Задачі з міжнародного права (1)

Задачі з міжнародного права 

10.05.2007 р. українські громадяни Жук М. та Мелений С. заснували юридичну особу – будівельну фірму ТОВ «Жук ТОВ» з місцезнаходженням в м. Києві. Фірму було внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

 Проте, уже 25.05.2007 р. за рішенням дирекції було вирішено перенести місце статутної осілості та ведення справ до Німеччини (м. Дюссельдорф). Там фірма розпочала участь у господарській діяльності під назвою «Жук–Меу ГмбХ» та не була внесена до місцевого торговельного реєстру. Іноді, проте, фірма продовжувала використовувати своє перше найменування «Жук ТОВ».

 Восени 2007 р. гр. Жук М. та німецький гр. Густав О. домовились між собою про доручення останньому провести певні інженерні роботи для фірми. Все попереднє листування до досягнення домовленості гр. Жуком здійснювалось на бланках з українською назвою фірми «Жук ТОВ». Проте, над офісом фірми в Німеччині вказувалось її німецьке найменування «Жук–Меу ГмбХ».

До кого має пред’явити позов гр. Густав О.: до «Жук–Меу ГмбХ», «Жук ТОВ» або ж безпосередньо до учасників цієї юридичної особи – гр. Жук М. та гр. Меленого С.? Обґрунтуйте свою відповідь.

Гр. Густав О. виконав передбачені роботи та надіслав відповідний рахунок. Проте, платіж на його користь так і не був здійсненний. Гр. Густав О. вирішив звернутися до суду з відповідним позовом. Надайте обґрунтовану юридичну оцінку правовідносинам, що виникли між зазначеними особами.
  До суду якої держави доцільно пред’явити позов? Надайте оцінку, чи має позивач шанс на задоволення свого позову в Німеччині (за наявності у німецького суду відповідної компетенції). У 2008 р. французька фірма уклала з українською юридичною особою договір на поставку товару, який мав бути поставлений, за домовленістю сторін, протягом 5 банківських днів після отримання українською стороною 100 % попередньої оплати.

Виконавши всі формальні вимоги, французька сторона звернулась з відповідним позовом до МКАС при ТПП України. Під час розгляду справи відповідач звернувся до суду з клопотанням про припинення провадження по справі у зв’язку з відсутністю у французької фірми державної реєстрації в якості юридичної особи на території України.

Проте, на відміну від французької фірми, українська юридична особа не виконала взяте на себе зобов’язання за договором, не надаючи жодних пояснень такого невиконання.
  Надайте обґрунтовану юридичну оцінку даній справі. Охарактеризуйте дані правовідносини. Австрійська компанія відкрила у 2008 р. в Україні своє представництво. За рішенням районного суду м. Києва проти компанії було задоволено позов про стягнення з неї суми боргу на користь українського ТОВ «Атом». Позивач - ТОВ «Атом» просив звернути стягнення на майно представництва австрійської компанії з метою виконання судового рішення. Охарактеризуйте правовідносини. Чи правомірні вимоги позивача?

На підставі яких положень українського законодавства суд міг аргументувати винесене ним рішення?

Чи може вплинути на рішення суду та обставина, що представництво австрійської компанії фактично не мало відношення до укладання та виконання договору, що став предметом судового розгляду? Якими нормативно-правовими актами регламентується статус представництва іноземної компанії в Україні? Аргументуйте свої відповіді. Громадянин Російської Федерації, який з 2003 р. постійно проживає в Україні, пред'явив позов про визнання за ним права власності на частину житлового будинку до місцевого Пе¬черського районного суду м. Києва. Суд позов задовольнив. Чи згодні Ви з рішенням суду?
  Чи укладений міжнародний договір між Україною та Російською Федерацією щодо врегулювання цих питань? Які положеніїя міжнародного договору могли бути враховані судом при винесенні такого рішення? Назвіть наявні в українському законодавстві положення, що обмежуують право власності на нерухомість іноземних громадян, які не проживають постійно в Україні. Український громадянин М. помер 25.05.2008 р. в м. Фюссене (Німеччина), де до самої смерті він проживав зі своєю дружиною.

Враховуючи норми застосовуваного права, яке рішення має бути прийнято?

Свого часу, а саме 08.08.1987 р. подружжя М. уклали договір про спадкування, який було завірено нотаріусом м. Фюссене. У цьому договорі подружжя призначили один одного єдиними спадкоємцями, а свою доньку Т. – спадкоємницею пережившого з подружжя. Спадщина складалась з грошових коштів на банківських рахунках та нерухомості у м. Фюссене. Дружина М. звернулася до органу по спадковим справам з клопотанням видати їй свідоцтво про право спадкування як єдиної спадкоємниці. Вирішіть ситуацію. Надайте їй юридичну оцінку. Які колізійні прив’язки застосовуються для вирішення даної ситуації? Право якої держави має бути застосоване до врегулювання даних правовідносин і чому?
    Державний нотаріус м. Одеси виніс постанову про відмову у видачі громадянці Естонії Марті М. свідоцтва про право на спадщину майна її матері – квартири в м. Одесі у зв’язку із тим, що у свідоцтві про смерть, виданому в Естонії за місцем смерті спадкодавця, зазначені лише її прізвище та ім’я, але не зазначено по батькові. Нотаріус вважає, що у зв’язку із відсутністю відповідних відомостей про особу (по батькові), не уявляється можливим установити, що власниця квартири та померла особа – це одна і та сама особа. Надайте юридичну оцінку діям нотаріуса. Аргументуйте відповідь вимогами чинного законодавства Естонії та України.

Однією з ознак комбатанта с «певний і виразно видимий здалеку відмітний знак» (ст.1Гаазької конвенції 1907року. Про закони і звичаї сухопутної війни). З якої відстані цей знак має бути видно? Як визначити комбатанта вночі? Іншою ознакою є відкрите носіння зброї. Чи вважається зброєю пістолет? Ніж? Палка?

При вирішенні міжнародного спору суддя міжнародного арбітражного суду за відсутності відповідних норм міжнародного права послався на думку англійського юриста Макнейра, відповідно до якої : «Держава, на території якої спалахнуло повстання, не несе відповідальності за втрати чи збитки, яких зазнав іноземець, якщо не буде доведено, що уряд даної держави виявив недбалість, використовуючи засоби, які є в його розпорядженні,для запобігання повстанню чи придушенню його». Чи може така думка бути покладена в основу рішення Суду? Яку роль відіграє доктрина в міжнародному праві? Чи може розглядатись як джерело міжнародного права?
      25 серпня 2014 р. в Донецьку на тротуарі жвавої вулиці біля блокпосту озброєний чоловік обернув жінку в український прапор і змусив її злякано ридаючу, стояти й тримати табличку з написом «Вона вбиває наших дітей» ...Ті, хто проходили чи проїжджали вулицею, виходили з машин і плювали в цю жінку, били по обличчю, жбурляли помідорами. Жінка підозрювалась у пособництві українській армії. Оцініть цю інформацію з позицій сучасного міжнародного права (міжнародного права прав людини, міжнародного гуманітарного права). Посилання на джерела обов’язкове 27 березня 2014 р. Посол Республіки Нікарагуа в РФ офіційно заявив, що Нікарагуа визнає приєднання Криму до РФ. Як має кваліфікувати Україна дії держав (Нікарагуа), які визнають «законними» дії РФ щодо анексії Криму: міжнародний злочин, недружній акт, злочин міжнародного характеру, ... ваш варіант відповіді. Які дії у відповідь на подібні заяви може вжити Україна згідно норм міжнародного права. Обґрунтуйте відповіді.

У 2005 р. громадянка України А., навчаючись на юридичному факультеті в Сорбоннському університеті (Франція), познайомилась з громадянином Франції Ж. та поселилась у його квартирі. Після двох років спільного життя А. та Ж. роз’їхались. При цьому А. взяла з квартири Ж. картину, що висіла на стіні. В по¬дальшому А. ще протягом двох років навчалась у Франції, після чо¬го повернулась до України.

Громадянин України Б. вирішив продати розташо¬вану у Київській області належну йому на праві власності земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва разом із розміще¬ним на земельній ділянці будинком. Для цього він зробив оголошен¬ня у газеті, а також на своєму веб-сайті. На оголошення відгукнувся Д., громадянин Російської Федерації, який мав намір повернутись до України, оскільки його батько раніше жив у місті Києві. Б. та Д. шля¬хом електронного листування погодили умови договору купівлі-про- дажу земельної ділянки, в тому числі ціну та порядок розрахунків, а також домовились відносно дати укладення договору. Коли Б. та Д. звернулись за нотаріальним посвідченням догово¬ру, нотаріус відмовив їм, посилаючись на те, що іноземні громадяни не мають права набувати у власність земельні ділянки на території України, а також зазначив, що чинним законодавством України встановлено мораторій на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Дайте юридичну оцінку обставинам справи. Чи правомірно діяв нотаріус? Які обмеження встановлені чинним законодавством України щодо можливості іноземцями набувати у власність майно? Чи може мати громадянин Д. зазначену земельну ділянку на праві користування?
    У 2010 р. Ж. приїхав до України і почав вимагати від А., щоб во¬на віддала його картину, оскільки ця картина належала його бать¬кам і є сімейною реліквією. Натомість А. зазначила, що трирічний строк набувальної давності, встановлений ст. 2279 Цивільного ко¬дексу Франції, вже сплинув, а тому Ж. вже не має права вимагати від неї повернення цієї речі, оскільки на даний момент власником речі є вона. Вирішіть спір. Який строк набувальної давності передбачений за¬конодавством України? Право якої держави підлягає застосуванню в даному випадку? 4 квітня 2003 р. Товариством з обмеженою відпо¬відальністю «Солодка мить» та Дочірнім підприємством з інозем¬ними інвестиціями Державного підприємства «Медисан» лікуваль¬но-санаторної відновлюючої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій «Сенетатя» було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу санаторію «Сенетатя» з терміном дії на 25 років. Предмет цього договору згідно з п. 1.1 становило зобов’язання орендодавця - ДП «Санаторій «Сенетатя» передати орендареві - ТОВ «Солодка мить» у строкове володіння та користування майно, що визначено в договорі, з наступним переходом права власності на таке майно від орендодавця до орендаря, а орендар зобов’язувався прийняти майно у строкове володіння та користування, а згодом і у власність, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату.

За допомогою супутника держава А виявила на території держави Б багате родовище селітри. Не ставлячи до відома ані державу Б, ані міжнародне співтовариство в цілому, держава А орендувала цю ділянку у держави Б за невелику суму і приступила до експлуатації родовища. Чи порушують подібні дії міжнародне космічне право? Міжнародне економічне право?

Надалі лікувально-санаторною відновлюючою Асоціацією Дер¬жавної канцелярії Республіки Молдова та Державним підприєм¬ством «Медісан», що входить до складу Асоціації, було заявлено по¬зов до Дочірнього підприємства «Санаторій «Сенетатя» державно¬го підприємства «Медісан» та Товариства з обмеженою відпові¬дальністю «Солодка мить» про визнання недійсним договору орен¬ди, що був укладений відповідачами, зобов’язання товариства звільнити орендоване приміщення і відшкодувати неотриманий прибуток, не чинити перешкод у користуванні майном, власником якого є позивач. На обґрунтування позову зазначено про те, що оспорюваний до¬говір укладено без узгодження з власником майна, яким є державне підприємство «Медісан» Республіки Молдова. Договір укладено директором дочірнього підприємства «Сенетатя» з перевищенням встановлених статутом повноважень, з порушенням законодавства України про власність та про оренду. Вирішіть спір. Право якої держави підлягає застосуванню? Який обсяг прав має власник майна, яке знаходиться на території Ук¬раїни? Чи може майно передаватися в оренду особою, яка не є влас¬ником майна? Вчинивши збройну агресію проти України, Росія порушила низку своїх міжнародно-правових зобов’язань як перед Україною, так і перед міжнародним співтовариством у цілому. Результатом ціп агресії стала окупація частини території України з її подальшою анексією. Охарактеризуйте нинішній статус території Криму та правовий статус його населення у світлі норм міжнародною права.
     Відповідно до ч.2 ст.309 ЦПК України, норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про міжнародне приватне право», при застосуванні права іноземної держави, суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. Чи можна стверджувати, що норми іноземного права були неправильно застосовані якщо суд не встановив їх офіційного тлумачення та практики застосування? Аргументуйте свою відповідь. Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про міжнародне приватне право», з метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів. Хто на Ваш погляд може бути експертом у даному випадку? Чи повинна ця особа бути судовим експертом в розумінні ст. 10 Закону України «Про судову експертизу»? До яких «компетентних органів та установ» може звернутися суд для встановлення змісту іноземного права? Чи зобов’язаний суд спочатку звернутися до Міністерства юстиції України для встановлення змісту іноземного права? Зробіть порівняльний аналіз термінів «зовнішньоекономічна угода»( договір), «зовнішньоторговельна угода» ( договір), «міжнародний комерційний ( підприємницький ) догові». Вкажіть на спільне і відмінне у їх значенні. Який з них на Вашу думку, найбільш прийнятний? Англійська компанія та українське казенне підприємство «КП Граніт» уклали договір міжнародної купівлі-продажу, у якому, серед інших умов договору, було зроблено арбітражне застереження.

Чи має право посольство Республіки Індія посилатися на судовий імунітет в українських судах? Якщо так, то в яких випадках?

У зв’язку зі спорами, що виникли між контрагентами за договором, англійська компанія, відповідно до арбітражного застереження, звернулась до Лондонського третейського суду. Останній виніс рішення на користь англійської компанії. При виконанні рішення третейського суду на території Англії (Об’єднане Королівство Великої Британії і Північної Ірландії) щодо грошових коштів, що знаходились на банківському рахунку боржника, українське казенне підприємство заявило вимогу про скасування рішення третейського суду до відповідного державного суду Англії за місцем винесення арбітражного рішення третейським судом. При цьому «КП Граніт» посилалось на ту обставину, що належне йому майно є власністю держави, та підкреслило, що саме підприємство володіє ним на праві оперативного управління. При цьому казенне підприємство наголосило, що відповідно до загальновизнаних принципів та норм міжнародного права майно, що належить державі і знаходиться за кордоном, є недоторканним та користується імунітетом. Надайте юридичну оцінку даній обставин даної справи. Чи вправі казенне підприємство посилатися на імунітет державної власності при виконанні рішень, винесених проти нього за кордоном? Які положення національного та/або міжнародного права можуть слугувати підставою для відповідних вимог? Які можна навести контраргументи іншій стороні? Посольство ,Республіки Індія звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до українського акціонерного товариства «БудК». Позовні вимоги позивача витікали з договору підряду, укладеного між даними суб’єктами. українське акціонерне товариство «БудК» – підрядник – заявило зустрічний позов до посольства Республіки Індія – замовника за договором. У зв’язку з тим, що посольство Республіки Індія посилалось на міжнародний імунітет від судочинства у державі перебування, суд відмовився прийняти зустрічний позов від «БудК». Чи можна погодитись з рішенням господарського суду м. Києва?
  Надайте обґрунтовану юридичну оцінку обставин даної справи. У 2000 р. у США між американською компанією «Nord W» та урядом держави В. був укладений контракт купівлі-продажу озброєння. Оскільки покупець – уряд держави В. не оплатив рахунки по поставці озброєння, компанія «Nord W» пред’явила до уряду держави В. позов про стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій за неналежне виконання договірних зобов’язань. Охарактеризуйте правовідносини. Вирішіть спір. Чи буде держава В. користуватися імунітетом у судах США? Аргументуйте відповідь положеннями законодавства США про імунітети іноземних держав. У чому сутність теорії функціонального імунітету з позиції внутрішнього законодавства США? Громадянка України Іванько, 17 років та громадянин Грузії Пайчадзе 36 років бажали укласти шлюб у Вінницькому органі РАЦС. Завідуюча органом РАЦСу відмовила молодятам у реєстрації шлюбу, посилаючись на те, що за українським законодавством Іванько не досягла шлюбного віку. Пайчадзе наполягав на реєстрації шлюбу, посилаючись на те, що за грузинським законодавством шлюбний вік для жінок починається з 16 років. Вирішіть справу по суті. Чи може в даному випадку бути застосоване законодавство Грузії? Чому? Судноплавна компанія, зареєстроване в Україні уклала з громадянином Російської Федерації В. трудовий договір, згідно з яким В. був прийнятий на роботу на посаду кока на морське судно, яке плаває під прапором України та виконує рейси з України до Туреччини. Через деякий час договір з В. був достроково розірваний. В. звернувся до суду в Україні з позовом до судноплавної компанії про поновлення на роботі. Право якої держави слід застосувати для вирішення спору по суті? Чи можна до вирішення спору по суті застосувати право Туреччини, якщо судно перетинає територіальні води цієї держави? Які колізійні прив’язки використовуються для вибору права, що застосовується до трудових відносин?

Надайте оцінку, чи має позивач шанс на задоволення свого позову в Німеччині (за наявності у німецького суду відповідної компетенції).

Договір поставки між українською та польською компанією містить ст. 10 наступного змісту « Усі питання, пов’язані з порушенням сторонами своїх зобов’язань, за цим Договором, регулюються за правом України. Через деякий час, українська компанія звернулась до українського суду із позовом про визнання договору недійсним. Чи може суд, керуючись ст.10 договору, укладеного між сторонами, застосувати право України для визнання даного договору недійсним? Якщо ні, тоді слід визначити право на підставі якого буде вирішуватись питання щодо недійсності договору? Відповідь обргунтуйте. 10.05.2007 р. українські громадяни Жук М. та Мелений С. заснували юридичну особу – будівельну фірму ТОВ «Жук ТОВ» з місцезнаходженням в м. Києві. Фірму було внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Проте, уже 25.05.2007 р. за рішенням дирекції було вирішено перенести місце статутної осілості та ведення справ до Німеччини (м. Дюссельдорф). Там фірма розпочала участь у господарській діяльності під назвою «Жук–Меу ГмбХ» та не була внесена до місцевого торговельного реєстру. Іноді, проте, фірма продовжувала використовувати своє перше найменування «Жук ТОВ». Восени 2007 р. гр. Жук М. та німецький гр. Густав О. домовились між собою про доручення останньому провести певні інженерні роботи для фірми. Все попереднє листування до досягнення домовленості гр. Жуком здійснювалось на бланках з українською назвою фірми «Жук ТОВ». Проте, над офісом фірми в Німеччині вказувалось її німецьке найменування «Жук–Меу ГмбХ». Гр. Густав О. виконав передбачені роботи та надіслав відповідний рахунок. Проте, платіж на його користь так і не був здійсненний. Гр. Густав О. вирішив звернутися до суду з відповідним позовом. Надайте обґрунтовану юридичну оцінку правовідносинам, що виникли між зазначеними особами. До кого має пред’явити позов гр. Густав О.: до «Жук–Меу ГмбХ», «Жук ТОВ» або ж безпосередньо до учасників цієї юридичної особи – гр. Жук М. та гр. Меленого С.? Обґрунтуйте свою відповідь. До суду якої держави доцільно пред’явити позов?
    У 2008 р. французька фірма уклала з українською юридичною особою договір на поставку товару, який мав бути поставлений, за домовленістю сторін, протягом 5 банківських днів після отримання українською стороною 100 % попередньої оплати. Проте, на відміну від французької фірми, українська юридична особа не виконала взяте на себе зобов’язання за договором, не надаючи жодних пояснень такого невиконання. Виконавши всі формальні вимоги, французька сторона звернулась з відповідним позовом до МКАС при ТПП України. Під час розгляду справи відповідач звернувся до суду з клопотанням про припинення провадження по справі у зв’язку з відсутністю у французької фірми державної реєстрації в якості юридичної особи на території України. Надайте обґрунтовану юридичну оцінку даній справі. Охарактеризуйте дані правовідносини. Австрійська компанія відкрила у 2008 р. в Україні своє представництво. За рішенням районного суду м. Києва проти компанії було задоволено позов про стягнення з неї суми боргу на користь українського ТОВ «Атом». Позивач - ТОВ «Атом» просив звернути стягнення на майно представництва австрійської компанії з метою виконання судового рішення. Охарактеризуйте правовідносини. Чи правомірні вимоги позивача? Чи може вплинути на рішення суду та обставина, що представництво австрійської компанії фактично не мало відношення до укладання та виконання договору, що став предметом судового розгляду? Якими нормативно-правовими актами регламентується статус представництва іноземної компанії в Україні? Аргументуйте свої відповіді. Громадянин України Ф. виявив намір придбати частку у статутному капіталі іноземної компанії, створеної за законодавством Федеративної Республіки Німеччини, у громадянина ФРН К. Оформивши в місті Києві договір кулівлі- продажу частки, Ф. звернувся до банківської установи, де у нього було відкрито 145 рахунок, із заявою про перерахування коштів на рахунок К.. відкритий у банківській установі ФРН. Банк відмовив Ф.. посилаючись на тс, що для такої операції необхідною є наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України. Здійсніть правову оцінку дій банку. Яку юридичну пораду можна дати в даному випадку громадянину Ф.?

До фахівця з питань міжнародного приватного права д-ра Германа фон Шльосера звернувся директор українського товариства з обмеженою відповідальністю «Манускрипт» пан Сердешний за правовим висновком. ТОВ «Манускрипт» уклало із компанією «ВгіЬсгу ІітіїесІ», що є юридичною особою за законодавством Республіки Кіпр, договір довірчого управління майном. Відповідний договір не містив жодної вказівки про застосовне право, проте у п. 7.8 договору зазначалося: «Усі 

В яких випадках для інвестицій за кордон резидентам України потрібні доз вол и (л і ц єн з ії) ? сторона А (резидент України, громадянин гесп. ьілорусь) і сторона ь (резидент США, без громадянства) II лютого 1998 р. у Дюссельдорфі на одному аркуші готельного паперу записали від руки та завірили підписами коротеньку Угоду (Угода) про те, що сторони домовилися про спільне ведення бізнесу в енергетичній галузі України (інвестування у підприємства, що знаходяться у процесі приватизації), з розподілом прибутків від такої спільної діяльності у співвідношенні 50/50. Іншої інформації Угода не містила. З моменту укладення Угоди взаємовідносини Сторін з приводу її реалізації характеризувалися численними непорозуміннями. У 2013 р. Сторона Б звернулася до Арбітражу Каліфорнії (можливість звернення існувала на підставі подальших домовленостей) з позовом про відшкодування збитків у великих розмірах, спричинених начебто протиправною поведінкою другої Сторони Угоди. Арбітраж Каліфорнії ставить перед українськими експертами загальне питання про те, яке право застосував би український суд до правовідносин, що розглядаються? Причому у юридичному висновку українських експертів обов’язково повинні міститися також відповіді на наступні запитання: 1) Як вирішуються інтертемпоральні колізії в Україні у зв’язку з тим, що протягом існування правовідносин між сторонами, з 1998 р. до 1 вересня 2005 р. діяло старе колізійне право України, а після 1 вересня 2005 р. - новий Закон України про МПрП? 2) Як, та на основі яких правил, кваліфікуються в Україні Угода між Сторонами та породжені нею правовідносини? Що це юридично? 3) На основі яких колізійних правил України український суд вирішував би питання про право, яке підлягає застосуванню до Угоди між Сторонами? 4) Чи може на рішення українського суду про застосоване право до правовідносин Сторін вплинути: (і) місце підписання Угоди в Дюссельдорфі; (іі) місце проживання однієї Сторони у Каліфорнії або громадянство іншої Сторони; (ііі) реєстрація на Британських Віргінських Островах компаній, через які Сторони здійснювали приватизацію українських підприємств.
     правовідносини, пов'язані із цим Договором, у тому числі його укладенням, зміною, припиненням та дійсністю, а також ті, що виникають в процесі виконання цього Договору, але не врегульовані ним, регламентуються ех аецио еі Ьопо». Пана Сердешного цікавить, що означає наведений пункт договору і якими нормами мають керуватися сторони у своїх договірних відносинах, але він не бажає звертатися за роз'ясненням до свого контрагента, оскільки вважає, що це негативно відобразиться на діловій репутації ТОВ «Манускрипт». 1. Дати комплексний правовий висновок щодо п оставлен их п итан ь. 2. Наскільки коректно сформульовані положення п. 7.8 договору між ТОВ «Манускрипт» та компанією «ВгіЬегу Іітііей»? 3. Що означає регулювання договірних відносин «ех аецио еі Ьопо»? Чи є прийнятним така відсилка за українським законодавством, якщо так, то в яких межах? 4 Чи молена застосовувати до договору між ТОВ «Манускрипт» та компанією «ВгіЬегу Іітіїей» Принципи УНІДРУА? Якщо так, то в якому випадку і в яких межах Між українським державним підприємством «ДП Імпульс» та іноземною компанією був укладений договір міжнародної купівлі-продажу (поставки). Державне підприємство не виконало взяті на себе зобов'язання - не здійснило поставку товару у визначений договором строк. Оскільки «ДП Імпульс» не виконало свої договірні зобов'язання, іноземна компанія звернулась з позовом до суду про стягнення збитків та неустойки. У процесі розгляду спору позивач просив суд залучити у якості співвідповідача по справі державу Україна. Своє клопотання позивач аргументував тим. що, на його погляд, відповідно до українського законодавства, державне підприємство створюється державою, яка і наділяє таке підприємство відповідним майном. А тому відповідальність за боргами такого державного підприємства може бути, на думку іноземної компанії, покладена на державу Україну.

Надайте юридичну оцінку обставин даної справи.

Громадянка Іванова в період існування Радянського Союзу уклала шлюб з громадянином Гігінієшвілі. Шлюб був зареєстрований в місті Житомир. Через деякий час подружжя переїхало на постійне місце проживання до Грузії. Гр. Гігінієшвілі є громадянином Грузії, Іванова своє громадянство не змінювала, залишившись громадянкою України. Під час конфлікту в Абхазії Іванова пропала безвісти. Гр. Гігінієшвілі та діти, що проживали разом з батьками в Грузії, бажають, щоб гр. Іванова була оголошена померлою. У Грузії гр. Івановій належало на праві власності нерухоме майно.

Чи існує міжнародний договір між Україною та Грузією, що регулює відповідні правовідносини? В установи якої держави слід звертатися? Право якої держави повинно застосовуватись до відповідних правовідносин?

   Громадянка Іванова в період існування Радянського Союзу уклала шлюб з громадянином Гігінієшвілі. Шлюб був зареєстрований в місті Житомир. Через деякий час подружжя переїхало на постійне місце проживання до Грузії. Гр. Гігінієшвілі є громадянином Грузії, Іванова своє громадянство не змінювала, залишившись громадянкою України. Під час конфлікту в Абхазії Іванова пропала безвісти. Гр. Гігінієшвілі та діти, що проживали разом з батьками в Грузії, бажають, щоб гр. Іванова була оголошена померлою. У Грузії гр. Івановій належало на праві власності нерухоме майно. 

 Чи існує міжнародний договір між Україною та Грузією, що регулює відповідні правовідносини? В установи якої держави слід звертатися? Право якої держави повинно застосовуватись до відповідних правовідносин?

Проживаючий в Київській області громадянин України Гомель, національність – німець, виїхав на постійне місце проживання до Німеччини і отримав там статус переселенця. В Україні в нього залишився будинок та гараж, а також рухоме майно – автомобіль. Щодо права власності на будинок виник спір між гр. Гомелем та гр. Дубенко – його родичем, що також виїхав на постійне місце проживання до Німеччини. Позов до нього був пред’явлений до німецького суду. Чи зберіг гр. Гомель право власності на все своє майно? Чи має він право його продати, подарувати, скласти щодо нього заповіт? Право якої держави буде застосовуватись до даних правовідносин? Чи існує міжнародний договір між Україною та Федеративною Республікою Німеччина, що регулює дані правовідносини?

   Громадянин України М. та громадянин України Т. уклали між собою договір купівлі-продажу, за яким Т. (продавець) зобов’язаний був доставити родичу М. громадянину ФРН Ш. у Мюнхен товар, що був предметом договору купівлі-продажу, укладеного між М. та Т. Договір купівлі-продажу між М. і Т. був укладений на території України. М. повністю розрахувався за товар на території України. Які відносини належать до предмету регулювання міжнародного приватного права? Як може виявлятися іноземний елемент у відносинах, що є предметом регулювання міжнародного приватного права? Чи регулюються відносини з договору купівлі-продажу, укладеного між М. і Т., міжнародним приватним правом?

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» (далі – Закон) цей Закон застосовується до питань, що виникають у сфері приватно-правових відносин з іноземним елементом. Відомо, що використання колізійних норм, які містяться у Законі, може призвести до застосування права іноземної держави. У зв’язку із цим, на Ваш погляд:Чи не суперечить норма ч. 1 ст. 2 Закону положенням ч. 2 ст. 6 цього ж Закону, де встановлено, що: «Застосування норми права іноземної держави не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права»?

Громадянин КНР Д. має намір навчатися у одному із ВУЗів України. Для цього йому серед іншого необхідно: 1) отримати запрошення від Міністерства освіти і науки України на навчання; 2) отримати візу для в’їзду в Україну; 3) укласти договір страхування від нещасних випадків із страховою компанією; 4) придбати квиток на рейс «Пекін – Київ»; 5) укласти договір оренди квартири у м. Києві. Які з відносин, учасником яких буде Д., регулюватимуться міжнародним приватним правом? Визначте їх структуру (юридичний факт, суб’єкти, об’єкт, зміст).
      Дайте загальну характеристику етапів застосування колізійного методу для регулювання відносин з іноземним елементом. Які проблеми можуть виникати під час використання цього методу? Яким чином, на Ваш погляд, їх можна уникнути? Дайте обґруновані відповіді на наступні запитання: У чому полягають переваги матеріально-правового методу? Чи має цей метод недоліки? Якщо так, то які саме? На Ваш погляд, чи доцільним є створення уніфікованих матеріально-правових норм, які б регулювали усі групи відносин, що складають предмет міжнародного приватного права? Існують наступні точки зору щодо місця міжнародного приватного права у правовій системі: 1) міжнародне приватне право є частиною міжнародного публічного права; 2) міжнародне приватне право є частиною національного права певної держави; 3) міжнародне приватне право – є системою особливих норм, що не належать ні до міжнародного публічного права, ні до національного права держав. які аргументи можна навести на користь кожної із цих точок зору? Які аргументи можна висунути проти кожної з них? Яку з наведених точок зору підтримуєте Ви?

Між фірмою «Р» (юридичною особою, створеною та зареєстрованою у ФРН) та ТОВ «В» (юридичною особою, створеною та зареєстрованою в Україні) був укладений договір поставки, за яким «В» зобов’язувалося поставити товар, а «Р» - прийняти та оплатити його. Через деякий час «В» звернулося до Господарського суду м. Києва із позовом до «Р» про стягнення вартості товару. Позовні вимоги ґрунтувалися на ст. 692 ЦК України. «Р» заперечувала проти застосування ст. 692 ЦК України, оскільки прийнятий нею товар не відповідав вимогам якості, встановленим договором. 

ТОВ „А" (юридична особа, що створена та зареєстрована в Україні) та ТОВ „Д" (юридична особа, що створена та зареєстрована у Латвійській республіці) уклали між собою договір поставки, за яким ТОВ „А” зобов'язувалося поставити зі свого складу у м. Хуст Закарпатської області товар (партію деревини), а ТОВ „Д" зобов'язувалося прийняти товар та оплатити його шляхом банківського переказу зі свого рахунку в банку у м. Рига на рахунок „А" в українському банку. Ст. 5 вказаного договору поставки була сформульована наступним чином: „Правом, що застосовується до договору, є право держави у якій здійснюється його виконання ". ТОВ „Д" звернулося до господарського суду в Україні з позовом до ТОВ „А" про відшкодування збитків, заподіяних у зв’язку із недопоставкою ТОВ „А” товару. Позовні вимоги обгрунтовувалися на підставі законодавства Латвійської республіки. Чи може суд застосувати право Латвійської республіки для вирішення цієї справи по суті? Чи можуть сторони укласти нову угоду щодо вибору права? Право якої держави слід було б застосувати, якби сторони у договорі не визначили право, що буде застосовуватися ?
    Договір, укладений між «Р» та «В», не містив окремого пункту про те, нормативними положеннями якого правопорядку слід керуватися при врегулюванні відносин сторін. У якій формі може укладатися угода про вибір права? Чи уклали «В» та «Р» угоду про вибір права? Вирішіть спір. Договір поставки, укладений між українською та польською компаніями, містить ст. 10 наступного змісту «Усі питання, пов'язані із порушенням сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, регулюються за правом України». Через деякий час українська компанія звернулася до українського суду із позовом про визнання договору недійсним. Чи може суд керуючись ст. 10 договору, укладеного між сторонами, застосувати право України для визнання даного договору недійсним? Якщо ні у то як слід визначити право на підставі якого буде вирішуватися питання щодо недійсності договору? Відповідь обґрунтуйте. ТОВ „А" (юридична особа, що створена та зареєстрована в Україні) та ТОВ „Д" (юридична особа, що створена та зареєстрована у Латвійській республіці) уклали між собою договір поставки, за яким ТОВ „А” зобов'язувалося поставити зі свого складу у м. Хуст Закарпатської області товар (партію деревини), а ТОВ „Д" зобов'язувалося прийняти товар та оплатити його шляхом банківського переказу зі свого рахунку в банку у м. Рига на рахунок „А" в українському банку. Ст. 5 вказаного договору поставки була сформульована наступним чином: „Правом, що застосовується до договору, є право держави у якій здійснюється його виконання ".

Договір поставки, укладений між українською та польською компаніями, містить ст. 10 наступного змісту «Усі питання, пов'язані із порушенням сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, регулюються за правом України». Через деякий час українська компанія звернулася до українського суду із позовом про визнання договору недійсним. 

ТОВ „Д" звернулося до господарського суду в Україні з позовом до ТОВ „А" про відшкодування збитків, заподіяних у зв’язку із недопоставкою ТОВ „А” товару. Позовні вимоги обгрунтовувалися на підставі законодавства Латвійської республіки. Чи може суд застосувати право Латвійської республіки для вирішення цієї справи по суті? Чи можуть сторони укласти нову угоду щодо вибору права? Право якої держави слід було б застосувати, якби сторони у договорі не визначили право, що буде застосовуватися ? Між фірмою «Р» (юридичною особою, створеною та зареєстрованою у ФРН) та ТОВ «В» (юридичною особою, створеною та зареєстрованою в Україні) був укладений договір поставки, за яким «В» зобов’язувалося поставити товар, а «Р» - прийняти та оплатити його. Через деякий час «В» звернулося до Господарського суду м. Києва із позовом до «Р» про стягнення вартості товару. Позовні вимоги ґрунтувалися на ст. 692 ЦК України. «Р» заперечувала проти застосування ст. 692 ЦК України, оскільки прийнятий нею товар не відповідав вимогам якості, встановленим договором. Договір, укладений між «Р» та «В», не містив окремого пункту про те, нормативними положеннями якого правопорядку слід керуватися при врегулюванні відносин сторін. У якій формі може укладатися угода про вибір права? Чи уклали «В» та «Р» угоду про вибір права? Вирішіть спір.
    Чи може суд керуючись ст. 10 договору, укладеного між сторонами, застосувати право України для визнання даного договору недійсним? Якщо ні у то як слід визначити право на підставі якого буде вирішуватися питання щодо недійсності договору? Відповідь обґрунтуйте. ТОВ „А" (юридична особа, що створена та зареєстрована в Україні) та ТОВ „Д" (юридична особа, що створена та зареєстрована у Латвійській республіці) уклали між собою договір поставки, за яким ТОВ „А” зобов'язувалося поставити зі свого складу у м. Хуст Закарпатської області товар (партію деревини), а ТОВ „Д" зобов'язувалося прийняти товар та оплатити його шляхом банківського переказу зі свого рахунку в банку у м. Рига на рахунок „А" в українському банку. Ст. 5 вказаного договору поставки була сформульована наступним чином: „Правом, що застосовується до договору, є право держави у якій здійснюється його виконання ". ТОВ „Д" звернулося до господарського суду в Україні з позовом до ТОВ „А" про відшкодування збитків, заподіяних у зв’язку із недопоставкою ТОВ „А” товару. Позовні вимоги обгрунтовувалися на підставі законодавства Латвійської республіки. Чи може суд застосувати право Латвійської республіки для вирішення цієї справи по суті? Чи можуть сторони укласти нову угоду щодо вибору права? Право якої держави слід було б застосувати, якби сторони у договорі не визначили право, що буде застосовуватися ?

Відповідно з ч. 1 ст. 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів заявлених у суді першої інстанції. Розглядаючи спір з договору найму (оренди) квартири, укладеного між громадянином України Т. (наймодавець) та громадянином Китайської Народної Республіки Ч. (наймач), суд першої інстанції засовував право України - як право, обране сторонами у ст. 12 договору найму (оренди). Після винесення рішення судом першої інстанції сторони уклали нову угоду про вибір права, підпорядкувавши відносини, що випливають з договору найму (оренди), праву Швеції. 

Судноплавна компанія, зареєстрована в Україні, уклала з громадянином Російської Федерації В. трудовий договір, згідно якого В. був прийнятий на роботу на посаду кока на морське судно, яке плаває під прапором України, та виконує рейси з України до Туреччини. Через деякий час договір з В. був достроково розірваний. В. звернувся до суду в Україні з позовом до судноплавної компанії про поновлення на роботі. Право якої держави слід застосувати для вирішення спору по суті? Чи можна до вирішення спору по суті застосувати право Туреччини, якщо судно перетинає територіальні води цієї держави? Які колізійні прив'язки використовуються для вибору права, що застосовується до трудових відносин? Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя,а за його відсутності - правом держави,у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання,за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі,а за відсутності такого - правом,з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином чином як право держави: укладення шлюбу; народження дітей; у якій подружжя прожило найбільшу кількість років; у якій знаходиться основна частина майна подружжя? Обґрунтуйте Вашу позицію. Згідно з ч. 5 ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» вибір права або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені учасниками правовідносин у будь-який час,зокрема,при вчиненні правочину,на різних стадіях його виконання тощо.
   Ч. подав апеляційну скаргу до суду, що ґрунтується на праві Швеції. Чи повинен апеляційний суд розглядати дану апеляційну скаргу? Якщо так, то право якої держави він повинен застосувати? У договорі купівлі-продажу, укладеному між українським підприємством (продавець) та польським підприємством (покупець), міститься ст. 10 наступного змісту: «До відносини, що виникають з даного договору чи у зв'язку із ним і ним не регулюються, застосовується право Республіки Польща». Під час виконання договору між сторонами виник спір, який розглядається українським судом. У судовому засіданні представник української компанії заявив, що угода сторін про вибір права, що міститься у ст. 10 Договору, є нікчемною, оскільки укладена в обхід положень ст. 44 Закону України «Про міжнародне приватне право». На думку представника української компанії, до договору повинно застосовуватися право України - як право продавця. Чи мав місце обхід закону у цій ситуації? Право якої держави повинен застосувати суд для вирішення спору по суті? Два підданих Саудівської Аравії протягом останніх двох років проживають в Україні. Між ними виник спір з договору мудраба, за яким одна сторона (рабб аль-маль) надає свій капітал у розпорядження іншої сторони (мудрібу), що управляє капіталом. За цим договором отриманий капітал розподіляється між рабб аль-малем та мудрібом. Збитки несе рабб аль-маль, мудріб не отримує винагороди за свою працю. У договорі не було зазначено право, що до нього застосовується. Сторони договору мудріба звернулися до українського суду. За правом якої держави суд повинен кваліфікувати спірні відносини? Як визначити право, що застосовується до договору?

В укладеному іноземною фірмою з іммігрантом контракті було передбачено, що він діє протягом року. Через рік дію контракту було продовжено. Прокопенко А. вирішив забрати до себе дружину та дитину. У зв’язку з цим, він звернувся до фірми з проханням оплатити витрати, що пов'язані з переїздом його сім’ї до ФРН, а також посприяти в отриманні дозволу на проживання в Німеччині членам його родини. 

Ви є позивачем. Відповідач намагається переконати суд застосувати застереження про публічний порядок, у зв'язку із тим, що норми ЦК України інакше регулюють відносини з договору купівлі-продажу, ніж іноземне право, обране сторонами у договорі. Наведіть аргументи, які б переконали суд не застосовувати застереження про публічний порядок в даному випадку. У договорі купівлі-продажу, укладеному між українським підприємством (продавець) та польським підприємством (покупець), міститься ст. 10 наступного змісту: «До відносини, що виникають з даного договору чи у зв'яжу із ним і ним не регулюються, застосовується право Республіки Польща». Під час виконання договору між сторонами виник спір, який розглядається українським судом. У судовому засіданні представник української компанії заявив, що угода сторін про вибір права, що міститься у ст. 10 Договору, є нікчемною, оскільки укладена в обхід положень ст. 44 Закону України «Про міжнародне приватне право». На думку представника української компанії, до договору повинно застосовуватися право України як право продавця. Чи мав місце обхід закону у цій ситуації? Право якої держави повинен застосувати суд для вирішення спору по суті? Громадянин України Прокопенко А. уклав трудовий контракт (за допомогою вітчизняної посередницької фірми) щодо працевлаштування на фірмі у Федеративній Республіці Німеччина (ФРН) в якості програміста.
   Фірма відмовилась нести зазначені витрати. Охарактеризуйте правовідносини. Надайте їм обґрунтовану юридичну оцінку У випадку відсутності в контракті жодних умов щодо сім'ї які дії може вчинити працівник? Чи може працівник звернутися до суду крайні перебування з позовом щодо переїзду до нього сім’ї? Які його шанси на задоволення позову ? Спеціаліста К. було направлено Міністерством промислової політики України, в системі якого він працював у Києві, на визначений термін на роботу за кордон. К. виїхав до іноземної держави разом із дружиною. Через деякий час дружина К. була прийнята на роботу на те саме підприємство, на якому працював її чоловік. Таким чином, трудові правовідносини виникли у неї з цим же підприємством за кордоном. Пізніше, внаслідок аварії на підприємстві обидва з подружжя отримали трудове каліцтво. Вирішіть ситуацію. Хто мас відшкодувати шкоду, що спричинена К. під час його роботи за кордоном? Хто мас відшкодувати шкоду, що спричинена дружині К.? Яким чином регламентує дане питання чинне законодавство України та законодавство Німеччини ? У випадку непогодження спеціаліста К. з рішенням організацій, що повинні відшкодувати спричинену шкоду, які дії щодо захисту своїх прав він може вчинити? Громадянка України, що постійно проживає у м. Києві, звернулася до одного із місцевих районних судів м. Києва з позовом про розірвання шлюбу зі своїм чоловіком громадянином Грузії, що останні З роки проживає у м. Тбілісі. При цьому останнім спільним місцем проживанням подружжя було м. Москва (Російська Федерація). Як визначити право, що повинно застосовуватися для вирішення справи по суті? Чи може подружжя самостійно обрати право, що буде застосовуватися для вирішення справи по суті?

Громадянка Латвійської республіки Н. та громадянин України А. уклали шлюб, що був зареєстрований на території Латвійської республіки. Від цього шлюбу народилося двоє дітей, які є громадянами Латвії. Останнє спільне місце проживання подружжя – Україна. Згодом Н. виїхала разом із неповнолітніми дітьми до Латвії. Через деякий час нею був пред’явлений позов до суду в Україні про стягнення з А. аліментів на утримання дітей. 

ТОВ „А" (юридична особа, що створена та зареєстрована в Україні) та ТОВ „Д" (юридична особа, що створена та зареєстрована у Латвійській республіці) уклали між собою договір поставки, за яким ТОВ „А” зобов'язувалося поставити зі свого складу у м. Хуст Закарпатської області товар (партію деревини), а ТОВ „Д" зобов'язувалося прийняти товар та оплатити його шляхом банківського переказу зі свого рахунку в банку у м. Рига на рахунок „А" в українському банку. Ст. 5 вказаного договору поставки була сформульована наступним чином: „Правом, що застосовується до договору, є право держави у якій здійснюється його виконання ". ТОВ „Д" звернулося до господарського суду в Україні з позовом до ТОВ „А" про відшкодування збитків, заподіяних у зв’язку із недопоставкою ТОВ „А” товару. Позовні вимоги обгрунтовувалися на підставі законодавства Латвійської республіки. Чи може суд застосувати право Латвійської республіки для вирішення цієї справи по суті? Чи можуть сторони укласти нову угоду щодо вибору права? Право якої держави слід було б застосувати, якби сторони у договорі не визначили право, що буде застосовуватися ? Судноплавна компанія, зареєстрована в Україні, уклала з громадянином Російської Федерації В. трудовий договір, згідно якого В. був прийнятий на роботу на посаду кока на морське судно, яке плаває під прапором України, та виконує рейси з України до Туреччини. Через деякий час договір з В. був достроково розірваний. В. звернувся до суду в Україні з позовом до судноплавної компанії про поновлення на роботі. Право якої держави слід застосувати для вирішення спору по суті? Чи можна до вирішення спору по суті застосувати право Туреччини, якщо судно перетинає територіальні води цієї держави?
    Право якої держави повинен застосувати суд, вирішуючи справу по суті? Які правила містяться в законодавстві України щодо колізійного регулювання відносин з утримання? Між фірмою «Р» (юридичною особою, створеною та зареєстрованою у ФРН) та ТОВ «В» (юридичною особою, створеною та зареєстрованою в Україні) був укладений договір поставки, за яким «В» зобов’язувалося поставити товар, а «Р» - прийняти та оплатити його. Через деякий час «В» звернулося до Господарського суду м. Києва із позовом до «Р» про стягнення вартості товару. Позовні вимоги ґрунтувалися на ст. 692 ЦК України. «Р» заперечувала проти застосування ст. 692 ЦК України, оскільки прийнятий нею товар не відповідав вимогам якості, встановленим договором. Договір, укладений між «Р» та «В», не містив окремого пункту про те, нормативними положеннями якого правопорядку слід керуватися при врегулюванні відносин сторін.

У якій формі може укладатися угода про вибір права? Чи уклали «В» та «Р» угоду про вибір права? Вирішіть спір.