі суду справу колеги по роботі Сушка, який обвинувачувався у вчиненні умисного вбивства жінки, яка була в стані вагітності (про що знав винний), Троян став адресатом звернень з боку Гулого та Карпенка, теж капітанів. Йому пропонували не прискіпуватися до деталей, виявити капітанську солідарність і взагалі зробити все можливе для пом’якшення покарання. Відкидаючи такий підхід до здійснення правосуддя, Троян виявляв у судовому засіданні активність у встановленні істини. Вироком суду Сушка було визнано винним і засуджено за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України до 12 років позбавлення волі. Після суду Гулий назвав Трояна прислужником владних структур.

10. За підозрою у вчиненні розбійного нападу був заарештований Дишлюк. На допиті у слідчого Ларіна він категорично заперечував вчинення ним злочину. Тоді Ларін звернувся зі словами: «Виведіть його і розстріляйте там же, де звичайно розстрілюєте». Злякавшись за своє життя, Дишлюк «зізнався» у вчиненні розбійного нападу. Однак під час слухання справи в суді він винуватим себе не визнав і розповів про обставини, за яких він «зізнався» у вчиненні злочину.
Варіант. Дишлюк дійсно вчинив розбійний напад.


11. Суддя Бояров одержав матеріали про факт дрібного хуліганства, вчиненого Лященком, з яким перебував у неприязних стосунках. З почуття помсти він виніс постанову про притягнення Лященка до кримінальної відповідальності. Вироком суду (суддя Власенко) Лященко за ч. 1 ст. 296 КК України був засуджений до арешту строком три місяці.
Варіант. Після суду Лященко покінчив життя самогубством.


12.  Мати підсудного Муравенко через захисника Пронька передала судді Козярчуку, який розглядав справу про обвинувачення її сина за ч. 3 ст. 296 КК України, 5 тис. грн. за те, щоб сину було призначене мінімальне покарання, передбачене законом. Козярчук призначив два роки позбавлення волі, хоча фактичні обставини справи і особа винного свідчили на користь призначення більш суворого покарання.
Варіант. Суддя Козярчук виніс виправдувальний вирок.


13. Климчук, перебуваючи у стані сп’яніння і внаслідок цього не впоравшись з керуванням закріпленим за ним по роботі автомобілем, виїхав на хідник, спричинивши середньої тяжкості тілесне ушкодження пішоходу Федорчуку, після чого втік з місця наїзду. Він відігнав автомобіль до лісу, а сам написав заяву до районного відділу внутрішніх справ про те, що хтось украв закріплений за ним автомобіль у той час, коли він зайшов до їдальні пообідати, залишивши його на вулиці.


14.  П’яний Федорчук забув в електричці піджак, в кишені якого лежала одержана у цей день його заробітна плата. Щоб уникнути в сім’ї неприємних ускладнень, він заявив у РВВС, що був пограбований двома невідомими.
Чи є в діях Федорчука склад злочину?
Варіант. Викладене в заяві Федорчук підтвердив під час допиту його після порушення кримінальної справи за фактом пограбування.

15. Салата подав письмову заяву до РВВС про те, що його сусіда Суржан займається контрабандою історичних цінностей. Салату було попереджено про відповідальність за неправдивий донос, про це взято підписку. При перевірці було встановлено, що Суржан їздив до Туреччини, закупав там шкіряні вироби, які з вигодою продавав на ринках Києва.
Варіант. Салата зробив усну заяву, що Суржан займається контрабандою, причому згадана підписка у нього не відбиралась.


16. Порошина заявила усно, а потім і написала на ім’я начальника РВВС заяву про те, що її намагався зґвалтувати Волинець. При цьому вона пред’явила порвану сукню і просила притягти Волинця до відповідальності. У ході розслідування з’ясувалось, що Порошина обмовила Волинця через те, що той не виконав обіцянку одружитися з нею після інтимних стосунків між ними. Зміст заяви вона підтвердила на допитах її як потерпілої.


17. Сарабун заявив до РВВС, що, зібравшись йти на роботу, він о 7-й годині відчинив вхідні двері своєї квартири і в цей момент невідомий заштовхав його у квартиру, вдарив кулаком в обличчя, приставив до горла ніж і зажадав 5 тис. грн. та ключі від квартири. Одержавши гроші й ключі, невідомий зник. Вжитими оперативними заходами було встановлено, що напад на квартиру вчинив Гольцев. Останній був засуджений за ч. 3 ст. 187 КК. Допитаний як потерпілий під час судового слідства і попереджений про кримінальну відповідальність за дачу заві-564
домо неправдивих показань Сарабун почав твердити, що Голь-цев кулаком його не бив і ножа до горла не приставляв, а гроші та ключі він віддав йому добровільно.
18. Бочарову, Галкіну і Тараришкіну було пред’явлено обвинувачення за ч. 3 ст. 185 КК у тому, що вони за попередньою домовленістю вчинили дві квартирні крадіжки. У зв’язку з тимчасовим розладом душевної діяльності Тараришкіна суд справу щодо нього виділив в окреме провадження і направив його на примусове лікування, а щодо Бочарова і Галкіна виніс обвинувальний вирок. Розглядаючи справу стосовно Тараришкіна після його одужання, суд допитав як свідків засуджених Бочарова і Галкіна. Попереджені про відповідальність за дачу заві-домо неправдивих показань, Бочаров і Галкін показали, що Та-раришкін не брав участі у вчиненні квартирних крадіжок, що не відповідало дійсності.
Чи можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за дачу завідомо неправдивих показань Бочаров і Галкін?


19. Чугунов був засуджений за ч. 2 ст. 121 КК за те, що ударом ногою в живіт спричинив Гордовському тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого потерпілий помер. Серед очевидців злочину був Іванов, який на досудовому слідстві розповів про всі обставини вчинення злочину. Під час судового слідства Іванов почав твердити, що у цій справі він нічого не знає. Як з’ясувалося, Чугунов обіцяв виколоти Іванову очі й відрізати язика, якщо він не буде його «тримати за зубами».

20. У процесі розслідування справи щодо обвинувачення Кап-люка у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, було призначено судово-медичну експертизу. Експерт Напалков дав заві-домо неправдивий висновок про причину смерті потерпілого. Повторна експертиза спростувала його висновок. Як було з’ясовано в процесі слідства, Напалкова підкупив родич обвинуваченого — Лопата. Останній також підмовляв свідка Савенка (очевидця вчинення злочину) давати неправдиві показання. Савен-ко на допиті заявив слідчому, що йому у справі нічого не відомо.

21. Працюючи охоронцем фірми, Кримчак вступив у змову з Мамчуром та Нетребою з метою вчинити викрадення майна. Для цього Кримчак впустив до приміщення, яке він охороняв, Мам-чура та Нетребу, котрі викрали майна на суму 12500 грн., яким пізніше з ним поділились. Щоб імітувати розбійний напад на нього, Кримчак розбив вікно, а потім за телефоном повідомив чергову частину міліції про нібито вчинений на нього розбійний напад і викрадення майна фірми.

22. Син міського голови Потапенка побив неповнолітнього Цвіркуна, котрого було госпіталізовано. За наполяганням батька Потапенка завідувач відділення лікарні виписав Цвіркуна на 20-й день перебування його в лікарні, хоча він потребував лікування протягом ще принаймні тижня. Судово-медичний експерт Іванчук, якому також дзвонив батько обвинуваченого, дав висновок, що потерпілому було заподіяно легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, хоча це явно не відповідало дійсності. Повторна експертиза, призначена слідчим, дала висновок, що неповнолітньому Цвіркуну було заподіяно середньої тяжкості тілесне ушкодження.

23. Реп’ях біля свого будинку зустрів Чубченка, який попросив приділити йому кілька хвилин. Чубченко пояснив, що він є родичем Павлюка, який чотири місяці тому завдав Реп’яху тяжкого тілесного ушкодження. Він також пояснив, що старі батьки Павлюка у разі засудження сина залишаться одні, оскільки у них інших дітей немає. Чубченко просив Реп’яха бути поблажливим і дати в суді показання, які б полегшили долю Павлюка. При цьому Чубченко передав Реп’яху 3 тис. гривень. Реп’ях у судовому засідання давав показання, що свідчили про менший ступінь суспільної небезпечності дій Павлюка.

24.  Набедрик, допитаний як свідок під час досудового слідства, дав вичерпні показання про вчинення найтяжчого виду хуліганства Нечитайлом, які підтвердив на очній ставці з останнім. У судовому засіданні Набедрик почав твердити, що Не-читайло вчинив хуліганство без застосування ножа для завдання потерпілому тілесних ушкоджень. Нечитайла все-таки було засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України.
Варіант 1. Набедрик ухилився від явки в судове засідання. Варіант 2. У судовому засіданні Набедрик заявив, що він відмовляється давати показання.
Варіант 3. В судовому засіданні Набедрик заявив, що йому в справі нічого не відомо, а показання, що викривають Нечитай-ла, щодо вчинення тим хуліганства він дав під час досудового слідства через те, що слідчий погрожував йому розправою.

25. Під час сварки Сердюк А. заподіяв своїй дружині Сердюк Д. кухонним ножем середньої тяжкості тілесне ушкодження. Проти нього було порушено справу за ч. 1 ст. 122 КК. На неодноразові виклики слідчого РВВС для дачі показань потерпіла не з’являлась, відмовлялась приймати повістки. У зв’язку з цим слідчий Слиньков виніс постанову про привід Сердюк Д. Постанова була виконана. Слідчому Сердюк Д. заявила, що вона відмовляється від дачі показань. На спробу слідчого усовістити Сердюк Д. остання сказала, що Сердюк А. є її чоловіком і вона не бажає його засудження, а слідчому треба займатися справжніми злочинцями, а не бути «дурнем», витрачаючи зусилля на з’ясування обставин сімейних чвар.

26. Андрійчук і Соловйов зі своїми знайомими Завражною та Дурдяєвою допізна засиділись у ресторані. До них підсів Коп-телов. Після закриття ресторану всі пішли на квартиру Дурдяє-вої, де розпили принесені ними спиртні напої. Вночі Коптелов виявився зайвим, між ним і Андрійчуком виникла сварка, під час якої Коптелов ударив Андрійчука ножем у живіт. Потерпілий був доставлений до лікарні, звідки сигнал про його поранення надійшов у міліцію. Допитані у справі Андрійчук, Солов-йов, Завражна і Дурдяєва правдиво розповіли про всі обставини нанесення тяжкого тілесного ушкодження Андрійчуку Коптеловим, який кудись зник. Однак через якийсь час з ними зустрівся Коптелов, який умовив Андрійчука, Соловйова і Дур-дяєву дати слідчому показання, нібито по дорозі на них напав невідомий і саме він поранив Андрійчука. Вони погодились і дали такі свідчення, причому Андрійчук за зміну свідчень і як компенсацію за поранення одержав від Коптелова 8 тис. грн. Не захотіла змінювати показання лише Завражна. Не допомогло й те, що Коптелов погрожував розповісти її чоловіку про подружню невірність.

27. У ході досудового слідства по справі, порушеної за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, Каравайко під час допиту його як свідка повідомив ряд обставин, підтвердження яких іншими доказами могло привести до встановлення вбивці. Після допиту слідчий взяв у Ка-равайка підписку про те, щоб він про свої показання нікому не говорив. Однак Каравайко розповів про них своєму знайомому, а той — вбивці. Останньому на якийсь час вдалося приховати сліди злочину, але зрештою його було викрито.
Варіант 1. Каравайко зазначеної підписки слідчому не давав, а був попереджений усно.
Варіант 2. До вбивці не доходили відомості про зміст показань Каравайка слідчому і він не вживав додаткових заходів щодо приховання слідів свого злочину.

28. Сірий і Буренко взяли участь як поняті при впізнанні. Вони детально розповіли своїм сусідам про всі обставини проведеної при них слідчої дії, а також показання учасників впізнання.
Варіант 1. Слідчий усно попереджав понятих про неприпустимість розголошення даних впізнання.
Варіант 2. Слідчий попереджав понятих письмово.

29. Проти Гринь Т., яка працювала завідувачкою овочевого складу, було порушено кримінальну справу за ознаками ч. 4 ст. 191 КК. З метою забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майно Гринів було описане слідчим, який передав його на відповідальне зберігання Гриню М., попередивши про відповідальність за його розтрату або утаювання. Незважаючи на попередження, Гринь М. описаний автомобіль «Москвич» перегнав у гараж знайомого по роботі — Кокоші, пославшись на те, що в його гаражі йдуть ремонтні роботи.
Варіант. Кокоша знав про справжні причини перегону автомобіля.

30. Митрохін вчинив замах на вбивство товариша по чарці, в зв’язку з чим був взятий під варту. Доставлений зі слідчого ізолятора УВС області до кімнати для затриманих РВВС Митрохін попросився в туалет і, скориставшись неуважністю працівника міліції, втік.

31. Заклунний, відбуваючи покарання у виправній колонії, на робочому об’єкті напав на вільнонайманого майстра Пиля-кіна і вбив його ударом сокири по голові. Убивство було вчинене через те, що майстер на законній підставі не виписував бригаді, в якій працював Заклунний, додаткового пайка, оскільки та не виконувала норм виробітку.

32. Засуджені за ч. 2 ст. 296 КК України Григор’єв і Капустін побили члена ради колективу ув’язненого Гасанова за його активну роботу зі зміцнення дисципліни. Вони неодноразово погрожували розправитися з іншими членами ради колективу колонії за участь у підтриманні порядку.

33. Відбуваючи покарання за вчинення вбивства з ревнощів, Дручок організував злочинну групу для нападу на адміністрацію виправної колонії. Для здійснення цієї мети він підмовив Чуракова виготовити фінку. Той виготовив її і передав Дручку. Останній зв’язав солдата охорони і втік, але був затриманий в 5 км від колонії.

34.  Ув’язнений Орляк, відбуваючи покарання у виправній колонії максимального рівня безпеки, побив іншого ув’язненого Савіна, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження. Злочин було вчинено через те, що Савін сумлінно ставився до праці, брав активну участь у громадському житті колонії, допомагав адміністрації боротися з порушниками режиму. Крім того, Орляк вимагав частину продуктів від тих, хто одержував посилку. Хто не погоджувався, він того жорстоко бив.

35. Відбуваючи покарання у виправній колонії, Парамон часто звертався до лікаря з проханням про звільнення від роботи. Оглянувши того на його чергове прохання, лікар сказав, що він здоровий і звільнення не одержить. Тоді Парамон схопив стільця і вдарив ним лікаря по голові, заподіявши легке тілесне ушкодження.

36. Рядовий зі складу охорони виправної колонії Кульков зробив зауваження ув’язненому Петренку, який ухилявся від роботи, на що той не зреагував. Кульков повторно попросив приступити до роботи. Петренко у відповідь у грубій формі відмовився виконати цю вимогу. Скориставшись ситуацією і шумом, що виник, ув’язнений Моторний підійшов ззаду і вдарив Кулькова каменем по голові, після чого разом з Петренком учинив втечу.

37.  Засуджені Чулаков та Безух, відбуваючи покарання у виправній колонії середнього рівня безпеки, вирішили вчинити втечу. Під час повернення з прогулянкового дворика вони напали на контролера і стали його бити кулаками і ногами. Чула-ков та Безух завдали потерпілому поранення в голову і обличчя лезом від безпечної бритви. На крик контролера була піднята тривога. Зрозумівши, що вчинити втечу не вдасться, засуджені перестали бити контролера.

38. Кузьмук, відбуваючи строк покарання у виді позбавлення волі (це була виправна колонія мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання), зарекомендував себе з позитивного боку. Будинок його матері згорів під час пожежі. У зв’язку з цим зібрання жителів села просило адміністрацію колонії дозволити Кузьмуку короткотерміновий виїзд до села для допомоги матері. Дозвіл йому було дано. Приїхавши в село, Кузьмук застав матір помираючою. Поховавши її, він поїхав на південь України, де влаштувався працювати сторожем баштану.

39.  Адміністрацією виправної колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання Гребенюку була надана можливість короткочасного виїзду (п’ять діб та дві доби на дорогу) за межі колонії у зв’язку зі смертю його родички. Гребе-нюк вирішив до колонії не повертатись, вважаючи, що його було засуджено безпідставно. На адресу слідчого, прокурора, а також судді, який розглядав його справу, Гребенюк написав листи, в яких називав їх «унтер-пришибєєвими», «лакузами».

40. Горянчук був засуджений до позбавлення волі строком на три роки за шахрайство за ч. 2 ст. 190 КК. Вирок був залишений у силі апеляційним та касаційним судами, куди Горянчук писав скарги, не вважаючи себе винним в інкримінованому йому злочині. На судові рішення було внесено подання п’яти суддів касаційного суду про перегляд судових рішень у порядку виключного провадження (ч. 2 ст. 4007 КПК) про неправильне застосування кримінального закону. При розгляді справи за цим поданням дії Горянчука були перекваліфіковані на ч. 1 ст. 190 КК. Йому було призначено покарання у виді виправних робіт строком на один рік. На момент втечі Горянчук знаходився під вартою і в місцях позбавлення волі чотири місяці й три дні.

41. Домовившись утекти з виправної колонії максимального рівня безпеки, де вони відбували покарання, Сарич і Зернюк виготовили фінські ножі, вбили ними конвоїра, заволоділи його автоматом і вибігли за межі колонії. При затриманні вони вчинили збройний опір, поранивши двох наглядачів.

42. Відбуваючи покарання у виправній колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, Савенко порушував встановлений порядок відбування покарання і за це неодноразово піддавався стягненням. Одного разу він зайшов до санчастини і зажадав від днювального, щоб той видав йому його медичну картку. Коли днювальний відмовився це зробити, Са-венко вдарив його кулаком по голові, заподіявши легкі тілесні ушкодження без розладу здоров’я.
Варіант 1. Савенко вдарив лікаря. Варіант 2. Савенко вдарив контролера ВТК.

43. Штира було засуджено за вчинення тяжкого злочину. До відправлення до виправної колонії він перебував у слідчому ізоляторі. Знаходячись на виробничому об’єкті, він підійшов до дверей, що вели на головний вихід, і через щілину почав дивитися на ув’язнених жінок, виведених на прогулянку. Черговий інспектор Гавлюк запропонував йому взятися до роботи. У відповідь на це Штир ударив Гавлюка кулаком в обличчя. Через день, йдучи на прогулянку, він вступив у недозволену розмову з ув’язненим слідчого ізолятора Петровим, що знаходився у камері, вікна якої виходили у двір для прогулянок. На вимогу припинити розмову Штир двічі кулаком вдарив інспектора Ко-тирла в обличчя, заподіявши легке тілесне ушкодження.
Чи є в діях Штира склад злочину?

44. Відбуваючи покарання у виправній колонії за вчинення тяжкого злочину, Самодуров 27 травня був підданий стягненню у вигляді переведення до приміщення камерного типу на три місяці за порушення порядку відбування покарання. Після звільнення з приміщення камерного типу Самодуров 19 жовтня без поважної причини відмовився піти на роботу, не виконавши вимоги начальника загону.
Варіант. Самодуров неодноразово порушував порядок відбування покарання, за що піддавався стягненням. 1 жовтня — попереджений за те, що палив в неналежному місці, 9 жовтня — йому оголошено догану за те, що палив у цеху, 16 грудня — призначений на позачергове чергування по прибиранню приміщень і території колоній за вживання наркотичних засобів. 24 грудня адміністрація перевела Самодурова до приміщення камерного типу строком на три місяці, пославшись на те, що це стягнення застосовується за згадані порушення.
Чи є за таких умов відмова Самодурова йти на роботу кримінально караною?

45. Після звільнення Колесникова з місць позбавлення волі, де він відбував покарання за вчинення контрабанди і мав 36 стягнень за порушення порядку відбування покарання, 25 квітня постановою начальника РВВС щодо нього було встановлено адміністративний нагляд на 12 місяців. 20 липня і 10 листопада того самого року Колесников без дозволу органів внутрішніх справ на кілька днів виїздив за межі району, де проживав, за що судом штрафувався.
Крім того, його кілька разів затримували у нетверезому стані на вулиці й доставляли додому, в зв’язку з чим строк адміністративного нагляду постановою начальника РВВС 24 квітня наступного року був продовжений на 6 місяців. 19 червня Колесников знову виїхав за межі району без дозволу органів внутрішніх справ. Його було засуджено за ст. 395 КК України. Колесников подав апеляцію, посилаючись на те, що продовження строку адміністративного нагляду незаконне, оскільки не було санкціоноване прокурором.
Чи підлягає апеляція задоволенню?
Варіант. Колесников відбував покарання за умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання.

46. При звільненні Бєлогурової з місць позбавлення волі, де вона відбувала покарання за ч. 2 ст. 187 КК України, за поданням начальника виправної колонії суддею щодо неї було встановлено адміністративний нагляд строком на 18 місяців. Крім виконання обов’язків, передбачених ст. 9 Закону «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», стосовно Бєлогурової були встановлені такі обмеження: чотири рази на місяць по середах вона мала з’являтися для реєстрації в РВВС, їй було заборонено відлучатися з дому з 22 до 6 години, а також відвідувати відділи магазинів з продажу спиртних напоїв. 21 липня наступного року адміністративний нагляд було продовжено на 6 місяців. Правила нагляду і встановлені обмеження Бєлогурова порушувала: в жовтні не з’явилася на реєстрацію, 23 грудня о 23 годині 30 хвилин і 22 березня наступного року о 23 годині була відсутня вдома. На неї за порушення правил адміністративного нагляду судом двічі — 3 листопада і 10 січня наступного року накладались адміністративні стягнення.
Варіант. При вирішенні питання про встановлення щодо Бєлогурової адміністративного нагляду було взято до уваги висновок адміністрації виправної установи, що вона «залишається небезпечною для суспільства». Адвокат подав апеляцію на постанову судді про встановлення адміністративного нагляду, оскільки в матеріалах виправної установи відсутні докази того, що Бєлогурова «вперто не бажає стати на шлях виправлення».

47. Єршов відбував покарання в місцях позбавлення волі за хуліганство, передбачене ч. 4 ст. 296 КК. Після звільнення з виправної установи в жовтні постановою судді за поданням начальника органу внутрішніх справ над ним було встановлено адміністративний нагляд строком на 12 місяців. Єршов тричі злісно порушував правила адміністративного нагляду, за що на нього двічі накладались адміністративні стягнення. 17 березня наступного року Єршов потайки виїхав на постійне проживання до іншої області України.


48. Після звільнення з місць позбавлення волі, де він відбував покарання, призначене за ч. 2 ст. 186 КК України, Лисенко тривалий час не працював, пиячив, порушував громадський порядок, у зв’язку з чим щодо нього було встановлено адміністративний нагляд строком на 12 місяців із забороною виходити з дому з 23 до 5-ї години ранку, а також виїздити за межі району без дозволу органів внутрішніх справ. За порушення заборони виходити з дому з 23 до 5-ї години до Лисенка двічі застосовувались заходи адміністративного стягнення. Коли він без дозволу виїхав за межі району проживання, проти Лисенка була порушена кримінальна справа за ст. 395 КК.

49. Чамрін, маючи при собі обріз, попросив свого приятеля Баранова відвезти його мотоциклом у двір будинку, де можуть бути хлопці, які його цікавлять. При цьому він сказав, що в разі виникнення конфлікту треба швидко виїхати з двору. Коли вони заїхали у двір і до них почав наближатися невідомий хлопець (ним виявився Салахітдінов), Чамрін раптово зробив у нього прицільний постріл і крикнув: «Поїхали!» Після повернення до свого двору Баранов спитав у Чамріна, чому він застрелив невідомого. Чамрін відповів, що той йому «не сподобався». Сала-хітдінов був поранений у груди, йому було заподіяне тяжке тілесне ушкодження.

50. Робітник Гордієнко 5 лютого ввечері з території заводу монтажних заготовок виніс 88 листів сталі масою 545,6 кг і склав їх за парканом заводу, вкривши снігом. Наступного вечора Гордієнко разом із Капліним на закріпленому за останнім автомобілі перевіз викрадене в сарай Голубцової, яка 4 лютого дала на це згоду.

51. Крива визнана винною в тому, що на прохання свого родича Жилана взяла на схов цінні речі, викрадені ним з проникненням у магазин. Ці речі вона склала в ящик і закопала в хліві, де вони були знайдені й вилучені під час обшуку. Як пояснила Крива, вона знала, що речі крадені, але вважала, що їх Жилан таємно вкрав під час розвантаження автомобіля, яким крам було привезено до магазину, як про це розповідав Жилан.

52. Ребенок бачив, як два підлітки вночі виносили радіоапаратуру з магазину ССТ. Одного з них він упізнав — це був його троюрідний брат Костяниця, якому виповнилося 15 років. Ребенок вирішив про побачене мовчати.
Варіант. Костяниця був онуком Ребенка. Останній порадив онуку сховати його частину викраденого у себе на горищі, що й було зроблено.

53. Павлючик, дізнавшись про вчинення її сином Анатолієм під час сварки і бійки умисного вбивства однокласника Крамаря, змила кров з одягу сина, а закривавлену хустку спалила.
Варіант. Убивство потерпілого було вчинено через необережність.

54.  Дадаш та Фірсенко запропонували Жерновому взяти участь у розбійному нападі на Сакірка, щоб відібрати в нього переносну магнітолу. Жерновий відмовився. Через день він бачив у Фірсенка магнітолу, що належала Сакірку. Впевнений, що магнітола потрапила до Фірсенка внаслідок вчинення ним та Дадашем злочину, Жерновий не став ні з ким ділитися своєю таємницею.

55. Робітники Андрусяк і Заровний викрали з трикотажної фабрики, що належала державі, сім мішків вовняної пряжі, яку винесли з цеху, перекинули через паркан фабрики і сховали в новобудові поруч з фабрикою. Щоб забрати пряжу, Андрусяк найняв таксі, але водій відмовився перевозити такий вантаж. Тоді Андрусяк зупинив «Москвич», за кермом якого сидів Шуцький, і запропонував йому за високу винагороду перевезти вантаж, з чим Шуцький погодився. Дорогою він не зупинив машину на вимогу автоінспектора, а на прохання Андрусяка збільшив швидкість.

56. Остапець, знаючи про вчинений Хатнім розбійний напад, взяв від нього на зберігання речі, відібрані у потерпілої. Пізніше він ці речі продав, поділившись вирученими від їх продажу грішми з Хатнім.
Варіант. Хатній пояснив Остапцю, що речами він заволодів під час кишенькової крадіжки.

57. Буряк увечері сидів на ґанку свого будинку. У цей час у кінці вулиці почувся крик «Держи вбивцю!», дорогою біг чоловік. Останній, побачивши напіввідкриті двері в будинку Буряка, пробіг повз Буряка і сховався в будинку. Буряк на це ніяк не зреагував і нічого не сказав працівникам міліції, які бігли дорогою.

58. Суддя Кротюк виніс постанову про притягнення Журавля до адміністративної відповідальності та призначив йому стягнення у виді арешту строком на 15 діб, хоча знав, що Журавель не винуватий. Його дії стали відомі прокурору, який порушив кримінальну справу за ч. 1 ст. 375 КК.

59. Проходячи ввечері парком, Озерян побачив, як два незнайомці ґвалтують сильно побиту Шикову, з якою у нього до цього склалися неприязні стосунки. Помітивши, що до місця події наближається група сторонніх осіб, Озерян порадив ґвалтівникам тікати.

60. Заворотній, викликаний на допит до слідчого як свідок з приводу вбивства, знаючи, що таке вчинив його друг Круглий і бажаючи відвести від нього підозру, заявив слідчому, що злочин вчинив Вакулюк, який насправді не був до нього причетний.
Варіант. Заворотній заявив, що про особу вбивці йому нічого не відомо.

61. Рижук перебував з дружиною і дитиною у квартирі свого двоюрідного брата Харченка. Під час сварки і бійки Харченко ударив Рижука, заподіявши йому легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров’я. Рижук, перебуваючи в лікарні, дав пояснення, що його побили двоє невідомих. Такі самі пояснення він дав у міліції, внаслідок чого було порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 296 КК України.

62. Карлюк, батько обвинуваченого, звернувся до Дашенка з проханням промовчати під час допиту про відомі йому обставини вчинення злочину сином, попередивши, що невиконання прохання потягне для нього дуже неприємні наслідки. Побоюючись розправи, Дашенко на допиті не повідомив про відомі йому факти.
63.  Горбатюк був засуджений за кваліфікований грабіж до позбавлення волі на чотири роки. Не вважаючи себе винуватим, Горбатюк писав заяви в різні інстанції, а потім вчинив втечу з місць ув’язнення. Через шість місяців його затримали, однак до цього часу вирок по справі був скасований і справа закрита за недоведеністю участі Горбатюка у вчиненні кваліфікованого грабежу.

64. Білоконь і Чорновіл проникли в магазин і викрали з нього товарів на 4 тис. гривень. Вони принесли викрадене до Усен-ка і попросили його сховати «здобич». Усенко сховав речі на горищі.
Варіант. Усенко до цього вже не один раз переховував викрадені Білоконем і Чорноволом речі.



















Злочини проти встановленого порядку несення військової служби
(військові злочини)
ЗАДАЧІ:
1.  Книш і Рак, які були у відпустці, вирішили до місця військової служби не повертатись. Вони виїхали до районів Крайньої Півночі, влаштувалися на роботу лісорубами і через два роки повернулись додому, де були затримані (весь цей час вони значилися в розшуку).
2. Панчоха й Оріх проходили військову службу в Києві. Вони вирішили зустріти Новий рік у Львові, де проживали їхні знайомі дівчата. 30 грудня вони залишили військову частину, вийшли на трасу Київ—Львів, зупинили автомашину і запропонували водію відвезти їх до станції Тетерів. Водій відмовився. Вони виштовхали водія з машини, побили його й кинули в кювет, а самі сіли в машину, доїхали до Тетерева, залишили машину біля залізничної станції, взяли квитки до Львова й прибули туди 31 грудня. Зустріли Новий рік і 3 січня повернулися до військової частини.
Допомога у вирішенні даних задач:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100012358907680
або
https://vk.com/a.jurisprudent
https://vk.com/zadachi_po_pravu

3. Рядовий Санько отримав від матері листа, в якому вона просила його приїхати до неї і полагодити дах будинку, який дуже протікає. Санько подав рапорт своєму командиру з проханням надати йому відпустку на 14 днів. Командування військової частини повідомило Саньку, що відпустка може бути надана йому не раніш як через місяць. Санько самовільно залишив місце служби, приїхав до матері й 10 днів латав дах будинку. На одинадцятий день він був затриманий.

4. Рядовий Зуб одержав від батьків посилку з продуктами та солодощами. Солодощами він поділився зі своїми друзями. Молодший сержант Аргон запропонував Зубу взяти участь у спільному вживанні спиртних напоїв і віддати для цього отримані ним продукти. Зуб відмовився від участі в такому «банкеті» та продуктів не дав. Аргон підмовив Кизю і Сулу провчити Зуба. Кизя і Сула жорстоко побили Зуба, який протягом 22 днів був на лікуванні в госпіталі.

5.  Військовослужбовець Друк, будучи в стані сп’яніння, в казармі брутально лаявся, говорив непристойні слова на адресу чергового по роті. Присутні не реагували на поведінку Друка, тоді він зняв з себе гімнастерку і розірвав її.

6.  Новик протягом десяти днів вісім разів (інколи двічі на день) самовільно відлучався з частини. За весь цей час він був відсутній у частині 26 годин.

7. Військовослужбовець Дрозд залишив свою частину, щоб ухилитися від військової служби. Він обміняв свою військову форму на цивільну, підробив паспорт брата на своє ім’я і переховувався у друзів. Через три доби Дрозд був затриманий.
8. Бум залишив військову частину з метою зовсім ухилитися від військової служби, але через 12 діб добровільно повернувся до військової частини. Суд виходячи з того, що Бум добровільно відмовився від дезертирства, визнав Бума винним у самовільному залишенні частини і призначив йому покарання у виді направлення до дисциплінарного батальйону строком на один рік.
Чи правильно вирішив цю справу суд?

9.  Військовослужбовець Аго був заарештований з санкції прокурора за крадіжку зброї і утримувався на гауптвахті. Через два дні Аго, щоб ухилитися від кримінальної відповідальності, втік з-під варти і був затриманий через 16 діб. Слідчі органи кваліфікували дії Аго за ч. 1 ст. 408 і ч. 1 ст. 410 КК.
Чи правильно слідчі органи кваліфікували його дії?

10. Рядового Піка під час стрибка з парашутом занесло від наміченої площі приземлення далеко вбік, і він опустився на лісову галявину. Довго блукав лісом, а пізно ввечері вийшов у поле. Він заліз спати у стіг сіна, а чоботи, куртку і парашут залишив сушитися біля вогнища, де вони і згоріли.
11. Патрульні берегової застави Сич і Глоба вирішили скупатись у морі. Вони знайшли тихе місце на березі моря, роздягнулися, накрили автомати одежею і попливли до буйка. Коли вони повернулися, зброї на місці не виявилось.

12.  Водій Дуб, перебуваючи у відрядженні, заїхав до своїх батьків переночувати і залишив на подвір’ї без нагляду закріплену за ним автомашину. Вранці він побачив, що його машина розукомплектована.

13. Водій бронетранспортера Сич під час руху по вулиці одного із селищ Київської області передав керування машиною сержанту Носу. Той перевищив швидкість, наїхав на пішохода і заподіяв йому тяжке тілесне ушкодження.

14. Старший машини Зой примусив водія передати керування машиною мічману Усу. Останній порушив правила водіння машини — виїхав на узбіччя, вдарився об стовп і пошкодив машину, яка була після цього в капітальному ремонті.
15. Сержант Клен випиляв з пульту управління переговорний пристрій і намагався його викрасти, але був затриманий.
16. Механік технічної частини вирішив поїхати до брата, який мешкав за 100 км від місця його військової служби. Він заволодів автомашиною, що стояла в гаражі, і виїхав до брата. В дорозі він не впорався з керуванням, внаслідок чого машина перекинулась і згоріла.

17. Під час польоту літака військовий пілот почав знижувати літак на посадку з висоти, меншої, ніж дозволено. Машина врізалася в земляний насип і загорілася. Пілот залишився живий.

18. Командир військового катера Тумак не дав вказівок зменшити швидкість плавання поблизу мілини. Катер врізався у мілину, двом членам екіпажу було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.

19.  Під час проведення на військовому кораблі ремонтних робіт від іскри зварювального апарату загорілася фарба. Два матроси, які гасили пожежу, отримали опіки 2-го ступеня.

20. Рядовий Пух, перебуваючи в казармі по охороні заарештованих, які були на гауптвахті, на прохання одного з них відчинив кватирку, щоб було більше повітря в кімнаті, де були заарештовані. Коли Пух відхилився від маршруту руху вартового, заарештовані Сом і Друнь пролізли через кватирку і втекли.

21. Після зміни караулу розвідний старший сержант Муха дав наказ Ільку бути готовим заступити в караул через годину. Ілько заявив, що він у наступні дві зміни в караул не піде, оскільки дуже хоче спати, і назвав сержанта «піратом» та «жлобом».

22. Вартовий Чуб охороняв парк машин. Опівночі він побачив, що до воріт парку підійшла якась людина. Він дав команду: «Стій! Хто йде?». У відповідь почув: «Ісус Христос». Чуб розгубився і помилково вирішив, що на його пост готується напад. Він вистрелив у бік сторонньої людини і тяжко поранив її. Потерпілим виявився кухар військової їдальні, який напідпитку заблукав до воріт парку машин.

23. Рядовий конвойного наряду Ясик неодноразово приносив у зону спиртні напої для засуджених, які відбували покарання, а іноді й сам разом з ними вживав спиртне.

24. Військові патрульні, Беренко та Войков, що несли службу в міському парку, не вжили заходів щодо військових Борзи та Жука, які там вчинили хуліганські дії. Беренко і Войков не затримали хуліганів і самовільно залишили місце патрулювання.

25. Військовослужбовець прикордонного наряду Гармаш самовільно залишив свій пост по охороні державного кордону і пішов на заставу попросити свого напарника підмінити його. У цей час хтось перерізав лінію зв’язку.

26. Військовий підрозділ був залучений для надання допомоги прикордонним заставам і постам у ліквідації прикордонних інцидентів. Рядові Васюта і Луч о 22 годині залишили свою частину і пішли до неподалік розташованого села. Вони купили самогон та сало, зайшли до будинку своїх знайомих і пиячили до 5-ї години ранку. До своєї частини вони повернулися через 30 годин.

27. Черговий по роті Поп побачив, що військовослужбовці другого року служби в умивальній кімнаті жорстоко б’ють двох молодих солдатів. Поп не вжив ніяких заходів щодо зупинення насильства. Через деякий час стало відомо, що Кузя і Сан нанесли середньої тяжкості тілесні ушкодження Кощею та Лопаті за те, що вони відмовилися почистити їм взуття та заступити за них чергувати на кухні.

28. Рядовий Сулик вважав, що до нього дуже необ’єктивно ставиться командир взводу (накладає на нього позачергові наряди, не дозволяє увільнення до міста, наказує командирові відділення проводити окремо з Суликом стройову підготовку тощо). Коли в черговий раз командир взводу наказав Сулику за його непристойний гумор вийти зі строю, Сулик вийшов і сказав: «Якщо ви будете переслідувати мене, я уб’ю вас на стрілецькому полігоні», — і замахнувся кулаком на командира взводу.

29. Рядовий Никончук у відповідь на зауваження старшини роти у зв’язку з його появою в караулі у стані сп’яніння завдав старшині кількох ударів по обличчю, заподіявши йому легке тілесне ушкодження без розладу здоров’я.

30. Рядовий Паксянов, заарештований командиром роти за грубе порушення військової дисципліни, шляхом насильства вчинив опір старшині роти, що доставляв його на гауптвахту.

31. Командир роти Новик зайшов до казарми. Йому здалося, що сержант Газик напідпитку. Він зірвав з Газика погони, плюнув йому в обличчя і вийшов з казарми.

32. Сержант Боб, не будучи начальником солдата Дреми ні за службовим становищем, ні за військовим званням, зробив тому зауваження і при цьому нецензурно лаявся. Дрема у відповідь завдав кількох ударів Бобу в різні частини тіла.
Чи зміниться кваліфікація дій Дреми, якщо сержант Боб був командиром останнього?

33. Військовослужбовці другого року служби Кац, Мурза та Слон глумилися над молодими воїнами (забирали у них мило, зубні щітки, примушували гавкати та кукурікати, прати онучі, чистити чоботи, віддавати пайку цукру тощо). Коли хтось з молодих солдатів не виконував їхньої вимоги, Кац, Мурза та Слон накидали на них ковдру, били самі й примушували робити це інших солдат.

34.  Військовослужбовець Куц написав листа своєму другу Зоренку з проханням вислати йому фіктивну телеграму про смерть батька. Зоренко вислав таку телеграму, що була завірена відповідним органом. Куц отримав відпустку на поховання батька та для влаштування господарства матері на 15 днів.

35. Заз вислухав наказ командира заступити в добове чергування по військовому підрозділу. Він повторив наказ, але виконувати його не став, заявивши наступного дня, що він забув про те, що одержав наказ.

36. Перебуваючи у 5-денній відпустці, військовослужбовець Кріт вирішив звільнитися з армії. З цією метою він завдав собі сокирою рубленої глибокої рани. Після 25 днів лікування Кріт був визнаний медкомісією непридатним до строкової служби і звільнений у запас.

37.  Військовослужбовцю Калиті дуже тяжко було нести військову службу. Він вирішив піти з життя. Будучи в караулі, Калита вистрелив собі в живіт, внаслідок чого втратив багато крові. Три дні лікарі боролися за його життя. Шість солдатів віддали частину своєї крові, щоб врятувати Калиті життя. Життя вдалося зберегти, але він став інвалідом II групи і був демобілізований з армії.
Чи є злочином замах на самогубство?

38. Сулима під час призову його на строкову військову службу купив диплом про вищу освіту (він мав освіту за 7 класів), завдяки чому відбував військову службу замість двох років один рік і був демобілізований як такий, що має вищу освіту.

39. Рядовий Грузд узяв з піраміди закріплений за ним автомат і залишив військову частину. Через день шляхом збройного опору працівникам військової частини зумів уникнути затримання. Через два дні Грузд викинув автомат у Дніпро і протягом року ховався на горищі домівки його родичів.

40. Рядовий Сук у караульному приміщенні порушив правила поводження зі зброєю, внаслідок чого стався постріл, яким був смертельно поранений інший солдат.

41. Лейтенант Буйвол порушив встановлений порядок зберігання довірених йому відомостей, що становлять військову таємницю. Частину документів він зберігав у себе на квартирі, записував таємні відомості в особистому блокноті. Порушення таких правил не призвело до розголошення відомостей, що становлять військову таємницю.

42.  Начальник караулу Козак при перевірці караульних постів установив, що Налюк спить на посту. Козак побив На-люка і замінив вартового.

43.  Начальник військової частини Бровко, зловживаючи службовим становищем, віддав своїм підлеглим наказ зайнятися незаконним полюванням з використанням вогнепальної зброї і службової автомашини. Підлеглі виїхали на полювання, вбили лося, вепра і козулю та поділилися здобиччю з Бровком.

44. Сержант Вовк побачив, що його підлеглий Розін під час перевезення майна їхнього підрозділу зняв з машини ящик бойових набоїв і почав продавати їх стороннім особам, але, як він пізніше зізнався, якось розгубився і не вжив необхідних заходів щодо недопущення розкрадання бойових набоїв.
45. Ольховик, виконуючи обов’язки начальника патруля, з метою затримання без необхідності зробив кілька пострілів у напрямку рядового Бича, що втікав від нього. Бичу було заподіяно тяжке тілесне ушкодження, від якого він, не приходячи до свідомості, помер.

46. Завідувач технічної частини Гаркуша незаконно використовував автомашини й іншу військову техніку, що була в його розпорядженні, для робіт у колективних організаціях. Отриману за це платню привласнював.

47. Рядовий Ліхович, перебуваючи на території США у складі військової частини України, яка брала участь у спільних маневрах з військовими частинами США, залишив місце розташування своєї частини і звернувся до командування однієї з американських військових частин з проханням допомогти йому отримати притулок у США з політичних мотивів. Ліхович був затриманий і через п’ять днів, на прохання командира військової частини України, повернутий до своєї частини.
Вирішіть цю справу.

Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку
ЗАДАЧІ:
1.  Капітан іноземного корабля, що наблизився до кордону виключної економічної зони України, віддав наказ про захоро-нення відходів хімічного виробництва. Внаслідок розгерметизації контейнерів сталося масове отруєння морських тварин, птахів, а також загибель промислових та інших видів морських рослин, що знаходилися у відкритому морі та у виключній економічній зоні України.

2.  Комісар військкомату, домовившись з представником однієї із сторін, що брали участь у збройному конфлікті, організував підготовку осіб для участі в бойових діях цієї сторони. Для цього він повістками викликав молодих людей віком від 18до 22 років і з числа бажаючих утворював групи для проходження навчання прийомам ведення бойових диверсійних операцій. Навчання відбувалися в тренувальному таборі під керівництвом військовослужбовців, які перебували в запасі й мали досвід ведення бойових дій. Усі витрати, в тому числі й грошова винагорода, виплачувались представником зацікавленої сторони через комісара військкомату.

3. Ніколаєв, член релігійної секти, з метою зараження місцевості, на якій компактно проживало кримськотатарське населення, використовуючи шантаж, придбавав у працівників хімкомбінату компоненти триосновної хімічної бінарної речовини.

4.  Під час бойових дій в районі збройного конфлікту між урядовими військами і незаконними збройними формуваннями підрозділ урядових військ зайняв опорний населений пункт сепаратистів. Командир підрозділу наказав взяти як заручників мешканців населеного пункту. Ним було висунуто вимогу про здачу зброї протягом 12 годин, у противному разі він погрожував зруйнувати населений пункт, а його мешканців депортувати.

5. Під час боїв між урядовими військами і сепаратистами командир одного із спеціальних підрозділів внутрішніх військ, зупинивши три машини Червоного Хреста, змусив персонал міжнародної організації покинути їх. Потім бійці спецпідрозді-лу на відібраному транспорті проникли на територію опорного пункту. Сепаратисти, вважаючи, що під’їхали лікарі Червоного Хреста, стали приводити поранених, але в цей час із машин по ним був відкритий вогонь. У результаті таких дій опорний пункт було ліквідовано.

6. Громадянин України Кальченко на мітингу в м. Одесі закликав уряд держави для вирішення питання про приналежність острова Зміїний у Чорному морі ввести на територію Румунії бригаду з числа Збройних Сил України. Листи з такою самою пропозицією він надіслав Президенту України та Прем’єр-міністру України. Проведеною судово-психіатричною експертизою встановлено, що Кальченко є обмежено осудним.

7.  Уявімо, що воєначальник під час збройного конфлікту міжнародного характеру допустив щодо цивільного населення держави-учасниці конфлікту примушування до проституції.
Як треба кваліфікувати його дії?
Варіант. Такий факт мав місце під час збройного конфлікту неміжнародного характеру.
8. Уявімо, що воєначальник під час збройного нападу на Україну віддав наказ для відбиття нападу використати хімічну зброю. Застосуванням останньої було виведено з ладу військовий підрозділ нападаючої сторони.

9. Уявімо, що громадянин України викрав посла іноземної держави з помешкання, де той жив, вимагаючи повернути сина, який після розлучення батьків за рішенням іноземного суду залишився проживати з матір’ю в державі, яку представляє в Україні потерпілий.
Варіант. Громадянин України зажадав, щоб держава, яку представляє посол, припинила демпінгові розслідування щодо поставок ряду товарів з України.

10. Уявімо, що Бакатий з метою спричинити міжнародні ускладнення в м. Одесі з гладкоствольної мисливської рушниці стріляв у посла суміжної з Україною держави, заподіявши йому тяжке тілесне ушкодження.
Варіант 1. Потерпілий був убитий.
Варіант 2. Потерпілий був убитий на замовлення Ратушного. Варіант 3. Тяжкі тілесні ушкодження були заподіяні з метою заволодіти цінними речами потерпілого.

11. Уявімо, що екіпаж шхуни у складі п’яти осіб — громадян України у відкритому морі підплив до маломірного судна іноземної держави і, погрожуючи застосуванням зброї (автомата і пістолетів), заволодів вантажем, цінним обладнанням та судновими документами, а також вивів із ладу радіонавігаційне обладнання судна. Після здійсненого нападу шхуна повернула в територіальні води України.

12. Уявімо, що Алімов і Бокій домовилися з представником зарубіжної військової частини про вербування на території України групи добровольців для участі у збройному конфлікті, щомав місце в його державі. Для цього вони одержали значну суму американських доларів. Очолювана ними група у складі 12 осіб перетнула державний кордон України, отримала зброю і брала участь у збройному конфлікті на території іноземної держави. Кваліфікуйте дії кожного учасника цієї групи та дії іноземного представника.

13. Уявімо, що військовослужбовці Бандалян і Вартелян (громадяни України) за місяць до демобілізації із Збройних Сил України, перебуваючи на стрілецькому полігоні, залишили військову частину, причому кожний забрав з собою закріплений за ним автомат «Калашникова». Вони перейшли державний кордон України, вступили у військове формування іншої держави і протягом п’яти місяців брали участь у збройних конфліктах. Ще через місяць вони повернулися в Україну до своїх батьків, які проживали в Чернівцях.
Posted by at

1 коментар:

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)