Задачі з міжнародного права (1)

Задачі з міжнародного права 

10.05.2007 р. українські громадяни Жук М. та Мелений С. заснували юридичну особу – будівельну фірму ТОВ «Жук ТОВ» з місцезнаходженням в м. Києві. Фірму було внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

 Проте, уже 25.05.2007 р. за рішенням дирекції було вирішено перенести місце статутної осілості та ведення справ до Німеччини (м. Дюссельдорф). Там фірма розпочала участь у господарській діяльності під назвою «Жук–Меу ГмбХ» та не була внесена до місцевого торговельного реєстру. Іноді, проте, фірма продовжувала використовувати своє перше найменування «Жук ТОВ».

 Восени 2007 р. гр. Жук М. та німецький гр. Густав О. домовились між собою про доручення останньому провести певні інженерні роботи для фірми. Все попереднє листування до досягнення домовленості гр. Жуком здійснювалось на бланках з українською назвою фірми «Жук ТОВ». Проте, над офісом фірми в Німеччині вказувалось її німецьке найменування «Жук–Меу ГмбХ».

До кого має пред’явити позов гр. Густав О.: до «Жук–Меу ГмбХ», «Жук ТОВ» або ж безпосередньо до учасників цієї юридичної особи – гр. Жук М. та гр. Меленого С.? Обґрунтуйте свою відповідь.

Гр. Густав О. виконав передбачені роботи та надіслав відповідний рахунок. Проте, платіж на його користь так і не був здійсненний. Гр. Густав О. вирішив звернутися до суду з відповідним позовом. Надайте обґрунтовану юридичну оцінку правовідносинам, що виникли між зазначеними особами.
  До суду якої держави доцільно пред’явити позов? Надайте оцінку, чи має позивач шанс на задоволення свого позову в Німеччині (за наявності у німецького суду відповідної компетенції). У 2008 р. французька фірма уклала з українською юридичною особою договір на поставку товару, який мав бути поставлений, за домовленістю сторін, протягом 5 банківських днів після отримання українською стороною 100 % попередньої оплати.

Виконавши всі формальні вимоги, французька сторона звернулась з відповідним позовом до МКАС при ТПП України. Під час розгляду справи відповідач звернувся до суду з клопотанням про припинення провадження по справі у зв’язку з відсутністю у французької фірми державної реєстрації в якості юридичної особи на території України.

Проте, на відміну від французької фірми, українська юридична особа не виконала взяте на себе зобов’язання за договором, не надаючи жодних пояснень такого невиконання.
  Надайте обґрунтовану юридичну оцінку даній справі. Охарактеризуйте дані правовідносини. Австрійська компанія відкрила у 2008 р. в Україні своє представництво. За рішенням районного суду м. Києва проти компанії було задоволено позов про стягнення з неї суми боргу на користь українського ТОВ «Атом». Позивач - ТОВ «Атом» просив звернути стягнення на майно представництва австрійської компанії з метою виконання судового рішення. Охарактеризуйте правовідносини. Чи правомірні вимоги позивача?

На підставі яких положень українського законодавства суд міг аргументувати винесене ним рішення?

Чи може вплинути на рішення суду та обставина, що представництво австрійської компанії фактично не мало відношення до укладання та виконання договору, що став предметом судового розгляду? Якими нормативно-правовими актами регламентується статус представництва іноземної компанії в Україні? Аргументуйте свої відповіді. Громадянин Російської Федерації, який з 2003 р. постійно проживає в Україні, пред'явив позов про визнання за ним права власності на частину житлового будинку до місцевого Пе¬черського районного суду м. Києва. Суд позов задовольнив. Чи згодні Ви з рішенням суду?
  Чи укладений міжнародний договір між Україною та Російською Федерацією щодо врегулювання цих питань? Які положеніїя міжнародного договору могли бути враховані судом при винесенні такого рішення? Назвіть наявні в українському законодавстві положення, що обмежуують право власності на нерухомість іноземних громадян, які не проживають постійно в Україні. Український громадянин М. помер 25.05.2008 р. в м. Фюссене (Німеччина), де до самої смерті він проживав зі своєю дружиною.

Враховуючи норми застосовуваного права, яке рішення має бути прийнято?

Свого часу, а саме 08.08.1987 р. подружжя М. уклали договір про спадкування, який було завірено нотаріусом м. Фюссене. У цьому договорі подружжя призначили один одного єдиними спадкоємцями, а свою доньку Т. – спадкоємницею пережившого з подружжя. Спадщина складалась з грошових коштів на банківських рахунках та нерухомості у м. Фюссене. Дружина М. звернулася до органу по спадковим справам з клопотанням видати їй свідоцтво про право спадкування як єдиної спадкоємниці. Вирішіть ситуацію. Надайте їй юридичну оцінку. Які колізійні прив’язки застосовуються для вирішення даної ситуації? Право якої держави має бути застосоване до врегулювання даних правовідносин і чому?
    Державний нотаріус м. Одеси виніс постанову про відмову у видачі громадянці Естонії Марті М. свідоцтва про право на спадщину майна її матері – квартири в м. Одесі у зв’язку із тим, що у свідоцтві про смерть, виданому в Естонії за місцем смерті спадкодавця, зазначені лише її прізвище та ім’я, але не зазначено по батькові. Нотаріус вважає, що у зв’язку із відсутністю відповідних відомостей про особу (по батькові), не уявляється можливим установити, що власниця квартири та померла особа – це одна і та сама особа. Надайте юридичну оцінку діям нотаріуса. Аргументуйте відповідь вимогами чинного законодавства Естонії та України.

Однією з ознак комбатанта с «певний і виразно видимий здалеку відмітний знак» (ст.1Гаазької конвенції 1907року. Про закони і звичаї сухопутної війни). З якої відстані цей знак має бути видно? Як визначити комбатанта вночі? Іншою ознакою є відкрите носіння зброї. Чи вважається зброєю пістолет? Ніж? Палка?

При вирішенні міжнародного спору суддя міжнародного арбітражного суду за відсутності відповідних норм міжнародного права послався на думку англійського юриста Макнейра, відповідно до якої : «Держава, на території якої спалахнуло повстання, не несе відповідальності за втрати чи збитки, яких зазнав іноземець, якщо не буде доведено, що уряд даної держави виявив недбалість, використовуючи засоби, які є в його розпорядженні,для запобігання повстанню чи придушенню його». Чи може така думка бути покладена в основу рішення Суду? Яку роль відіграє доктрина в міжнародному праві? Чи може розглядатись як джерело міжнародного права?
      25 серпня 2014 р. в Донецьку на тротуарі жвавої вулиці біля блокпосту озброєний чоловік обернув жінку в український прапор і змусив її злякано ридаючу, стояти й тримати табличку з написом «Вона вбиває наших дітей» ...Ті, хто проходили чи проїжджали вулицею, виходили з машин і плювали в цю жінку, били по обличчю, жбурляли помідорами. Жінка підозрювалась у пособництві українській армії. Оцініть цю інформацію з позицій сучасного міжнародного права (міжнародного права прав людини, міжнародного гуманітарного права). Посилання на джерела обов’язкове 27 березня 2014 р. Посол Республіки Нікарагуа в РФ офіційно заявив, що Нікарагуа визнає приєднання Криму до РФ. Як має кваліфікувати Україна дії держав (Нікарагуа), які визнають «законними» дії РФ щодо анексії Криму: міжнародний злочин, недружній акт, злочин міжнародного характеру, ... ваш варіант відповіді. Які дії у відповідь на подібні заяви може вжити Україна згідно норм міжнародного права. Обґрунтуйте відповіді.

У 2005 р. громадянка України А., навчаючись на юридичному факультеті в Сорбоннському університеті (Франція), познайомилась з громадянином Франції Ж. та поселилась у його квартирі. Після двох років спільного життя А. та Ж. роз’їхались. При цьому А. взяла з квартири Ж. картину, що висіла на стіні. В по¬дальшому А. ще протягом двох років навчалась у Франції, після чо¬го повернулась до України.

Громадянин України Б. вирішив продати розташо¬вану у Київській області належну йому на праві власності земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва разом із розміще¬ним на земельній ділянці будинком. Для цього він зробив оголошен¬ня у газеті, а також на своєму веб-сайті. На оголошення відгукнувся Д., громадянин Російської Федерації, який мав намір повернутись до України, оскільки його батько раніше жив у місті Києві. Б. та Д. шля¬хом електронного листування погодили умови договору купівлі-про- дажу земельної ділянки, в тому числі ціну та порядок розрахунків, а також домовились відносно дати укладення договору. Коли Б. та Д. звернулись за нотаріальним посвідченням догово¬ру, нотаріус відмовив їм, посилаючись на те, що іноземні громадяни не мають права набувати у власність земельні ділянки на території України, а також зазначив, що чинним законодавством України встановлено мораторій на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Дайте юридичну оцінку обставинам справи. Чи правомірно діяв нотаріус? Які обмеження встановлені чинним законодавством України щодо можливості іноземцями набувати у власність майно? Чи може мати громадянин Д. зазначену земельну ділянку на праві користування?
    У 2010 р. Ж. приїхав до України і почав вимагати від А., щоб во¬на віддала його картину, оскільки ця картина належала його бать¬кам і є сімейною реліквією. Натомість А. зазначила, що трирічний строк набувальної давності, встановлений ст. 2279 Цивільного ко¬дексу Франції, вже сплинув, а тому Ж. вже не має права вимагати від неї повернення цієї речі, оскільки на даний момент власником речі є вона. Вирішіть спір. Який строк набувальної давності передбачений за¬конодавством України? Право якої держави підлягає застосуванню в даному випадку? 4 квітня 2003 р. Товариством з обмеженою відпо¬відальністю «Солодка мить» та Дочірнім підприємством з інозем¬ними інвестиціями Державного підприємства «Медисан» лікуваль¬но-санаторної відновлюючої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій «Сенетатя» було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу санаторію «Сенетатя» з терміном дії на 25 років. Предмет цього договору згідно з п. 1.1 становило зобов’язання орендодавця - ДП «Санаторій «Сенетатя» передати орендареві - ТОВ «Солодка мить» у строкове володіння та користування майно, що визначено в договорі, з наступним переходом права власності на таке майно від орендодавця до орендаря, а орендар зобов’язувався прийняти майно у строкове володіння та користування, а згодом і у власність, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату.

За допомогою супутника держава А виявила на території держави Б багате родовище селітри. Не ставлячи до відома ані державу Б, ані міжнародне співтовариство в цілому, держава А орендувала цю ділянку у держави Б за невелику суму і приступила до експлуатації родовища. Чи порушують подібні дії міжнародне космічне право? Міжнародне економічне право?

Надалі лікувально-санаторною відновлюючою Асоціацією Дер¬жавної канцелярії Республіки Молдова та Державним підприєм¬ством «Медісан», що входить до складу Асоціації, було заявлено по¬зов до Дочірнього підприємства «Санаторій «Сенетатя» державно¬го підприємства «Медісан» та Товариства з обмеженою відпові¬дальністю «Солодка мить» про визнання недійсним договору орен¬ди, що був укладений відповідачами, зобов’язання товариства звільнити орендоване приміщення і відшкодувати неотриманий прибуток, не чинити перешкод у користуванні майном, власником якого є позивач. На обґрунтування позову зазначено про те, що оспорюваний до¬говір укладено без узгодження з власником майна, яким є державне підприємство «Медісан» Республіки Молдова. Договір укладено директором дочірнього підприємства «Сенетатя» з перевищенням встановлених статутом повноважень, з порушенням законодавства України про власність та про оренду. Вирішіть спір. Право якої держави підлягає застосуванню? Який обсяг прав має власник майна, яке знаходиться на території Ук¬раїни? Чи може майно передаватися в оренду особою, яка не є влас¬ником майна? Вчинивши збройну агресію проти України, Росія порушила низку своїх міжнародно-правових зобов’язань як перед Україною, так і перед міжнародним співтовариством у цілому. Результатом ціп агресії стала окупація частини території України з її подальшою анексією. Охарактеризуйте нинішній статус території Криму та правовий статус його населення у світлі норм міжнародною права.
     Відповідно до ч.2 ст.309 ЦПК України, норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про міжнародне приватне право», при застосуванні права іноземної держави, суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. Чи можна стверджувати, що норми іноземного права були неправильно застосовані якщо суд не встановив їх офіційного тлумачення та практики застосування? Аргументуйте свою відповідь. Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про міжнародне приватне право», з метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів. Хто на Ваш погляд може бути експертом у даному випадку? Чи повинна ця особа бути судовим експертом в розумінні ст. 10 Закону України «Про судову експертизу»? До яких «компетентних органів та установ» може звернутися суд для встановлення змісту іноземного права? Чи зобов’язаний суд спочатку звернутися до Міністерства юстиції України для встановлення змісту іноземного права? Зробіть порівняльний аналіз термінів «зовнішньоекономічна угода»( договір), «зовнішньоторговельна угода» ( договір), «міжнародний комерційний ( підприємницький ) догові». Вкажіть на спільне і відмінне у їх значенні. Який з них на Вашу думку, найбільш прийнятний? Англійська компанія та українське казенне підприємство «КП Граніт» уклали договір міжнародної купівлі-продажу, у якому, серед інших умов договору, було зроблено арбітражне застереження.

Чи має право посольство Республіки Індія посилатися на судовий імунітет в українських судах? Якщо так, то в яких випадках?

У зв’язку зі спорами, що виникли між контрагентами за договором, англійська компанія, відповідно до арбітражного застереження, звернулась до Лондонського третейського суду. Останній виніс рішення на користь англійської компанії. При виконанні рішення третейського суду на території Англії (Об’єднане Королівство Великої Британії і Північної Ірландії) щодо грошових коштів, що знаходились на банківському рахунку боржника, українське казенне підприємство заявило вимогу про скасування рішення третейського суду до відповідного державного суду Англії за місцем винесення арбітражного рішення третейським судом. При цьому «КП Граніт» посилалось на ту обставину, що належне йому майно є власністю держави, та підкреслило, що саме підприємство володіє ним на праві оперативного управління. При цьому казенне підприємство наголосило, що відповідно до загальновизнаних принципів та норм міжнародного права майно, що належить державі і знаходиться за кордоном, є недоторканним та користується імунітетом. Надайте юридичну оцінку даній обставин даної справи. Чи вправі казенне підприємство посилатися на імунітет державної власності при виконанні рішень, винесених проти нього за кордоном? Які положення національного та/або міжнародного права можуть слугувати підставою для відповідних вимог? Які можна навести контраргументи іншій стороні? Посольство ,Республіки Індія звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до українського акціонерного товариства «БудК». Позовні вимоги позивача витікали з договору підряду, укладеного між даними суб’єктами. українське акціонерне товариство «БудК» – підрядник – заявило зустрічний позов до посольства Республіки Індія – замовника за договором. У зв’язку з тим, що посольство Республіки Індія посилалось на міжнародний імунітет від судочинства у державі перебування, суд відмовився прийняти зустрічний позов від «БудК». Чи можна погодитись з рішенням господарського суду м. Києва?
  Надайте обґрунтовану юридичну оцінку обставин даної справи. У 2000 р. у США між американською компанією «Nord W» та урядом держави В. був укладений контракт купівлі-продажу озброєння. Оскільки покупець – уряд держави В. не оплатив рахунки по поставці озброєння, компанія «Nord W» пред’явила до уряду держави В. позов про стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій за неналежне виконання договірних зобов’язань. Охарактеризуйте правовідносини. Вирішіть спір. Чи буде держава В. користуватися імунітетом у судах США? Аргументуйте відповідь положеннями законодавства США про імунітети іноземних держав. У чому сутність теорії функціонального імунітету з позиції внутрішнього законодавства США? Громадянка України Іванько, 17 років та громадянин Грузії Пайчадзе 36 років бажали укласти шлюб у Вінницькому органі РАЦС. Завідуюча органом РАЦСу відмовила молодятам у реєстрації шлюбу, посилаючись на те, що за українським законодавством Іванько не досягла шлюбного віку. Пайчадзе наполягав на реєстрації шлюбу, посилаючись на те, що за грузинським законодавством шлюбний вік для жінок починається з 16 років. Вирішіть справу по суті. Чи може в даному випадку бути застосоване законодавство Грузії? Чому? Судноплавна компанія, зареєстроване в Україні уклала з громадянином Російської Федерації В. трудовий договір, згідно з яким В. був прийнятий на роботу на посаду кока на морське судно, яке плаває під прапором України та виконує рейси з України до Туреччини. Через деякий час договір з В. був достроково розірваний. В. звернувся до суду в Україні з позовом до судноплавної компанії про поновлення на роботі. Право якої держави слід застосувати для вирішення спору по суті? Чи можна до вирішення спору по суті застосувати право Туреччини, якщо судно перетинає територіальні води цієї держави? Які колізійні прив’язки використовуються для вибору права, що застосовується до трудових відносин?

Надайте оцінку, чи має позивач шанс на задоволення свого позову в Німеччині (за наявності у німецького суду відповідної компетенції).

Договір поставки між українською та польською компанією містить ст. 10 наступного змісту « Усі питання, пов’язані з порушенням сторонами своїх зобов’язань, за цим Договором, регулюються за правом України. Через деякий час, українська компанія звернулась до українського суду із позовом про визнання договору недійсним. Чи може суд, керуючись ст.10 договору, укладеного між сторонами, застосувати право України для визнання даного договору недійсним? Якщо ні, тоді слід визначити право на підставі якого буде вирішуватись питання щодо недійсності договору? Відповідь обргунтуйте. 10.05.2007 р. українські громадяни Жук М. та Мелений С. заснували юридичну особу – будівельну фірму ТОВ «Жук ТОВ» з місцезнаходженням в м. Києві. Фірму було внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Проте, уже 25.05.2007 р. за рішенням дирекції було вирішено перенести місце статутної осілості та ведення справ до Німеччини (м. Дюссельдорф). Там фірма розпочала участь у господарській діяльності під назвою «Жук–Меу ГмбХ» та не була внесена до місцевого торговельного реєстру. Іноді, проте, фірма продовжувала використовувати своє перше найменування «Жук ТОВ». Восени 2007 р. гр. Жук М. та німецький гр. Густав О. домовились між собою про доручення останньому провести певні інженерні роботи для фірми. Все попереднє листування до досягнення домовленості гр. Жуком здійснювалось на бланках з українською назвою фірми «Жук ТОВ». Проте, над офісом фірми в Німеччині вказувалось її німецьке найменування «Жук–Меу ГмбХ». Гр. Густав О. виконав передбачені роботи та надіслав відповідний рахунок. Проте, платіж на його користь так і не був здійсненний. Гр. Густав О. вирішив звернутися до суду з відповідним позовом. Надайте обґрунтовану юридичну оцінку правовідносинам, що виникли між зазначеними особами. До кого має пред’явити позов гр. Густав О.: до «Жук–Меу ГмбХ», «Жук ТОВ» або ж безпосередньо до учасників цієї юридичної особи – гр. Жук М. та гр. Меленого С.? Обґрунтуйте свою відповідь. До суду якої держави доцільно пред’явити позов?
    У 2008 р. французька фірма уклала з українською юридичною особою договір на поставку товару, який мав бути поставлений, за домовленістю сторін, протягом 5 банківських днів після отримання українською стороною 100 % попередньої оплати. Проте, на відміну від французької фірми, українська юридична особа не виконала взяте на себе зобов’язання за договором, не надаючи жодних пояснень такого невиконання. Виконавши всі формальні вимоги, французька сторона звернулась з відповідним позовом до МКАС при ТПП України. Під час розгляду справи відповідач звернувся до суду з клопотанням про припинення провадження по справі у зв’язку з відсутністю у французької фірми державної реєстрації в якості юридичної особи на території України. Надайте обґрунтовану юридичну оцінку даній справі. Охарактеризуйте дані правовідносини. Австрійська компанія відкрила у 2008 р. в Україні своє представництво. За рішенням районного суду м. Києва проти компанії було задоволено позов про стягнення з неї суми боргу на користь українського ТОВ «Атом». Позивач - ТОВ «Атом» просив звернути стягнення на майно представництва австрійської компанії з метою виконання судового рішення. Охарактеризуйте правовідносини. Чи правомірні вимоги позивача? Чи може вплинути на рішення суду та обставина, що представництво австрійської компанії фактично не мало відношення до укладання та виконання договору, що став предметом судового розгляду? Якими нормативно-правовими актами регламентується статус представництва іноземної компанії в Україні? Аргументуйте свої відповіді. Громадянин України Ф. виявив намір придбати частку у статутному капіталі іноземної компанії, створеної за законодавством Федеративної Республіки Німеччини, у громадянина ФРН К. Оформивши в місті Києві договір кулівлі- продажу частки, Ф. звернувся до банківської установи, де у нього було відкрито 145 рахунок, із заявою про перерахування коштів на рахунок К.. відкритий у банківській установі ФРН. Банк відмовив Ф.. посилаючись на тс, що для такої операції необхідною є наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України. Здійсніть правову оцінку дій банку. Яку юридичну пораду можна дати в даному випадку громадянину Ф.?

До фахівця з питань міжнародного приватного права д-ра Германа фон Шльосера звернувся директор українського товариства з обмеженою відповідальністю «Манускрипт» пан Сердешний за правовим висновком. ТОВ «Манускрипт» уклало із компанією «ВгіЬсгу ІітіїесІ», що є юридичною особою за законодавством Республіки Кіпр, договір довірчого управління майном. Відповідний договір не містив жодної вказівки про застосовне право, проте у п. 7.8 договору зазначалося: «Усі 

В яких випадках для інвестицій за кордон резидентам України потрібні доз вол и (л і ц єн з ії) ? сторона А (резидент України, громадянин гесп. ьілорусь) і сторона ь (резидент США, без громадянства) II лютого 1998 р. у Дюссельдорфі на одному аркуші готельного паперу записали від руки та завірили підписами коротеньку Угоду (Угода) про те, що сторони домовилися про спільне ведення бізнесу в енергетичній галузі України (інвестування у підприємства, що знаходяться у процесі приватизації), з розподілом прибутків від такої спільної діяльності у співвідношенні 50/50. Іншої інформації Угода не містила. З моменту укладення Угоди взаємовідносини Сторін з приводу її реалізації характеризувалися численними непорозуміннями. У 2013 р. Сторона Б звернулася до Арбітражу Каліфорнії (можливість звернення існувала на підставі подальших домовленостей) з позовом про відшкодування збитків у великих розмірах, спричинених начебто протиправною поведінкою другої Сторони Угоди. Арбітраж Каліфорнії ставить перед українськими експертами загальне питання про те, яке право застосував би український суд до правовідносин, що розглядаються? Причому у юридичному висновку українських експертів обов’язково повинні міститися також відповіді на наступні запитання: 1) Як вирішуються інтертемпоральні колізії в Україні у зв’язку з тим, що протягом існування правовідносин між сторонами, з 1998 р. до 1 вересня 2005 р. діяло старе колізійне право України, а після 1 вересня 2005 р. - новий Закон України про МПрП? 2) Як, та на основі яких правил, кваліфікуються в Україні Угода між Сторонами та породжені нею правовідносини? Що це юридично? 3) На основі яких колізійних правил України український суд вирішував би питання про право, яке підлягає застосуванню до Угоди між Сторонами? 4) Чи може на рішення українського суду про застосоване право до правовідносин Сторін вплинути: (і) місце підписання Угоди в Дюссельдорфі; (іі) місце проживання однієї Сторони у Каліфорнії або громадянство іншої Сторони; (ііі) реєстрація на Британських Віргінських Островах компаній, через які Сторони здійснювали приватизацію українських підприємств.
     правовідносини, пов'язані із цим Договором, у тому числі його укладенням, зміною, припиненням та дійсністю, а також ті, що виникають в процесі виконання цього Договору, але не врегульовані ним, регламентуються ех аецио еі Ьопо». Пана Сердешного цікавить, що означає наведений пункт договору і якими нормами мають керуватися сторони у своїх договірних відносинах, але він не бажає звертатися за роз'ясненням до свого контрагента, оскільки вважає, що це негативно відобразиться на діловій репутації ТОВ «Манускрипт». 1. Дати комплексний правовий висновок щодо п оставлен их п итан ь. 2. Наскільки коректно сформульовані положення п. 7.8 договору між ТОВ «Манускрипт» та компанією «ВгіЬегу Іітііей»? 3. Що означає регулювання договірних відносин «ех аецио еі Ьопо»? Чи є прийнятним така відсилка за українським законодавством, якщо так, то в яких межах? 4 Чи молена застосовувати до договору між ТОВ «Манускрипт» та компанією «ВгіЬегу Іітіїей» Принципи УНІДРУА? Якщо так, то в якому випадку і в яких межах Між українським державним підприємством «ДП Імпульс» та іноземною компанією був укладений договір міжнародної купівлі-продажу (поставки). Державне підприємство не виконало взяті на себе зобов'язання - не здійснило поставку товару у визначений договором строк. Оскільки «ДП Імпульс» не виконало свої договірні зобов'язання, іноземна компанія звернулась з позовом до суду про стягнення збитків та неустойки. У процесі розгляду спору позивач просив суд залучити у якості співвідповідача по справі державу Україна. Своє клопотання позивач аргументував тим. що, на його погляд, відповідно до українського законодавства, державне підприємство створюється державою, яка і наділяє таке підприємство відповідним майном. А тому відповідальність за боргами такого державного підприємства може бути, на думку іноземної компанії, покладена на державу Україну.

Надайте юридичну оцінку обставин даної справи.

Громадянка Іванова в період існування Радянського Союзу уклала шлюб з громадянином Гігінієшвілі. Шлюб був зареєстрований в місті Житомир. Через деякий час подружжя переїхало на постійне місце проживання до Грузії. Гр. Гігінієшвілі є громадянином Грузії, Іванова своє громадянство не змінювала, залишившись громадянкою України. Під час конфлікту в Абхазії Іванова пропала безвісти. Гр. Гігінієшвілі та діти, що проживали разом з батьками в Грузії, бажають, щоб гр. Іванова була оголошена померлою. У Грузії гр. Івановій належало на праві власності нерухоме майно.

Чи існує міжнародний договір між Україною та Грузією, що регулює відповідні правовідносини? В установи якої держави слід звертатися? Право якої держави повинно застосовуватись до відповідних правовідносин?

   Громадянка Іванова в період існування Радянського Союзу уклала шлюб з громадянином Гігінієшвілі. Шлюб був зареєстрований в місті Житомир. Через деякий час подружжя переїхало на постійне місце проживання до Грузії. Гр. Гігінієшвілі є громадянином Грузії, Іванова своє громадянство не змінювала, залишившись громадянкою України. Під час конфлікту в Абхазії Іванова пропала безвісти. Гр. Гігінієшвілі та діти, що проживали разом з батьками в Грузії, бажають, щоб гр. Іванова була оголошена померлою. У Грузії гр. Івановій належало на праві власності нерухоме майно. 

 Чи існує міжнародний договір між Україною та Грузією, що регулює відповідні правовідносини? В установи якої держави слід звертатися? Право якої держави повинно застосовуватись до відповідних правовідносин?

Проживаючий в Київській області громадянин України Гомель, національність – німець, виїхав на постійне місце проживання до Німеччини і отримав там статус переселенця. В Україні в нього залишився будинок та гараж, а також рухоме майно – автомобіль. Щодо права власності на будинок виник спір між гр. Гомелем та гр. Дубенко – його родичем, що також виїхав на постійне місце проживання до Німеччини. Позов до нього був пред’явлений до німецького суду. Чи зберіг гр. Гомель право власності на все своє майно? Чи має він право його продати, подарувати, скласти щодо нього заповіт? Право якої держави буде застосовуватись до даних правовідносин? Чи існує міжнародний договір між Україною та Федеративною Республікою Німеччина, що регулює дані правовідносини?

   Громадянин України М. та громадянин України Т. уклали між собою договір купівлі-продажу, за яким Т. (продавець) зобов’язаний був доставити родичу М. громадянину ФРН Ш. у Мюнхен товар, що був предметом договору купівлі-продажу, укладеного між М. та Т. Договір купівлі-продажу між М. і Т. був укладений на території України. М. повністю розрахувався за товар на території України. Які відносини належать до предмету регулювання міжнародного приватного права? Як може виявлятися іноземний елемент у відносинах, що є предметом регулювання міжнародного приватного права? Чи регулюються відносини з договору купівлі-продажу, укладеного між М. і Т., міжнародним приватним правом?

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» (далі – Закон) цей Закон застосовується до питань, що виникають у сфері приватно-правових відносин з іноземним елементом. Відомо, що використання колізійних норм, які містяться у Законі, може призвести до застосування права іноземної держави. У зв’язку із цим, на Ваш погляд:Чи не суперечить норма ч. 1 ст. 2 Закону положенням ч. 2 ст. 6 цього ж Закону, де встановлено, що: «Застосування норми права іноземної держави не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права»?

Громадянин КНР Д. має намір навчатися у одному із ВУЗів України. Для цього йому серед іншого необхідно: 1) отримати запрошення від Міністерства освіти і науки України на навчання; 2) отримати візу для в’їзду в Україну; 3) укласти договір страхування від нещасних випадків із страховою компанією; 4) придбати квиток на рейс «Пекін – Київ»; 5) укласти договір оренди квартири у м. Києві. Які з відносин, учасником яких буде Д., регулюватимуться міжнародним приватним правом? Визначте їх структуру (юридичний факт, суб’єкти, об’єкт, зміст).
      Дайте загальну характеристику етапів застосування колізійного методу для регулювання відносин з іноземним елементом. Які проблеми можуть виникати під час використання цього методу? Яким чином, на Ваш погляд, їх можна уникнути? Дайте обґруновані відповіді на наступні запитання: У чому полягають переваги матеріально-правового методу? Чи має цей метод недоліки? Якщо так, то які саме? На Ваш погляд, чи доцільним є створення уніфікованих матеріально-правових норм, які б регулювали усі групи відносин, що складають предмет міжнародного приватного права? Існують наступні точки зору щодо місця міжнародного приватного права у правовій системі: 1) міжнародне приватне право є частиною міжнародного публічного права; 2) міжнародне приватне право є частиною національного права певної держави; 3) міжнародне приватне право – є системою особливих норм, що не належать ні до міжнародного публічного права, ні до національного права держав. які аргументи можна навести на користь кожної із цих точок зору? Які аргументи можна висунути проти кожної з них? Яку з наведених точок зору підтримуєте Ви?

Між фірмою «Р» (юридичною особою, створеною та зареєстрованою у ФРН) та ТОВ «В» (юридичною особою, створеною та зареєстрованою в Україні) був укладений договір поставки, за яким «В» зобов’язувалося поставити товар, а «Р» - прийняти та оплатити його. Через деякий час «В» звернулося до Господарського суду м. Києва із позовом до «Р» про стягнення вартості товару. Позовні вимоги ґрунтувалися на ст. 692 ЦК України. «Р» заперечувала проти застосування ст. 692 ЦК України, оскільки прийнятий нею товар не відповідав вимогам якості, встановленим договором. 

ТОВ „А" (юридична особа, що створена та зареєстрована в Україні) та ТОВ „Д" (юридична особа, що створена та зареєстрована у Латвійській республіці) уклали між собою договір поставки, за яким ТОВ „А” зобов'язувалося поставити зі свого складу у м. Хуст Закарпатської області товар (партію деревини), а ТОВ „Д" зобов'язувалося прийняти товар та оплатити його шляхом банківського переказу зі свого рахунку в банку у м. Рига на рахунок „А" в українському банку. Ст. 5 вказаного договору поставки була сформульована наступним чином: „Правом, що застосовується до договору, є право держави у якій здійснюється його виконання ". ТОВ „Д" звернулося до господарського суду в Україні з позовом до ТОВ „А" про відшкодування збитків, заподіяних у зв’язку із недопоставкою ТОВ „А” товару. Позовні вимоги обгрунтовувалися на підставі законодавства Латвійської республіки. Чи може суд застосувати право Латвійської республіки для вирішення цієї справи по суті? Чи можуть сторони укласти нову угоду щодо вибору права? Право якої держави слід було б застосувати, якби сторони у договорі не визначили право, що буде застосовуватися ?
    Договір, укладений між «Р» та «В», не містив окремого пункту про те, нормативними положеннями якого правопорядку слід керуватися при врегулюванні відносин сторін. У якій формі може укладатися угода про вибір права? Чи уклали «В» та «Р» угоду про вибір права? Вирішіть спір. Договір поставки, укладений між українською та польською компаніями, містить ст. 10 наступного змісту «Усі питання, пов'язані із порушенням сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, регулюються за правом України». Через деякий час українська компанія звернулася до українського суду із позовом про визнання договору недійсним. Чи може суд керуючись ст. 10 договору, укладеного між сторонами, застосувати право України для визнання даного договору недійсним? Якщо ні у то як слід визначити право на підставі якого буде вирішуватися питання щодо недійсності договору? Відповідь обґрунтуйте. ТОВ „А" (юридична особа, що створена та зареєстрована в Україні) та ТОВ „Д" (юридична особа, що створена та зареєстрована у Латвійській республіці) уклали між собою договір поставки, за яким ТОВ „А” зобов'язувалося поставити зі свого складу у м. Хуст Закарпатської області товар (партію деревини), а ТОВ „Д" зобов'язувалося прийняти товар та оплатити його шляхом банківського переказу зі свого рахунку в банку у м. Рига на рахунок „А" в українському банку. Ст. 5 вказаного договору поставки була сформульована наступним чином: „Правом, що застосовується до договору, є право держави у якій здійснюється його виконання ".

Договір поставки, укладений між українською та польською компаніями, містить ст. 10 наступного змісту «Усі питання, пов'язані із порушенням сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, регулюються за правом України». Через деякий час українська компанія звернулася до українського суду із позовом про визнання договору недійсним. 

ТОВ „Д" звернулося до господарського суду в Україні з позовом до ТОВ „А" про відшкодування збитків, заподіяних у зв’язку із недопоставкою ТОВ „А” товару. Позовні вимоги обгрунтовувалися на підставі законодавства Латвійської республіки. Чи може суд застосувати право Латвійської республіки для вирішення цієї справи по суті? Чи можуть сторони укласти нову угоду щодо вибору права? Право якої держави слід було б застосувати, якби сторони у договорі не визначили право, що буде застосовуватися ? Між фірмою «Р» (юридичною особою, створеною та зареєстрованою у ФРН) та ТОВ «В» (юридичною особою, створеною та зареєстрованою в Україні) був укладений договір поставки, за яким «В» зобов’язувалося поставити товар, а «Р» - прийняти та оплатити його. Через деякий час «В» звернулося до Господарського суду м. Києва із позовом до «Р» про стягнення вартості товару. Позовні вимоги ґрунтувалися на ст. 692 ЦК України. «Р» заперечувала проти застосування ст. 692 ЦК України, оскільки прийнятий нею товар не відповідав вимогам якості, встановленим договором. Договір, укладений між «Р» та «В», не містив окремого пункту про те, нормативними положеннями якого правопорядку слід керуватися при врегулюванні відносин сторін. У якій формі може укладатися угода про вибір права? Чи уклали «В» та «Р» угоду про вибір права? Вирішіть спір.
    Чи може суд керуючись ст. 10 договору, укладеного між сторонами, застосувати право України для визнання даного договору недійсним? Якщо ні у то як слід визначити право на підставі якого буде вирішуватися питання щодо недійсності договору? Відповідь обґрунтуйте. ТОВ „А" (юридична особа, що створена та зареєстрована в Україні) та ТОВ „Д" (юридична особа, що створена та зареєстрована у Латвійській республіці) уклали між собою договір поставки, за яким ТОВ „А” зобов'язувалося поставити зі свого складу у м. Хуст Закарпатської області товар (партію деревини), а ТОВ „Д" зобов'язувалося прийняти товар та оплатити його шляхом банківського переказу зі свого рахунку в банку у м. Рига на рахунок „А" в українському банку. Ст. 5 вказаного договору поставки була сформульована наступним чином: „Правом, що застосовується до договору, є право держави у якій здійснюється його виконання ". ТОВ „Д" звернулося до господарського суду в Україні з позовом до ТОВ „А" про відшкодування збитків, заподіяних у зв’язку із недопоставкою ТОВ „А” товару. Позовні вимоги обгрунтовувалися на підставі законодавства Латвійської республіки. Чи може суд застосувати право Латвійської республіки для вирішення цієї справи по суті? Чи можуть сторони укласти нову угоду щодо вибору права? Право якої держави слід було б застосувати, якби сторони у договорі не визначили право, що буде застосовуватися ?

Відповідно з ч. 1 ст. 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів заявлених у суді першої інстанції. Розглядаючи спір з договору найму (оренди) квартири, укладеного між громадянином України Т. (наймодавець) та громадянином Китайської Народної Республіки Ч. (наймач), суд першої інстанції засовував право України - як право, обране сторонами у ст. 12 договору найму (оренди). Після винесення рішення судом першої інстанції сторони уклали нову угоду про вибір права, підпорядкувавши відносини, що випливають з договору найму (оренди), праву Швеції. 

Судноплавна компанія, зареєстрована в Україні, уклала з громадянином Російської Федерації В. трудовий договір, згідно якого В. був прийнятий на роботу на посаду кока на морське судно, яке плаває під прапором України, та виконує рейси з України до Туреччини. Через деякий час договір з В. був достроково розірваний. В. звернувся до суду в Україні з позовом до судноплавної компанії про поновлення на роботі. Право якої держави слід застосувати для вирішення спору по суті? Чи можна до вирішення спору по суті застосувати право Туреччини, якщо судно перетинає територіальні води цієї держави? Які колізійні прив'язки використовуються для вибору права, що застосовується до трудових відносин? Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя,а за його відсутності - правом держави,у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання,за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі,а за відсутності такого - правом,з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином чином як право держави: укладення шлюбу; народження дітей; у якій подружжя прожило найбільшу кількість років; у якій знаходиться основна частина майна подружжя? Обґрунтуйте Вашу позицію. Згідно з ч. 5 ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» вибір права або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені учасниками правовідносин у будь-який час,зокрема,при вчиненні правочину,на різних стадіях його виконання тощо.
   Ч. подав апеляційну скаргу до суду, що ґрунтується на праві Швеції. Чи повинен апеляційний суд розглядати дану апеляційну скаргу? Якщо так, то право якої держави він повинен застосувати? У договорі купівлі-продажу, укладеному між українським підприємством (продавець) та польським підприємством (покупець), міститься ст. 10 наступного змісту: «До відносини, що виникають з даного договору чи у зв'язку із ним і ним не регулюються, застосовується право Республіки Польща». Під час виконання договору між сторонами виник спір, який розглядається українським судом. У судовому засіданні представник української компанії заявив, що угода сторін про вибір права, що міститься у ст. 10 Договору, є нікчемною, оскільки укладена в обхід положень ст. 44 Закону України «Про міжнародне приватне право». На думку представника української компанії, до договору повинно застосовуватися право України - як право продавця. Чи мав місце обхід закону у цій ситуації? Право якої держави повинен застосувати суд для вирішення спору по суті? Два підданих Саудівської Аравії протягом останніх двох років проживають в Україні. Між ними виник спір з договору мудраба, за яким одна сторона (рабб аль-маль) надає свій капітал у розпорядження іншої сторони (мудрібу), що управляє капіталом. За цим договором отриманий капітал розподіляється між рабб аль-малем та мудрібом. Збитки несе рабб аль-маль, мудріб не отримує винагороди за свою працю. У договорі не було зазначено право, що до нього застосовується. Сторони договору мудріба звернулися до українського суду. За правом якої держави суд повинен кваліфікувати спірні відносини? Як визначити право, що застосовується до договору?

В укладеному іноземною фірмою з іммігрантом контракті було передбачено, що він діє протягом року. Через рік дію контракту було продовжено. Прокопенко А. вирішив забрати до себе дружину та дитину. У зв’язку з цим, він звернувся до фірми з проханням оплатити витрати, що пов'язані з переїздом його сім’ї до ФРН, а також посприяти в отриманні дозволу на проживання в Німеччині членам його родини. 

Ви є позивачем. Відповідач намагається переконати суд застосувати застереження про публічний порядок, у зв'язку із тим, що норми ЦК України інакше регулюють відносини з договору купівлі-продажу, ніж іноземне право, обране сторонами у договорі. Наведіть аргументи, які б переконали суд не застосовувати застереження про публічний порядок в даному випадку. У договорі купівлі-продажу, укладеному між українським підприємством (продавець) та польським підприємством (покупець), міститься ст. 10 наступного змісту: «До відносини, що виникають з даного договору чи у зв'яжу із ним і ним не регулюються, застосовується право Республіки Польща». Під час виконання договору між сторонами виник спір, який розглядається українським судом. У судовому засіданні представник української компанії заявив, що угода сторін про вибір права, що міститься у ст. 10 Договору, є нікчемною, оскільки укладена в обхід положень ст. 44 Закону України «Про міжнародне приватне право». На думку представника української компанії, до договору повинно застосовуватися право України як право продавця. Чи мав місце обхід закону у цій ситуації? Право якої держави повинен застосувати суд для вирішення спору по суті? Громадянин України Прокопенко А. уклав трудовий контракт (за допомогою вітчизняної посередницької фірми) щодо працевлаштування на фірмі у Федеративній Республіці Німеччина (ФРН) в якості програміста.
   Фірма відмовилась нести зазначені витрати. Охарактеризуйте правовідносини. Надайте їм обґрунтовану юридичну оцінку У випадку відсутності в контракті жодних умов щодо сім'ї які дії може вчинити працівник? Чи може працівник звернутися до суду крайні перебування з позовом щодо переїзду до нього сім’ї? Які його шанси на задоволення позову ? Спеціаліста К. було направлено Міністерством промислової політики України, в системі якого він працював у Києві, на визначений термін на роботу за кордон. К. виїхав до іноземної держави разом із дружиною. Через деякий час дружина К. була прийнята на роботу на те саме підприємство, на якому працював її чоловік. Таким чином, трудові правовідносини виникли у неї з цим же підприємством за кордоном. Пізніше, внаслідок аварії на підприємстві обидва з подружжя отримали трудове каліцтво. Вирішіть ситуацію. Хто мас відшкодувати шкоду, що спричинена К. під час його роботи за кордоном? Хто мас відшкодувати шкоду, що спричинена дружині К.? Яким чином регламентує дане питання чинне законодавство України та законодавство Німеччини ? У випадку непогодження спеціаліста К. з рішенням організацій, що повинні відшкодувати спричинену шкоду, які дії щодо захисту своїх прав він може вчинити? Громадянка України, що постійно проживає у м. Києві, звернулася до одного із місцевих районних судів м. Києва з позовом про розірвання шлюбу зі своїм чоловіком громадянином Грузії, що останні З роки проживає у м. Тбілісі. При цьому останнім спільним місцем проживанням подружжя було м. Москва (Російська Федерація). Як визначити право, що повинно застосовуватися для вирішення справи по суті? Чи може подружжя самостійно обрати право, що буде застосовуватися для вирішення справи по суті?

Громадянка Латвійської республіки Н. та громадянин України А. уклали шлюб, що був зареєстрований на території Латвійської республіки. Від цього шлюбу народилося двоє дітей, які є громадянами Латвії. Останнє спільне місце проживання подружжя – Україна. Згодом Н. виїхала разом із неповнолітніми дітьми до Латвії. Через деякий час нею був пред’явлений позов до суду в Україні про стягнення з А. аліментів на утримання дітей. 

ТОВ „А" (юридична особа, що створена та зареєстрована в Україні) та ТОВ „Д" (юридична особа, що створена та зареєстрована у Латвійській республіці) уклали між собою договір поставки, за яким ТОВ „А” зобов'язувалося поставити зі свого складу у м. Хуст Закарпатської області товар (партію деревини), а ТОВ „Д" зобов'язувалося прийняти товар та оплатити його шляхом банківського переказу зі свого рахунку в банку у м. Рига на рахунок „А" в українському банку. Ст. 5 вказаного договору поставки була сформульована наступним чином: „Правом, що застосовується до договору, є право держави у якій здійснюється його виконання ". ТОВ „Д" звернулося до господарського суду в Україні з позовом до ТОВ „А" про відшкодування збитків, заподіяних у зв’язку із недопоставкою ТОВ „А” товару. Позовні вимоги обгрунтовувалися на підставі законодавства Латвійської республіки. Чи може суд застосувати право Латвійської республіки для вирішення цієї справи по суті? Чи можуть сторони укласти нову угоду щодо вибору права? Право якої держави слід було б застосувати, якби сторони у договорі не визначили право, що буде застосовуватися ? Судноплавна компанія, зареєстрована в Україні, уклала з громадянином Російської Федерації В. трудовий договір, згідно якого В. був прийнятий на роботу на посаду кока на морське судно, яке плаває під прапором України, та виконує рейси з України до Туреччини. Через деякий час договір з В. був достроково розірваний. В. звернувся до суду в Україні з позовом до судноплавної компанії про поновлення на роботі. Право якої держави слід застосувати для вирішення спору по суті? Чи можна до вирішення спору по суті застосувати право Туреччини, якщо судно перетинає територіальні води цієї держави?
    Право якої держави повинен застосувати суд, вирішуючи справу по суті? Які правила містяться в законодавстві України щодо колізійного регулювання відносин з утримання? Між фірмою «Р» (юридичною особою, створеною та зареєстрованою у ФРН) та ТОВ «В» (юридичною особою, створеною та зареєстрованою в Україні) був укладений договір поставки, за яким «В» зобов’язувалося поставити товар, а «Р» - прийняти та оплатити його. Через деякий час «В» звернулося до Господарського суду м. Києва із позовом до «Р» про стягнення вартості товару. Позовні вимоги ґрунтувалися на ст. 692 ЦК України. «Р» заперечувала проти застосування ст. 692 ЦК України, оскільки прийнятий нею товар не відповідав вимогам якості, встановленим договором. Договір, укладений між «Р» та «В», не містив окремого пункту про те, нормативними положеннями якого правопорядку слід керуватися при врегулюванні відносин сторін.

У якій формі може укладатися угода про вибір права? Чи уклали «В» та «Р» угоду про вибір права? Вирішіть спір.

Задачі з конституційного права (3)

Задачі з конституційного права 

 Верховна Рада України розглянула законопроект «Про внесення змін до Конституції України», яким пропонувалось перенести столицю України з м. Київ до м. Харкова у зв’язку з перезавантаженістю міста економічного змісту та історичним минулим. За законопроект проголосувало 226 депутатів, в результаті чого його було схвалено та підписано Головою Верховної Ради України. Президент України на наступний день підписав законопроект та оприлюднив.

Чи правомірні дії Верховної Ради України та Президента України?

 Дніпропетровська обласна рада прийняла рішення, згідно з яким визнала російську мову другою державною мовою та зобов’язала всі органи державної влади користуватись у роботі та у документообігу російською мовою

Чи правомірне рішення Дніпропетровської обласної ради? Хто може визначати мову як державну? Чи може обласна рада прийняти рішення про визнання мови регіональною та які правові наслідки цього?

 Громадянин США українського походження Іванов звернувся до комісії з питань громадянства при Президентові України з проханням прийняти його до громадянства України.

Якими нормативними актами необхідно керуватися при вирішенні даного питання? За яких умов громадянину США може бути надано громадянство України? Який порядок вирішення цього питання? Які державні органи України будуть вирішувати дане питання?

 Громадянка Н. народила дитину на території Італії від громадянина Італії. Дитину відразу ж зареєстрували громадянином Італії. Проте мати бажає, щоб її дитина була громадянином України і в подальшому могла користуватись всіма правами, встановленими для громадян України. Звернувшись до консульства України в Італії, їй відмовили, пояснивши, що в Україні немає подвійного громадянства, і необхідно було обрати одне з громадянств, що було вже зроблено.

Чи правомірно вчинили посадові особи консульства? Якими нормативно- правовими актами регулюється питання громадянства? Чи дозволено в Україні подвійне громадянство? Чи є винятки та для якої категорії осіб?

 Кабінет Міністрів України прийняв постанову, якою скасував пільги для громадян, встановлені законом. Група громадян звернулася до суду з позовом про скасування постанови як такої, що суперечить закону.

Як повинен вчинити суд, керуючись Конституцією України? До якої групи прав відносить право громадян, яке вони захищають? Які гарантії захисту прав використали громадяни?

 Громадянин N в день виборів перебував у службовому відрядженні в м. Чернівці, де звернувся до виборчої комісії з проханням реалізувати своє конституційне право на голосування на виборах. Член дільничної комісії видав бюлетень та вніс прізвище громадянина N у списки виборців.

Дайте юридичний аналіз викладених фактів? Які нормативні акти регулюють дані питання? Які принципи виборчого права порушені? Яка відповідальність має бути застосована до винних осіб?

 В день виборів громадянин N перевіряючи списки виборців, не виявив своє прізвище в списках виборців. У зв’язку з цим голові дільничної виборчої комісії ним була направлена письмова заява з проханням внести його до списків. Голова відмовив у розгляді заяви, так як це, на його думку, не належить до його компетенції.

Які дії має вчинити виборець для усунення порушеного права? Який орган має вирішити питання про внесення виборця N до списків? Яка відповідальність за неправильність списків може бути застосована і до яких суб’єктів?

 Кабінет Міністрів України прийняв постанову, що суперечить Конституції. Верховна Рада скасувала постанову як неконституційну.

Дайте юридичний аналіз викладеного факту. Який порядок відміни незаконних нормативних актів? Який орган має право вирішувати це питання?

 Директор приватного підприємства відмовився звільнити від виконання виробничих обов’язків депутата міської ради на час здійснення ним депутатських повноважень. Своє рішення директор мотивував частою відсутністю депутата на робочому місці. Депутат направив депутатське звернення до прокурора області з вимогою притягти до відповідальності директора за невиконання вимог законодавства щодо забезпечення гарантій депутатської діяльності. У відповідь на депутатське звернення прокурор зазначив, що питання щодо забезпечення гарантій депутатської діяльності належить до компетенції міської ради.

Дайте юридичний аналіз ситуації. У яких випадках депутат місцевої влади звільняється від виконання виробничих або службових обов’язків? Яким чином здійснюється забезпечення гарантій депутатської діяльності депутатів місцевих рад?

 До Конституційного Суду України звернулася група народних депутатів України з вимогою визнати неконституційним закон через порушення процедурі його ухвалення. У зверненні було зазначено, що народний депутат України у зв'язку із виїздом у відрядження дав письмове доручення помічнику- консультанту бути присутнім замість нього на пленарному засіданні Верховної Ради України і брати участь у голосуванні, що помічником і було зроблено.

Дайте юридичний аналіз дій народних депутатів України. Які права має помічник-консультант народного депутата України? Яке рішення може прийняти Конституційний Суд України?

 Президент України важко захворів (рак легень). Лікарі прогнозують йому ще 3 роки життя (максимум) у зв’язку з середньою тяжкістю захворювання. До закінчення повноважень Президента залишилось 2 роки.

Чи має право президент України перебувати на своїй посаді до закінчення строку повноважень. У зв’язку зі станом здоров ’я?

 Президент України звернувся до українського народу з вітанням з нагоди Дня незалежності. Здійсніть юридичний аналіз фактів.

Чи належать ці дії Президента України до кола його повноважень? Відповідь обґрунтуйте. Які нормативні акти регулюють дане питання?

 Прем’єр-міністр України виступив зі звітом про виконану роботу за рік перед Верховною Радою України. Звіт роботи Кабінету Міністрів визнано незадовільним.

Які наслідки це має для уряду і які наступні дії Президента України та Верховної Ради України (викласти поетапно, обґрунтувати).

 До порядку денного засідання Кабінету Міністрів України були включені наступні питання: про затвердження плану, законопроектної роботи; про ліквідацію Державного комітету природних ресурсів України; про розподіл функціональних обов’язків між Прем’єр-міністром, Першим віце-прем’єр- міністром, віце-прем’єр-міністрами; про схвалення концепції Державної програми розвитку паливно-енергетичного комплексу; про створення Координаційного комітету з питань адміністративно-територіальної реформи в Україні; про затвердження загальної структури Міністерства внутрішніх справ України; про внесення конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України; про призначення на посаду Голови Національного банку України ;про скасування розпорядження голови обласної державної адміністрації; про стан підготовки до проведення Дня Уряду України у Верховній Раді; про затвердження структури Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Чи належить вирішення вказаних питань до компетенції Кабінету Міністрів України? Надайте юридично обґрунтовану відповідь.

 Громадянин N був затриманий працівниками обласного відділу МВС України під час мирної акції протесту проти хаотичної забудови Києва 23 червня 2012 року. 27 червня того ж року без пояснення причини затримання його відпустили. Того ж дня громадянин N направив до Конституційного суду конституційне подання про неконституційність дій органів МВС України.

Дати юридичний аналіз викладеним фактам. Обґрунтувати дії органів МВС та громадянина N. Яка компетенція Конституційного Суду України? Як вирішити це питання?

 Члени територіальної громади с. Вигоди звернулись до сільської ради з проханням змінити назву села на с. Кристинопіль у зв’язку з історичним минулим (така назва села була до 1946 року). На сесії сільської ради було обговорено це питання та прийнято рішення про зміну назви села. Наступного дня рішення було оголошено мешканцям, змінено назву сільської ради, печатки таблички населеного пункту.

Чи правомірні дії сільської ради? Який порядок зміни назви населеного пункту?

 Верховна Рада Автономної Республіки Кримі прийняла Закон АРК «Про громадянство АРК», яким визначила можливість отримання громадянства та порядок його надання її жителями на додаток до громадянства України. Свої повноваження ВР АРК здійснювала виходячи з закріпленого Конституцією України автономного статусу.

Чи правомірні дії Верховної Ради Автономної республіки Крим?

 Голова селищної ради с. Веселе відмовився утворювати цільовий фонд соціальної допомоги інвалідам, мотивуючи це тим, що це не входить до кола його повноважень.

Визначте, чи були дії голови правомірними?

 Жителі с. Бережани вирішили створити будинок культури за власною ініціативою. Для цього вони звернулись за дозволом до сільської ради.

Чи дозволить сільська рада створити такий будинок.

Задачі з конституційного права (2)

Задачі з конституційного права 

 У 1669 р. англійський філософ Джон Локк на про­хання графа Шефтсбері склав проект адміністративного уст­рою для колонії Нова Каледонія в Північній Америці, який втілив у собі кращі уявлення філософа про справедливий со­ціальний устрій та правопорядок переселенців. Цей одноосіб­но створений документ виявився настільки обтяжливим для новоприбулих, що приблизно через 20 років вони добилися його відміни.

Як Ви думаєте, у чому полягає реальна причина невда­лого проекту «конституції» Джона Локка? Дайте відповідь на запитання з точки зору сучасних уявлень про зміст та призначення конституціоналізму.

Якими є найбільш типові процедури ухвалення сучас­них конституцій?

 Свого часу відомий французький філософ Поль- Анрі Гольбах висловив думку про те, що органічна й доско­нало побудована конституція повинна служити «вуздечкою для вождів і народів». Відомо також, що у першій Конституції Франції (1791) вже від початку було записано правило, за яким будь-яка країна, в якій не проведено розділення влад і не визнаються основоположні права і свободи людини, не може вважатися такою, що має конституцію.

Прокоментуйте наведені факти. Яким є основне функ­ціональне призначенням конституції як основного закону? У чому полягає роль органічної конституції стосовно різних по­літичних режимів (лібералізм, авторитаризм, тоталіта­ризм)? Чи можна вважати конституцію обмежувачем, зок­рема, і демократичної влади?

 За часів Томаса Джефферсона в американській кон­ституційній традиції утвердилася ідея про те, що державній владі має бути конституційно дозволено робити лише те, що вимагатимуть від неї вільні громадяни (громадянське суспіль­ство). У противному разі, як писав англійський політичний філософ Герберт Спенсер, США ризикували б отримати «один з найбільш ефективних засобів пониження стандартів національного характеру».

Прокоментуйте висловлювання Г. Спенсера. У чому, на Вашу думку, полягає основна ідея американського консти­туціоналізму? Як у США співвідноситься ідея конституціо­налізму з ідеєю громадянських прав і свобод, громадянського суспільства в цілому? Яку роль в американській конституцій­ній доктрині відіграє ідея верховенства права, політичної та економічноїсвободи?

 З формально-юридичної точки зору європейський конституціоналізм започатковано ухваленням у 1791 р. кон­ституцій Польщі та Франції. У наш час вважається, що кон­ституційні інститути будь-якої країни мають відповідати її національному характерові, сукупності писаних та неписаних правил і принципів її політичної системи й що лише при до­триманні даної вимоги вони можуть розраховувати на довго­тривалу перспективу як регуляторів людської поведінки.

Так, у сучасній Великій Британії ще й досі не відчува­ється потреби у писаній конституції, бо там політичне життя ґрунтується на прецедентах, давніх традиціях, доброчесності й здоровому глузді.

З іншого боку, як зазначає відомий американський по­літолог Олвін Тоффлер, у самому способі політичного буття Європейського Союзу домінують принципи стандартизації, концентрації, максимізації масштабів і централізації. Можли­во, саме тому громадяни Франції та Нідерландів не підтрима­ли запропоновану у 2005 р. Європарламентом конституцію для Європи - «шедевр бюрократичної майстерності розміром у 400 сторінок». Як зазначали науковці, авторам Конституції США знадобилося для досягнення такої самої мети менше 10 сторінок, включаючи Білль про права людини.

Що Ви можете сказати про основні конституційно- правові орієнтації США та країн Західної Європи? Чи можна говорити про існування конституційної специфіки постто- талітарних країн Східної та Центральної Європи? До якого типу конституцій слід віднести Основний Закон України? Чим характеризуються сучасні уявлення українського полі- тикуму про конституціоналізм?

 Прийнято вважати, що в глобальному, світовому вимірі норми органічних конституцій покликані виконувати роль потужних юридичних гарантій, які запобігають «розщеп­ленню атомів ринку, демократії та свободи».

Це означає, зокрема, що головною метою й цінністю сучасного конституціоналізму є соціальний поступ: досягнення динамічного стану суспільства, прискорення соціальних тран- закцій, підтримання підприємництва і творчої свободи, обме­ження державної влади та забезпечення ліберальної демокра­тії як найбільш ефективного політичного режиму.

Якими є пріоритети сучасного органічного консти­туціоналізму? Як співвідносяться між собою цінності по­ступу, ринку, демократії та свободи? Чиї інтереси має ви­ражати і гарантувати конституціоналізм?

 У Конституційному договорі, укладеному між Вер­ховною Радою України та Президентом України 8 червня 1995 р., передбачалося, що він діятиме до прийняття нової Конституції України (але не більше одного року). Доопрацьований спеціальною комісією парламенту проект нової Кон­ституції України було опубліковано 28 травня 1996 р. і пере­дано на розгляд Верховної Ради України, яка прийняла його в першому і навіть другому читанні. Проте після цього консти­туційний процес зупинився, оскільки частина народних депу­татів пропонувала остаточно ухвалити Конституцію лише на наступній сесії парламенту. Після видання Президентом України Л. Кучмою Указу про винесення проекту Конституції України на всеукраїнський референдум, який мав відбутися 25 вересня 1996 р., Верховна Рада України прийняла рішення працювати в режимі пленарного засідання і 28 червня 1996 р. остаточно ухвалила Конституцію України.

Чи можна за таких умов стверджувати, що Кон­ституція України - це досконале втілення ідей сучасного кон­ституціоналізму?

Чи можна вважати Конституцію України результа­том вимушеного компромісу між різними соціальними й по­літичними силами? Аргументуйте свою позицію.

У грудні 1994 р. Президент України Л. Д. Кучма вніс до Верховної Ради України проект конституційного За­кону України «Про державну владу і місцеве самоврядуван­ня», який уперше в новітній історії України запроваджував такі принципи конституційного ладу, як поділ влади, верхо­венство права, місцеве самоврядування, політична, економіч­на та ідеологічна багатоманітність тощо. Однак через полі­тичні протиріччя серед депутатського корпусу він був прого­лосований лише простою більшістю. Виникла патова ситуація у відносинах між Верховною Радою та Президентом України. Вихід з неї було знайдено шляхом підписання 8 червня 1995 р. Конституційного договору між вказаними суб’ єктами консти­туційно-правових відносин, в основі якого лежав вищезгада­ний нормативно-правовий акт. Голова Конституційної комісії на пленарному засіданні парламенту привітав народних депу­татів і весь український народ з прийняттям «Малої Консти­туції України». Лідер парламентської опозиції при цьому обу­рився і зазначив, що будь-який конституційний договір не може вважатися Основним Законом країни.

Виходячи з класичних уявлень про юридичну природу конституції, дайте відповідь на такі запитання:

 Яка політико-правова природа Конституційного договору між Верховною Радою України і Президентом України?

 Яка міра легітимності цього документа?

 За якої умови Конституційний договір міг викону­вати функцію «МалоїКонституції України»?

 15 липня 1996 р. до міського суду звернувся грома­дянин К. із позовом на рішення виконавчого комітету міської ради від 10 липня 1996 р., яким йому було заборонено прове­дення пікету під міською радою з приводу незаконної вируб­ки дерев на вулиці, де мешкав заявник. У позові він наполягав на тому, що відповідно до ст. 39 Конституції України від 28 червня 1996 р. таке рішення за зверненням виконавчого комітету міської ради мав ухвалювати суд. Рішенням міського суду позов громадянина К. залишився без задоволення. Суд­дя пояснив це тим, що посилання на ст. 39 Конституції Украї­ни є некоректним, оскільки на момент розгляду заявки Кон­ституція України, яка була прийнята Верховною Радою Укра­їни 28 червня 1996 р., але офіційно опублікована лише 13 липня цього ж року, ще не набула чинності. Таким чином, на думку судді, виконавчий комітет ухвалював рішення, ке­руючись Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 липня 1988 р. «Про порядок організації і проведення збо­рів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР». Гро­мадянин К. оскаржив рішення суду в апеляційному порядку.

Якими є, на Ваш погляд, перспективи розгляду справи в апеляційній інстанції? Розкрийте юридичну природу Кон­ституції України. Які юридичні властивості притаманні Ос­новному Закону України?

 На пленарному засіданні Конституційного Суду України під час розгляду конституційного подання Президен­та України щодо офіційного тлумачення Конституції України суддя-доповідач заявив, що «єдиною причиною, що викликає необхідність тлумачення Конституції та законів, є недоскона­лість юридичної техніки, пов’язана з неточними й неконкрет­ними формулюваннями конституційного тексту. Якби текст Основного Закону був написаний чіткою й зрозумілою мо­вою, не допускав подвійного розуміння і не містив протиріч, [то тоді] усі суб’єкти державно-владних повноважень діяли б у чіткій відповідності до Конституції і жодних протиріч і су­перечностей не виникало б».

Чи згодні Ви з таким твердженням?

Наскільки обґрунтованою є висловлена позиція?

 У своєму зверненні до Міністерства освіти і науки України громадянин А., посилаючись на підручник з консти­туційного права, запропонував «з огляду на те, що Конститу­ції притаманна виховна функція, запровадити з наступного року вивчення головних положень Основного Закону України у старших групах дошкільних виховних закладів та видати художньо оформлений навчальний посібник “Конституція в малюнках”».

Дайте стислу характеристику виховної функції Кон­ституції? Знайдіть найбільш вдалий синонім до цієї функції та обґрунтуйте свій вибір.

Підготуйте обґрунтовану відповідь на звернення.

 У текст Конституції УСРР 1919 р. при розробці було записано чимало програмних положень. Багато таких положень містилося і в Конституціях УРСР 1937 та 1978 рр. Текст Конституції України від 28 червня 1996 р. також міс­тить окремі програмні положення. З іншого боку, в науці кон­ституційного права існує точка зору, згідно з якою наявність у конституції норм, які не відповідають реальним суспільним відносинам, свідчить про її фіктивність.

Проаналізуйте Конституцію УРСР 1937 р. та Кон­ституцію УРСР 1978 р. з огляду на наявність у них норм, які мали програмний характер.

До чого зобов ’язують програмні положення конститу­цій? Чи потрібні програмні положення у тексті Конституції України? Чи можна вважати, що наявність в основних зако­нах програмних положень призводить до їх фіктивності?

Предметом якої галузі національного права є відноси­ни, врегульовані вищезазначеним законопроектом: адміні­стративного, фінансового чи конституційного права?

У чому специфіка політичних відносин як предмета конституційного права України?

 Народні депутати України розробили законо­проект, у якому пропонувалося внести зміни до частини другої статті 5 та інших статей Конституції України, зокрема, замість терміна «народ» уживати «електорат (дієздатні громадяни України, які досягли 18 років)» у відповідних відмінках. На думку авторів законопроекту, це більше відповідатиме реальному стану     речей,        оскільки такого  суб’ єкта  конституційного права, як народ не існує. В обґрунтування своєї позиції народні обранці вказують на норми Конституції України, виборчого та референдарного законодавства, відповід­но до якого участь у формуванні органів публічної влади, вирішенні питань загальнодержавного та місцевого значення беруть виключно дієздатні громадяни України, які досягли 18-річного віку, що цілком відповідає терміну «електорат».

Дізнавшись про законодавчу ініціативу парламентарів, Президент України вніс свій законопроект до Верховної Ради України як альтернативний першому. У ньому пропонується замінити термін «народ» на термін «нація» (Іаї. - паїіо), під яким розуміти сукупність усіх громадян України.

Висловіть Вашу позицію з приводу внесених до парла­менту законопроектів. Чи є «народ», «нація», «електорат» суб’єктами конституційного права України? Дайте розгор­нуту характеристику статусу (поняття, обсяг право- суб ’єктності, відносини, у які вступає,     тощо)         такого суб ’єкта конституційного права, як народ.

З метою врегулювання суперечностей між Верхов­ною Радою України, Президентом України та Прем’єр- міністром України, що, на думку політиків, виникають через недосконалість Конституції України в частині врегулювання діяльності вищих органів влади, Голова парламенту запропо­нував Президентові та Прем’єр-міністру укласти між трьома владними інституціями тимчасовий договір про розподіл влад­них повноважень, у якому на період до внесення в установле­ному порядку змін до Конституції буде по-новому виписаний статус цих вищих органів влади.

Дайте правову оцінку такій пропозиції.

Чи є вказані державні інституції суб’єктами кон­ституційного права, що можуть укладати подібний договір?

 Велика палата Європейського суду з прав людини 30 червня 2015 р. ухвалила рішення у справі Хорошенко про­ти Росії, в якій заявник оскаржував обмеження родинних по­бачень для осіб, що відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі. У рішенні йдеться, зокрема, про те, що в європейській спільноті не повинно існувати відмінностей між утриманням у неволі осіб, що відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, та інших злочинців. Коли ж уря­довий Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини звернувся до Кабінету Міністрів України з пропози­ціями щодо зміни відповідних положень українського законо­давства, йому було відмовлено на тій підставі, що рішення, ухвалене Судом, не проти України.

Чи є джерелом українського права прецедентна прак­тика Європейського суду з прав людини? Якщо так, то в ці­лому чи тільки в тій частині, що стосується України? Вирі­шіть цей спір.

 Керуючись Положенням про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР, затвердженим Указом Президії Верховної Ради Українсь­кої РСР від 12 березня 1981 р. № 1654-Х, сільська рада зверну­лася до обласної ради з клопотанням про надання селу статусу селища. Утім у відповіді юридичного департаменту обласної ради наголошувалося на неможливості розгляду цього питання через те, що у Верховній Раді України зареєстровано законо­проект «Про внесення змін до Закону України «Про правона- ступництво України» щодо скасування дії актів СРСР на тери­торії України» (реєстр. номер 4650 від 11 трав. 2016 р.).

Чи належать акти органів влади колишнього СРСР та УРСР до джерел конституційного права України? Яким чином мають регулюватися конституційно-правові відноси­ни за відсутності відповідного акта конституційного зако­нодавства?

 Міжнародний кримінальний суд у Гаазі звернувся до офіційної влади України з вимогою передати громадянина України Д. цій установі для проведення розслідування у спра­ві масових убивств на території Польщі в роки Другої світової війни. У матеріалах запиту наводяться неспростовні факти то­го, що громадянин України Д. у часи подій, що згадуються, брав активну участь у каральних операціях та здійснював ге­ноцид. Народний депутат Ф. як представник парламентської опозиції вніс пропозицію про позбавлення Д. громадянства України і видачу Міжнародному суду. Заступник Голови Вер­ховної Ради України як головуючий на пленарному засіданні того ж дня вніс це питання до порядку денного і поставив на голосування. Парламент повністю підтримав пропозицію де­путата Ф., прийняв відповідну постанову, яка була скерована для виконання до Міністерства внутрішніх справ і Міністер­ства закордонних справ.

Дайте правовий аналіз ситуації.

Яким має бути рішення щодо Д. ?

 Громадянка Канади Т., батьки якої до 1939 р. по­стійно проживали у Львові і вимушено емігрували до США, взяла шлюб з громадянином України, який припинився вна­слідок його смерті на другому році подружнього життя, звер­нулася до Президента України з проханням прискорити про­цедуру прийняття її до громадянства України, обґрунтовуючи це своїми особливими заслугами перед Україною, зокрема, допомогою при будівництві української бібліотеки в Мексиці.

Підготуйте відповідь на звернення з розгорнутим аналізом законодавства.

 Громадянин України К., який подав документи на вихід з громадянства України з наміром набуття громадянства Російської Федерації і під час відпочинку в Туреччині був за­триманий за підозрою в торгівлі наркотичними засобами, звер­нувся до консульства України в Туреччині з проханням про допомогу. Відмова у допомозі консульської установи України обґрунтовувалася втратою правових зв’язків громадянина К. з Україною внаслідок підготовки документів щодо набуття ним громадянства Російської Федерації. Однак дипломатичний представник РФ у Туреччині також відмовив у допомозі гро­мадянину К., вказуючи, що подібні дії завдали значної шкоди авторитету та іміджу його держави.

Дайте правову оцінку діям дипломатичних і консуль­ських установ обох держав.

У яких випадках держава може відмовитися від на­дання допомоги своїм громадянам?

 Консул України у м. Будапешт звернувся до Голо­ви СБУ з інформацією про те, що громадянин України Т. вже більше десяти років постійно проживає в Угорщині і втратив всілякі зв’язки з Україною. При цьому він влаштувався на ро­боту в органах місцевої влади, а також на громадських заса­дах виконує обов’язки головного тренера збірної Угорщини з футболу, отримуючи при цьому заробітну плату. Консул вва­жає, що за таких обставин компетентні органи влади мають прийняти рішення про втрату Т. громадянства України.

Чи є підстави для припинення громадянства України Т. ?

Дайте обґрунтовану відповідь та розгорнутий право­вий аналіз ситуації.

 Громадянка України А., депутат Харківської місь­кої ради, після укладання шлюбу з громадянином Італії Т. ав­томатично набула громадянства чоловіка, хоча й бажала на­далі виконувати функції депутата міської ради відповідно до вимог Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» і не мала наміру змінювати громадянство України. У зв’язку з наявністю одночасно громадянства двох держав А. висловила занепокоєння та звернулася за консультацією.

Проаналізуйте ситуацію, що склалася, підготуйте і обґрунтуйте відповідь на звернення А.

Дайте конституційно-правову оцінку практики перебу­вання іноземців на посадах в органах публічної влади України.

 У результаті проведеного журналістського розслі­дування з’ ясувалося, що прокурор одного з районів міста М. уже тривалий час є громадянином Російської Федерації.

Проаналізуйте конституційно-правовий аспект цієї ситуації і підготуйте обґрунтований висновок.

Яку юридичну відповідальність встановлено за подіб­ний факт?

Який механізм запобігання виникненню випадків біпа- тризму існує в Україні?

 Безробітний громадянин України, колишній вій­ськовослужбовець К. через скрутне матеріальне становище прийняв пропозицію сепаратистського угруповання «Ета» щодо участі в поваленні конституційного ладу Іспанії із за­стосуванням збройних засобів. З огляду на протиправну дія­льність К. був оголошений у розшук Інтерполом. Через пев­ний час К. повернувся в Україну і був затриманий співробіт­никами ГУБОЗ у м. Києві. Начальник ГУБОЗ звернувся до керівника Комісії при Президентові України з питань грома­дянства про вирішення питання про втрату К. громадянства України.

Яким чином має бути вирішене питання про подальше перебування К. у громадянстві України?

 Унаслідок відомих подій 2014 р. Автономна Рес­публіка Крим та окремі райони Донецької і Луганської облас­тей були окуповані. При цьому всім, хто постійно проживав на території АРК, було запропоновано у місячний строк ви­значитися із подальшою долею громадянства, після чого ті, хто не визначився, автоматично набули громадянство Росій­ської Федерації. Разом із тим окупація призвела до внутрішньої міграції більше мільйона осіб, які вимушено переселилися на контрольовану Україною частину території.

Що таке оптація як форма набуття громадянства? Чи мала місце оптація за вищезазначених обставин? Зробіть конституційно-правовий аналіз статусу осіб, що прожива­ють на тимчасово окупованих територіях України, та тих осіб, що вимушено переселилися на території, контрольовані Україною.

 Основні права, свободи та обов’язки іноземців та осіб без громадянства.

 Особливості юридичної відповідальності іноземців та осіб без громадянства в Україні.

 Поняття «біженці», «особи, що потребують додат­кового або тимчасового захисту» та особливості їх правового статусу.

 Співробітники Управління СБУ в Закарпатській області в ході проведення оперативно-розшукових заходів у районі україно-угорського кордону затримали групу нелега­льних мігрантів із Сирії. За поданням керівництва СБУ в За­карпатській області адміністративним судом міста Ужгород була винесена постанова про примусове видворення за межі України громадян Сирії у кількості 22 осіб. Останні не пого­дилися з рішенням суду та через свого адвоката подали щодо нього апеляційну скаргу.

Як Ви вважаєте, чи дотримана процедура примусо­вого видворення нелегальних мігрантів за межі України? Чи були підстави для подання апеляційної скарги? Які існують стандарти Європейського суду з прав людини щодо колектив­ного видворення іноземців?

 Група іноземних студентів, що навчаються в уні­верситетах м. Х., вирішила провести під стінами обласного управління МВС України мітинг, про що офіційно повідоми­ла Х-ську міську раду. У відповідь міська рада звернулася до окружного адміністративного суду з адміністративним позо­вом про заборону проведення цього мітингу на тій підставі, що відповідно до ст. 39 Конституції України іноземці в Укра­їні взагалі не мають права проводити мітинги. Окрім того, на думку представників міської ради, проведення такого заходу біля обласного управління МВС України в робочий час зава­жатиме ефективному виконанню обласним управлінням своїх функцій та завдань, що може призвести до порушення гро­мадського порядку в місті загалом.

У суді організатори мітингу в обґрунтування свого права посилалися на ст. 21 Міжнародного пакту про грома­дянські і політичні права, якою визнано право на мирні збори.

Дайте конституційно-правовий аналіз даної ситуації.

Яке рішення має ухвалити суд? Підготуйте письмо­вий проект відповідного рішення суду.

 Співробітниками Державної прикордонної служби України в ході проведення оперативно-розшукових заходів у територіальних водах України в Чорному морі на одному із су­ден була затримана група нелегальних мігрантів з Лівії. Під час слідчих дій у рамках порушеної за даним фактом кримінальної справи слідчий Управління СБУ м. Одеси встановив, що за­тримані нелегальні мігранти були переправлені з території Республіки Туреччина, яка має з Україною Угоду про реадмі- сію осіб, ратифіковану Законом України.

Що таке реадмісія? До якої країни - Республіки Туреч­чини чи Лівії - будуть видворені затримані співробітниками СБУ нелегальні іммігранти?

 Громадянин Ефіопії А., що навчається за програ­мою обміну студентів в українському університеті, на час літ­ніх канікул виїхав до себе на батьківщину. Повертаючись до України з метою продовження навчання, він під час прохо­дження паспортного контролю був повідомлений посадовою особою Державної прикордонної служби України про те, що йому заборонено в’ їзд до України строком на п’ ять років че­рез несплату адміністративного штрафу, накладеного на нього за порушення Правил дорожнього руху під час попереднього перебування в Україні.

Громадянин А.,вважаючи рішення про заборону в’їзду до України незаконним, вирішив його оскаржити.

Проаналізуйте ситуацію, що склалася. З’ясуйте, чи є правові підстави для оскарження рішення про заборону іно­земцю в ’їзду в Україну.

Визначте порядок оскарження рішення про заборону іноземцю в ’їзду в Україну та орган, до якого слід подати від­повідну скаргу.

Підготуйте обґрунтований проект скарги/позову гро­мадянина А. До ТОВ «Центр авторської східної медицини» (да­лі - ТОВ «Центр») на підставі отриманого дозволу на засто­сування праці іноземців прийнято на роботу фахівця з китай­ської народної медицини - громадянина Китаю Ц. Безробіт­ний громадянин України П., який перебував на обліку в ра­йонному центрі зайнятості, як фахівець з китайської народної медицини звернувся до Обласного центру зайнятості зі скар­гою на рішення про надання ТОВ «Центр» дозволу на засто­сування праці іноземців, у якій просив Обласний центр зайня­тості скасувати своє рішення та зобов’язати ТОВ «Центр» прийняти на роботу його, а не громадянина Китаю. В обґрун­тування своєї скарги П. зазначав, що рівень його кваліфікації є достатнім для зайняття вакантної посади в ТОВ «Центр», а тому надання Обласним центром зайнятості дозволу на засто­сування праці іноземця - громадянина Китаю Ц. - порушує його право на працю.

Розглянувши скаргу, Обласний центр зайнятості при­йняв рішення про анулювання свого дозволу на застосування праці іноземця та про зобов’язання ТОВ «Центр» працевлаш- тувати громадянина П.

ТОВ «Центр» звернулося з адміністративним позовом до суду, у якому просило визнати рішення Обласного центру зайнятості незаконним.

Проаналізуйте ситуацію, що склалася. Підготуйте проект рішення суду.

Які принципи правового статусу іноземців закріплені в законодавстві України?

До Верховної Ради України 310 народних депута­тів України внесли законопроект про викладення Конституції України в новій редакції. Парламент скерував цей проект до Конституційного Суду України для надання висновку щодо його відповідності вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

Суддя-доповідач по цій справі на пленарному засідан­ні Конституційного Суду запропонував визнати неконститу­ційним цей проект з таких підстав:

 він передбачає ліквідацію посади Прем’єр-міністра України і підпорядкування уряду безпосередньо главі держави;

 закріплює виборче право по виборах органів місце­вого самоврядування за іноземцями, які на законних підставах постійно проживають на території відповідної місцевої ради.

Крім того, Конституційний Суд вказав, що перед вне­сенням відповідного законопроекту до парламенту не було проведено його всенародного обговорення і всеукраїнського референдуму, на якому народ мав надати згоду на зміну чин­ної форми правління з парламентсько-президентської на пре­зидентську, оскільки це змінює існуючий в Україні конститу­ційний лад, а відповідно до ст. 5 Конституції України це пра­во належить виключно народу і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Чи підтримали б Ви таку пропозицію судді- доповідача (Ви - суддя Конституційного Суду України)?

Чи може бути прийнятий такий законопроект?

Чим відрізняються за процедурою прийняття проек­ту нової Конституції України від законопроекту про викла­дення Конституції України в новій редакції?

 Політичні партії, які за результатами чергових парламентських виборів не взяли участі в розподілі депутат­ських мандатів, утворили «Союз політичних партій націона­льного порятунку», розробили проект нової Конституції України і почали збирати підписи, необхідні для проголошен­ня всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, на який планували винести цей проект.

Президент України звернувся через загальнонаціона­льні телеканали до українського народу і заявив, що він як га­рант Конституції ніколи не проголосить такий референдум, оскільки чинною Конституцією України не передбачено по­рядку ухвалення нового Основного Закону за результатами всеукраїнського референдуму.

Наскільки, на Вашу думку, обґрунтованою є позиція Президента України?

У чому полягає особливий захист Конституції як од­на з її ключових юридичних властивостей?

 На парламентських слуханнях, присвячених сучас­ним проблемам українського конституціоналізму, народний депутат Л. заявив, що Конституція України не повною мірою відповідає демократичним стандартам, оскільки:

 на першому місці стоїть розділ «Загальні засади», норми якого нікого ні до чого не зобов’ язують, а мають лише декларативний характер;

 розділ, у якому встановлено права і свободи люди­ни, стоїть на другому, а не на першому місці, що не відповідає ліберально-демократичним конституційним ідеалам;

 у тексті зафіксовано не всі права і свободи, які ві­домі сучасній політико-правовій думці, а це значно знижує її регулюючий потенціал;

 за народом закріплено право на всеукраїнському референдумі затверджувати зміни лише до трьох, а не до всіх її розділів.

Проаналізуйте таку позицію з точки зору змісту Кон­ституції України.

Наскільки обґрунтованими, на Ваш погляд, є висловле­ні зауваження?

 Верховна Рада України прийняла у третьому чи­танні Закон України «Про внесення змін до Конституції Укра­їни», яким передбачається ліквідація Конституційного Суду України і передача його повноважень Верховному Суду Укра­їни. Висновки щодо відповідності цього законопроекту статей 157, 158 Конституції України від Конституційного Суду отримані не були. Названий Закон направлено на підпис Пре­зидентові України, який застосував право вето щодо нього. Народні депутати України звернулися до адміністративного суду зі скаргою на дії Президента України, в якій просять ви­знати їх неконституційними та зобов’язати главу держави підписати Закон й оприлюднити його.

Яким чином має бути вирішений цей спір?

 У 2007 р. у видавництві одного з вищих органів влади України надруковано офіційний текст Конституції України зі змінами, внесеними Законом № 2222 від 8 грудня 2004 р. У цій Конституції був відсутній Розділ ХУ «Перехідні положення» і зазначалося, що цей Розділ Конституції України втратив чинність у зв’язку з тим, що він виконав свою роль.

Проаналізуйте, наскільки обґрунтованим було виклю­чення Розділу ХУ з Конституції України в цьому виданні.

Яку роль у Конституції України відіграють «Перехід­ні положення»?

 Група народних депутатів України в кількості 250 осіб подала до Верховної Ради України законопроект «Про внесення змін і доповнень до Конституції України», яким, зок­рема, передбачалося: а) Президент України обиратиметься не народом, а парламентом; б) Україна визнається федеративною державою; в) в Україні запроваджується друга державна мова.

Проаналізуйте даний законопроект з точки зору його відповідності Конституції України.

Які існують процедури реформування тексту Основ­ного Закону України?

 Представники політичної партії «Новий рух», які не увійшли до складу парламенту за результатами виборів, оголо­сили про ініціювання всеукраїнського референдуму щодо вне­сення змін до Конституції України, якими передбачається змі­нити процедуру обрання глави української держави за амери­канським зразком, тобто виборщиками. При цьому кількість виборщиків має залежати від кількості виборців. Один вибор- щик обиратиметься від 50 тис. виборців. Результати виборів глави держави мають визначатися по регіонах (Автономна Ре­спубліка Крим, області, міста Київ та Севастополь), а обраним вважатиметься громадянин, який отримав більшість голосів виборщиків у чотирнадцяти чи більше регіонах.

Чи не призведе введення такого порядку обрання Пре­зидента України до зміни конституційного ладу України та до обмеження права народу здійснювати свою владу безпосе­редньо? Обґрунтуйте свою думку.

 На парламентських слуханнях, присвячених удо­сконаленню системи організації державної влади, народний депутат З. наголосив, що оскільки у ст. 6 Конституції України закріплено, що державна влада здійснюється на засадах її по­ділу на законодавчу, виконавчу і судову (а це положення від­носять до основ конституційного ладу), то існування в Украї­ні інших органів державної влади Основний Закон не перед­бачає. Саме тому з метою забезпечення стабільності консти­туційного ладу України необхідно терміново ліквідувати всі державні органи, які не належать до жодної з передбачених ст. 6 гілок державної влади, передавши їх владні повноважен­ня легітимним органам.

Проаналізуйте таку пропозицію народного депутата.

Міська рада ухвалила рішення «Про російську мо­ву в м. В.», яким встановила: «Визнати російську мову в м. В. регіональною мовою». Пунктом 2 цього рішення передбачено, що міська рада, її виконавчі органи у своїй роботі та в офіцій­них документах, повідомленнях, оголошеннях разом з україн­ською використовують російську мову.

Чи належить статус державної мови до засад кон­ституційного ладу? Як співвідносяться поняття «державна мова», «офіційна мова» і «регіональна мова»?

На думку видатного французького мислителя Ж.-Ж. Руссо, «немає і не може бути ніякого основного закону, обов’язкового для народу в цілому; для останнього не обов’яз­ковим є навіть суспільний договір». Стаття 5 Конституції Укра­їни чітко не визначає жодних меж реалізації влади народу.

Чим може бути обмежений народний суверенітет з позицій Конституції України і сучасного європейського пра- ворозуміння?

 Під час інтерв’ю народний депутат вказав, що в Конституції України закріплені деякі поняття, які є майже си­нонімами, і тому при реформуванні Основного Закону постає питання про їх вилучення. Як приклад він навів ст. 1, у якій Україна характеризується як суверенна та незалежна держава. На його думку, поняття «суверенітет» є синонімом поняття «незалежність».

Висловіть власну позицію з цього приводу. Дайте ви­значення поняттям «суверенітет» та «незалежність», які ознаки їм притаманні? Проаналізуйте Декларацію про дер­жавний суверенітет та Акт проголошення незалежності України: правову природу вказаних нормативних актів, істо­ричні передумови їх прийняття та вплив на Конституцію України.

 На засіданні Конституційної комісії доповідач за­значав, що, враховуючи намір України щодо вступу до Євро­пейського Союзу, слід звертати увагу на досвід країн - учасниць цього наднаціонального об’єднання. З огляду на це потрібно внести зміни до Конституції України, якими буде передбачено «можливість передавати свої суверенні права міждержавним установам», як це закріплено у ст. 24 Основ­ного закону Федеративної Республіки Німеччини.

Проаналізуйте вказану ситуацію. У чому полягають суверенні права держави? Якими суверенними правами воло­діє Україна? Чи обмежує передача суверенних прав суверені­тет держави? Які межі передачі суверенних прав? Проаналі­зуйте конституційну практику країн Європейського Союзу з цього приводу.

 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відмови України від здійснення політики позаблоковості» від 23 груд­ня 2014 р. № 35-УІІІ, у якому викладена норма щодо «поглиб­лення співпраці з Організацією Північноатлантичного дого­вору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації». З цього приводу народний депутат України А. висловив свою думку, що вказаний акт супе­речить у цій частині Декларації про державний суверенітет України, в якій проголошено намір стати постійно нейтраль­ною державою. Разом із тим зазначив, що членство у військо­во-політичних блоках тягне за собою розміщення іноземних військових баз на території країни-учасниці.

Проаналізуйте наведену як приклад ситуацію. Які іс­нують військові гарантії державного суверенітету? Що пе­редбачає дозвільний та заборонний підхід щодо розташуван­ня іноземних баз на території держави?

У міжнародній юридичній спільноті широкого роз­голосу набула справа «Маркін проти Росії». Військовослуж­бовець Маркін звернувся до суду з вимогою зобов’язати свого командира надати йому відпустку у зв’язку з народженням дитини. Суд відмовив у позові на тій підставі, що за сімейним законодавством подібна відпустка може бути надана лише жінці. Згодом Маркін звернувся до Конституційного Суду, який підтвердив конституційність зазначених норм сімейного законодавства на тій, зокрема, підставі, що вони відповідають «традиційним національним уявленням про родину». Тоді Маркін подав скаргу до Європейського суду з прав людини, який не лише визнав зазначені норми такими, що дискримі­нують чоловіків та є несумісними з Євроконвенцією 1950 р., а й безпосередньо розкритикував у своїй постанові рішення Конституційного Суду РФ.

Якою є юридична сила прецедентної практики Євро­пейського суду з прав людини в національній правовій системі у разі, якщо вона суперечить практиці національного Кон­ституційного Суду з тієї ж правової проблеми? Як співвідно­сяться між собою міжнародний договір та національне за­конодавство? Чи в змозі Україна знехтувати прийнятим щодо неї актом Євросуду, якщо побачить у ньому загрозу для свого державного суверенітету та виклик національним традиціям ?

З 2004 р. (рішення у справі Броніовські проти Поль­щі) Європейський суд з прав людини ухвалює так звані «пілот- ні постанови», що приймаються в тому разі, якщо у скарзі за­явника містяться факти, що свідчать про наявність у державі структурних або системних проблем або інших порушень, які вже призвели чи можуть призвести в майбутньому до появи ці­лої низки подібних скарг. Тим самим «пілотні постанови», на відміну від інших актів Євросуду, містять приписи державі за­стосувати заходи загального характеру (найчастіше змінити національне законодавство або практику його застосування) для ліквідації структурної (системної) проблеми.

Чи є втручання в компетенцію національного законо­давця з боку ЄСПЛ порушенням принципу державного сувере­нітету? Проілюструйте Вашу думку на прикладі пілотної постанови «Волков проти України».

Видатний німецький державознавець Е. Р. Хубер вказував, що «сенсом правової державності є захист суспіль­ства від держави. Сенсом державності соціальної, навпаки, є захист суспільства державою. Правова держава бореться про­ти державного втручання, держава соціальна символізує дер­жавне втручання. При цьому правовою держава є за умови, що вона є соціальною».

Назвіть ознаки правової та соціальної держави. Як співвідносяться закріплені на конституційному рівні принци­пи правової та соціальної держави?

 Уповноважений Верховної Ради України з прав людини оскаржив до Конституційного Суду положення Зако­ну України «Про міліцію», згідно з яким міліції було надано право затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, яких запідозрено у бродяжництві, на строк до 30 діб за вмотивованим рішенням суду. На думку Уповноваженого, ця норма носить відкрито дискримінацій­ний характер і обмежує право громадян на свободу пересу­вання та вільний вибір місця проживання. У ході судового за­сідання представники МВС наполягали на необхідності збе­реження оспорюваного положення, мотивуючи це інтересами боротьби зі злочинністю і профілактики злочинів, зокрема тих із них, що вчиняються безпритульними.

Яке рішення повинен ухвалити Конституційний Суд України? Чи відповідає, на Вашу думку, оспорюване поло­ження Закону України «Про міліцію» цінностям і принципам правової держави? Чому в правовій державі повинно бути надано пріоритет - інтересу публічному чи приватному?

 До Конституційного Суду України надійшло кон­ституційне подання, підписане 43 народними депутатами, щодо офіційного тлумачення ст. 8 Конституції України. У по­данні зазначалося, що «хоча в частині першій статті 8 Кон­ституції України проголошено принцип верховенства права, однак у частині 2 закріплено принцип юридичного верховен­ства Конституції України. А оскільки, як зазначено в Преам­булі, Конституція України - це Основний Закон, то фактично в Україні діє принцип верховенства закону, а не верховенства права». На підставі такого аналізу ст. 8 Основного Закону на­родні депутати вимагали від Конституційного Суду офіційно визнати, що наведене конституційне положення слід розуміти як верховенство закону.

Складіть і обґрунтуйте проект відповідного рішення Конституційного Суду України.

 До Конституційного Суду України надійшло кон­ституційне подання, підписане 76 народними депутатами, щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про відновлення довіри до судової влади». У поданні зазначалося, що «створення не передбаченої Кон­ституцією Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції з широкими повноваженнями, яка нікому не підпорядковується, формується, в тому числі, вико­навчою владою, яка буде здійснювати перевірку діяльності суддів, суперечить статті 126 Конституції України». Народні депутати вказували на гарантування незалежності суддів на­самперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади.

Поясніть принцип незалежності суддівського корпусу як індикатор правової держави. Дайте оцінку вказаному За­кону України.

 Суддя районного суду, що розглядав кримінальну справу, допустив як захисника особу, яка не мала адвокат­ського свідоцтва, безпосередньо застосувавши при цьому ст. 59 Конституції України («кожен є вільним у виборі захис­ника»). На докори сторони обвинувачення стосовно того, що тим самим він порушив ст. 45 Кримінального процесуального кодексу України, суддя відповів, що, по-перше, зазначена стаття КПК суперечить Конституції України та міжнародним зобов’язанням України (зокрема, рішенню Європейського су­ду з прав людини у справі Загородній проти України), а отже, є неконституційною; по-друге, керуючись принципом верхо­венства права, слід розрізняти право і закон, який може бути неправовим.

Вирішіть цей спір. Як Ви розумієте конституційні принципи верховенства права та прямої дії конституційних норм?

 Верховною Радою України прийнято закон, яким скасовуються соціальні пільги та виплати деяким категоріям населення: шахтарям, дітям війни, працівникам органів внут­рішніх справ та ін. 50 народних депутатів України звернулися до Конституційного Суду України з клопотанням визнати положення закону, що тягнуть погіршення соціального захис­ту зазначених категорій громадян, неконституційними. Оскі­льки, на їх думку, скасування соціальних пільг суперечить положенню ст. 1 Конституції, яким Україна проголошується соціальною державою, та положенню ч. 3 ст. 22 Конституції, відповідно до якого при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу іс­нуючих прав та свобод.

Дайте визначення соціальної держави та назвіть основні її ознаки. Чи не призведе прийняття такого закону до звуження обсягу конституційних соціальних прав громадяни­на? Яким чином має вирішити справу Конституційний Суд України? Складіть проект рішення Суду.

 Постановою Верховної Ради України від 24 люто­го 2014 р. № 775П «Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді» деякі судді Конституційного Суду України були звільнені з посад за порушення присяги судді. У вину суддям ставилося, зокре­ма, прийняття Рішення від 25 січня 2012 р. № 3-рп/2012, яким, на думку Верховної Ради України, «Конституційний Суд України дозволив Кабінету Міністрів України «вручну» регу­лювати рівень соціальних виплат, при тому, що раніше Кон­ституційний Суд України приймав з цього питання прямо протилежні рішення. Тим самим судді Конституційного Суду України фактично порушили право громадян на соціальний захист та достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, які передбачені ст. 46 та 48 Конституції України».

Голова Конституційного Суду України обурився та­кою інтерпретацією єдиного органу законодавчої влади в Україні, наголосивши, що в частині визначення України як «соціальної держави» та її «соціальних зобов’язань» зазначе­не вище рішення відповідає сучасним тенденціям, «духу»

Міжнародного пакту про соціальні, економічні та культурні права (1966), а також правовій позиції Конституційного Суду України, сформульованій раніше у Рішенні від 26 грудня 2011 р. у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народ­них депутатів України щодо відповідності Конституції Украї­ни (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві по­ложення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

Проаналізуйте правові позиції Конституційного Суду України, зважаючи на значення категорій «соціальна держа­ва», «соціальні зобов ’язання держави» та природу прав лю­дини, які найбільше характеризують державу як соціальну.

Дайте конституційно-правову оцінку звинувачень на адресу Конституційного Суду України за даним епізодом.

Народний депутат С. подав до Верховної Ради України законопроект, відповідно до якого запропонував за­кріпити в Земельному Кодексі норму, згідно з якою громадя­ни України кожні два роки зобов’язані переоформлювати право постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди. У разі недотримання цієї норми приму­сово відчужувати вказані об’єкти приватної власності у кому­нальну власність.

Відповідно до позиції комітету Верховної Ради Украї­ни з питань аграрної політики та земельних ресурсів чинна редакція суттєво звузила б обсяг земельних прав громадян, право на використання земельної ділянки для ведення грома­дянином фермерського господарства, яке є одним із різнови­дів конституційних прав цього суб’єкта.

Чи згодні Ви з пропозицією народного депутата? Які існують засоби забезпечення права власності на конституцій­ному рівні? У чому полягає невід ’ємне монопольне право Україн­ського народу на володіння землею та іншими природними ре­сурсами України? Як Ви розумієте вислів: «Власність - це го­ловний економічний фактор свободи людини»?

Народний депутат П. подав до Верховної Ради України законопроект, у якому запропонував закріпити в За­коні «Про політичні парії в Україні» норму, згідно з якою по­літичні партії у своїй діяльності мають керуватися демокра­тичними принципами. Свою пропозицію він обґрунтував чис­ленними порушеннями демократичних стандартів політични­ми партіями в Україні, зокрема поширеною практикою закри­тих з’ їздів, а також одноособового ухвалення рішень лідерами партій. Крім того, депутат послався на ст. 1 Конституції України, відповідно до якої Україна є демократичною державою.

Натомість у висновку Науково-експертного управлін­ня Апарату Верховної Ради України наголошувалось на тому, що закріплення такої норми порушувало б принцип невтру­чання держави в діяльність політичних партій. Адже відпові­дно до ст. 4 Закону України «Про політичні партії в Україні» втручання державних органів та посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється.

Чи має поширюватися норма ст. 1 Конституції України на діяльність політичних партій? Чи згодні Ви з про­позицією народного депутата? Як Ви оцінюєте аргументи Науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України?

У свій час Ж.-Ж. Руссо зазначав, що «у природно­му стані кожен індивід реалізовував суверенні права щодо са­мого себе, тому він має поступитися цими правами на користь суспільства за умови участі у формуванні загальної волі або держави, яка повинна бути організована таким чином, щоб забезпечувати інтереси більшості громадян». Відповідно до цієї настанови єдиним законним правлінням у такому разі бу­де пряма демократія, у якій законодавча влада належить ціліс­ному корпусу громадян, від якого походять накази посадовим особам, котрі виконують закони.

При цьому мислитель не допускав, що суспільство може делегувати свої повноваження виборній асамблеї, тому, розглядаючи англійську конституцію, він вказував, що анг­лійці, які вважають себе вільними, насправді такими є не більше, ніж один раз на сім років, коли обирають своїх пред­ставників.

Дайте коментар наведеним висловленням Ж.-Ж. Рус­со. Яким чином співвідносяться представницька та безпосе­редня форми народовладдя?

 У ст. 5 Конституції України 1996 р. встановлено: носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є на­род, який здійснює владу безпосередньо і через органи держав­ної влади та органи місцевого самоврядування. Отже, в Основ­ному Законі встановлюється відправне положення щодо безпо­середньої і представницької форм народовладдя. У радянський період, навпаки, перевага віддавалась представницькій демок­ратії, виходячи з постулату тотожності інтересів громадянина і держави. Водночас і сьогодні, наприклад, у ст. 3 Конституції Французької Республіки 1958 р. зазначено: «національний су­веренітет належить народу, який здійснює його через своїх представників та через референдум».

Яку із зазначених форм народовладдя необхідно вва­жати пріоритетною у сучасному світі? Відповідь аргумен­туйте.

 На науковій конференції розглядалось питання про значення принципу плюралізму (багатоманітності). Відомий вчений, обговорюючи ідеологічний плюралізм, звернув увагу на ч. 2 ст. 15 Конституції України, за якою «жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова». На думку доповідача, ця норма є невдалою, оскільки «як, наприклад, у такому випадку ставитися до ідеології самої Конституції?». За словами вченого, якщо тлумачити її буквально, то вона (нор­ма) утворює ситуацію смислового кола, в якому проголошена теза ніби спростовує саму себе. Адже необов’язковою в тако­му разі є й ідеологія даної статті. Можливо, кращим варіантом було б проголосити в українській Конституції ідеологію від­критого, вільного і демократичного суспільства?

Що означає принцип плюралізму та з яких елементів він складається? Який сенс закладався у ч. 2 ст. 15 Консти­туції України, відповідно до якої жодна ідеологія не може ви­знаватися державою як обов ’язкова? Чи погоджуєтеся Ви з пропозицією вченого про необхідність зміни зазначеної статті?

 Активістки однієї з громадських організацій у День Перемоги підсмажили яєчню на Вічному вогні у київ­ському Парку Слави, продемонструвавши тим самим, на дум­ку працівників правоохоронних органів, своє зневажливе став­лення до радянського минулого України. Як наслідок, вони були затримані й притягнуті до кримінальної відповідальнос­ті. Оскарживши свій арешт до Європейського суду з прав лю­дини, заявниці зазначили, що, по-перше, їх дії повністю від­повідали Закону України «Про засудження комуністичного та нацистського тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»; по-друге, такі дії являли собою не наругу над могилою, як стверджував у Суді представник України, а були своєрідним заходом (регТошапсе), за допомо­гою якого вони намагалися привернути увагу до зухвалості держави, що витрачає значні кошти на підтримання Вічного вогню замість того, щоб спрямувати їх на забезпечення гідно­го життєвого рівня ветеранів війни.

Вирішіть цей спір. Як Ви розумієте конституційний принцип політичної, економічної та ідеологічної багатома­нітності? Чи існують винятки з нього? У чому полягають стандарти Європейського суду з прав людини стосовно сво­боди вираження поглядів?

 Верховна Рада України 19 червня 1991 р. ухвалила Концепцію нової Конституції України, у якій було визнано за доцільне таке: включити до нової Конституції України окре­мий розділ «Громадянське суспільство і держава»; закріпити на конституційному рівні поняття «громадянське суспільст­во», визначити його пріоритет у взаємодії з державою. Відпо­відний розділ і норми, присвячені громадянському суспільст­ву, були у всіх конституційних проектах, проте з останнього з них (1996) цей розділ був виключений, тож у чинній Консти­туції такий спеціальний розділ відсутній, а термін «громадян­ське суспільство» навіть не вживається. У науці періодично лунають пропозиції включити в оновлену Конституцію спе­ціальний розділ або іншим чином врегулювати засади взаємо­дії держави і громадянського суспільства.

Які підходи до розуміння громадянського суспільства Вам відомі? Які причини невключення спеціального розділу, присвяченого громадянському суспільству, до Конституції 1996р.? Чи означає це, що Основний Закон не регулює засади взаємовідносин держави і громадянського суспільства? Якщо ні, то які норми чинної Конституції присвячені громадян­ському суспільству і які засади його взаємодії із державою? Чи існують у світі конституції, що мають відповідні розділи, присвячені громадянському суспільству?

 Ініціативна група звернулась до Центральної вибор­чої комісії з вимогою зареєструвати її для збору підписів на підтримку проведення всеукраїнського референдуму, на який запропоновано винести такі запитання:

 чи підтримуєте Ви ухвалення Закону «Про місцеві референдуми»?

 чи підтримуєте Ви вступ України до НАТО?

 чи підтримуєте Ви вступ України до Єдиного еко­номічного простору з Росією, Білоруссю та Казахстаном?

Які мають бути дії ЦВК? Чи може вона відмовити у реєстрації ініціативної групи та з яких підстав? Проаналі­зуйте практику ініціювання всеукраїнських референдарних процесів, що склалася на сьогоднішній день. Які шляхи вдос­коналення процедури ініціювання всеукраїнського референду­му Ви можете запропонувати?

 Активісти громадської організації «За перспектив­ну Україну» ініціювали збір підписів громадян на проведення всеукраїнського референдуму з питання: «Чи висловлюєтеся Ви за недовіру Верховній Раді України *** скликання і вне­сення у зв’язку з цим доповнення до частини другої статті 90 Конституції України такого змісту: “а також у разі вислов­лення недовіри Верховній Раді України на всеукраїнському референдумі, що дає підстави Президентові України для роз­пуску Верховної Ради України?”».

Чи може бути питання, ініційоване членами громад­ської організації, предметом всеукраїнського референдуму? Яку юридичну силу мають рішення, прийняті на референдумі?

 Політична партія «Європейська партія України» звернулась із позовом до ЦВК, Комуністичної партії України щодо заборони ЦВК направляти представника (представни­ків) на збори громадян України щодо проведення всеукраїн­ського референдуму за народною ініціативою стосовно всту­пу (приєднання) України до союзу в рамках Євразійського економічного співтовариства. На думку позивача, референдум за народною ініціативою з такого питання не може бути про­ведений, оскільки це буде суперечити нормам низки законо­давчих актів, що визначають мету вступу України до Євро­пейського Союзу та укладення Угоди про асоціацію. Відтак, на думку позивача, проведення такого референдуму супере­чить чинному законодавству, а дії відповідних осіб щодо іні­ціювання такого референдуму можуть створити перешкоди щодо реалізації державної політики.

Який порядок ініціювання всеукраїнського референду­му за народною ініціативою? Яке рішення має ухвалити суд?

Чи може ЦВК відмовити у реєстрації ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму, якщо, на її думку, питання будуть суперечити Конституції або чинному законодавству?

Чи може Президент України відмовитися проголошу­вати всеукраїнський референдум, якщо, на його думку, пи­тання, винесені на референдум, суперечать Конституції або проведення референдуму з цих питань є недоцільним?

 Президент України 15 січня 2000 р. видав Указ «Про проголошення всеукраїнського референдуму за народ­ною ініціативою», яким передбачалося проведення референ­думу 16 квітня 2000 р., на який, зокрема, пропонувалося ви­нести питання:

Чи згодні Ви з необхідністю обмеження депутат­ської недоторканності народних депутатів України і вилучен­ням у зв’язку з цим ч. 3 ст. 80 Конституції України: «Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затри­мані чи заарештовані»?

Чи згодні Ви зі зменшенням загальної кількості на­родних депутатів України з 450 до 300 і пов’язаною з цим за­міною у ч. 1 ст. 76 Конституції України слів «чотириста п’ятдесят» на слово «триста», а також внесенням відповідних змін до виборчого законодавства?» Результати голосування були позитивними: на перше питання 89 % голосів виборців - «за», на друге - 89,91 %.

Однак Верховна Рада відмовилася вносити відповідні зміни до Конституції, посилаючись на те, що був порушений порядок внесення змін і доповнень до Основного Закону.

Яку юридичну силу мають рішення, прийняті на все­українському референдумі? Чи мав право Президент призна­чати референдум із наведених вище питань? Яка юридична сила рішень, прийнятих на референдумі 16 квітня 2000 р.? Наскільки правомірними були дії Верховної Ради?

 Зробіть конституційно-правовий аналіз законопро­екту та його обґрунтування. Чи можливе існування в унітар­ній державі автономних утворень? Які форми автономії Ви знаєте?

 Як узгоджується принцип унітаризму і особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах До­нецької та Луганської областей?

Київська районна у місті Н. рада прийняла рішення про проведення референдуму з питання про збереження у складі міста Н. Київського р-ну та відповідних органів місце­вого самоврядування. Мешканці району на референдумі од­ностайно підтримали це рішення. Через три місяці після про­ведення заходу міська рада ухвалила рішення про ліквідацію районного поділу в місті та неутворення після завершення по­вноважень чинних районних рад цих представницьких органів місцевого самоврядування. Згадане рішення міської ради було оскаржене депутатами Київської районної ради м. Н. до окружного адміністративного суду.

Розкрийте особливості таких територіальних оди­ниць, як райони та райони у містах (порядок їх утворення та ліквідації, систему органів влади тощо). Проаналізуйте рі­шення районної та міської рад, а також районного референ­

думу. Обґрунтуйте своє бачення того, яким має бути рішен­ня адміністративного суду у цій справі.

 Селищна рада більшістю голосів прийняла рішення про проведення місцевого референдуму з питання отримання селищем статусу міста районного значення. Цей референдум відбувся, і жителями селища рішення ради було схвалене.

На підставі рішення селищної комісії по проведенню референдуму за розпорядженням Голови Верховної Ради України були внесені зміни до Реєстру населених пунктів України.

Як компетентний студент-юрист прокоментуйте ці рішення. Назвіть суб’єктів, які беруть участь у процесі утворення та зміни статусу адміністративно- територіальних одиниць.

 Чинна Конституція України в ст. 133 закріплює систему адміністративно-територіального устрою. За радян­ських часів існуючі адміністративно-територіальні одиниці було прийнято відносити до певних ланок (вищого, середньо­го та нижчого рівнів).

У формі таблиці або схеми упорядкуйте в ієрархічну систему нижченаведені територіальні одиниці:

 район;

 село;

 область;

 місто районного значення;

 селище;

 район у місті;

 м. Київ;

 Автономна Республіка Крим;

 місто обласного значення;

 м. Севастополь

Одночасно дайте відповідь на запитання: чи має практичне значення віднесення міст до районного та облас­ного значення? У чому полягає спеціальний статус міст Киє­ва та Севастополя? Який порядок отримання містом спеціа­льного статусу?

 За підсумками перевірки 12110 офіційних бланків місцевих рад, яку здійснило Управління по зв’язках з місце­вими органами влади та органами місцевого самоврядування Апарату Верховної Ради України, були встановлені непооди­нокі випадки, коли в нашій державі вживаються застарілі ка­тегорії населених пунктів, які не відповідають законодавству, а саме: хутір, виселок, селище міського типу, містечко. На­приклад, у Вінницькій області обліковується населений пункт - виселок Писарівка Хмельницького району. Виявлено населені пункти, які офіційно не обліковуються (Житомирська, Київ­ська області). З’ясувалося також, що мешканці цих сіл мають реєстрацію, земельні сертифікати та свідоцтва про права вла­сності на нерухоме майно з назвами неіснуючих на офіційно­му рівні населених пунктів.

Прокоментуйте, наскільки грубими є вказані пору­шення і якому саме законодавству вони не відповідають? Які населені пункти існують у нашій державі і як конкретно про­вадиться поділ між міськими та сільськими населеними пун­ктами? Чому Конституція України до адміністративно- територіальних одиниць не відносить сільські та селищні ради?

 Громадянин України К., у паспорті якого значить­ся прописка в місті Сімферополі, звернувся до Печерського суду в м. Києві щодо відшкодування заподіяної шкоди його автомобілю. Суддя, розглядаючи його позов, зауважив, що він не може відкрити провадження, тому що даний громадянин проживає на території Автономної Республіки Крим, а це не є територією України.

Наскільки правильним є зауваження судді? Розкрийте особливості статусу АРК як окупованої території.

 На пленарному засіданні Верховної Ради України було попередньо схвалено проект Закону України «Про вне­сення змін до Конституції України щодо децентралізації вла­ди» за № 2217а, внесений до парламенту Президентом Украї­ни. У ньому, зокрема, пропонується скасувати інститут голів місцевих державних адміністрацій і запровадити інститут префектів, наділених дещо ширшими, порівняно з головами місцевих державних адміністрацій, контрольними повнова­женнями стосовно органів місцевого самоврядування (як-то: правом зупиняти дію актів місцевого самоврядування з моти­вів їх невідповідності Конституції та Законам України, здійс­нювати нагляд за додержанням цими органами чинного зако­нодавства та ін.). При цьому інститут висловлення недовіри префекту з боку відповідної місцевої ради в законопроекті не передбачений. Усе це дало підстави деяким парламентарям стверджувати, що зазначений законопроект скоріше посилює централізацію влади в Україні, аніж сприяє її децентралізації.

Чи згодні Ви з таким твердженням? Проаналізуйте наведений законопроект. У чому полягає сутність централі­зації та децентралізації у здійсненні державної влади як принципу територіального устрою?

У м. Кіровоград 25 жовтня 2015 р. під час місцевих виборів проведено опитування громадян у зв’язку з реалізаці­єю Закону «Про засудження комуністичного та націонал- соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Укра­їні та заборону пропаганди їхньої символіки». Були запропо­новані такі варіанти назв міста: Єлисаветград, Інгульськ, Зла- топіль, Кропивницький, Благомир, Ексампей та Козацький. Найбільшу підтримку отримала назва Єлисаветград, якій Кі­ровоградська міська рада надала перевагу, ухваливши рішен­ня про перейменування міста. Громадські активісти звернули­ся з позовом до суду про скасування рішення Кіровоградської міської ради на підставі того, що рішення відповідного опиту­вання є недійсним, оскільки на цей час відсутній відповідний закон, який визначав би порядок проведення місцевих рефе­рендумів та опитувань.

Який порядок зміни назви міст? Чи є правові підстави для оскарження рішення Кіровоградської міської ради. Яке рішення має ухвалити суд?

 Чинна Конституція України передбачає наявність одразу двох гербів - малого і великого: ч. 3 ст. 20 передбачає, що Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Вій­ська Запорізького законом, який приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, а ч. 4 цієї статті підкреслює, що головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Загальновідомо, що Малий Державний Герб (тризуб) було затверджено постановою Верховної Ради України «Про Державний Герб України» від 19 лютого 1992 р. і його ж було вирішено вважати головним елементом великого герба Украї­ни. Цією постановою визнано, що малий Державний Герб України - це тризуб кольорового (золотистого) зображення (20:12), розташований на щиті синього кольору (22,5:16). Пе­редбачена і можливість чорно-білого (монохромного) зобра­ження Державного Герба.

Дайте відповідь на такі запитання:

 Чому, незважаючи на численні спроби проведення конкурсу на кращий ескіз великого Державного Герба Украї­ни, не було отримано конкретних результатів?

 Як Ви розумієте положення про те, що Державний Герб України може використовуватися як елемент або гера­льдична основа державних нагород України, а також гераль­дичних знаків, а його зображення є неодмінним елементом символіки органів державної влади?

 Емблема Державного Герба України розміщується на прикордонних знаках і пунктах пропуску через державний кордон України. Де можна побачити інші зображення Дер­жавного Герба?

 Державний Прапор України повинен підніматися на морських суднах, суднах внутрішнього плавання та інших засобах пересування, на яких як офіційні особи перебувають Президент України, Прем’єр-міністр України та інші особи, які представляють Президента України чи Український Уряд, згідно з морськими традиціями і правилами дипломатичного протоколу.

Яке державно-правове значення, на Вашу думку, ма­ють такі положення законодавства?

Дайте відповіді на запитання:

а) чому Державний прапор України є символом її су­веренітету?

б) який порядок використання Державного Прапора України?

в) що означає вивішування Державного Прапора Укра­їни на знак скорботи (жалоби, трауру)?

 Загальновідомо, що під час акцій протесту в США, починаючи з 60-х рр. ХХ ст., деякі активісти привселюдно спа­лювали державний прапор, за що піддавались юридичній від­повідальності. Однак у своєму рішенні у справі Техас проти Джонсона Верховний Суд дійшов висновку, що подібна акція носить виключно символічний характер, не має на меті заподі­яти шкоди майну або присутнім громадянам, а тому повинна охоронятися Конституцією, як один із проявів політичної сво­боди. Судді, що залишилися під час голосування у меншості, навпаки, у своїх окремих думках зазначили, що національний прапор є засадничою конституційною цінністю, без якої важко уявити саме існування нації як такої, а тому будь-яке зазіхання на нього повинне бути кримінально караним.

З якою позицією Ви згодні? Аргументуйте свою думку. Як кваліфікувати аналогічні дії за українським законодавством?

 9 травня на урочистій ході з нагоди свята Дня Пе­ремоги її учасники тримали в руках прапори військових час­тин Радянської армії. Прапор частини, який у травні 1945 р. встановлено на куполі Рейхстагу, був піднятий поряд з Держав­ним Прапором України на державних і комунальних будівлях.

Дайте правову оцінку застосування прапорів бойових частин під час урочистої ходи і на державних та комунальних закладах. Чи допускається вивішування поряд з Держав­ним Прапором України іншої символіки?

 Основи сучасного розуміння прав людини (права на життя, свободу, власність тощо) було закладено у ХУІІ - ХУІІІ ст. у працях Т. Гоббса, Дж. Локка, Ш.-Л. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо, І. Канта, Т. Джефферсона, Дж.-Ст. Мілля, І. Бен- тама. Видатні буржуазні мислителі доповнили і суттєво роз­винули теорію природніх прав, висунули концепції виник­нення держави з вільної угоди людей, ідеї про те, що держава спирається на природні закони.

Що означає природність прав людини та їх невідчу­жуваність? Чи знаходить своє відображення ідея природних (невід’ємних, невідчужуваних) прав людини в Конституції України? Які існують системи конституційних прав і свобод людини і громадянина?

 Основоположник доктрини природних невідчужу­ваних прав людини Дж. Локк вважав основними правами громадян право на життя, свободу та майно. Декларація неза­лежності США 1776 р. проголосила право на життя, свободу та прагнення до щастя. Французька Декларація прав людини і громадянина 1789 р. основними правами назвала право на свободу, власність, безпеку та опір гнобленню.

Які, на Вашу думку, права людини є для нашої держа­ви найбільш актуальними в сучасних умовах? Свою відповідь підкріпіть політичними та юридичними аргументами. Що являють собою позитивні та негативні права людини? Сфор­мулюйте своє ставлення до них.

 Верховна Рада України 24 вересня 1997 р. ухвали­ла Закон України «Про вибори народних депутатів України», окремі положення якого врегульовували особливості реаліза­ції виборчого права для певних категорій громадян України. Зокрема, встановлювалося, що «здійснення виборчого права зупиняється для осіб, які за вироком суду перебувають у міс­цях позбавлення волі, на час перебування в цих місцях».

Дайте конституційно-правову оцінку таким законо­давчим змінам.

Розкрийте зміст категорії «обмеження конститу­ційних прав». У чому полягає її відмінність від «обмеження в реалізації конституційних прав»?

 Словосполучення «права людини» зустрічається в документах європейських країн упродовж останніх століть. Одними з перших актів, прийнятих в Англії, були Велика хар­тія вільностей (1215), що й досі визнається «наріжним каме­нем англійської свободи», та «Про краще забезпечення свобо­ди підданого і про запобігання ув’язненням за морями» (НаЬеаз Согрш Асі, 1679). У Великій хартії вільностей місти­лося таке положення, що викликає здивування сучасників: «Жодна вільна людина не може бути заарештована, або по­міщена у в’язницю, або позбавлена володіння, або оголошена поза законом, або вигнана... інакше як за законним вироком рівних йому і за законом країни» (ст. 39).

Які гарантії прав і свобод людини містилися у Вели­кій хартії вільностей? Яке місце займають гарантії прав і свобод людини і громадянина у структурі правового стату­су? Які елементи утворюють структуру основ правового статусу людини і громадянина?

 У літературі вирізняють такі види правового стату­су: загальний (конституційний), спеціальний (родовий), інди­відуальний, статус фізичних і юридичних осіб, статус інозем­ців, осіб без громадянства, осіб із подвійним громадянством, біженців, осіб, які отримали притулок в Україні, галузеві пра­вові статуси (кримінально-процесуальний, цивільно- процесуальний тощо), проте подібний підхід підтримується не всіма вченими.

У чому полягає принципова відмінність між консти­туційним та іншими статусами людини та громадянина? Чи є тотожними поняття «конституційний статус» та «кон­ституційно-правовий статус»? З яких елементів складаєть­ся конституційний статус людини та громадянина і чи є ці елементи (складники) властивими для інших видів правового статусу громадян? Як впливає на конституційний статус людини відсутність одного чи кількох елементів статусу?

 Відомо, що Україна підписала та ратифікувала всі основні пакти міжнародно-правового характеру, які стосу­ються прав людини. Найважливішими з них є «Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права» (1966), «Міжнародний пакт про громадянські та політичні права» (1966) та ін. Разом з тим відомо, що суттєвим елементом за­хисту прав людини, які закріплені в цих пактах, є спеціальні документальні протоколи до них. Тривалий час СРСР утри­мувався від їх підписання. 25 грудня 1990 р. Верховна Рада України постановила приєднатися до цих протоколів.

Як Ви вважаєте, які додаткові права отримали гро­мадяни України завдяки такій ратифікації? Які обов’язки з огляду на приєднання до зазначених пактів покладаються на державу? Дайте визначення міжнародних стандартів у галу­зі прав людини. Наведіть приклади дії регіональних міжнарод­них актів у сфері захисту прав людини. Які існують міжна­родні механізми захисту прав людини?

 На засіданні профспілки заводу «Поршень» прий­нято рішення про проведення 1 лютого 2008 р. страйку, про що повідомили директора заводу І. Останній за допомогою служби охорони розігнав страйкуючих, а організаторів звіль­нив за прогул. Серед них був лідер профспілки П.

До районного суду П. звернувся із позовом про ви­знання дій І. незаконними та про поновлення його на роботі. Однак районний суд відмовив у задоволенні позову. Апеля­ційний суд, розглянувши 15 квітня 2008 р. скаргу П., підтвер­див рішення районного суду.

Свої права П. вирішив захистити в Європейському су­ді з прав людини. З цією метою 17 грудня 2008 р. він звернув­ся до Євросуду, однак через декілька місяців йому надійшла відповідь із суду про неприйнятність заяви.

Якими могли бути причини відмови Європейського су­ду у прийнятті заяви? Які міжнародно-правові механізми за­хисту прав людини Вам відомі?

Яку юридичну силу у внутрішньому праві України ма­ють рішення Європейського суду з прав людини?

 Громадянин України В. звернувся до адміністратив­ного суду з позовом до центру зайнятості, який тривалий час через відсутність вакантних місць на ринку праці не міг задо­вольнити передбачене Конституцією України право громадян на працю.

На думку позивача, усі права і свободи людини і гро­мадянина є невідчужуваними та непорушними (ст. 22 Консти­туції), а звернення до суду за захистом своїх конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Яким, на Ваш погляд, має бути рішення суду?

Розкрийте правову природу соціально-економічних прав і свобод та їх відмінність від прав першого покоління?

 До Верховної Ради України було подано проект закону про внесення змін до Розділу 2 Конституції України, а саме виключити такі соціальні права, як право на достатній життєвий рівень, право на житло, право на працю тощо й пе­редбачити право на соціальний захист для людей похилого віку (на гідне та незалежне життя, участь у соціальному та культурному житті) та людей з фізичними вадами (на заходи, призначені для забезпечення їх незалежності, соціальної та професійної інтеграції і участі в суспільному житті). Також запропоновано доповнити зазначений розділ нормою такого змісту: «Держава зобов’язується в індивідуальному порядку і в порядку міжнародної допомоги та співробітництва, зокрема, в економічній і технічній галузях, ужити в максимальних ме­жах усіх наявних ресурсів і можливостей для того, щоб забез­печити поступово повне здійснення соціально-економічних прав усіма належними засобами».

Наскільки доцільними з конституційної точки зору є такі зміни?

Дайте розгорнуту характеристику другому поколін­ню прав людини.

 Після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких декретів Кабінету Міністрів України з питань валютного регулювання», яким було скасовано обов’язковий продаж валютних надходжень і відповідальність юридичних осіб, управління Національного банку України продовжувало накладати штрафи на юридичних осіб за несвоєчасний про­даж надходжень в іноземній валюті, що мало місце до на­брання чинності зазначеним вище Законом.

Підприємство «Іскра», до якого були застосовані вка­зані санкції управлінням НБУ, звернулося до суду, оскільки вважало, що такі дії управління НБУ суперечать положенням ст. 58 Конституції України про зворотну дію законів у випад­ках, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність. На думку позивача, це конституційне положення повинно по­ширюватися і на юридичних осіб.

Чи поширюється дія Розділу 2 «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» Конституції України на юридичних осіб приватного права? Що означає термін «ко­жен»? Відповідь аргументуйте.

 Стаття 24 Конституції України надає громадянам України рівні конституційні права і свободи та закріплює їх рівність перед законом. Забороняється встановлення привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі та інши­ми ознаками. Надзвичайно важливою є і припис частини 3 ці­єї ж статті, який гарантує рівність прав жінки і чоловіка в різ­номанітних сферах державного та громадського життя.

Водночас загальновідомою є та обставина, що в де­яких сферах життєдіяльності держави відсоток жінок непри­пустимо малий, особливо серед народних депутатів України, у складі Уряду України, на керівних посадах. Разом із тим ча­стка чоловіків у деяких галузях є надзвичайно низькою, на­приклад, у загальній освіті.

Незважаючи на конституційний принцип рівності прав жінки і чоловіка, на законодавчому рівні або ж на рівні підза- конних нормативних актів жінкам заборонено займати певніпосади. Наприклад, працювати водієм автобуса, шахтарем, у дипломатичній, фельдшерській службі та деяких ін. Існують певні труднощі в проходженні служби в Збройних Силах України, на флоті тощо.

Прокоментуйте наведену ситуацію? Чи можна в да­ному разі говорити про порушення конституційного принципу рівності громадян України та рівності прав жінки і чоловіка зокрема? Які інші принципи конституційного статусу Ви знаєте і в чому полягає їх значення для громадянина?

 Уперше на законодавчому рівні право на життя було закріплене у Декларації незалежності США 1776 р. у ре­зультаті буржуазних революцій, коли були проголошені рів­ність усіх людей, право на життя, свободу, прагнення до щас­тя. Також це право було відображено у Декларації прав лю­дини і громадянина 1789 р., прийнятій у Франції. Прогресив­ною у цьому аспекті стала також Конституція США 1787 р. Із правом на життя нерозривно пов’язані актуальні на сьогодні­шній день питання щодо права штучного переривання вагіт­ності, евтаназії, клонування, смертної кари та проблеми зако­нодавчого закріплення цих прав як у національному законо­давстві, так і на міжнародному рівні.

Дайте загальну характеристику праву на життя. Які існують проблеми законодавчого закріплення права штучного переривання вагітності, евтаназії, клонування як у націона­льному законодавстві, так і на міжнародному рівні?

 До Конституційного Суду України надійшло кон­ституційне подання 45 народних депутатів України, які про­сили визнати таким, що не відповідає ст. 27 та ст. 49 Консти­туції України, Порядок надання медичної допомоги інозем­цям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, затверджений постановою Кабінету Мі­ністрів України від 22 червня 2011 р. № 667. Зокрема, відпо­відно до вказаного Порядку іноземцям та особам без грома­дянства, які тимчасово перебувають на території України, ме­дична допомога, в тому числі екстрена, надається за плату, якщо законодавством або міжнародними договорами України не передбачено інше.

В обґрунтування свого подання народні депутати України зазначали, що встановлений порядок надання медич­ної допомоги для цієї категорії осіб порушує гарантоване Конституцією України право на життя, оскільки у разі відсут­ності можливості заплатити за надання екстреної медичної допомоги в ній може бути відмовлено, внаслідок чого людина може померти.

Вкажіть конституційні гарантії права на життя. Підготуйте проект відповідного рішення Конституційного Суду України.

 На прес-конференції міжнародної неурядової ор­ганізації було оприлюднено щорічний звіт щодо катувань в Україні. Запрошений до участі в ній громадський активіст К. дав інтерв’ю декільком національним телеканалам. Нача­льник міськвідділу УМВС А. образився на висловлювання К. на свою адресу і подав відповідний позов. Суд відмовив А. в задоволенні позову, навівши пояснення К. щодо того, що він давав інтерв’ю в рамках міжнародної дискусії, присвяченої застосуванню катувань працівниками поліції, і висловив своє категоричне неприйняття цієї практики. У мотивувальній час­тині рішення суддя зазначив положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європей­ського суду з прав людини у справі «Хендісайт проти Сполу­ченого Королівства» від 7 грудня 1976 р., рішення Європей­ського суду з прав людини у справі «Лінгес проти Австрії» від 18 липня 1968 р. та Закону України «Про інформацію».

Проаналізуйте та прокоментуйте рішення суду. Які положення Конвенції про захист прав людини і основополож­них свобод, рішень Європейського суду з прав людини та За­кону України «Про інформацію» були використані суддею в мотивувальній частині судового рішення? Як Ви розумієте свободу слова та свободу вираження поглядів? Що таке оці­ночні судження?

 У газетному репортажі про конкурс краси було вміщено фотографію конкурсантки, яка пила коктейль, сидя­чи на східцях будинку культури, де проходив конкурс. Герої­ня знімку розцінила це як втручання в її приватне життя і звернулася з позовом до газети, посилаючись на ст. 32 Кон­ституції України та норми Цивільного кодексу України про захист інтересів фізичної особи при проведенні фотозйомок. Відповідаючи на позов, газета заявила, що перебування лю­дини в громадському місці не може бути віднесено до сфери приватного життя, а тому ніяких дозволів на фотозйомку не потрібно.

Яке рішення повинен був винести суд? Чи має правове значення відсутність у подібному випадку згоди особи, яка стала об ’єктом зйомки?

 Місцева правозахисна організація направила ін­формаційний запит до відповідного державного комітету з проханням надати їй список зареєстрованих в Україні релі­гійних конфесій. Такий список був їй наданий. Після цього правозахисна організація опублікувала таблицю зі списком у своєму періодичному виданні. На цій підставі голову право- захисної організації М. викликали до прокуратури міста для пояснень з приводу несанкціонованої публікації службової інформації.

Дайте правову оцінку дій правозахисної організації та прокуратури. У яких випадках документ, наданий за інфор­маційним запитом органом виконавчої влади, може бути опублікований без додаткового дозволу?

 Представник органів суддівського самоврядуван­ня, виступаючи перед журналістами, заявив про необхідність обмеження доступу журналістів до судової інформації в пері­од, що передує винесенню судами рішення по справі. На його думку, представники ЗМІ висвітлюють у таких випадках по­зицію лише однієї сторони у справі, що, у свою чергу, при­зводить до перешкоджання нормальній діяльності судів і суд­дів, є формою втручання в судову діяльність. Журналістів обурила така пропозиція, оскільки, з одного боку, існує пре­зумпція невинуватості та незалежність суду, а з іншого - забо­рона цензури та свобода преси, в тому числі і право журналіста на свободу вираження поглядів.

Дайте оцінку найбільш типових юридичних позицій з цього питання й наведіть необхідні аргументи. Які обмежен­ня свободи масової інформації та свободи слова передбачає законодавство України?

 На засідання Харківської міської ради, на якому планувалось розглядати питання про виділення земельних ді­лянок у приватну власність, був недопущений журналіст К. - представник регіональної газети. Згодом цей журналіст звер­нувся з позовом про порушення журналістських прав до суду. На судовому засіданні юристи Харківської міської ради аргу­ментували заборону журналісту К. бути присутнім на засіданні Харківської міської ради відсутністю у нього акредитації.

Яким має бути рішення суду? Що таке акредитація журналістів та працівників засобів масової інформації? Роз­крийте порядок здійснення акредитації.

 Фахівець у сфері медіаправа України В. розпові­дала, що медіаправники Великої Британії зазначають, що чим більше їм доводиться професійно стикатися із застосуванням ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950) Судом з прав людини у Страсбурзі, тим більше їм видається доречним положення першої поправки до Кон­ституції США (1791).

Які правові підходи забезпечення свободи масової ін­формації існують у сучасному світі? Окресліть європейську та американську парадигми свободи слова. Які стандарти свободи слова та свободи масової інформації визнаються юридично обов’язковими в Україні?

 Під час виборчої кампанії до Верховної Ради Укра­їни одна з міських газет опублікувала замітку про кандидата у депутати, в якій було зазначено, що 15 років тому він був звільнений від строкової військової служби через діагноз «олі­гофренія». Подавши позов до суду, кандидат стверджував, що даною публікацією були поширені відомості про його особисте життя. Журналісти ж заявили, що це було зроблено для захисту суспільних інтересів. При цьому кандидат посилався на ст. 32 Конституції України, а журналісти - на практику застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950), а також міжнародну практику тлумачення і застосуван­ня класичних правових норм про захист приватного життя.

Чи можна покласти в основу судового рішення в Україні практику Європейського суду з прав людини? Яке місце займають ці рішення в правовій системі України? Дай­те правову оцінку аргументів сторін у даній справі.

 Із метою захисту дітей від шкідливого впливу не­гативної інформації, яка може поширюватися через ЗМІ, Вер­ховна Рада України ухвалила свого часу Закон «Про захист суспільної моралі», відповідно до якого інформація, визнана рішеннями судів як така, що шкодить суспільній моралі (сис­темі етичних норм, правилам поведінки, що склалися у суспі­льстві на основі традиційних духовних і культурних ціннос­тей, уявлень про добро, честь, гідність і справедливість), мо­же бути заборонена для її подальшого поширення.

Чи може підлягати обмеженням реалізація свободи висловлювань з метою захисту суспільної моралі? Чи відпові­дає вищезгаданий Закон ст. 15 та 34 Конституції України? Надайте конституційно-правовий висновок з приводу описа­ної ситуації.

 Журналіст К. звернувся до Міністерства внутріш­ніх справ України з проханням надати йому копію наказу міністерства № 477, виданого в травні 2012 р. Однак журналі­стові було відмовлено у задоволенні його запиту на тій під­ставі, що цей наказ міністерства має гриф «для службового користування».

Розкрийте підстави та умови віднесення публічної інформації до службової. Яка інформації не може бути від­несена до інформації з обмеженим доступом? Чи можна на­каз Міністерства внутрішніх справ України віднести до службової інформації та отримати гриф «для службового користування »?

 Громадська організація звернулася до управління у справах сім’ї та молоді міської ради з вимогою надати їй ін­формацію щодо конкурсу проектів громадських організацій, які стосуються дітей, молоді та жінок, у 2010 р. «Фундацію» цікавили такі відомості та документи: 1) організаційний поря­док формування експертної комісії; 2) перелік організацій, які перемогли в конкурсі, та їх юридичні адреси (контактні дані);

обсяги (суми) фінансування переможців конкурсу від депар­таменту з гуманітарних питань; 4) копія рішення експертної ко­місії про визначення переможців конкурсу.

Управління у справах сім’ ї та молоді відмовило у на­данні запитуваної інформації, пославшись на те, що вона є конфіденційною і становить комерційну таємницю.

Проаналізуйте запит і причини його відхилення. Чи є законними аргументи стосовно відмови? Які механізми оскар­ження подібного рішення Ви знаєте? Яке рішення мав би ухвалити суд у разі оскарження відмови у задоволенні запиту до суду?

 До прокуратури Одеської області надійшов інфор­маційний запит з вимогою надати інформацію, яка є відкри­тою за режимом доступу. Однак прокуратура відмовила запи­тувачу в задоволенні запиту, мотивуючи тим, що органи про­куратури України не відносяться до органів законодавчої, ви­конавчої або судової гілки влади і тому не зобов’язані надава­ти інформацію за такими інформаційними запитами, як того вимагає Закон України «Про інформацію».

Чи відповідає дане рішення прокуратури Конституції України та Закону України «Про інформацію»?

Чи зобов ’язана прокуратура відповідати на інформа­ційні запити?

Назвіть підстави та умови, за яких право на інфор­мацію може бути обмежене.

 Громадська організація «Інститут медіаправа» звер­нулася до суду з позовом до Верховної Ради України. Причиною позову стала відсутність відповіді парламенту на її інфор­маційний запит. «Інститут медіаправа» хотів дізнатися: 1) чи є організаційно й фінансово пов’язаними Верховна Рада Украї - ни як засновник газети «Голос України» з приватним підпри­ємством, яке друкує цю газету; 2) якими є функції редакції га­зети «Голос України» щодо зазначеного видання; 3) чи укла­далися відповідні договори між Верховною Радою України та редакцією газети; 5) чи проводилася процедура державних за­купівель для видання газети «Голос України», а також чи існує у газети редакційний статут.

Яке рішення по справі мав би винести суд? До якого суду необхідно оскаржувати дії Верховної Ради України?

 Організація «Громадський комітет боротьби з ко­рупцією» звернулася до міської ради з проханням надати їй рішення сесій міської ради попередніх скликань, які стосува­лися передачі земель комунальної власності у володіння при­ватним особам, а також копії документів, пов’язаних з вико­нанням цих рішень.

Однак на свій запит громадська організація отримала негативну відповідь. При цьому запитувана інформація була названа такою, що підпадає під категорію інформації з обме­женим доступом.

Чи є подібна відмова в задоволенні запиту законною? Яким мало б бути юридично правильне рішення суду?

 Газета «Український бізнес» передрукувала з Інтернету, зробивши відповідне посилання на електронний ре­сурс, статтю про те, що один з комерційних банків готується до продажу, хоча його фінансове становище є проблематич­ним. У статті зазначалося, що раніше цей банк «через систему банкрутств незаконно заволодів чужою нерухомістю». Банк звернувся із судовим позовом до засновника й видавця «Укра­їнського бізнесу».

Дайте відповідь на запитання: чи мають ЗМІ нести відповідальність за передруковані з інших джерел матеріали? Як, на Вашу думку, має бути вирішена в суді дана справа?

 Видання «Право знати» звернулося до Державно­го управління справами з інформаційним запитом, у якому просило надати йому інформацію про розташований на тери­торії державного комплексу «Пуща-Водиця» будинок народ­ного депутата А. (майновий статус будинку, його вартість тощо). Проте у його задоволенні було відмовлено на тій під­ставі, що запитувані документи містять у собі конфіденційну інформацію, а також персональні дані про особу.

Чи є подібна відмова законною? Як співвідносяться між собою «право на приватність» та «право на доступ до публічної інформації»? Чи передбачені українським законо­давством випадки, коли інформація з обмеженим доступом все-таки може бути поширена? Розкрийте зміст категорії «суспільно необхідна інформація».

 Виконавчий комітет міської ради, керуючись За­коном України «Про доступ до публічної інформації», затвер­див перелік відомостей, які не містять ознак публічної інфор­мації, а тому не повинні надаватися за запитами. До переліку були віднесені: 1) інформація про співробітництво міської ра­ди, її виконавчих органів, а також міського голови з органами місцевого самоврядування іноземних держав та іншими іно­земними організаціями, акредитованими в Україні; 2) інфор­мація, отримана чи створена в процесі службового листування органів державної влади, органів місцевого самоврядування з місцевими громадянами; 3) внутрівідомча службова кореспо­нденція, доповідні записки та рекомендації, пов’язані з розроб­кою напрямів діяльності міської ради, які передували при­йняттю нею відповідних рішень.

Розкрийте поняття «публічна інформація». Чи може відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інфор­мації» бути затверджений перелік інформації, доступ до якої обмежується або забороняється? Чи можуть бути відомо­сті з переліку, що згадується в завданні, віднесені до катего­рії інформації, яка не є публічною?

 К., який проживав у готелі, був несподівано роз­буджений уночі. Виявилося, що прийшла адміністратор готе­лю перевірити, чи не ночує в номері стороння особа. К. розі­злився на безцеремонність адміністратора і звинуватив її у порушенні права громадянина на недоторканність житла, за­кріпленого в Конституції України. Адміністратор відповіла, що вона діє відповідно до інструкції про порядок проживання громадян у готелях, а право недоторканності житла на готе­льні номери не поширюється. Вона зазначила, що тиждень тому один із громадян завів до свого номера дівчину і скоїв злочин, тому обласне управління внутрішніх справ зо­бов’язало адміністрацію готелю посилити контроль за поряд­ком проживання.

Проаналізуйте ситуацію та підготуйте юридично обґрунтовану відповідь.

 На залізничному вокзалі міста до студента М. підійшли працівники поліції і попросили пред’ явити докумен­ти. Жодного документа, який би посвідчував особу, у М. при собі не було. Працівники поліції пояснили, що зовні М. схожий на небезпечного злочинця, який наразі розшукується, тому не­обхідно негайно прибути до відділу поліції для з’ ясування осо­бистості. М. почав заперечувати, попросив зателефонувати то­варишу, який би привіз паспорт, проте працівники поліції на це не зважили і силоміць направили М. до відділу поліції. У зв’язку з Різдвяними святами М. перебував у відділку чотири доби. Жодної можливості зв’язатися з рідними чи скористатися правовою допомогою захисника надано не було.

Дайте юридичний аналіз ситуації. Розкрийте зміст пра­ва людини на свободу та особисту недоторканність. Наведіть сучасні міжнародні стандарти щодо захисту цього права.

 Верховна Рада України ухвалила закон, відповід­но до якого громадяни України, які перебувають більше одно­го місяця за межами адміністративно-територіальної одиниці, в якій зареєстровано їх місце проживання, і мають невиконані майнові зобов’ язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову війсь­кову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судо­вому процесі, зобов’ язані зареєструвати місце свого перебу­вання.

Уповноважений Верховної Ради України з прав люди­ни звернувся до Конституційного Суду України з конститу­ційним поданням щодо перевірки вказаного закону на відпо­відність ст. 33 Конституції України.

Підготуйте проект рішення Конституційного Суду України за результатами розгляду цієї справи.

 Прокурор м. К. порушив кримінальну справу про­ти групи скінхедів, які увірвалися до приміщення, що нале­жить місцевому відділенню організації «Свідків Єгови», роз­били обрядове начиння і розігнали присутніх. Справа була порушена за ст. 180 Кримінального кодексу України «Пере­шкоджання здійсненню релігійного обряду». Захисник обви­нувачених заявив, що справа підлягає припиненню, оскільки Конституція України не розкриває поняття «права на свободу світогляду і віросповідання» і не дає визначення релігійного обряду. Дії, що здійснюються членами організації «Свідки Єгови», не є релігійним обрядом. Крім того, Конституція не містить санкції на порушення норми про свободу совісті, а отже, у складі даної норми при наявності гіпотези і диспозиції відсутня санкція.

Чи підлягає справа припиненню на підставі викладених доводів захисту? У чому полягає зміст права на свободу світо­гляду і віросповідання? Які обмеження права на свободу світо­гляду і віросповідання передбачає законодавство України?

 Кілька відомих правозахисників, виступаючи пе­ред представниками телебачення, газет і журналів, заявили, що необхідно найближчим часом законодавчо заборонити ді­яльність будь-яких громадських організацій, у тому числі й релігійних, які нетерпимо ставляться до представників інших

конфесій, не визнають ідей природного походження прав і свобод людини, принципів правової і демократичної держави та республіканської форми правління. На заперечення опонен­тів про те, що подібна позиція також є вираженням певної ідеології, вони пояснили, що ідеологія - це система поглядів, яка нав’язується людині, тоді як у демократичній державі іс­нує цілковита свобода ідей.

Оцініть наведені доводи. У чому полягає принцип ідеологічної багатоманітності? Яким чином можна регулю­вати правовими засобами переконання і погляди громадян? Які умови реєстрації релігійної громади? Які державні уста­нови реєструють релігійні об’єднання? Чи може релігійне об ’єднання зареєструватись як об ’єднання громадян?

Народні депутати України зареєстрували законо­проект щодо надання іноземцям політичних прав, зокрема, активного виборчого права на місцевих виборах, права на участь як членів у роботі політичних партій, права доступу до державної служби у формі участі в конкурсах на зайняття ва­кантної посади (з подальшим набуттям громадянства України в разі перемоги в конкурсі). Цей законопроект обґрунтовував­ся необхідністю впровадження європейської практики залучення іноземців до вирішення спільних питань жителів тери­торіальних громад, а також використання прогресивного іно­земного досвіду.

Які Ви знаєте політичні права? Які існують відмінно­сті в політичних правах громадян України й іноземців? Про­аналізуйте зарубіжний досвід з цього питання. Чи підтриму­єте Ви зазначений законопроект і як можете обґрунтувати свою позицію?

 У теорії виокремлюють право громадян брати участь у голосуванні, а також бути обраним до органів публіч­ної влади. Проте у виборчому законодавстві закріплено низку інших виборчих прав, зокрема: право ознайомитися зі спис­ками виборців, вимагати їх уточнення; право на участь у фі­нансуванні виборчої кампанії кандидата або політичної партії; право на отримання спеціального статусу (член виборчої ко­місії, офіційний спостерігач, довірена особа, представник по­літичної партії у ЦВК); право на участь у передвиборній агі­тації; право на інформацію про хід підготовки і проведення виборів, терміни та порядок здійснення виборчих дій, законо­давство про вибори, кандидатів, політичні партії - учасників виборчого процесу.

Що таке активне виборче право і пасивне виборче право? Чи є названі вище права виборчими? Якщо так, то до якого різновиду (активного чи пасивного) виборчого права їх можна віднести?

 У зв’язку з існуючим біцефалізмом державної влади народні депутати запропонували замінити порядок об­рання Президента України із всенародного на голосування спеціальною колегію виборщиків. Такі приклади історія має, зокрема, до 1962 р. у Франції президент не обирався всенаро­дно, і лише внаслідок зміни порядку обрання президента в подальшому стали можливими конфлікти і протистояння між урядом і президентом. На думку депутатів, завдяки тому, що Президент України не буде отримувати свій мандат безпосе­редньо від виборців (в умовах парламентсько-президентської республіки), тож, не маючи достатніх важелів впливу на уряд,зможе більш зважено виконувати свої арбітражні функції. Їх опоненти зазначають, що обрання президента колегією вибор- щиків є застарілим і продемонструвало свою недосконалість на виборах президента США у 2000 р. До того ж воно жодним чином не впливає на рівень легітимності президента і не вирі­шує проблеми біцефалізму.

Які принципи виборчого права Ви знаєте? Що таке принцип прямих виборів? Чи відповідає такому принципу за­пропонований механізм обрання Президента України?

 До ЦВК надійшла скарга від представника полі­тичної партії - суб’єкта виборчого процесу щодо проведення незаконної агітації, а саме участі в ній Президента України з метою спонукати виборців голосувати за певну політичну партію, безоплатного використання ефіру телекомпанії для проведення передвиборної агітації. Суб’єкт звернення про­сить визнати порушення принципу рівності умов використан­ня ЗМІ, безоплатного поширення інформації з ознаками полі­тичної реклами протиправними; зобов’ язати Президента України утриматися від дій щодо участі у передвиборній агі­тації, втручання у виборчий процес, порушення принципу рів­ного та неупередженого ставлення до суб’єктів виборчого процесу.

Які критерії дають можливість охарактеризувати вибори як вільні і рівні?

 Засновники обласної організації Партії нових ко­муністів звернулися до адміністративного суду зі скаргою на дії обласного управління юстиції, зазначаючи, що постановою колегії цього управління в Реєстрі об’ єднань громадян ану­льовано запис про реєстрацію цієї організації, а наказом нача­льника управління юстиції скасовано рішення управління про реєстрацію згаданої організації і зобов’язано відділ реєстрації об’ єднань громадян офіційно повідомити в засобах масової інформації про це рішення. На підставі оскаржуваних рішень представники обласної партійної організації були виключені зі складу окружної та дільничних виборчих комісій.

Обидва наведені документи мотивовані тим, що стосуються юридичної особи і не можуть бути предметом оскар­ження як документи внутрішньоорганізаційної діяльності управління юстиції. Рішення про заборону чи припинення ді­яльності обласної організації політичної партії обласне управління юстиції не приймало. Крім того, до уваги бралося рішення сесії Львівської обласної ради про підтримку вимог громадян, політичних партій та громадських організацій Львівщини щодо заборони діяльності в Україні комуністич­них організацій.

Яке рішення має прийняти суд?

 До Міністерства юстиції України надійшла заява про реєстрацію політичної партії «За чистий Крим». Розгля­нувши надані документи, Мін’юст відмовив у реєстрації такої партії, оскільки принципи її організації, закріплені у статуті, суперечать закону. Зауваження стосувалися тих статутних по­ложень, якими передбачалося, що лідер партії, обраний на установчому з’ їзді, обіймає цю посаду довічно, а також те, що керівники обласних організацій партії призначаються та зві­льняються лідером партії одноособово.

Дайте правову оцінку дій Міністерства юстиції.

 Міністерство юстиції України анулювало реєст­раційне свідоцтво політичної партії «Добра» на тій підставі, що протягом шести місяців з дня реєстрації нею були утворе­ні й зареєстровані у встановленому законом порядку обласні організації лише у 13 областях України та міська у м. Київ, не створено республіканської партійної організації в Автономній Республіці Крим, а також не в усіх згаданих областях у біль­шості районів - відповідних партійних організацій районного рівня. Крім того, виявилося, що членами цієї політичної партії фактично є лише тисяча громадян України.

Які підстави анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії в Україні?

Яким органом здійснюється анулювання і які наслідки тягне?

 На науковій конференції фахівці висловили стур­бованість стосовно легітимності політичних партій і дотри­мання ними чинного законодавства. Зокрема, мова йде про ситуацію, коли політична партія створюється, існує під пев- ною назвою і з певною ідеологією. Потім внаслідок різних причин змінює назву, політичну програму, керівництво. На­стільки радикальні зміни означають фактично, що виникає нова політична партія з певною програмою і ідеологією, лега­лізації якої не відбувається. Ця партія не збирає підписів, не створює осередків під нову програму та ідеологію. Говорять навіть про певний ринок партій, коли політики перед вибора­ми замість реєстрації нової політичної сили просто купують або отримують безкоштовно вплив на вже існуючу зареєстро­вану політичну партію і перейменовують її. Формально зміни до статуту партії щодо перейменування можуть внести 15 де­легатів з’ їзду, реальність проведення якого ніхто не перевіряє.

Яка процедура легалізації політичної партії, а також зміни її назви, програми, статуту, керівництва? Які шляхи вдо­сконалення процедури легалізації політичної партії, а також контролю за її діяльністю Ви можете запропонувати? Чи доці­льно обмежувати право вносити зміни до статуту політичної партії в частині її перейменування або при зміні програми пар­тії повторно проводити процедуру збору підписів?

Партія «Народний фронт» була заснована як партія «Народна Дія». «Сильна Україна» Сергія Тігіпка є переймено­ваною партією «Економічна платформа», що виникла під на­звою «Інформаційна Україна». «Правий сектор» не є новою політичною партією, а перейменованою партією «Українська національна асамблея». Партія «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА “СПРАВЕДЛИВІСТЬ”» раніше називалася «Солідарність», «Наступ», «Мир та єдність». «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка була заснована як «Могутня Україна».

 У статуті Конституційно-ліберальної політичної партії України, поданому разом з іншими необхідними документами для реєстрації до Міністерства юстиції України, од­нією з функцій її керівних органів зазначається забезпечення міжнародного співробітництва, а також організація представ­ництв партії за межами України. Мін’юст відмовив у реєстра­ції, оскільки вказані положення статуту не відповідають ви­могам чинного законодавства України. Відмову було оскар­жено до суду з мотивацією, що закон дозволяє міжнародну діяльність політичних партій.

Яке рішення має прийняти суд?

 На партійній конференції було ухвалено рішення не підтримувати представлений Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет на наступний рік. Незважаючи на це, декілька членів партії - народних депутатів України - проголосували за при­йняття бюджету. Обговоривши вчинок своїх колег по партії, її керівний орган прийняв рішення про виключення цих депута­тів із партії, оскільки вони своїми діями завдали шкоди її імі­джу, порушили партійну дисципліну, попередивши при цьо­му, що прийняття такого рішення є внутрішньою справою партії, яке не може бути предметом судового розгляду. Депу­тати, незважаючи на це, оскаржили таке рішення до суду.

Наскільки відповідає Конституції та Законам Украї­ни рішення партійної конференції виключити цих народних депутатів з партії?

Наскільки народні депутати України у своїй діяльно­сті повинні керуватися рішеннями, які прийняла фракція чи керівний партійний орган?

Чи потягнули б такі дії виключення народних депу­татів із фракції цієї політичної партії дострокове припинен­ня їх повноважень?

 Три особи (17-ти, 16-ти та 13-ти років) заснували «Проєвропейську спілку молоді» та звернулися до обласного управління юстиції із заявою про легалізацію цього об’ єднання шляхом повідомлення. Однак заява була повернена для приведення у відповідність із чинним законодавством, зокрема, у до­кументах слід було вказати загальну назву об’ єднання грома­дян. Один із засновників спілки звернувся з позовом до район­ного суду м. Харків про визнання незаконними дії управління юстиції щодо відмови в легалізації спілки.

Який порядок легалізації об ’єднань громадян?

Постанову якого змісту має ухвалити суд?

 Група громадян України вирішила заснувати міс­цеву громадську організацію «Українська інтелектуальна елі­та», що виступає за обмеження вступу до вищих навчальних закладів регіону, в якому організація намагалася здійснювати свою діяльність, осіб інших національностей окрім українців. Але органами юстиції було відмовлено в реєстрації такої ор­ганізації.

Які підстави для відмови у реєстрації об ’єднань гро­мадян?

Чи правомірна відмова в цьому випадку? Аргументуй­те відповідь.

 У Законі України «Про громадські об’єднання» передбачене право бути засновниками громадських організа­цій для юридичних осіб приватного права. Проте, на думку профільного комітету Верховної Ради України, така ідея не узгоджуються з Конституцією України. Цю тезу комітет об­ґрунтовує посиланням на частину першу ст. 36 Конституції України, згідно з якою саме громадяни України мають право на свободу об’ єднання у політичні партії та громадські орга­нізації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задово­лення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених зако­ном в інтересах національної безпеки та громадського поряд­ку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод ін­ших людей.

Аналогічну думку висловлювало і Головне науково- експертне управління Апарату Верховної Ради України. На думку фахівців, запропонований підхід є невдалим через те, що у Конституції України (ст. 36 і 37) поняття «права грома­дян України на свободу об’єднання у політичні партії» та «громадські організації» використовується в значно вужчому значенні, ніж у проекті. На думку Головного науково- експертного управління, поняття «юридичні особи» викорис­товується в цивільному та господарському праві з метою за­безпечення потреб господарювання та майнових відносин, а тому необхідність наділення їх правосуб’ єктністю у відноси­нах, передбачених правом на свободу об’єднання у громадсь­кі організації, є незрозумілим.

Які існують види громадських об’єднань? Чи відпові­дає Конституції України, на Вашу думку, право юридичних осіб створювати громадські об’єднання?

До Верховної Ради України Кабінетом Міністрів України поданий законопроект «Про мирні зібрання», в якому пропонується встановити чітке розмежування їх форм (мі­тинг, маніфестація, пікет, хода, демонстрації), суворі вимоги щодо завчасного повідомлення про мирне зібрання (його фор­ма, кількість учасників), проведення мирних зібрань обмежи­ти з 08.00 до 20.00 год, а також посилити відповідальність їх учасників за порушення порядку проведення мирних зібрань, зокрема: за проведення мирного зібрання, про яке не було зав­часно повідомлено; проведення мирного зібрання не в тій фор­мі, про яку було повідомлено орган влади; перевищення кіль­кості учасників мирного зібрання порівняно із поданою попе­редньою інформацією (для організаторів); за участь у мирних зібраннях у касках, шоломах, у масках та балаклавах; за про­ведення мирних зібрань у заборонений час (поза інтервалом 08.00 до 20.00 год), встановлення наметів під час мирних збо­рів. Крім цього, у законопроекті пропонується можливість за­борони органом влади мирного зібрання у разі проведення контрмітингів, а також у місцях, де може бути порушене пра­во громадян на відпочинок.

Які умови проведення мирних зібрань? Хто може за­боронити мирне зібрання? Проаналізуйте практику Європей­ського суду з прав людини щодо мирних зібрань. Чи може мир­не зібрання заборонятися у разі проведення контрдемонст- рації? Чи може воно бути визнане неправомірним у випадках несповіщення про нього орган влади? Ваше ставлення до по­ложень запропонованого законопроекту? Чи існують аналоги таких норм у світі? Чи можна назвати країни, в яких існу­ють відповідні норми, демократичними?

Районний осередок Української громадської ор­ганізації «Зелений світ» виступив з ініціативою заборонити проїзд центральною вулицею райцентру автомобілям і мото­циклам увечері на дві години, коли мешканці з дітьми гуля­ють нею. З цією метою представник осередку заздалегідь зареє­стрував в органі місцевого самоврядування повідомлення про проведення мітингу ввечері на центральній вулиці відповідно до ст. 39 Конституції України. У свою чергу, представник органу місцевого самоврядування в день проведення мітингу звернув­ся до окружного адміністративного суду з заявою про заборо­ну заходу. При цьому він посилався на те, що організатори мітингу є непослідовними в своїх задумах та діях. Але суд відмовився розглядати заяву органу влади.

Якими актами регулюється порядок проведення мир­них зібрань в Україні? Поясніть причину відмови окружного адмінсуду розглядати заяву про заборону мітингу.

 Особа, яку звинувачено у вчиненні тяжких злочи­нів, заявила клопотання про розгляд своєї справи судом при­сяжних, посилаючись при цьому на відповідні положення Конституції України. Проте у задоволенні клопотання їй було відмовлено на тій підставі, що суди присяжних в Україні поки що не створені. Тоді особа звернулася зі скаргою до Європей­ського суду з прав людини, мотивуючи це, зокрема, тим, що держава порушує її право на справедливий судовий розгляд.

Охарактеризуйте діяльність суду присяжних як проце­суальну гарантію прав людини. Які специфічні риси української моделі суду присяжних? Чи буде вважатися відмова у розгляді справи судом присяжних порушенням права на справедливий судовий розгляд, зважаючи на зміст ст. 6 Європейської кон­венції про захист прав людини і основоположних свобод?

 Унаслідок важкої хвороби найманий працівник приватної фірми більше 100 днів знаходився на лікарняному. На 120-й день під час перебування в лікарні він отримав звіст­ку про те, що його звільнено з роботи у зв’язку з хворобою протягом чотирьох місяців. Громадянин вирішив захистити своє право в суді, але звернутися до суду, на його думку, для нього було неможливим через відсутність коштів на оплату послуг адвоката, оскільки всі гроші він витратив на лікування.

Які умови надання безоплатної правової допомоги?

Чи може правова допомога надаватися особою, яка не має статусу адвоката?

Проаналізуйте правові позиції Конституційного Суду України у справах за зверненнями громадян Солдатова та Голованя.

 Існує думка, що не лише інституційно-правові га­рантії, а й соціально-економічні умови життєдіяльності люди­ни суттєво впливають на стан її захищеності та комфорту. Саме певний життєвий рівень, рівень освіти, охорони здо­ров’я, умов праці, заробітної платні дозволяють людині брати активну участь у політичному житті країни, цікавитися пи­таннями демократії, розвитку суспільства тощо.

Чи погоджуєтесь Ви з такою точкою зору? Які соці­ально-економічні гарантії прав і свобод людини і громадянина передбачені Конституцією України? Яке місце в системі кон­ституційних прав і свобод посідають соціальні, економічні, культурні права?

 Н. оскаржив дії податкової інспекції до окружно­го адміністративного суду, який відмовив у задоволенні позо­ву. Згодом Н. звернувся із заявою про апеляційне оскарження згаданого рішення, і апеляційний адміністративний суд зали­шив у силі рішення окружного суду. Оскільки після рішення апеляційної інстанції судове рішення набрало законної сили, громадянин вирішив звернутися до наднаціональних засобів захисту, керуючись ч. 4 ст. 55 Конституції України: «Кожен має право після використання всіх національних засобів пра­вового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна».

Н.      звернувся із заявою до Європейського суду з прав людини, проте той визнав таку заяву неприйнятною, ґрунту­ючись на п. 1 ст. 35 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де вказано: «Суд може прийняти справу до розгляду тільки після того, як були вико­ристані всі національні засоби захисту, відповідно до загаль­новизнаних норм міжнародного права і впродовж шести міся­ців від дати прийняття остаточного рішення».

Що означає «використання всіх національних засобів» і «прийняття остаточного рішення» в інтерпретації Євро­пейського суду з прав людини? Чи означає це, що попереднє звернення до касаційної інстанції є обов ’язковою умовою звер­нення до Європейського суду з прав людини? З якого моменту має відраховуватися згаданий вище шестимісячний строк?

Громадянин України Л. у 20-річному віці шля­хом проведення низки хірургічних операцій в Ізраїлі змінив свою стать з чоловічої на жіночу (постопераційний транссек­суал), після чого повернувся в Україну. Через тиждень після повернення до нього прийшли представники районного відді­лу військового комісаріату, до якого він був приписаний, з метою призову на строкову військову службу. Громадянин України Л. відмовився від призову до військової служби, мо­тивуючи свою відмову тим, що він тепер не чоловік, а жінка.

Як Ви вважаєте, чи поширюється на Л. дія ст. 65 Конституції України? Чи підлягає Л. призову на стро­кову військову службу? Чи є в його діях склад правопорушення за ухилення від призову?

 На виконання Указу Президента України № 607 від 21 липня 2014 р. «Про часткову мобілізацію» К. прибув за повісткою до військкомату та пройшов медичне обстеження, після чого заявив про неможливість проходження ним вій­ськової служби з підстав релігійних переконань, які запере­чують виконання ним військового обов’язку під військовим командуванням у будь-якому виді. Це пов’язано з тим, що з 10 липня 2004 р. він є охрещеним служителем релігійної ор­ганізації Свідків Єгови в Україні, а з 15 січня 2009 р. його призначено на посаду старійшини (єпископа) збору (що під­тверджується довідкою № 2372 від 4 серпня 2014 р. Центру Свідків Єгови релігійної організації «Релігійний центр Свід­ків Єгови в Україні»). Посилаючись на Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу», К. відмовився від при­зову до Збройних Сил України. Він пояснив, що готовий ви­конати свій громадянський обов’язок перед державою на від­новленні населених пунктів або в інший спосіб, але не під військовим командуванням.

Прокурор відкрив кримінальне провадження, за яким вимагав призначити покарання у виді двох років позбавлення волі за ухилення від мобілізації.

Як Ви вважаєте, чи мав підстави прокурор для від­криття кримінального провадження? Які нормативні акти, окрім зазначеного закону, можуть бути застосовані при роз­гляді справи? Чи можна у даному разі застосувати принцип Іех яресіаїія іїегодаї депегаїі? Проаналізуйте рішення суду у цій справі (рішення Апеляційного суду Дніпропетровської об­ласті щодо виправдувального вироку у справі про альтерна­тивну службу під час мобілізації від 26 лютого 2015 р.).

 Громадянин О. направив звернення до Уповнова­женого Верховної Ради України з прав людини. У зазначено­му документі О. просив Уповноваженого звернутися до Кон­ституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності ст. 51 Конституції України ч. 1 ст. 199 Сімейно­го кодексу України (далі - СК України). Адже, на його думку, ч.      1 ст. 199 СК України, згідно з якою «якщо повнолітні доч­ка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу», покладає на нього додатко­вий обов’ язок, не передбачений Конституцією України.

Дайте правову оцінку даного звернення. Які обов ’язки людини і громадянина передбачені Конституцією України?

 Управління Пенсійного фонду України звернуло­ся з позовом до А., який є фізичною особою-підприємцем, щодо стягнення з нього в примусовому порядку єдиного внес­ку на загальнообов’ язкове державне соціальне страхування за останні 12 місяців. Свої позовні вимоги Управління Пенсій­ного фонду України обґрунтувало нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’ язкове державне соціальне страхування». У запереченні на позовну заяву А. зазначав, що він є платником єдиного податку, а тому сплачувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування він не зобов’язаний. Окрім того, обов’язку зі сплати такого внеску взагалі не передбачено Конституцією України, оскільки положення ст. 67 зо­бов’ язують кожного сплачувати лише податки і збори, а єди­ний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, передбачений законом, не входить до системи податків та зборів.

Яким чином має бути вирішено цей спір? Складіть проект відповідного рішення суду.

 Після закінчення педагогічного університету Ф. був направлений вчителем математики в одну із сільських шкіл області. Через деякий час він звільнився з роботи, розлу­чився з дружиною, покинув її з маленькою дитиною і переїхав до міста. Через неможливість офіційно працевлаштуватися Ф. став працювати в одній з комерційних структур, отримуючи при цьому зарплату «в конверті».

Коли 2014 р. у зв’язку із ситуацією на сході України Президентом України була оголошена антитерористична опе­рація, Ф. тривалий час переховувався від військкомату, який його розшукував. Утім у жовтні 2014 р. Ф. був призваний військкоматом на військову службу. Через деякий час він по­кинув розташування своєї військової частини і був оголоше­ний у розшук.

Як Ви оцінюєте вчинки Ф. з точки зору виконання ним конституційних обов ’язків? Які саме конституційні обов ’язки були ним не виконані? Чи можна притягти Ф. до кримінальної відповідальності як такого, що не виконав обов’язок захищати Вітчизну, незалежність і територіальну цілісність України?

 О 8-й год ранку Ви прокинулися від звуків духо­вого оркестру, який грав на подвір’ї школи напроти вікна Ва­шої кімнати. Вийшовши на балкон, Ви побачили мітинг на шкільному подвір’ї, долетіла фраза: «Проголосуємо, товари­ші, у цей день за наших кандидатів! Адже сьогодні день ви­борів, день свята, день демократії».

Дайте конституційно-правовий аналіз дій організа­торів мітингу.

 Голова дільничної виборчої комісії (ДВК) забо­ронив присутність у приміщенні дільниці під час проведення виборів громадянина Нідерландів В., який стверджував, що він є офіційним спостерігачем від Королівства Нідерландів. Свої дії голова ДВК аргументував тим, що В. не є громадяни­ном України, а тому не може брати участь у виборчому про­цесі, а, по-друге, Закон України у ст. 12 не називає офіційних спостерігачів від іноземних держав, отже, вони не можуть ви­ступати суб’єктами виборчого процесу в України.

Чи є правомірними дії голови ДВК? Якими норматив­ ними актами України врегульовано статус офіційних спо­стерігачів від іноземних держав та міжнародних організа­цій? Який порядок їх реєстрації та в чому полягають їх пов­новаження?

 На гарячу телефонну лінію окружної виборчої дільниці зателефонував виборець Ф. і повідомив, що у пер­шому турі виборів Президента України до списку виборців була включена його бабуся, яка померла декілька років тому. Виборець відніс документи про смерть бабусі до органу ве­дення державного реєстру виборців, але, прийшовши на ви­борчу дільницю при проведенні другого туру голосування, він знову побачив прізвище своєї бабусі у списку виборців.

Виборець Л. у день виборів не зміг отримати на вибор­чій дільниці виборчий бюлетень і проголосувати, оскільки у списках виборців його прізвище було вказано з помилкою.

Виборець Н. не зміг реалізувати своє виборче право, оскільки на виборчій дільниці з’ ясувалось, що його не було внесено до списків виборців.

Яким чином складаються списки виборців? Чи є у ви­борця можливість ознайомитися з ними? Чи передбачена за­конодавством можливість внесення змін до цих списків? Як у наведених випадках мають діяти виборці?

 До Центральної виборчої комісії звернувся П. із заявою, що в ході проведення з’їзду однієї з політичних пар­тій, на якому формувався виборчий список кандидатів у на­родні депутати України, його кандидатуру не було включено до такого списку у зв’язку з тим, що він не є членом цієї пар­тії, не є українцем, проживає в державі менше двох років, по­гано володіє державною мовою і не надав до секретаріату партії довідки від лікаря-психіатра. Вважаючи зазначені під­стави відмови у включенні його кандидатури до виборчого списку політичної партії незаконними, П. у своїй заяві вима­гав від ЦВК зобов’язати політичну партію включити його кандидатуру до її виборчого списку.

Чи є в даному разі порушення законодавства про вибо­ри? Яке рішення має ухвалити ЦВК? Які вимоги передбачені за­конодавством до кандидата у народні депутати України?

 63 народних депутати України звернулись до Кон­ституційного Суду України з конституційним поданням про визнання неконституційними положень Закону «Про вибори народних депутатів України», згідно з якими партія, що вису­нула виборчий список кандидатів у депутати у загальнодержав­ному окрузі, вносить у безготівковому порядку на спеціальний рахунок ЦВК грошову заставу в розмірі однієї тисячі розмірів мінімальної заробітної плати; партія, яка висунула кандидата в депутати в одномандатному окрузі, або кандидат у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самови- сування, вносять на спеціальний рахунок ЦВК грошову заставу в розмірі десяти розмірів мінімальної заробітної плати.

Народні депутати України вважають, що передбачена законом вимога щодо внесення грошової застави є встанов­ленням майнового цензу для громадян України, що супере­чить положенням ст. 5, 24 Конституції України.

Складіть проект рішення Конституційного Суду України за результатами розгляду такого подання. Назвіть умови реєстрації кандидата у народні депутати України.

 Під час проведення виборів народних депутатів до ЦВК надійшла скарга П. на дії кандидата в народні депута­ти України - першого номера у списку політичної партії - суб’єкта виборчого процесу, який, на думку П., шляхом обма­ну громадян України перешкоджає формуванню власної волі та її вільному виявленню при голосуванні:

а) суб’єкт оскарження, виступаючи на загальнонаціо­нальному телеканалі, у порушення ст. 65 Конституції Украї­ни, згідно з якою захист Вітчизни є обов’язком громадян України, агітував за припинення строкового призову;

б) даруючи учням зошити і щоденники з власною сим­волікою, порушував навчальний процес;

в) політична партія, яку він представляє, застосовува­ла виборчу технологію «двійників», видаючи назву іншої по­літичної партії із додатком «оновлена» за власну і використо­вуючи у матеріалах передвиборної агітації відеозапис її захо­дів із застосуванням її символіки;

г) розповсюджувався відеоролик, у якому містилася ін­формація щодо передбачення Нострадамуса на його користь;

ґ) поза межами строків передвиборної агітації, а також не в місцях для розміщення матеріалів передвиборної агітації, а на будинках, парканах, стовпах, деревах розповсюджували­ся матеріали передвиборної агітації у вигляді стрічок відповід­ного кольору;

д) розміщувалася політична реклама у вигляді агіта­ційних плакатів на транспортних засобах громадського кори­стування.

Чи є громадянин належним суб ’єктом звернення з та­кою скаргою? Чи є серед наведених порушення виборчого за­конодавства, зокрема щодо ведення передвиборної агітації?

 До ЦВК надійшла заява політичної партії «Воля» щодо реєстрації кандидатів у народні депутати України у за­гальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на виборах народних депутатів України, зокрема Л. (№ 21 у спи­ску), включених до виборчого списку кандидатів у народні депутати України цієї партії, сформованого та затвердженого на ІІ з’ їзді партії.

До ЦВК також надійшла заява політичної партії «Во­ля» з проханням зареєструвати Л. кандидатом у народні депу­тати України в одномандатному виборчому окрузі № 164 на позачергових виборах народних депутатів України від цієї партії.

Яким має бути рішення ЦВК? Назвіть порядок вису­вання кандидатів у народні депутати України.

 До окружної виборчої комісії звернувся К. з ви­могою скасувати реєстрацію кандидата в народні депутати В., який є міським головою міста М. Підставами для скарги були відомості про те, що під час здійснення передвиборної агітації В.      використовував своє службове становище, а саме: 1) не був звільнений на час участі у виборчому процесі від виконання своїх посадових обов’язків; 2) здійснював прийом громадян, зустрічався з виборцями у службовому кабінеті; 3) як міський голова виступав на місцевих телевізійних каналах, де, зокре­ма, було розповсюджено інформацію про допомогу, надану міською радою та особисто її головою лікарні швидкої допо­моги, дитячим будинкам, та про сприяння будівництву школи в одному з районів; 4) співробітники міськвиконкому в робо­чий час роздавали листівки та плакати з передвиборною про­грамою В.

До того ж за ініціативи В. проведено концерт за участю українських та зарубіжних зірок на підтримку його кандидату­ри, а також існують докази, що кандидат В. дарував виборцям календарі та блокноти зі своїм зображенням.

Яким має бути рішення окружної виборчої комісії? У яких формах може здійснюватися передвиборна агітація? Які існують обмеження у проведенні передвиборної агітації?

До ЦВК надійшла скарга кандидата в народні де­путати України Р., зареєстрованого в одномандатному вибор­чому окрузі № 66, на дії кандидата у народні депутати Украї­ни Б., зареєстрованого в тому ж окрузі.

У своїй скарзі Р. просить ЦВК скасувати реєстрацію кандидата в народні депутати Б. через такі причини:

 агітаційні матеріали кандидата у народні депутати Б. розміщено на рекламних носіях, розташованих на елемен­тах вуличного обладнання над проїжджою частиною без за­значення відомостей про замовника друкованих передвибор­них агітаційних матеріалів, установи, яка здійснила їх друк, тираж, інформації про осіб, відповідальних за випуск. До того ж у переходах та вагонах метрополітену розміщено плакати із зображенням та основними тезами передвиборної програми Б. На підтвердження зазначеного Р. додав до скарги роздруківки фотознімків;

 Б. у межах свого виборчого округу безкоштовно роздавав пакети з вафельними тортами та чаєм, предмети ре­лігійного культу, а також дарував школярам зошити та що­денники з власною символікою;

3) Б. за вироком Арцизького районного суду Одеської області засуджений за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України, до штрафу в розмірі 1020 грн, вирок набрав законної сили. За інформацією Арци­зького районного суду Одеської області, наданою ЦВК, Б. має не погашену та не зняту в установленому порядку судимість.

Чи є кандидат у народні депутати суб’єктом звер­нення до ЦВК? Яким чином має бути вирішено питання? Які підстави скасування реєстрації кандидата в народні депу­тати України?

Окружна виборча комісія за зверненням офіцій­ного спостерігача від кандидата в народні депутати в одноман­датному окрузі визнала голосування на виборчій дільниці недійсним унаслідок виявлення порушень Закону України «Про вибори народних депутатів України».

У скарзі офіційного спостерігача, зокрема, зазначено, що на виборчій дільниці, де до списків для голосування вне­сено 1870 виборців (виборчі бюлетені отримали 1535 вибор­ців), було виявлено такі порушення закону: 1) на виборчій ді­льниці виявлено 18 випадків опускання до скриньки виборчо­го бюлетеня за виборця іншою особою; 2) на дільниці прого­лосувало 55 осіб, які не включені до списків для голосування;

73 виборці проголосували декілька разів; 4) виявлено 28 випадків знаходження у кабінці для голосування поряд з ви­борцем неповнолітніх дітей. До того ж внаслідок пошкоджен­ня виборчої скриньки неможливо встановити зміст 217 вибо­рчих бюлетенів.

Чи є правомірними дії окружної виборчої комісії? Чи має право офіційний спостерігач звертатися до виборчої ко­місії з вимогою визнати голосування на виборчій дільниці не­дійсним? Чи є підстави для визнання голосування в даному разі недійсним?

Громадянин С. особисто подав заяву до ЦВК про самовисування кандидатом на пост Президента України для реєстрації кандидатом на пост Президента України на позаче­ргових виборах Президента України.

До ЦВК разом із заявою С. подав документи, серед яких: автобіографія без зазначення відомостей про місце на­родження, громадську роботу (зокрема, на виборних посадах), партійність. Також було додано документ про внесення на ра­хунок ЦВК 15 489 грн 50 коп.

Якими мають бути дії ЦВК? Які вимоги передбачені законодавством до кандидата в Президенти України? Який порядок висування та реєстрації кандидата в Президенти України?

 Перед розглядом Верховною Радою України прое­кту Закону України «Про Державний бюджет» на наступний рік народні депутати України від опозиції заблокували вхід до зали пленарних засідань і заявили, що не дозволять розглядати й голосувати цей проект у редакції, запропонованій Кабінетом Міністрів України і попередньо підтриманій на засіданні ліде­рів парламентських фракцій, що входять до парламентської більшості. На терміновій нараді лідерів парламентських фрак­цій, що входять до парламентської більшості, було ухвалене рішення провести засідання Верховної Ради України у концерт­ному залі «Україна». У засіданні парламенту, яке відбувалось у концертному залі «Україна», взяли участь усі народні депу­тати, які входять до парламентської більшості, і Верховна Рада більшістю у 226 голосів, попередньо ухваливши рішення про одноразове відхилення від процедури розгляду та прийняття законів, без обговорення ухвалила Закон України «Про Держа­вний бюджет» на наступний рік.

Група народних депутатів України від опозиції у кіль­кості 57 осіб звернулася до Конституційного Суду України з конституційним поданням про визнання цього Закону некон­ституційним у зв’язку з порушенням процедури його розгляду та ухвалення.

Підготуйте проект конституційного подання до Кон­ституційного Суду України - завдання для першої половини групи. Підготуйте проект рішення Конституційного Суду України за результатами розгляду цієї справи - завдання для другої половини групи.

 Президент України, виступаючи на засіданні Вер­ховної Ради України, заявив, що в сучасних умовах внутріш­ньої політичної кризи (зокрема, коли український парламент не може сформувати новий склад уряду, а нинішній уряд гальмує реформи та ін.) та військових дій на сході України він як повноправний представник народу, за якого на виборах проголосувало в першому турі більше 50% виборців, бере на себе всю повноту відповідальності за долю країни. Таким чи­ном, як заявив Президент України, у нього з’являється право тимчасово, протягом одного року, видавати укази з тих пи­тань, які згідно з Конституцією України визначаються та встановлюються законами, а Кабінет Міністрів України, від­повідно, зобов’язаний неухильно виконувати такі укази.

Дайте конституційно-правову оцінку заяв Президента України. Назвіть повноваження Верховної Ради України як парламенту. Чи можуть бути такі повноваження тимчасово або не тимчасово передані іншим органам?

 Л. був обраний до Верховної Ради України за ви­борчим списком Партії Прогресивного Поступу. Після отри­мання посвідчення народного депутата України у студії пар­ламентського каналу «Рада» він заявив, що виходить із Партії Прогресивного Поступу, але з її фракції у парламенті виходи­ти не збирається. Натомість він має намір вступити до Партії Громадських Ініціатив, оскільки «презентовані сьогодні у цій студії Програма та Стратегія Еволюційних Реформ Партії Громадських Ініціатив є більш ґрунтовними, прагматичними та реалістичними, ніж Програма Партії Прогресивного По­ступу, котра насправді становить еклектичний набір популіз­му та порожніх гасел». Того ж дня фракція Партії Прогресив­ного Поступу на своєму екстреному засіданні вирішила ви­ключити народного депутата Л. зі складу своєї фракції та по­збавити його повноважень народного депутата України. На­ступного дня протокол засідання фракції Партії Прогресивно­го Поступу за підписом голови фракції з вимогою «позбавити повноважень народного депутата Л. та припинити виплату йому заробітної плати» надійшов до Секретаріату Верховної Ради України.

Які юридичні наслідки тягне за собою вихід народного депутата із партії? Чи є підстави для припинення повнова­жень народного депутата Л.? Який порядок припинення пов­новажень народного депутата? Якою є суть депутатського мандата в Україні?

 Генеральний прокурор України під час виступу на засіданні Верховної Ради України продемонстрував відео, на якому один із народних депутатів України бере гроші за «допомогу» в отриманні ліцензії. Після цього Генеральний прокурор запропонував внести до порядку денного постанову про притягнення народного депутата до кримінальної відпо­відальності та його арешт. Верховна Рада України включила зазначену постанову до порядку денного і одразу підтримала цю постанову, після чого народного депутата було негайно заарештовано в приміщенні парламенту.

Народний депутат України звернувся до Вищого адмі­ністративного суду України з позовом про визнання постано­ви Верховної Ради України незаконною, оскільки під час її ухвалення були порушені норми Закону України «Про Регла­мент Верховної Ради України».

Яке рішення має ухвалити суд? У чому полягає поря­док надання згоди Верховної Ради України на притягнення народного депутата України до відповідальності?

 Розглянувши депутатське звернення народного депутата С. із пропозицією надати інформацію про стан зло­чинності й відповідні копії звітів, начальник Головного управління МВС України в Ч-кій області К. відмовився нада­ти таку інформацію. Свою відмову він обґрунтував тим, що такі дані становлять службову інформацію про діяльність ор­ганів внутрішніх справ і не можуть бути надані громадянам на підставі їх інформаційних запитів.

Що таке депутатське звернення? Чи обґрунтованою є відмова К. у наданні інформації за депутатським звернен­ням народного депутата С.?

 До керівника Служби безпеки України в Лугансь­кій області надійшов депутатський запит народного депутата К. з вимогою провести оперативно-розшукові заходи та по­рушити кримінальну справу проти колишнього голови облас­ної державної адміністрації, який, на думку депутата, несе по­вну відповідальність за окупацію окремих районів Луганської області. При цьому якихось конкретних фактів на підтвер­дження своєї вимоги народний депутат не надав.

Що таке депутатський запит? Якою має бути реак­ція керівника Служби безпеки України в Луганській області? Які існують особливості направлення депутатських запитів та депутатських звернень до судових органів, органів СБУ, досудовогорозслідування, органів прокуратури?

 На підставі ухвали слідчого судді прокурор З. до­зволив провести обшук у приміщенні ТОВ «Веснянка». Через кілька хвилин після того, як він надав директору ТОВ «Веснянка» ухвалу слідчого судді про проведення обшуку, до приміщення зайшов народний депутат України Т. та поставив на підвіконня рамку для фотографій з написом «Громадська приймальна народного депутата України Т.». Т. заявив, що прокурор З. має негайно залишити дане приміщення, оскільки він як депутат орендує три кімнати у ТОВ «Веснянка» для своєї громадської приймальні. Також Т. зазначив, що в цих кімнатах він веде прийом виборців і зберігає свою службову документацію. Саме тому, на переконання Т., для проведення обшуку у зазначених приміщеннях необхідно спочатку отри­мати згоду Верховної Ради України.

Після таких дій і заяв прокурор З. змушений був при­пинити обшук у приміщеннях ТОВ «Веснянка».

Дайте розгорнутий конституційно-правовий аналіз наведеної ситуації, оцінюючи при цьому правомірність дій та заяв кожного з учасників.

До комітету з питань регламенту та організації роботи Верховної Ради України надійшла заява народного де­путата М., у якій він просив розглянути питання про втрату депутатського мандата народним депутатом К. - заступником голови комітету Верховної Ради України з питань національ­ної безпеки і оборони, оскільки останній одночасно з грома­дянством України має громадянство ще двох країн, на тери­торії однієї з яких він проживав майже півроку до дня виборів та на даний час продовжує виконувати обов’ язки головного тренера команди у цій державі. Окрім того, народний депутат К. рішенням фракції політичної партії, за списками якої його було обрано до Верховної Ради України, був виключений зі складу фракції.

Чи є підстави для дострокового припинення повнова­жень народного депутата К.? У якому порядку повноважен­ня народного депутата України припиняються достроково? Складіть проект висновку комітету з питань регламенту та організації роботи Верховної Ради України.

 У зв’язку з актом збройної агресії проти України наприкінці лютого 2014 р. виконуючий обов’ язки Президента України скликав термінове засідання Ради національної без­пеки і оборони України (далі - РНБО). На ньому було розгля­нуто питання про вжиття невідкладних заходів щодо забезпе­чення національної безпеки, суверенітету і територіальної ці­лісності України. У ході обговорення виявилося, що більшість членів РНБО, включно з Прем’єр-міністром України та Мініс­тром оборони України, висловлювалися проти введення воєн­ного стану. В. о. Президента України був за введення воєнно­го стану, однак, не відчувши підтримки РНБО, відмовився від такого кроку.

Розкрийте повноваження Президента України з керів­ництва у сфері національної безпеки і оборони України. Про­аналізуйте функції та компетенцію РНБО. Дайте конститу­ційно-правову оцінку дій в. о. Президента України. Який поря­док введення в дію рішень РНБО?

 До Президента України як гаранта додержання прав і свобод людини і громадянина звернувся М. з прохан­ням втрутитися в ситуацію, що склалася навколо свавільних, як на його погляд, дій судді місцевого суду. З матеріалів справи випливає, що суддя тривалий час не приймала рішень щодо розірвання шлюбу, даючи можливість подружжям збе­регти сім’ ю.

Які можливості Президента України у захисті прав і свобод людини і громадянина? Проаналізуйте ситуацію, що склалася.

 На прес-конференції Президента України журна­ліст обнародував інформацію, відповідно до якої голова апе­ляційного суду однієї з областей М. продовжує обіймати свою посаду незаконно, оскільки вже півроку як досяг пенсійного віку. Президент України доручив відповідальним працівни­кам Адміністрації терміново підготувати проект указу про звільнення М. з посади голови апеляційного суду та з посади судді. Того ж вечора цей указ з’явився на офіційному сайті Президента України.

Які повноваження має Президент України у сфері функ­ціонування судової гілки влади? Який порядок їх реалізації? На­скільки конституційним є такий указ Президента України?

 Перед поїздкою на багатосторонню міжнародну зустріч міністрів у сфері промисловості країн - членів Світо­вої організації торгівлі від Президента України на ім’ я Мініс­тра аграрної політики та продовольства України були скеро­вані Директиви з приводу ведення переговорів та підписання багатосторонньої угоди з питань співробітництва у сфері важ­кого машинобудування. Однак міністр відмовився діяти від­повідно до Директив, посилаючись на те, що згідно з Консти­туцією України він як член Кабінету Міністрів України вико­нуватиме лише акти Президента України, якими відповідно до Конституції України визнаються укази і розпорядження.

Проаналізуйте повноваження Президента України в зовнішньополітичній сфері. Наскільки обґрунтованою з конституційно-правової точки зору є відмова міністра виконувати Директиви?

 Після вступу на пост Президент України видав указ про прийняття до громадянства України громадянина Російської Федерації К. за особливі заслуги перед Україною. Парламентська тимчасова слідча комісія з’ясувала, що К. здійснював приховане фінансування виборчої кампанії Пре­зидента через підставних осіб, та у зв’язку з цим запропону­вала достроково припинити повноваження Президента в по­рядку імпічменту.

Чи є в даному випадку підстави для імпічменту Пре­зидента? Яка процедура усунення Президента в порядку імпіч­менту?

Яким чином, на Ваш погляд, можна вдосконалити іс­нуючу процедуру імпічменту Президента?

Для правильної відповіді скористуйтеся Рішенням Єв­ропейського суду з прав людини від 06.01.2011 р. «Паксас проти Литви».

 Верховна Рада України прийняла Закон «Про по­збавлення звання Президента України» стосовно колишнього глави держави, який самоусунувся від виконання своїх кон­ституційних повноважень. Однак новий Президент України оскаржив цей Закон до Конституційного Суду на тій підставі, що чинна Конституція України передбачає, що звання Прези­дента України зберігається за ним довічно, якщо тільки Пре­зидент не був усунений з поста в порядку імпічменту, чого у випадку з його попередником зроблено не було.

Яке рішення має ухвалити Конституційний Суд Укра­їни? У яких повноваженнях обмежений виконуючий обов’язки Президента України?

 Із засобів масової інформації стало відомо, що низка указів Президента України про призначення глав дип­ломатичних представництв не містить підписів Прем’єр- міністра і відповідального міністра. Коли ж останнього на прес-конференції запитали, чи підписував він відповідні ука­зи, міністр відповів, що він «візував, але не контрасигнував».

Прокоментуйте відповідь міністра. Розкрийте пов­новаження Президента України з керівництва у сфері зовні­шньополітичної діяльності.

Які акти видає Президент України?

Розкрийте зміст інституту контрасигнації. Які ука­зи Президента України підлягають контрасигнуванню?

 Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Київ від 31 липня 2015 р. було відкрито провадження в ад­міністративній справі № 826/15408/15 про припинення діяль­ності Комуністичної партії України на підставі Закону Украї­ни від 9 квітня 2015 р. № 317-УШ «Про засудження комуніс­тичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітар­них режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої симво­ліки». 16 грудня 2015 р. позов був задоволений, а діяльність Комуністичної партії України припинена (постанова № 826/15408/15).

Чи є припинення діяльності політичної партії формою захисту Конституції? Наведіть приклади аналогічних заходів в інших країнах світу. Проаналізуйте рішення Європейського суду з прав людини у справі «Партія Свободи і демократії (02БЕР) проти Туреччини» та «Об’єднана Комуністична партія Туреччини та інші проти Туреччини». Дайте юридичну оцінку ухвали Окружного адміністративного суду м. Київ. Ви­значте підстави та процедуру припинення діяльності полі­тичної партії в Україні (докладно, крок за кроком).

 Міністерство юстиції України 9 квітня 2014 р. звернулось до Окружного адміністративного суду м. Київ з позовом до політичних партій «Руська єдність» та «Руський блок» (про заборону діяльності політичних партій). Суд 30 квітня 2014 р. повністю задовольнив позов міністерства і заборонив діяльність політичної партії «Руська єдність», а 13 травня цього ж року суд повністю задовольнив позов і за­боронив діяльність політичної партії «Руський блок».

Київський апеляційний адміністративний суд відхилив доводи апеляційної скарги, підтвердивши таким чином рі­шення Окружного адміністративного суду Києва від 13 трав­ня 2014 р. про заборону діяльності політичної партії, яким бу­ло заборонено партію «Руський блок».

Яким чином суд вирішив колізію між нормою Закону України «Про політичні партії» і Кодексом адміністратив­ного судочинства України в частині підсудності спорів про заборону партій? Проаналізуйте рішення Конституційного Суду України від 12 червня 2007 р. № 2-рп/2007 (справа про утворення політичних партій в Україні).

Які підстави і докази для заборони партій були при­йняті судом? Чи є різниця у правових наслідках заборони по­літичної партії та припинення діяльності політичної партії?

 В окремих думках суддів Конституційного Суду України до висновків щодо законопроектів про внесення змін до Конституції України, схвалених у 2015-2016 рр., акцентува­лося на тому, що зміни до Конституції України пропонується вносити в умовах фактичного воєнного стану. Разом з тим Конституційний Суд надав позитивні висновки, посилаючись на те, що формально-юридично воєнний стан введений не був.

Проаналізуйте окремі думки суддів Конституційного Суду України стосовно згаданої проблеми.

Яке значення має заборона вносити зміни до Консти­туції України в умовах воєнного стану?

 Колишній прокурор області оскаржив своє звіль­нення з лав органів прокуратури внаслідок люстрації до адмі­ністративного суду. У своєму позові він, зокрема, зазначив, що перевірка, передбачена Законом України «Про очищення влади», стосовно нього не проводилася, а тому його звільнен­ня є незаконним. Окрім цього, він підкреслив, що є учасником АТО, а тому взагалі люстраційні заходи до нього не повинні застосовуватися.

Яке рішення повинен ухвалити суд? Якими є критерії здійснення люстраційних заходів в Україні? У чому полягають європейські стандарти обмеження люстраційних заходів?

 На пленарному засіданні Верховної Ради України народним депутатом була висловлена пропозиція про необ­хідність зміни нинішньої моделі формування Конституційно­го Суду. Зокрема, він запропонував, щоб судді призначались Президентом за згодою парламенту, що, у свою чергу, суттєво знизить рівень конфліктності в його діяльності, а також міні­мізує фактор «партійності» суддівського корпусу.

Який чинний механізм формування Конституційного Суду України? Які моделі комплектування органів конститу­ційної юрисдикції існують у сучасному світі? Проаналізуйте аргументи народного депутата.

 Верховна Рада України прийняла у третьому чи­танні Закон України «Про внесення змін до Конституції Укра­їни», яким передбачається ліквідація Конституційного Суду України і передача його повноважень Верховному Суду Укра­їни. Висновки щодо відповідності цього законопроекту ст. 157, 158 Конституції України від Конституційного Суду отримані не були. Названий Закон направлено на підпис Пре­зиденту України, який застосував право вето щодо нього. На­родні депутати України звернулися до адміністративного суду зі скаргою на дії Президента України, в якій просять визнати їх неконституційними та зобов’ язати главу держави підписати Закон й оприлюднити його.

Яким чином має бути вирішений цей спір? У чому різниця між конституційною юрисдикцією та адміністратив­ною юрисдикцією?

 На пленарному засіданні Конституційного Суду України між суддями виникла суперечка, пов’ язана з неодна­ковим розумінням одного з положень Закону України «Про Конституційний Суд України». У зв’язку з цим Голова Кон­ституційного Суду України запропонував на цьому ж пленар­ному засіданні здійснити офіційне тлумачення спірного по­ложення Закону. За таке рішення проголосували 12 суддів.

Конституційний Суд України ухвалив відповідне рі­шення і офіційно розтлумачив спірні положення Закону Укра­їни «Про Конституційний Суд України».

Проаналізуйте конституційність і законність при­йняття такого рішення Конституційного Суду України.

Яка існує процедура розгляду справ Конституційним Судом України?

 П., уважно прочитавши Закон України «Про ін­формацію», дійшов висновку, що деякі його статті суперечать Конституції України. У зв’язку з цим він звернувся до Кон­ституційного Суду України з конституційним зверненням, у якому просив визнати відповідні положення Закону України «Про інформацію» неконституційними.

Підготуйте проект відповідного рішення Конститу­ційного Суду України за результатами розгляду конститу­ційного звернення П.

Які існують форми звернення до Конституційного Суду України?

 Верховна Рада України прийняла Закон «Про вне­сення змін до Закону України про Конституційний Суд Укра­їни», відповідно до якого Конституційному Суду було забо­ронено розглядати на предмет відповідності Конституції України (на конституційність) законів про внесення змін до Конституції України, які вже були прийняті парламентом і набрали чинності.

Група народних депутатів у кількості 53 осіб звернулася до Конституційного Суду України з конституційним звер­ненням здійснити офіційне тлумачення цього Закону, роз’ яснивши, чи мав право парламент його приймати.

Проаналізуйте дану ситуацію.

Яке рішення має прийняти Конституційний Суд України?

Які повноваження має Конституційний Суд України щодо перевірки на конституційність законів України?

 Після обговорення конституційного подання на засіданні колегії суддів Конституційного Суду України суддя- доповідач у справі розіслав у провідні наукові заклади країни листи з проханням надати відповідні висновки щодо пробле­ми, висвітленої у поданні. Професор одного із зазначених за­кладів відмовився відповідати на цей лист, мотивуючи таку відмову тим, що він не був офіційно залучений Конституцій­ним Судом до справи як експерт, а тому не зобов’ язаний від­повідати на будь-які листи.

Проаналізуйте дану ситуацію. Які права і обов’язки має суддя Конституційного Суду України? Яке правове ста­новище судді-доповідача?

 У 2010 р. депутатська фракція лівої партії Украї­ни зареєструвала у Верховній Раді законопроект щодо повер­нення смертної кари як виду покарання у кримінальне зако­нодавство України. На зауваження експертів про те, що смерт­на кара вже була скасована Конституційним Судом України, депутати відповіли, що вказану правову позицію Суд форму­лював ще 1999 р. за інших політико-правових умов. Стрімке зростання злочинності, спровоковане світовою фінансовою кризою 2008 р., потребує адекватних заходів у боротьбі зі злочинністю, насамперед, застосування смертної кари.

Проаналізуйте дану ситуацію. Чи може парламент подолати правову позицію Суду новим регулюванням? Які юридичні властивості актів Конституційного Суду України? Які наслідки мають рішення Конституційного Суду України для відповідних актів і договорів?

Посадова особа, звільнена з посади заступника прокурора області згідно із Законом України «Про очищення влади», оскаржила своє звільнення до адміністративного суду. Під час провадження у справі судді стало відомо, що вказаний Закон знаходиться на перевірці у Конституційному Суді України, проте остаточне рішення орган конституційної юрисдикції ще не ухвалив.

Як має діяти суддя адміністративного суду у цій си­туації? Які строки розгляду справи у Конституційному Суді України? Що таке преюдиціальність рішень Конституційно­го Суду? Якою може бути поведінка позивача у тому разі, якщо Конституційний Суд все ж таки дійде висновку щодо неконституційності вказаного Закону?

 З метою посилення кримінальної відповідальнос­ті за вчинення злочинів проти основ національної безпеки на­родні депутати України внесли законопроект, яким пропону­валося доповнити систему заходів кримінально-правового ха­рактеру, передбачених Кримінальним кодексом України, та­ким заходом, як припинення громадянства України (ст. 91 КК). При цьому зазначений захід пропонується застосовувати щодо громадян України, визнаних судом винними у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, передба­чених ст. 109 - 1141 КК, а порядок його застосування визна­чити у ст. 291 Кримінально-виконавчого кодексу України. Та­кож проектом пропонується доповнити Закон України «Про громадянство України» ст. 191 «Припинення громадянства України внаслідок вчинення злочину проти основ національ­ної безпеки України», згідно з якою підставою припинення громадянства України є набуття законної сили вироком суду щодо особи, засудженої за вчинення злочину проти основ на­ціональної безпеки України, яким громадянство цієї особи припинено.

Опоненти законопроекту заперечили проти такого підходу, адже, зважаючи на те, що припинення громадянства з таких підстав є заходом скоріше конституційно-правової, а не кримінальної відповідальності, йому місце серед підстав для втрати громадянства України. До того ж фізичні особи, на їх погляд, взагалі не можуть бути суб’єктами конституційно- правової відповідальності, а тому сама концепція закону є помилковою.

Назвіть суб ’єктів конституційно-правової відповіда­льності. Чи можуть фізичні особи бути такими суб’єктами? Що є підставою конституційно-правової відповідальності? Дайте оцінку законопроекту.

 На з’їзді однієї з парламентських політичних пар­тій розглядалося питання про притягнення народного депутата Ф. до конституційної відповідальності за порушення кон­ституційного обов’ язку, передбаченого пунктом 6 частини другої ст. 81 Конституції України. З’їзд ухвалив рішення про дострокове припинення депутатських повноважень Ф. та звер­нувся до Центральної виборчої комісії з клопотанням зареєст­рувати народним депутатом України наступного за списком кандидата у народні депутати від цієї політичної партії.

В адміністративному позові Ф. аргументував свій ви­хід із складу парламентської фракції політичної партії тим, що він не є членом цієї політичної партії, не згоден з політи­кою парламентської фракції, а вільний депутатський мандат дозволяє йому не лише вільно висловлюватися у парламенті, а й на знак протесту виходити із складу фракції політичної партії, за списком якої він був обраний до парламенту.

Визначте суб’єктів притягнення до конституційно- правової відповідальності. Чи є таким суб ’єктом політична партія? Оцініть аргументи сторін.

До Конституційного Суду України звернулися 49 народних депутатів України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 7 частини другої ст. 42 Закону України «Про вищу освіту». На думку суб’єктів конституційного подання, оспо­рюване положення, відповідно до якого «не може бути обра­на, призначена (у тому числі виконувачем обов’язків) на по­саду керівника вищого навчального закладу особа, яка голо­сувала за диктаторські закони 16 січня 2014 року», фактично запроваджує конституційну відповідальність у формі обме­ження права на зайняття керівної посади у вищому навчаль­ному закладі (санкція) для тих народних депутатів України, які голосували за відповідні закони. Отже, положенням пунк­ту 7 частини другої ст. 42 Закону встановлюється саме юри­дична відповідальність народних депутатів України за резуль­тати голосування у парламенті. А відповідно до частини дру­гої ст. 80 Конституції України народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп. Зі змісту наведеної норми вбачається, що голосування у парламенті не є правопо­рушенням, а тому Законом всупереч частині другій ст. 80 Конституції України не може бути встановлено юридичної відповідальності за його результати.

У свою чергу, суб’єкти відповідної законодавчої ініці­ативи заперечували проти такого трактування Закону, акцен­туючи на тому, що таким правилом намагалися встановити не відповідальність, а додатковий критерій для обіймання посади керівника вищого навчального закладу на зразок таких відо­мих критеріїв, як високі моральні якості, визнаний рівень компетентності тощо.

Проаналізуйте ситуацію. Дайте оцінку висунутих ар­гументів. Назвіть санкції конституційно-правової відповіда­льності. Чи є обмеження права обіймати певні посади санк­цією конституційно-правової відповідальності?

 Після заслуховування звіту Міністра закордонних справ України Верховна Рада України ухвалила постанову про його відставку. Міністр не погодився з цим, оскільки вважав, що таке рішення Верховною Радою України ухвалене безпідставно. На думку міністра, рішення про його відставку можна ухвалити виключно за його особистою заявою, а звіль­нити його можна лише в разі внесення відповідного подання Президентом України. Голова профільного комітету Верхов­ної Ради України заявив, що відставка будь-якого міністра - акт конституційно-політичної відповідальності, який в будь- який момент може ухвалити Верховна Рада України на влас­ний розсуд.

До якого виду конституційної відповідальності нале­жить відставка міністра? Чи є дії Верховної Ради України щодо ухвалення зазначеної вище постанови правомірними?

 Х-ська обласна рада висловила недовіру голові обласної державної адміністрації двома третинами свого скла­ду. Президент України заявив, що не буде звільняти голову облдержадміністрації, оскільки при ухваленні зазначеного рішення обласна рада перевищила свої повноваження і пору­шила вимоги законодавства. На думку Президента, у залі під час голосування фізично не було відповідної кількості депу­татів, у тексті рішення не вказані факти порушення закону го­ловою облдержадміністрації, крім того, обласна рада має до­вести неналежне виконання ним делегованих обласною радою повноважень.

Які наслідки тягне за собою висловлення недовіри го­лові державної адміністрації відповідною місцевою радою? Які підстави для ухвалення відповідного рішення? Чи є вислов­лення недовіри голові облдержадміністрації конституційно- правовою санкцією? Дайте юридичну оцінку аргументів Пре­зидента.

 П’ ять народних депутатів України зареєстрували проект постанови «Про призначення позачергових виборів де­путатів Київської міської ради та Київського міського голови». На їх думку, дії Київського міського голови, посадових осіб Київської міської ради та прийняті Київською міською радою рішення з багатьох питань суперечать інтересам територіальної громади Києва. Профільний комітет Верховної Ради України ухвалив рішення про рекомендацію відхилити зазначену по­станову, оскільки відсутні докази порушення Київською місь­кою радою і міським головою законів України.

Чи можна вважати призначення дострокових виборів міського голови і міської ради санкцією конституційної від­повідальності? Дайте юридичну оцінку позиції комітету Вер­ховної Ради України.

 Заслухавши звіт Кабінету Міністрів України, ке­руючись частиною 6 ст. 228 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», Верховна Рада визнала роботу Кабі­нету Міністрів України у 2015 р. незадовільною. Відповідну постанову № 4063 підтримали 247 народних депутатів. Таке рішення парламентарі ухвалили після обговорення звіту уряду.

Які конституційно-правові наслідки це має для уря­ду? Які наступні дії Президента України та Верховної Ради України (викласти поетапно, обґрунтувати)? Зробіть спробу проаналізувати співвідношення понять «конституційно- правова відповідальність» та «парламентська (конститу­ційно-політична) відповідальність», наведіть підстави полі­тичної урядової відповідальності. Проаналізуйте Рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 р. № 8- рп/2002.

24 липня 2014 р. фракція політичної партії «УДАР» (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка та фракція Всеукраїнське об’єднання «Свобо­да» оголосили про вихід із парламентської коаліції і, таким чином, раніше утворена коаліція у складі фракцій «Удар», ВО «Свобода» та ВО «Батьківщина» припинила своє існування.

Нова коаліція протягом наступних тридцяти днів у Верховній Раді України народними депутатами створена не була. Президент України Петро Порошенко використав своє конституційне право і видав Указ про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України УІІ скликання.

Чи є дострокове припинення повноважень Верховної Ради України конституційно-правовою санкцією? Дайте кла­сифікацію конституційно-правових санкцій. Які підстави та процедура дострокового припинення повноважень парламен­ту України?