Задачі з цивільного процесуального права
06.08.2014
Деснянським районним судом м. Києва видано судовий наказ у справі № 754/18723/
14-ц про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з Жарова
Олександра Івановича на користь Комунального підприємства «Дирекція з
управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва. Під
час виконання судового наказу в порядку встановленому Законом України «Про
виконавче провадження», було виявлено, що в судовому наказі невірно вказана
адреса боржника: замість «м. Київ, вул. Викова, 3, кв. 61» зазначено «м. Київ,
вул. Викова, 61, кв. З».
Складіть
заяву Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування
житлового фонду» Деснянського району м. Києва (адреса: вул. Закревського, 15, м . Київ, 02217) про
внесення виправлень до судового наказу
05
серпня 2014 р. Ленінським районним судом м. Донецька видано судовий наказ у
справі № 2-н/260/1100/2014 за заявою Комунального підприємства Донецької
міської ради «Донецькміськтепломережа» про видачу судового наказу про стягнення
з Добролюбової Наталії Іллівни (м. Донецьк, Київський проспект, 17, кв. 42)
заборгованості за послуги опалення та гарячого водопостачання в сумі 1793,21
грн.
Добролюбова
Н. І. про розгляд справи не знала, оскільки з 05 липня по 15 жовтня 2014 року
проживала в м. Львові.
Повернувшись
додому, Добролюбова Н. І. дізналась про виконання відповідного судового наказу
ВДВС Київського районного управління юстиції у місті Донецьку та вирішила його
оскаржити з таких підстав:
вона не є основним квартиронаймачем квартири:
основним квартиронаймачем і співвласником
квартири є її брат Добролюбов Роман Ілліч:
вона має статус біженця.
Складіть
заяву Добролюбової Н. І. про скасування судового наказу Не забудьте вказати
про поважні причини пропуску строку на оскарження судового наказу та клопотати
про його поновлення.
Комунальне
підприємство «Куренівське» Подільського району міста Києва звернулося до суду
із заявою про видачу
судового наказу про стягнення солідарно з Кириленка Владислава Петровича,
Кугцинського Миколи Івановича та Кугцинської Дар’ї Владиславівни заборгованості
по сплаті за житлово-комунальні послуги в розмірі 1689 гривень 63 копійки.
Розглянувши
цю заяву суд встановив, що квартира, в якій проживають боржники, приватизована,
але хто і на якій підставі є її власником—у заяві не зазначено і наданими
документами не підтверджується.
З
матеріалів не вбачається, з яких тарифів виходив заявник, нараховуючи
заборгованість, за які саме надані послуги нараховано заборгованість, з яких
підстав заявник просить стягнути заборгованість з боржників у солідарному
порядку
Крім
того, заявником не подано відповідні договори про надання житлово-комунальних
послуг, інші письмові докази, що підтверджують фактичне надання та отримання
таких послуг.
Враховуючи
викладене, суд дійшов висновку, що на підставі поданої заяви та долучених до
неї документів неможливо визначити, чи підлягає вона розгляду в порядку
наказного провадження, та призначив у справі судове засідання з обов’язковим
викликом сторін для з’ясування питання, чи має місце в цьому випадку спір про
право, чи заявлені КП «Куренівське» Подільського району міста Києва вимоги є
безспірними і допускають їх вирішення в порядку наказного провадження.
Проаналізуйте
дії суду. Чи відповідають вони вимогам процесуального закону? Яке
процесуальне рішення, на ваше переконання, має ухва- лии суд за результатами
розгляду зазначеної заяви? Відповідь на це питання дайте з урахуванням положень
ч. 3 ст. 156 Житлового кодексу України, а також п. 6 ст. 98 ЦПК України.
Ємець
Дмитро Павлович звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про
стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за
порушення строків її виплати, відшкодування моральної шкоди, завданої затримкою розрахунку,
та витрат на правову допомогу з Товариства з обмеженою відповідальністю «БКФ».
З
урахуванням п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з
розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 № 14«Про практику
розгляду судами заявупоряд- ку наказного провадження»63 визначте, які вимоги
підлягають розгляду в порядку наказного провадження, а які — ні.
З
урахуванням ч. 5 ст. 100 ЦПК України та п. 8 Постанови Пленуму Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від
23.12.2011 № 14 зробіть власний висновок, яке процесуальне рішення має ухвалии
суд за результатами розгляду вказаної заяви Ємця Д. П. про видачу судового наказу.
У
червні 2014 року до Кременецького районного суду Тернопільської області
надійшла заява комунального підприємства теплових мереж Тернопільської
обласної ради «Тернопільтеплокомуненерго» про видачу судового наказу про
стягнення з Кулакової Галини Степанівни 7901 гривні 97 копійок боргу за надані
послуги із забезпечення житла тепловою енергією в особі Кременецької
теплодільниці.
Розглянувши
цю заяву, суд встановив її відповідність вимогам процесуального закону та
відкрив наказне провадження.
Але
після постановления ухвали про відкриття наказного провадження суддею було
з’ясовано, що 25 грудня 2013 року Кременецьким районним судом вже ухвалено судовий
наказ про стягнення з Кулакової Г. С. 7901 гривень 97 копійок боргу за надані
послуги із забезпечення житла тепловою енергією в особі Кременецької
теплодільниці. А 21 січня 2014 р. ухвалою Кременецького районного суду цей
судовий наказ було скасовано за заявою комунального
На
розгляд суду надійшла заява Ковельського управління водопровідно-каналізаційного
господарства «Ковельводоканал» до Лунного Остапа Григоровича про видачу
судового наказу про стягнення боргу за надані послуги водопостачання та
водовідведення.
У
порядку ч. 6 ст. 100 ЦПК України суд звернувся до відповідного органу
реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації
про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної
особи — боржника. За
відомостями адресно-довідкового підрозділу УДМС України у Волинській області
громадянин Лунний Остап Григорович знятий з реєстрації 08 вересня 2012 року у
зв’язку зі смертю.
Чи
допускають дані правовідносини правонаступництво? Яке процесуальне рішення має
ухвалии суд за результатами розгляду заяви Ковельського управління
водопровідно-каналізаційного господарства «Ковельводоканал» до Лунного Остапа
Григоровича про видачу судового наказу про стягнення боргу за надані послуги
водопостачання та водовідведення?
Товариство
з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі» звернулося до суду
із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Краснова Віктора
Романовича заборгованості за послуги з постачання теплової енергії.
У
своїй заяві, окрім викладу інших фактів, ТОВ «Мелітопольські теплові мережі»
зазначило про таке: «Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче
провадження» та цивільного законодавства у виконавчому листі зазначається
індивідуальний ідентифікаційний номер стягувана та боржника (для фізичних осіб
— платників податків). Відсутність цих відомостей може призвести до
затягування виконання судового рішення.
Відповідно
ст. 137 ЦПК України у випадку, коли з отриманням доказів у сторін та інших
осіб, які беруть участь у справі, є труднощі, суд за їх клопотанням
зобов’язаний витребувати такі докази.
Оскільки
заявнику невідомий індивідуальний ідентифікаційний номер боржника і ТОВ
«Мелітопольські теплові мережі» не має можливості самостійно його встановити,
заявник просить суд:
Відкрити наказне провадження за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі» про
видачу судового наказу про стягнення з Краснова Віктора Романовича
заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в сумі 2196 грн 83 коп.
Зобов’язати Мелітопольську об’єднану державну
податкову інспекцію надати суду інформацію щодо індивідуального ідентифікаційного
номера Краснова Віктора Романовича.
Як
ви вважаєте, яким чином суд має відреагувати на зазначене клопотання ТОВ
«Мелітопольські теплові мережі» про зобов’язання ДПІ надати суду інформацію
щодо індивідуального ідентифікаційного номера Краснова Віктора Романовича, зазначене
в заяві про видачу судового наказу? Прийміть до уваги п. 11 Постанови Пленуму
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 23.12.2011 №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного
провадження».
Заявник
звернувся до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, в
обґрунтування якої вказує, що він та його батько народилися у Російській
Федерації. У червні 2014 року батько Швачко І. О. помер. Оскільки заявник є
інвалідом третьої групи, то за життя батька він знаходився на його утриманні.
Після смерті батька він звернувся до Пенсійного фонду України в м. Свердловську
з приводу переходу на пенсію свого батька, але під час вивчення документів було
виявлено невідповідності, а саме: у паспорті та трудовій книжці заявника його
прізвище вказано як «Швачко», а у свідоцтві про народження — «Швачка». Через
це у нього виникли труднощі щодо документального підтвердження факту наявності
родинних відносин між ним і його батьком. У зв’язку з вищевикладеним він
просить суд постановити рішення, яким встановити факт, що померлий (російською
мовою) Швачка О. М. є рідним батьком Швачко І. О.
В
якому провадженні суд має розглядати цю справу?
Під
час вирішення справи врахуйте такі обставини:
у
судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть, виданого
відділом актів цивільного стану управління запису актів цивільного стану
Ставропольського краю по Кочубіївському району, 12 червня 2014 року помер
батько заявника Швачка О. М., уродженець с. Кочубіївське Кочубіївського району
Ставропольського краю РСФСР, що на даний час є Російською Федерацією.
Відповідно до свідоцтва про народження заявника Швачко І. О., актовий запис №
121, він народився у с. Кочубіївське Кочубіївського району Ставропольського
краю РСФСР,
що на даний час є Російською Федерацією, тому його прізвище зазначено
російською мовою як «Швачка», та його батьком є (російською мовою) Швачка. У
трудовій книжці заявника його прізвище зазначено російською мовою як «Швачка»,
оскільки вона заповнювалася під час його проживання у Російській Федерації.
У
Новозаводському районному суді м. Чернігова розглядалася справа за позовом
Петрова Павла Вікторовича до Петрової Гкнни Михайлівни та за зустрічним позовом
Петрової Г. М. до Петрова П. В. про поділ майна, що є об’єктом спільної
сумісної власності подружжя. Разом з іншими вимогами Петров П. В. просив визнати
автомобіль Нуипсіаі Тисвоп 2006 року випуску зареєстрований на дружину
спільною власністю подружжя, та здійснити поділ спільного майна таким чином,
щоб визнати за ним право власності на цей автомобіль (а дружині присудити інший
автомобіль, придбаний подружжям).
У
процесі розгляду справи до суду звернувся Краснов Віталій Вікторович із заявою
про залучення його до участі у справі як третьої особи, що заявляє самостійні
вимоги щодо предмета спору, посилаючись нате, що цим спором зачіпаються його
майнові права. Одночасно подав позов до Петрова П. В. про визнання за Красновим
В. В. права власності на автомобіль Нуипсіаі Тисвоп 2006 року випуску на тій
підставі, що надавав Петрову П. В. грошові кошти в розмірі 12 000 доларів США
в борг, а Петров П. В. до моменту повернення боргу віддав Краснову В. В. у
користування цей автомобіль (віддав ключі та технічний паспорт); вони з
Петровим П. В. домовилися, що у разі якщо Петров П. В. не зможе повернути
кошти, автомобіль перейде у власність Краснова В. В. На час розгляду справи в
суді Петров П. В. Краснову В. В. заборговані грошові кошти не повернув.
Ухвалою
суду Краснову В. В. було відмовлено у задоволенні заяви про залучення до участі
у вказаній справі як третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору
на тій підставі, що, як виявилося, на момент звернення Краснова В. В. до суду
із зазначеними заявою та позовом Петров П. В. вже відмовився від своїх позовних
вимог щодо визнання за ним права власності на автомобіль Нуипсіаі Тисвоп 2006
року випуску, і провадження у справі в цій частині було закрито.
Чи
може Краснов В. В. подати апеляційну скаргу на ухвалу Новозаводського
районного суду м. Чернігова про відмову в залученні
Краснова В. В. до участі в справі як третьої особи, яка заявляє самостійні
вимоги на предмет спору? Яким би чином ви порадили Краснову В. В. далі
захищати свої права. Уявіть, що Краснов В. В. звернувся до вас за юридичною
консультацією, спробуйте скласти детальне письмове резюме «план подальших дій»
з посиланням на норми законодавства (в цьому випадку уважний юрист зможе
запропонувати Краснову В. В. кілька варіантів подальших кроків).
Банк
«Свобода» (м. Київ, вул. Велика Житомирська, 4, Шевченківський район) звернувся
до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Шамрила Олега
Станіславовича (м. Київ, вул. Будівельників, 36, кв. 8, Дніпровський район) про
стягнення заборгованості за кредитним договором № 1 від 12.01.2012. У судовому
засіданні у справі Шамрило О. С. повідомив, що у провадженні Шевченківського
районного суду м. Києва знаходиться справа за позовом Шамрила О. С. до банку
«Свобода» про визнання кредитного договору № 1 від 12.01.2012 недійсним на тій
підставі, що споживчий кредит за договором надано в іноземній валюті. Шамрило
О. С. просив зупинити провадження у справі про стягнення заборгованості за
кредитним договором до вирішення пов’язаної справи — про визнання цього
кредитного договору недійсним у Шевченківському районному суді м. Києва.
Ухвалою
Дніпровського районного суду м. Києва Шамри- лу О. С. було відмовлено в
задоволенні його клопотання про зупинення розгляду справи.
Як
ви вважаєте, чи суд постановив незаконну ухвалу? Чи може Шамрило О. С.
оскаржити зазначену ухвалу в апеляційному (в касаційному) порядку?
Чи
зобов’язаний був у цьому випадку Дніпровський районний суд м. Києва зупинити
розгляд справи за позовом банку «Свобода» до Шамрила О. С. про стягнення
заборгованості за кредитним договором? Чи є доцільним у цьому випадку зупинення
розгляду справи за позовом банку «Свобода» до Шамрила О. С. про стягнення
заборгованості за кредитним договором?
Спробуйте
спрогнозувати подальший розвиток подій:
—
якщо Шамрило О. С. подасть апеляційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного
суду м. Києва про відмову в зупиненні провадження у справі, то...;
— якщо за зазначених обставин рішенням Шевченківського районного суду м. Києва буде задоволено позов Шамрила О. С., то...;
якщо
за зазначених обставин рішенням Шевченківського районного суду м. Києва буде
відмовлено в задоволенні позову Шамрила О. С., то...;
якщо
Шамрило О. С. у подальшому в апеляційній скарзі на рішення Дніпровського
районного суду м. Києва за позовом банку про стягнення заборгованості зазначить
про грубе порушення Дніпровським районним судом м. Києва норм процесуального
закону яке виявилося у відмові зупинити провадження у справі, чи буде це
підставою для визнання незаконним і скасування рішення Дніпровського районного
суду м. Києва?
якщо
в подальшому Шамрилом О. С. буде подано апеляційну скаргу на рішення
Дніпровського районного суду м. Києва за позовом банку про стягнення
заборгованості, і на час розгляду цієї апеляційної скарги в суді апеляційної
інстанції справа за позовом Шамрила О. С. до банку про визнання кредитного
договору недійсним ще не буде вирішена, чи зможе він заявити до суду
апеляційної інстанції аналогічне клопотання про зупинення розгляду справи за
позовом банку про стягнення заборгованості за кредитним договором до вирішення
пов’язаної справи?
У
2007 році Симонов Анатолій Якович продав Пивоваровій Олені Станіславівні
житловий будинок. Згідно з договором, Пивоварова О. С. частину коштів за
будинок сплатила одразу, а іншу частину зобов’язалася сплатити протягом
наступних п’яти років. На час продажу будинку Симонов А. Я. перебував у шлюбі з
Симоновою Ганною Миколаївною (будинок був спільною сумісною власністю
подружжя, дружина надала згоду на його продаж), але у 2010 році шлюб було
розірвано.
Пивоварова
О. С. неповністю виконала свої зобов’язання за договором купівлі-продажу та
недоплатила Симонову А. Я. частину коштів. Унаслідок зазначеного Симонов А. Я.
звернувся до суду з позовом до Пивоварової О. С. про розірвання договору
купівлі-продажу. Пивоварова О. С. подала до Симонова
А. Я. зустрічний позов про визнання права власності на будинок.
Рішенням
суду в задоволенні первісного позову було відмовлено, зустрічний позов було
задоволено.
Симонов
А. Я. подав апеляційну скаргу на рішення суду. Апеляційним судом було відкрито
провадження у справі та призначено судовий розгляд на 13 червня 2014 р. У
судовому засіданні суд заслухав пояснення сторін, після чого за клопотанням
Пивоварової О. С. оголосив перерву в судовому засіданні до 1 липня 2014 р. для
надання нею додаткових доказів у справі.
Симонову
А. Я. здавалося, що колегія суддів налаштована проти нього та не ухвалить
рішення на його користь. Розмірковуючи про можливість надання додаткових
доказів на свою користь, він зателефонував колишній дружині, розповів їй про
всю ситуацію, що склалася (до цього моменту вона не знала про зазначений судовий
спір, оскільки проживала в іншому місті та зв’язків з колишнім чоловіком не
підтримувала, кошти від продажу будинку її не цікавили), просив з’явитися в
судове засідання та допомогти йому переконати суд у своїй правоті.
Симонова
Г. М. (будучи юристом за освітою) приїхала до Симонова А. Я., ознайомилася з
усіма документами у справі, які були у колишнього чоловіка, після чого склала
та 27 червня 2014 р. зареєструвала в апеляційному суді заяву про приєднання до
апеляційної скарги Симонова А. Я. зі сплатою судового збору (на тій підставі,
що оскільки будинок був спільним майном подружжя, вона має на нього ті самі
права, що і колишній чоловік; Симонова Г. М. вирішила подавати саме заяву про
приєднання, оскільки окрему апеляційну скаргу слід подавати через суд першої
інстанції, і вона не потрапить в апеляційний суд до 1 липня 2014 р.) та з
клопотанням про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду першої
інстанції (у зв’язку з тим, що внаслідок розлучення з чоловіком вона не знала
про розгляд у суді справи, яка стосується її прав та законних інтересів).
Спробуйте
спрогнозувати, яке рішення ухвалить суд апеляційної інстанції за наслідками
розгляду в судовому засіданні від 01 липня 2014 р. заяви Симонової Г. М. про
приєднання до апеляційної скарги та клопотання про поновлення строків на апеляційне
оскарження рішення суду.
Як
апеляційний суд має вирішити питання в судовому засіданні від 01 липня 2014 р.
заяву та клопотання Симонової Г. М.?
Уявіть
себе адвокатом Симонової Г. М. Що б ви порадили їй зробити, якщо б разом з нею
приїхали до Симонова А. Я., ознайомилися з документами та дізналися про
зазначені обставини справи?
Шатур
Петро Геннадійович звернувся до суду з позовом до Шатура Костянтина
Геннадійовича про стягнення боргу в розмірі 100 000,00 грн.
Рішенням
Шевченківського районного суду м. Києва від 2 квітня 2014 р., залишеним у силі
ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24 липня 2014 р., у задоволенні
позову було відмовлено повністю. Розгляд справи в Апеляційному суді міста Києва
відбувався без участі Шатура П. Г. Ухвалу Апеляційного суду міста Києва Шатур
П. Г. отримав поштою 28 липня 2014 р.
Шатур
Петро Геннадійович подав касаційну скаргу
Які
процесуальні рішення і яким судом будуть ухвалені за результатами одержання касаційної
скарги у таких випадках:
касаційна скарга подана до Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через
Апеляційний суд м. Києва:
касаційна скарга подана безпосередньо до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних
справ: до касаційної скарги додана квитанція і опис про направлення Шатуром П.
Г. копії касаційної скарги і долучених до неї документів на адресу відповідача
у справі:
касаційна скарга подана до Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через
Апеляційний суд м. Києва 15 серпня 2014 р. без клопотання про поновлення
пропущеного строку:
касаційна скарга подана безпосередньо до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
15 серпня 2014 р. без клопотання про поновлення пропущеного строку:
касаційна скарга подана безпосередньо до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
11 серпня 2014 р. без клопотання про поновлення пропущеного строку; за подання
касаційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 500 грн.
Банк
звернувся до суду з позовом до Безіменного Миколи Станіславовича про стягнення
заборгованості за кредитним договором. У порядку ч. З ст. 122 суд перевірив
зареєстроване місце проживання відповідача та направив повістку про виклик у судове
засідання. Повістка повернулася до суду з відміткою поштового відділення «за
закінченням терміну зберігання». Згідно з ч. 5 ст. 74 ЦПК України суд вважав,
що судовий виклик здійснено належним чином, та ухвалив у справі заочне
рішення.
Через
півроку Безіменний М. І. подав до суду заяву про перегляд заочного рішення, в
якій клопотав про поновлення пропущеного процесуального строку на подання
такої заяви та зазначав про обставини, внаслідок яких не з’явився в судове
засідання, а саме, що він виїжджав на заробітки за кордон на півроку. Просив
скасувати заочне рішення у справі та призначити справу до судового розгляду в
загальному порядку.
Ухвалою
суду заяву про перегляд заочного рішення було залишено без руху на тій
підставі, що заявник лише вказав про поважні причини неявки в судове
засідання, але не зазначив про докази, якими він обґрунтовує свої заперечення
проти вимог банку. Безіменному М. І. було надано строк наусунення недоліків,
але в зазначений строк заявник недоліків не усунув, унаслідок чого заява про
перегляд заочного рішення була повернута Безіменному М. І.
Протягом
5 днів після отримання ухвали суду про повернення заяви про перегляд заочного
рішення Безіменний М. І. подав апеляційну скаргу на заочне рішення суду.
Чи
прийме апеляційний суд до розгляду апеляційну скаргу Безіменного М. І.?
Цікаво,
що незважаючи на положення ч. 5 ст. 74 ЦПК України «У разі відсутності осіб,
які беруть участь у справі, за зареєстрованою адресою вважається, що судовий
виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином», у п. З Узагальнення
практики розгляду судами першої та апеляційної Інстанції процесуального
законодавства при розгляді цивільних справ у порядку заочного розгляду,
складеного Апеляційним судом м.
Києва 22.08.20ІЗ67. Апеляційний суд м. Києва все одно зазначив: «Повернення
відділенням зв’язку судової повістки за закінченням терміну зберігання не можна
вважати належним повідомленням особи, яка бере участь у справі, оскільки це не
відповідає вимогам ст. 76 ЦПК України».
Проаналізуйте
зазначене питання з науково-теоретичної точки зору. Прийміть до уваги, з одного
боку, строки розгляду справ у суді та принцип доступності правосуддя як право
кожного на розгляд його справи в суді у розумний строк, а з другого — принцип
гласності судового процесу як право кожного знати про розгляд справи щодо нього
у суді. Зробіть власні висновки щодо того, чи справедливим та обґрунтованим є
положення ч. 5 ст. 76 ЦПК України, чи проблема належного повідомлення
відповідача має бути вирішена в якийсь інший спосіб.
Як
ви вважаєте, саме лише неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи в
суді може бути підставою для скасування рішення суду в апеляційній інстанції?
Гаврилова
Наталія Костянтинівна звернулася до суду з позовом до Гаврилова Інокентія
Павловича про відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням спільного майна. В
судове засідання позивачка не з’явилася, подала до суду заяву, в якій просила
розглядати справу за її відсутності. Судова повістка, надіслана відповідачу,
повернулася до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну
зберігання».
Заочним
рішенням суду позов було задоволено повністю. Гаврилова Н. К. оскаржила заочне
рішення до суду апеляційної інстанції на тій підставі, що не погоджувалась на
заочний розгляд справи та не згодна чекати «невідомо скільки» до набрання
заочним рішенням законної сили. Просила суд апеляційної інстанції на цій
підставі заочне рішення суду скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення
позову.
Як
ви вважаєте, чи є зазначені обставини підставою для скасування заочного
рішення суду в апеляційному порядку?
Згідно
з ч. 1 ст. 224 ЦПК України «суд може ухвалити заочне рішення, якщо позивач не
заперечує проти такого вирішення справи». Водночас Апеляційний суд м. Києва
ототожнює поняття «відсутність заперечень» і «згода» позивача і зазначає про
те, що в матеріалах справи обов’язково має міститися належним чином оформлена
згода позивача на проведення заочного розгляду справи, оскільки «заочне
рішення надає відповідачеві додаткові гарантії захисту, що має бути роз’яснено
позивачу». «Суд має з’ясувати, чи згоден позивач на проведення заочного
розгляду справи» (п. 6 та аналіз судових рішень наприкінці Узагальнення
практики розгляду судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства
при розгляді цивільних справ у порядку заочного розгляду, складеного
Апеляційним судом м. Києва 22.08.2013).
Проаналізуйте
цей аспект з теоретичної точки зору Поміркуйте над таким теоретичним питанням:
а що має зробити суд, якщо позивач заперечуватиме проти заочного розгляду
справи? Прийміть до уваги, що суд у будь-якому випадку зобов’язаний додержуватися
вимог ст. 157 тач. 1 ст. 169 ЦПК України.
Також
проаналізуйте практичний аспект питання: зокрема, досить часто позивачі
подають до суду заяви про слухання справи без їхньої участі, в яких не
зазначають, чи погоджуються вони на заочний розгляд справи (детальніше про це
— аналіз судових рішень наприкінці Узагальнення практики розгляду судами першої
та апеляційної інстанції процесуального законодавства при розгляді цивільних
справ у порядку заочного розгляду, складеного Апеляційним судом міста Києва
22.08.2013). Як бути суду в такому випадку?
Смирнов
Іван Олексійович звернувся до суду з позовом до відділу Державної виконавчої
служби Шевченківського району м. Києва,
ПавловаПетраВікторовича, ГригороваМиколиІгнатовича про визнання недійсним акта
про проведення прилюдних торгів від 01 червня 2006 року щодо реалізації
належного позивачу будинку визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися,
визнання свідоцтва про право власності Павлова П. В. на придбане на прилюдних
торгах майно та визнання договору купівлі-продажу цього нерухомого майна,
укладеного між Павловим П. В. та Григоровим М. І., недійсними.
Рішенням
Шевченківського суду м. Києва від 31 серпня 2010 року, залишеним чинним
ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02 грудня 2010 року й ухвалою Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12
липня 2011 року, вимоги позивача частково задоволено. Визнано недійсним акт
проведення прилюдних торгів, визнано прилюдні торги такими, що не відбулися.
У
задоволені позову про визнання недійсним свідоцтва про право власності на майно
та визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна було
відмовлено з тих підстав, що суд не мав можливості дослідити оспорювані
документи та визначитись, хто є сторонами цієї угоди.
У
березні 2014 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва
із заявою про перегляд судового рішення від 31 серпня 2010 року у зв’язку з
нововиявленими обставинами у порядку, передбаченому пунктом 2 частини 2 ст.
261 ЦПК України, та просив змінити це рішення, визнати недійсним свідоцтво про
право власності на майно, придбане на прилюдних торгах, та визнати недійсним
договір купівлі-продажу, укладений між Павловим П. В. та Григоровим М. І.
В
якості нововиявленої обставини позивач зазначав про те, що рішенням Дарницького
районного суду м. Києва від ЗО грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою
апеляційного суду міста Києва від 17 березня 2014 року, було визнано недійсним
свідоцтво про право власності на будинок, придбаний на прилюдних торгах.
Чи
є нововиявленими обставинами визнання недійсним свідоцтва про право власності?
Як має діяти суд, на вашу думку?
Рішенням
Ірпінського міського суду Київської області від 26 листопада 2012 р. частково
задоволено позовні вимоги Нечипорук
Наталії Ігорівни до Нечипорук Ольги Костянтинівни, Нечипорука Олега Ігоровича
про визнання права власності в порядку спадкування, поділ житлового будинку
У
червні 2014 року Нечипорук Наталія Ігорівна звернулася до Ірпінського міського
суду Київської області із заявою про перегляд зазначеного рішення за
нововиявленими обставинами.
В
якості нововиявленої обставини зазначала про те, що 12 червня 2014 року
рішенням апеляційного суду Київської області було скасовано рішення Ірпінського
міського суду Київської області від 14 червня 2012 року, яким за Нечипорук
Ольгою Костянтинівною визнано право власності на 1/4 частини житлового будинку
в порядку спадкування за законом після смерті Нечипорука Ігоря Олександровича.
Натомість рішенням апеляційного суду Київської області від 12 червня 2014 року
за Нечипорук Ольгою Костянтинівною було визнано право власності на 5/24 частини
будинку в порядку спадкування за заповітом після смерті Нечипорука Ігоря
Олександровича.
Ірпінський
міський суд Київської області ухвалою від 15 липня 2014 р. залишив без
задоволення заяву Нечипорук Наталії Ігорівни про перегляд судового рішення за
нововиявленими обставинами у зв’язку з тим, що не вважав вказані позивачем обставини
такими, що є нововиявленими у цій справі.
Нечипорук
Наталія Ігорівна оскаржила зазначену ухвалу до апеляційного суду Київської
області. Розглянувши апеляційну скаргу, суд встановив, що рішення Ірпінського
міського суду Київської області від 14червня2012р., скасування якого позивач
вважає нововиявленою обставиною у справі, дійсно було підставою для ухвалення
Ірпінським міським судом Київської області рішення від 26 листопада 2012 р., а
отже, скасування рішення від 14 червня 2012 р. є нововиявленою обставиною
відповідно до п. З ч. 2 ст. 361 ЦПК України, внаслідок чого заява Нечипорук
Наталії Ігорівни має бути задоволена, а рішення Ірпінського міського суду
Київської області від 26 листопада 2012 р. - переглянуто за нововиявленими
обставинами.
Уявіть,
що зазначений вище текст - це мотивувальна частина ухвали апеляційного суду
Київської області про задоволення апеляційної скарги Нечипорук Н. І. на ухвалу
Ірпінського міського суду Київської області від 15 липня 2014 р. про відмову
в задоволенні заяви Нечипорук Н. І. про перегляд рішення Ірпінського міського
суду Київської області від 26 листопада р. за нововиявленими обставинами.
Сформулюйте
резолютивну частину цієї ухвали апеляційного суду Київської області.
Рішенням
Новокаховського міського суду Херсонської області від 18 квітня 2012 року
задоволено позов Сулими Валентина Степановича до Пішого Романа Івановича про
стягнення боргу за договором купівлі-продажу житлового будинку
17
лютого 2013 р. Піший Р І. звернувся до суду із заявою про перегляд рішення у
зв’язку з нововиявленими обставинами, в якій просив скасувати рішення
Новокаховського міського суду Херсонської області від 18 квітня 2012 року та
переглянути справу з урахуванням нових обставин, а саме того, що рішенням
Алчевського міського суду Луганської області від 28 січня року встановлено факт повного розрахунку
Пішого Р І. із Сулимою В. С. на підставі договору купівлі-продажу будинку
Ухвалою
Новокаховського міського суду Херсонської області було відмовлено у відкритті
провадження за заявою Пішого Р І. про перегляд рішення суду від 18 квітня 2012
року за нововиявленими обставинами на тій підставі, що зазначені заявником обставини
не є нововиявленими в розумінні ст. 361 ЦПКУкраїни.
Прокоментуйте
дії суду. Чи відповідає зазначена ухвала про відмову у відкритті провадження
вимогам ЦПК України?
Питання
про те, які нововиявлені обставини є істотними для справи, вирішується судом у
кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли
спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на
висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина
була відома, то зміст судового рішення був би іншим.
Спробуйте
аргументувати, чи вважатимуться ті чи інші обставини нововиявленими, а потім
порівняйте свої висновки з висновками судів, зробленими у відповідних справах.
Рішенням
Івано-Франківського міського суду від 26 червня 2013 року (яке набрало чинності
26 вересня 2013 р.) задоволено ПАТ КБ «ПриватБанк» до Червоного Богдана Юрійовича та стягнуто з останнього 18
985,56 грн заборгованості за кредитним договором.
Червоний
Б. Ю. подав заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, в
якій послався на таке:
06
листопада 2013 року Верховний Суд України оприлюднив правову позицію у справі
№ 6-116цс13, згідно з якою перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які
випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про
погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної
окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких
випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.
Зміст
цієї правової позиції вказує на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк», подаючи позов,
неправильно розрахував ціну позову станом на 21 січня 2013 року, а його вимоги
було обґрунтовано в неналежний спосіб і підтверджено неналежним доказом -
розрахунком заборгованості за договором, що має істотне значення в ухваленні
судового рішення.
Зазначену обставину ЧервонийБ.Ю. вважає нововиявленою.
09.04.2013
рішенням Приморського районного суду м. Одеси,
залишенимбеззмінухвалоюапеляційногосудуОдеської області від 31.07.2013, позов
Жовтого Юрія Костянтиновича до Рожевого Геннадія Івановича задоволено частково,
стягнуто з Рожевого Г. І. на користь Жовтого Ю. К. матеріальну шкоду в розмірі
10236,00 грн та моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн унаслідок залиття його
квартири.
Проте
пізніше Рожевий Г. І. отримав заяву, видану керівником дільниці № 6 КП ЖКС
«Порто-Франківський», в якій вказано, що залив
веранди Жовтого Ю. К. не є наслідком недбалості у користуванні сантехнічних і
водопровідних приладів з боку мешканців квартири № 22 (належної Рожевому Г.
І.), а також зазначено, що під час огляду вказаної квартири № 22 не було
виявлено видимих причин заливу.
Зазначену
обставину Рожевий Г. І. вважає нововиявленою
Рішенням Вишгородського районного суду
Київської області від 10 вересня 2012 року задоволено позов Малинової Світлани
Наумівни до Малинового Станіслава Юрійовича про стягнення аліментів в розмірі
600 гривень щомісячно, починаючи з 18 липня 2012 року до повноліття дитини.
Проте
пізніше Малиновий С. Ю. довідався про те, що насправді не є батьком дитини, на
утримання якої він сплачує аліменти. Рішенням Вишгородського районного суду
Київської області від 04 березня 2014 року, яке залишене без зміни відповідно
до ухвали колегії суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду
Київської області 05 червня 2014 року, його виключено з актового запису про
народження дитини.
Зазначену
обставину Малиновий С. Ю. вважає нововиявленою.
Рішенням Ленінського районного суду м.
Миколаєва від 09 квітня 2014 р. задоволено позов Публічного акціонерного
товариства «Райффайзен Банк Аваль» до Сонячної Олени Миколаївни про звернення
стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості за кредитним
договором було вирішено звернути стягнення предмет іпотеки - квартиру, що
належить Сонячній О. М. на праві власності.
Сонячна
О. М. подала заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, в якій
зазначила про те, що, як виявилося, предмет іпотеки їй не належить. До заяви
Сонячна О. М. додала витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,
згідно з яким, на підставі ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від
08 травня 2013 р., 13 червня 2013 р. в Державному реєстрі речових прав на
нерухоме майно було зареєстроване право власності Черепахіна Бориса Івановича
на вказану квартиру.
Рішенням Голосіївського районного суду м.
Києва від 11 липня 2013 справі за позовом Борисова Євгена Пилиповича до Сушка
Олександра Станіславовича про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
спричиненої пошкодженням квартири, позов було задоволено.
Сушко
О. І подав заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в
якій зазначив, що його адвокат звернувся до Фонду державного майна з
адвокатським запитом щодо правомочності ТОВ «Спецвисотмонтаж» (яке подавало до
справи висновок про розмір заподіяної матеріальної шкоди) здійснювати оцінку
майна та обраховувати розмір збитків.
27
листопада 2013 року адвокату надійшла відповідь про те, що ТОВ
«Спецвисотмонтаж» відповідних повноважень не має, що є підставою, на
переконання заявника, для перегляду рішення за нововиявленими обставинами та
відмови у позові74.
Рішенням суду від 21 липня 2014 року з
Трояндової Галини Костянтинівни стягнуто на користь ТОВ «Магазин» (в якому вона працювала
продавцем) 50 000 грн вартості недостачі товарно- матеріальних цінностей.
Трояндова
Гклина Костянтинівна звернулась до суду із заявою про перегляд зазначеного
рішення суду за нововиявленими обставинами та тій підставі, що, як їй стало
відомо від Ромашкової Наталії Павлівни (її змінниці), 26 вересня 2014 р.
слідчим районного управління внутрішніх справ було пред’явлено Ромашковій Н. П. підозру у вчиненні кримінального
правопорушення, а саме викрадення з магазину товарно-матеріальних цінностей,
вартість яких було стягнуто з Трояндової Г. К. за рішенням суду від
21.07.2014.
ТОВ
«Технології» звернулося до суду із заявою про перегляд рішення Макарівського
районного суду Київської області за позовом Карізи Геннадія Васильовича до ТОВ
«Технології» про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку
в зв’язку з нововиявленими обставинами.
У
своїй заяві ТОВ «Технології» зазначило про таке: рішенням Макарівського
районного суду Київської області позов задоволено: зобов’язано ТОВ «Технології
будівництва» усунути перешкоди у володінні та користуванні Карізи Г. В.
належною йому на праві власності земельною ділянкою шляхом винесення
газопроводу високого тиску, що належить ТОВ «Технології», за межі його земельної
ділянки.
Під
час розгляду справи суд виходив із того, що газопровід високого тиску,
належний ТОВ «Технології», прокладено по належній позивачу на праві власності
земельній ділянці та без його погодження, що порушує право власності позивача
на земельну ділянку
У
подальшому ТОВ «Технології» виявило в архіві Управління Держземагентства у
Макарівському районі Київської області координати земельної ділянки, відмінні
від координат, заявлених Карізою Г. В. Якщо вирішувати справу на підставі цих
координат, то виходить, що газопровід не пролягає по ділянці позивача.
Зазначені обставини ТОВ «Технології» вважало нововиявленими й у заяві про
перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами заявило клопотання про
призначення у справі судової земельно-технічної експертизи, оскільки лише
експертним шляхом,
на переконання заявника, можна підтвердити зазначені обставини.
Ухвалою
Макарівського районного суду Київської області це клопотання задоволено та
призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, провадження з
розгляду заяви ТОВ «Технології» про перегляд судового рішення за нововиявленими
обставинами - зупинено на час проведення експертизи.
Прокоментуйте
дії суду. Чи допускається призначення судової експертизи у провадженні з
перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами?
Зоряний
Павло Остапович звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення у
зв’язку за нововиявленими обставинами , посилаючись на те, що ЗО березня
2012р. Дарницьким районним судом м. Києва було ухвалено заочне рішення, яким
позов Лунного Юрія Пилиповича до Зоряного Павла Остаповича про стягнення
грошових коштів за прострочення виконання грошового зобов’язання було
задоволено. 10 квітня 2014 року Зоряний П. О. дізнався про наявність рішення
Дарницького районного суду м. Києва від 09 серпня 2007 року, згідно з яким
Лунному Ю. П. було відмовлено в задоволенні аналогічних вимог. Таким чином,
Зоряний П. О. вважає, що згідно з одним рішенням Лунному Ю. П. відмовлено в
задоволенні позовних вимог, згідно з другим рішенням - задоволено позовні
вимоги в повному обсязі.
Судом
розглянуто заяву Зоряного П. О. про перегляд заочного рішення у зв’язку з
нововиявленими обставинами та залишено її без задоволення на таких підставах:
«Судом встановлено, що копія заочного рішення, яке Зоряний П. О. просить переглянути
за нововиявленими обставинами, отримана останнім 05 березня 2013 року. Із
заявою про перегляд заочного рішення Зоряний П. О. не звертався, апеляційну
скаргу на це рішення не подавав.
Оскільки
Зоряним П. О. порушено порядок перегляду заочного рішення, суд вважає, що
відсутні підстави для перегляду заочного рішення Дарницького районного суду м.
Києва від ЗО березня 2012 року за нововиявленими обставинами, відповідно до
ст. 361 ЦПКУкраїни».
Прокоментуйте
дії суду. Чи вважаєте ви законною ухвалу про відмову в задоволенні заяви про
перегляд заочного рішення, постановлену судом на зазначених підставах?
Аргументуйте свою точку зору.
Напочатку2011
року Козлов Євген Олександрович вчинив щодо Баранова Сергія Миколайовича
злочин, передбачений 1 ст. 129 КК України (погроза вбивством). Постановою
Великолепетиського районного суду Херсонської області від 23 серпня 2012 року
справу за обвинуваченням Козлова Є. О. закрито у зв’язку із звільненням його
від кримінальної відповідальності на підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про
амністію у 2011 році».
Оскільки
неправомірними діями Козлова Є. О. Баранову С. М. було завдано моральної шкоди,
Баранов С. М. звернувся до суду із цивільним позовом про стягнення з Козлова Є.
О. 192 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням
Великолепетиського районного суду Херсонської області від 16 вересня 2013 року
позов задоволено частково. Стягнуто з Козлова Є. О. на користь Баранова С. М.
100 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням
апеляційного суду Херсонської області від 18 листопада 2013 року рішення
районного суду змінено. Зменшено суму відшкодування моральної шкоди до 70 тис.
грн.
Ухвалою
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 20 березня 2014 року касаційну скаргу Козлова Є. О. відхилено, рішення
апеляційного суду Херсонської області від 18 листопада 2013 року залишено без
змін.
Козлов
Є. О. вважає присуджену суму завеликою, переконаний, що в аналогічних справах
потерпілим присуджувались менші суми морального відшкодування. Тому вирішив
подати заяву про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2014 року з підстав неоднакового
застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального
права, а саме: ст. 23 Цивільного кодексу України.
Зробіть
власні висновки з таких питань:
чи правильним буде у такій заяві Козлову Є. О.
як приклад неоднакового застосування ст. 23 ЦК України навести вирок
Апеляційного суду Вінницької області від 13 травня 2013 р. (який не
оскаржувався в касаційному порядку), відповідно до якого за вчинення
аналогічного злочину (ч. 1 ст. 129 КК України) потерпілий просив стягнути з
підсудного на його користь 50 000 грн, а судом було стягнуто лише 5000 грн;
чи правильним буде у такій заяві Козлову Є. О.
як приклад неоднакового застосування ст. 23 ЦК України навести ухвалу Судової
палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду
цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2014 року, постановлену за
результатами розгляду касаційної скарги потерпілої на вирок апеляційного суду
Кіровоградської області, яким з підсудного стягнено на користь потерпілої за
вчинення щодо неї легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад
здоров’я (ч. 2 ст. 125 КК України) 2000 грн. У касаційній скарзі потерпіла
просила збільшити суму морального відшкодування до 10 000 грн, але Вищий
спеціалізований суд залишив її касаційну скаргу без задоволення:
як ви вважаєте, чи можна Козлову Є. О.
наводити як приклад неоднакового застосування ст. 23 ЦК України судові рішення
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних
справ, ухвалені у 2011 році; у 2010 році; у 2009 році? Чи можна наводити судові
рішення, ухвалені в кримінальних справах?
визначте граничну дату, до якої (включно) може
бути подана заява Козлова Є. О. про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2014 року
з підстав неоднакового застосування судом
касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.
У
березні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний
банк» (далі - ПАТ «ПУМБ») звернулося до суду з позовом до Черничного Юрія
Вікторовича про стягнення заборгованості за кредитним договором від 10 жовтня
2007 року.
Рішенням
Лисичанського міського суду Луганської області від 29 жовтня 2014 року в задоволенні
позовних вимог ПАТ «ПУМБ» відмовлено внаслідок застосування строків позовної
давності.
Рішенням
апеляційного суду Луганської області від 14 січня 2015 року рішення
Лисичанського міського суду Луганської області від 29 жовтня 2014 року
скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з
Черничного Ю. В. на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором у
розмірі 154 939 грн 36 коп.
Ухвалою
колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду
України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 квітня 2015 року
касаційні скарги ПАТ «ПУМБ» та Черничного Ю. В. відхилено.
Черничний
Ю. В. вирішив звернутися до Верховного Суду України з заявою про перегляд
ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ від 23 квітня 2015 року з підстав неоднакового застосування
судами норм матеріального закону, зокрема ст. 257 Цивільного кодексу України.
Чи
правильним буде у такій заяві Черничному Ю. В. як приклад неоднакового
застосування ст. 257 ЦК України навести постанови Судової палати у цивільних
справах Верховного Суду України від 06 листопада 2014 року та від 16 квітня
2015 року, ухвалені за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень
з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих
самих норм матеріального права, зокрема ст. 257 ЦК України77?
У
квітні 2014 року Астра Наталія Максимівна звернулася до суду з позовом до ПАТ
«Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору поруки припиненим у зв’язку з
ліквідацією підприємства-боржника за кредитним договором у результаті
банкрутства.
Рішенням
Тернопільського міськрайонного суду від 30 липня 2014 року, залишеним без змін
ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 19 вересня 2014 року,
позовні вимоги задоволено.
Ухвалою
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 29 січня 2015 року рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30 липня
2014 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 19 вересня
2014 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої
інстанції.
У
березні 2015 року Астра Н. М. подала до Верховного Суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд ухвали суду касаційної
інстанції від 29 січня 2015 року з підстав неоднакового застосування судом
касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема, ст.
559, 609 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у
подібних правовідносинах, як приклад навела постанову Верховного суду України
від 11 вересня 2014 року, ухвалену за наслідками перегляду судових рішень в
аналогічних справах, якою було встановлено: і порука, і застава припиняються у
разі припинення основного зобов’язання (кредитного договору) у зв’язку з
визнанням боржника банкрутом.
Спрогнозуйте,
з яких підстав Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і
кримінальних справ буде відмовлено
у допуску до провадження Верховного суду України зазначеної справи.
Пилипова
Катерина Михайлівна звернулась до суду з позовом про стягнення боргу за
розпискою. У позовній заяві зазначила, що 10 січня 2013 року вона надала
Розумову Віталію Геннадійовичу у позику грошові кошти в розмірі 110 000 грн,
які останній зобов’язувався повернути їй до 1 січня 2014 року, що підтверджується
відповідною розпискою. Оскільки в установлений строк Розумов В. Г. зазначені
грошові кошти не повернув, Пилипова К. М. просила стягнути з нього 110 000 грн
основного боргу, 10 080 грн 37 коп. - три відсотки річних від простроченої
суми на підставі ч. 1 ст. 1050, ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також 32 564 грн 60
коп. відсотків за користування позикою, розрахованих на підставі рівня
облікової ставки НБУ відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
У
судовому засіданні відповідач заперечував проти позову щодо стягнення відсотків
за користування позикою, розрахованою на підставі рівня облікової ставки НБУ
відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, зазначав, що оскільки відсотки за
користування позикою не були визначені сторонами в договорі (у розписці), то
така позика є безоплатною та передбачає повернення лише суми боргу та 3 %
річних відповідно до ст. 625 ЦК України.
Знайдіть
судове рішення Верховного Суду України, ухвалене за наслідками розгляду заяви
про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом
(судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у
подібних правовідносинах, з урахуванням якого на підставі ст. 360-7 ЦПК України
позов буде задоволено у повному обсязі.
У
серпні 2001 року Федоров В. Г. звернувся зі скаргою до суду на неправомірні дії
лікаря-психіатра Полтавської ЦРЛ Фесенка М. М., головного лікаря Полтавської
ЦРЛ і начальника обласного управління охорони здоров’я ОДАВовченкаВ. В.,
посилаючись на те, що він незаконно був оглянутий лікарем- психіатром
Полтавської ЦРЛ Фесенком М. М. за місцем проживання в с. Тахтаулово
Полтавського району на подвір’ї свого будинку На скаргу Федорова В. Г. щодо
незаконних дій лікарів Полтавської ЦРЛ начальник управління охорони здоров’я
Полтавської ОДА Вовченко В. В. повідомив, що дії лікаря відповідають вимогам
ст. 11 Закону України «Про психіатричну допомогу».
Рішенням
Октябрьського районного суду м. Полтави від 6 лютого 2002 року скаргу Федорова
В. Г. задоволено. Рішенням апеляційного суду Полтавської області від ЗО квітня
2002 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове, яким у
задоволенні скарги відмовлено.
Ухвалою
Верховного Суду України від 23 травня 2003 року в задоволенні касаційної скарги
Федорова В. Г. на рішення апеляційного суду відмовлено.
7
липня 2011 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі Федоров
і Федорова проти України за їхньою заявою № 39229/03, яким установив, що:
скарги за ст. З, п. 1 ст. 6 (відносно
необґрунтованості рішення апеляційного суду від 30 квітня 2002 року та відсутності
на засіданні апеляційного суду) та ст. 8 Конвенції є прийнятними, а решта скарг
у заяві - неприйнятними:
стосовно обох заявників мало місце порушення
ст. З Конвенції в контексті матеріального та процесуального аспектів:
мало місце порушення ст. 8 Конвенції стосовно
заявника:
мало місце порушення п. 1 ст. 6 Конвенції
стосовно відсутності заявника на засіданні апеляційного суду.
Складіть
заяву від імені Федорова В. Г. про перегляд рішення апеляційного суду
Полтавської області від 30 квітня 2002 року та ухвали Верховного Суду України
від 23 травня 2003 року Верховним Судом України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 355
ЦПК України. У заяві зазначте всі реквізити, які є обов’язковими.
У
липні 2013 року Іванов І. О. звернувся до суду з позовом, у якому просив
звернути стягнення на грошові кошти у розмірі 36863,89 грн, які знаходяться
банківському рахунку Чорноморського
Флоту Російської Федерації — військова частина 62764 Міністерства оборони
Російської Федерації, Фінансово- економічного управління Чорноморського Флоту
Російської Федерації Міністерства оборони Російської Федерації.
Вимоги
позову мотивовані тим, що на його користь за рішенням Балаклавського районного
суду м. Севастополя від 20.12.2005 та рішенням Апеляційного суду м. Севастополя
від 16.03.2006 з медичної служби Чорноморського флоту РФ військової частини
78290 стягнуто зазначені кошти. 18.04.2006 постановою ВДВС у Ленінському районі
м. Севастополя відкрито виконавче провадження по виконанню зазначених судових
рішень, однак рішення суду боржником не виконується до цього часу, а тому
обов’язок по виконанню судових рішень має бути покладено на вищі та фінансові
органи військового управління ЧФ РФ.
Рішенням
Ленінського районного суду м. Севастополя від 01 листопада 2013 року вимоги
позову задоволені. На користь Іванова І. О. звернуто стягнення на грошові кошти
в розмірі 36 863,89 грн з розрахункового рахунку в ПАТ «ВТБ Банк» Управління
Чорноморського Флоту Російської Федерації - військова частина 62764
Міністерства оборони Російської Федерації, Фінансово-економічного управління
Чорноморського Флоту Російської Федерації Міністерства оборони Російської
Федерації, шляхом зобов’язання ПАТ «ВТБ Банк» перерахувати Іванову І.О.
зазначену суму.
Не
погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управлінням ЧФ РФ подано
апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду скасувати як таке, що
ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній
скарзі зазначається, що Управління Чорноморського Флоту Російської Федерації та
Фінансово-економічне управління Чорноморським Флотом Російської Федерації не є
юридичними особами та не несуть відповідальність за Медичну службу
Чорноморського Флоту Російської Федерації, зокрема, враховуючи те, що
відповідно до довідки Управління статистики ум. Севастополі від02.07.2013№02/2-18/1742
тавід29.10.2013 № 02/2-18/2402 в Єдиному державному реєстрі підприємств та
організацій України Чорноморський Флот Російської Федерації та
Фінансово-економічне управління Чорноморського Флоту Російської Федерації не
визначені як юридичні особи; з відповіді Фінансово-економічного
управління Чорноморського флоту Російської Федерації від 23.09.2013 № 66-3-1425
вбачається, що фінансово-економічне управління ЧФ РФ не є довольчим фінансовим
органом Медичної служби ЧФ РФ; а також те, що сторонами не заперечується, що
медична служба ЧФ РФ також не є юридичною особою, що підтверджується довідкою
Управління статистики у м. Севастополі від 09.01.2014 №5.
17
травня 2001 р. Ленінським районним судом м. Чернівці (нині - Шевченківський
районний суд м. Чернівці) було ухвалено рішення у цивільній справі №
2-1165/2001 р. за позовом Іванова І. М. до Петрова І. О. про стягнення боргу за
договором позики.
На
рішення Ленінського районного суду м. Чернівці від 17.05.2001 представником
відповідача Петрова І. О. 10.10.2013 подано апеляційну скаргу, у зв’язку з чим
матеріали справи направлено до апеляційного суду Чернівецької області.
Ухвалою
апеляційного суду Чернівецької області справу
повернуто до Шевченківського районного суду м. Чернівці для належного
оформлення, тобто вирішення питання про відновлення втраченого судового
провадження у порядку, встановленому цивільним процесуальним законом.
Представник
позивача в судовому засіданні не заперечував проти відновлення втраченого
провадження у справі.
Представник
відповідача в судовому засіданні вважав за необхідне відновити втрачене судове
провадження.
Судом
встановлено, що 17 травня 2001 р. Ленінським районним судом м. Чернівці (нині
— Шевченківський районний суд м. Чернівці) ухвалено рішення у цивільній справі
Товариство мисливців і рибалок за погодженням з ВАТ “Спортивне життя” організувало змагання з стрілково-мисливського спорту. Під час проведення змагань Дубовий був поранений Мельником, внаслідок чого він тривалий час перебував на лікуванні. У зв’язку із пораненням Дубовому були нанесені збитки і він пред’явив в суді позов про їх відшкодування.
Визначте сторони по справі.
Білик надавав Петрову у тимчасове користування автомобіль, що належав йому на праві приватної власності. Петров повернув автомобіль та розрахувався з Біликом за оренду автомобіля в повному обсязі. Але Білик залишився незадоволеним сплаченою йому за домовленістю між сторонами сумою грошей. Щоб змусити Петрова сплатити більшу суму за оренду автомобіля, він подав до суду позов про відшкодування моральної шкоди, нібито завданої йому Петровим внаслідок недобросовісного користування автомобілем. Суд прийняв позовну заяву та порушив провадження у справі.
Проаналізуйте характер здійснення Біликом своїх процесуальних прав та, зокрема, права на судовий захист, яким скористався останній, щоб звернутись до суду.
Козлов звернувся до місцевого районного суду з позовом до Синіцина про стягнення матеріальних збитків в розмірі 10000 грн. завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Суд відкрив провадження у справі. При проведенні підготовчого судового засідання Козлов заявив клопотання про приєднання до справи доказів, які підтверджують, що винуватцем ДТП, внаслідок якої він постраждав, є Синіцин, оскільки він керував автомобілем, але суддя відхилив клопотання Козлова, вказавши що той не має на це права на цій стадії.
У своєму відзиві на позов Синіцин повідомив суд що належним відповідачем у справі є не Синіцин, а підприємство — власник автомобіля. Суд закрив провадження у справі у зв’язку з неналежним відповідачем.
Чи правомірні дії суду? Як суд повинен вирішити дану процесуальну ситуацію, якщо матеріалами справи підтверджується, що власником автомобіля, як джерела підвищеної небезпеки, є підприємство.
Управління Південної залізниці звернулося до хмельницького міськрайонного суду з позовом до свого колишнього працівника Савченка про виселення з службової квартири. Савченко у 2016 році звільнився з роботи за власним бажанням, але виселитися разом із сім’єю з квартири відмовився.
У підготовчому засіданні представник позивача заявив клопотання про притягнення у процес дружини Савченка і його неповнолітньої дочки як співвідповідачів. Суд відмовив у задоволенні клопотання, посилаючись на те, що основним квартиронаймачем є Савченко, який і повинен бути відповідачем.
Чи правильно діяв суд? Чи є у цьому разі співучасть? Якщо так, то який її вид?
У суді розглядалась справа за позовом Орлова до Устінова про стягнення боргу за договором позики. Після відкриття провадження у справі Устінов вирішив ознайомитись з матеріалами справи. Звернувшись до суду із відповідним клопотанням, він отримав відмову з тих підстав, що Устінов, як учасник, до якого пред’явлено позов, не має права на ознайомлення із матеріалами справи.
Чи правомірна відмова суду? До якого кола прав належить право сторони на ознайомлення з матеріалами справи?
Малиновська (17 років) пред’явила позов до Ковалевського про встановлення батьківства і стягнення аліментів на утримання дочки. Позивачка зазначила, що вона перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах, що з ним вела сумісне господарство, що його зарплата повністю йшла на утримання сім’ї. Про ці обставини знають свідки Чорноока і Заморій, яких вона просила викликати в судове засідання.
При розгляді справи в судовому засіданні було встановлено, що позовна заява подана неповнолітньою особою, в зв’язку з чим суд залишив заяву без розгляду.
Чи правомірні дії суду?
У травні 2018 року Петрова звернулася до суду із позовом до Титова про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Позивачка зазначала, що 20 березня 2018 року у газеті було надруковано статтю Титова, в якій автор стверджував, що поїздка Петрової до Данії у травні 2015року мала приватний характер, хоча була оформлена як службова і фінансувалася за державні кошти. Автор статті також стверджував, що Петрова привласнила путівку до дитячого закладу оздоровлення та відпочинку для свого сина.
Посилаючись на те, що ці відомості не відповідають дійсності, мають наклепницький характер, принизили її честь, гідність, а також порочать її як представника державної влади, позивачка просила суд задовольнити її вимоги і відшкодувати моральну шкоду.
Визначте осіб, які беруть участь у справі.
Визначте сторони та вид процесуальної співучасті:
а) по справі за позовом подружжя Коломієць до Григоренка про визнання права власності на частину будинковолодіння;
б) по справі за позовом прокурора про позбавлення батьківських прав Приходько, об’єднаним з справою за заявою її колишнього чоловіка про відібрання у неї сина Петра. У справі брали участь органи опіки, які виступили на захист інтересів неповнолітнього.
в) по справі за позовом Іваницького до Петришко та Силового про стягнення завданих збитків
Проскурін подав позов про виселення Скригіна з житлового будинку, що належав позивачеві, посилаючись на потребу в житловому приміщенні у зв’язку з одруженням сина і народженням онука. При розгляді справи у суді Проскурін помер. Сини померлого Віктор і Федір звернулися до суду з клопотанням допустити їх до участі у справі як співпозивачів.
Чи підлягає задоволенню клопотання братів Проскуріних? У чому відмінність вступу у процес правонаступників від заміни неналежної сторони?
У справі, за позовом про визнання права власності на частину будинковолодіння було закрито провадження у зв’язку з укладенням сторонами мирової угоди, відповідно до якої за позивачем Петровим було визнане право власності на 1/3 спірного домоволодіння.
Наступного дня після постановлення відповідної ухвали відповідач Грищенко раптово помер. Після отримання спадщини син відповідача Роман вирішив оскаржити ухвалу суду, якою була затверджена мирова угода, на тій підставі, що мирова угода, в укладенні якої він не приймав участі, не може мати для нього ніякого правового значення.
Чи має право син відповідача Роман Грищенко оскаржити ухвалу ? Чи обґрунтовані посилання Грищенка Р. що мирова угода для нього не може мати ніякого значення ?
Тищенко С. увійшов у приміщення філії банку “У” з метою її пограбування і, погрожуючи пістолетом, наказав співробітникам банку і вкладниці Димовій, яка знаходилася у його приміщенні, мовчати. Димова зробила йому зауваження. Тищенко направив на неї пістолет і вистрілив, поранивши її. Тищенко був притягнутий до кримінальної відповідальності.
Димова звернулася до суду із позовом до Тищенка про відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю. У якості співвідповідача вона просила залучити філію банку “У”.
Хто є належним відповідачем у справі ?
У місцевій газеті “Вечір” був надрукований фейлетон за підписом двох авторів, в якому давалась тенденційна, необ’єктивна оцінка діяльності Науково-дослідного інституту і його директора Петрова. Деякі факти видавались в перекрученому і образливому вигляді.
Хто має право на судовий захист від посягання на честь і гідність? Визначте можливі сторони по справі. Чи має значення для визначення сторін надрукування фейлетону без вказівки на авторство?
У березні 2018 р. громадянка Бабенко Л. звернулася до суду з позовом до свого колишнього чоловіка Бабенко А. про визнання права власності на ½ частину квартири, посилаючись на те, що квартира придбана в період перебування в шлюбі та за рахунок спільних коштів, однак після розірвання шлюбу відповідач заперечує її право на частину квартири та чинить перешкоди у користуванні нею.
У червні 2018 р. позивачка доповнила свій позов вимогою до Бабенко А. та Ільчук про визнання договору дарування зазначеної вище квартири, укладеного 9 листопада 2015 р. між Бабенко А. та Ільчук, недійсним з тих підстав, що квартира є її, позивачки, спільною сумісною власністю з Бабенко А., а вона своєї згоди на її відчуження не давала.
Дарницький районний суд м. Києва рішенням від 15 вересня 2018 р. позов задовольнив: визнав за Бабенко Л. право власності на ½ частину квартири та постановив вселити її у зазначену квартиру; визнав недійсним договір дарування квартири, укладений 9 листопада 2015р. між Бабенко А. та Ільчук.
Визначте сторони у цій справі? Який вид співучасті має місце по цій справі?
ВАТ “Винороб” заявило до суду позов про стягнення з колишнього завідуючого складом готової продукції Постолакі вартості нестачі 9 тонн вина. В судовому засіданні відповідач просив призначити експертизу для встановлення природної втрати в процесі зберігання й розливу вина за 10 років, оскільки такі розрахунки ніколи ніхто не проводив, інвентаризація проходила формально, про що стверджують свідки Петровська В.І. та інші. Беручи до уваги, що вино не належить до речовин, що швидко випаровуються, суддя відмовив відповідачу в клопотанні. Справа була розглянута і позов комбінату був задоволений.
Чи правильна відмова суду в призначенні експертизи? Які докази повинні подати сторони по цій справі?
У позовній заяві Філімонов просив суд зобов’язати Пікуліну повернути належні йому речі: шубу норкову вартістю в 29450 грн., костюм сірий — 2880 грн., золотий годинник на суму 32063 грн., які він залишив у відповідачки на зберігання
У запереченні на позов Пікуліна зазначила, що згадані речі справді купив позивач, але подарував їй, коли вони дружили, про що можуть засвідчити свідки Рогов та Іваницька. Відносно костюма, то Філімонов подарував їй тільки відріз, вартість же фурнітури та пошиття були оплачені самою Пакуліною. Годинник був подарований у день вінчання, але шлюб в органах РАЦСу не був зареєстрований. Про це знають численні знайомі і згадані вище свідки.
Справа була призначена до слухання. У суд були викликані свідки, які ствердили пояснення відповідачки.
Визначте належність, допустимість, достовірність і достатність доказів у цій справі?
Яке рішення по справі повинен ухвалити суд?
Пасюк подала позов до Линьова про встановлення батьківства і стягнення аліментів на трирічну доньку Ларису і просила задовольнити її вимоги, посилаючись на те, що була з відповідачем у близьких стосунках: більше року він приходив до неї у гуртожиток, що можуть підтвердити її подруги Петрова та Іванова. За висновком судово-акушерської експертизи вона завагітніла у період зустрічей з відповідачем, а за висновком судово-біологічної експертизи батьківство відповідача щодо її дитини не виключається. Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що, хоча й мав з позивачкою близькі стосунки, батьком бути не міг, оскільки у момент зачаття перебував у відрядженні.
Які факти підлягають доказуванню? Які факти має доказувати кожна сторона? Які засоби доказування можуть бути використані у цій справі?
У справі за позовом Самойлова до Зайцева про стягнення 20000 грн. за договором позики у судовому засіданні Зайцев позову не визнав і пояснив суду, що між ним та позивачем договору позики ніколи не укладалось і грошей від позивача не отримував. На підтвердження своїх позовних вимог Самойлов заявив клопотання, в якому просив заслухати у судовому засіданні таємно зроблений ним аудіозапис, із змісту якого можна зробити висновок про наявність договору позики і те, що Зайцев визнавав наявність боргу. Відповідач і його представник проти задоволення клопотання заперечував.
Розглянувши клопотання і заперечення відповідача та його представника, суд відмовив у задоволенні клопотання.
Чи правильні дії суду?
У справі за позовом Деркач В. до Деркач А. про розірвання шлюбу Іванівський районний суд Херсонської області рішенням від 9 січня 2018 року послався на те, що відповідач в порядку судового доручення, виконаного Комсомольським районним судом міста Херсону, позов визнав повністю і не заперечував проти розірвання шлюбу, на примирення не згоден. У судовому засіданні встановлено, що Деркач В. до Деркач А. 19 серпня 2000 року уклали шлюб, зареєстрований Першотравневою сільською радою Іванівського району Херсонської області, від сумісного проживання сторони мають на утриманні одну неповнолітню доньку — Наталю який проживає з позивачкою. Оскільки сімейні відносини сторін припинені з серпня 2011 року, сторони не бажають примиритись, то є підстави вважати, що сумісне проживання подружжя суперечить Інтересам сторін і тому шлюб необхідно розірвати.
На підставі цього суд позов задовольнив, шлюб розірвав, а неповнолітню дитину залишив проживати з матір’ю.
Дайте юридичний аналіз справи. Чи існують підстави для оскарження рішення суду?
Михайлик працював на цукровому заводі і з ним під час роботи трапився нещасний випадок. Акт про нещасний випадок не зберігся і він був позбавлений можливості одержати пенсію за трудовим каліцтвом.
Одержавши письмові свідчення від Письменного, Гладкого, Рагуби, заявник звернувся з заявою до комітету профспілки заводу про видачу йому акту. В комітеті профспілки йому пояснили, що на підставі цих свідчень вони не можуть видати акт, але на засіданні профкому була прийнята постанова про те, що Михайлик одержав каліцтво на цукровому заводі.
Додавши до заяви цю постанову, Михайлик заявив судді клопотання про допит свідка Рагуби за місцем його проживання в м. Києві.
Чи підлягає задоволенню заява Михайлика? Які докази повинен подати заявник по цій справі? Який порядок допиту свідків, що проживають поза місцем знаходження суду?
У районному суді проводилось попереднє судове засідання, на якому розглядалась справа за позовом Івченко до Скрябіна про стягнення збитку, пов’язаного з ушкодженням автомашини “Жигулі”, заподіяного в результаті ДТП.
Відповідач Скрябін не визнав позову, стверджуючи, що його вини в ДТП немає. Під час автопригоди дорога була покрита льодом, і зіткнення автомашин відбулося в зв’язку з непереборною силою.
Позивач Івченко заявив клопотання про відкладення цивільної справи і про витребування матеріалів кримінальної справи, що у свій час була порушена, але припинена.
Суддя виніс ухвалу про відкладення справи на іншу дату і час, але у витребуванні кримінальної справи відмовив, вказавши, що відповідно до принципу змагальності кожна сторона повинна довести факти, на які посилається. Тому сам позивач повинен представити матеріали кримінальної справи, що знаходяться в районному управлінні внутрішніх справ.
Як правильно вирішити це питання?
Відповідач заявив клопотання про відвід свідка, викликаного за клопотанням позивача. Він вказав, що свідок — мати позивача, і, відповідно, вона заінтересована у вирішенні справи.
Суд відмовив у клопотанні, а потім своє рішення, яким позов був задоволений, обґрунтував показаннями свідка, проти якого був заявлений відвід.
Чи правильно вчинив суд?
Сопілка звернувся до місцевого суду м. Василькова з проханням допитати свідка Кожум’яку в порядку забезпечення доказу. При цьому він вказав, що Кожум’яка виїжджає в довготривале закордонне відрядження і може підтвердити договір позики на суму 16 тис. грн. Суддя в своїй ухвалі пояснив, що, оскільки відповідач по справі — Виноградов проживає в Києві, то і заходи по забезпеченню доказу повинні прийматися за місцем розгляду справи. Суддя вказав також, що покази свідків по цьому спору недопустимі і тому за цих підстав відмовив в допиті Кожум’яки.
Чи правильні дії судді
Морозову стало відомо що суд прийняв рішення щодо права власності на будинок, співвласником якого він є за заповітом. Суд не залучив його до участі у справі . З прийнятим рішенням він не був згодний, адже право власності на весь будинок було визнано за іншою особою. Рішення набрало законної сили. Морозов подав заяву про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами. Яку ухвалу має прийняти суд за цією заявою?
Товариство мисливців і рибалок за погодженням з ВАТ “Спортивне життя” організувало змагання з стрілково-мисливського спорту. Під час проведення змагань Дубовий був поранений Мельником, внаслідок чого він тривалий час перебував на лікуванні. У зв’язку із пораненням Дубовому були нанесені збитки і він пред’явив в суді позов про їх відшкодування.
Визначте сторони по справі.
Білик надавав Петрову у тимчасове користування автомобіль, що належав йому на праві приватної власності. Петров повернув автомобіль та розрахувався з Біликом за оренду автомобіля в повному обсязі. Але Білик залишився незадоволеним сплаченою йому за домовленістю між сторонами сумою грошей. Щоб змусити Петрова сплатити більшу суму за оренду автомобіля, він подав до суду позов про відшкодування моральної шкоди, нібито завданої йому Петровим внаслідок недобросовісного користування автомобілем. Суд прийняв позовну заяву та порушив провадження у справі.
Проаналізуйте характер здійснення Біликом своїх процесуальних прав та, зокрема, права на судовий захист, яким скористався останній, щоб звернутись до суду.
Козлов звернувся до місцевого районного суду з позовом до Синіцина про стягнення матеріальних збитків в розмірі 10000 грн. завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Суд відкрив провадження у справі. При проведенні підготовчого судового засідання Козлов заявив клопотання про приєднання до справи доказів, які підтверджують, що винуватцем ДТП, внаслідок якої він постраждав, є Синіцин, оскільки він керував автомобілем, але суддя відхилив клопотання Козлова, вказавши що той не має на це права на цій стадії.
У своєму відзиві на позов Синіцин повідомив суд що належним відповідачем у справі є не Синіцин, а підприємство — власник автомобіля. Суд закрив провадження у справі у зв’язку з неналежним відповідачем.
Чи правомірні дії суду? Як суд повинен вирішити дану процесуальну ситуацію, якщо матеріалами справи підтверджується, що власником автомобіля, як джерела підвищеної небезпеки, є підприємство.
Управління Південної залізниці звернулося до хмельницького міськрайонного суду з позовом до свого колишнього працівника Савченка про виселення з службової квартири. Савченко у 2016 році звільнився з роботи за власним бажанням, але виселитися разом із сім’єю з квартири відмовився.
У підготовчому засіданні представник позивача заявив клопотання про притягнення у процес дружини Савченка і його неповнолітньої дочки як співвідповідачів. Суд відмовив у задоволенні клопотання, посилаючись на те, що основним квартиронаймачем є Савченко, який і повинен бути відповідачем.
Чи правильно діяв суд? Чи є у цьому разі співучасть? Якщо так, то який її вид?
У суді розглядалась справа за позовом Орлова до Устінова про стягнення боргу за договором позики. Після відкриття провадження у справі Устінов вирішив ознайомитись з матеріалами справи. Звернувшись до суду із відповідним клопотанням, він отримав відмову з тих підстав, що Устінов, як учасник, до якого пред’явлено позов, не має права на ознайомлення із матеріалами справи.
Чи правомірна відмова суду? До якого кола прав належить право сторони на ознайомлення з матеріалами справи?
Малиновська (17 років) пред’явила позов до Ковалевського про встановлення батьківства і стягнення аліментів на утримання дочки. Позивачка зазначила, що вона перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах, що з ним вела сумісне господарство, що його зарплата повністю йшла на утримання сім’ї. Про ці обставини знають свідки Чорноока і Заморій, яких вона просила викликати в судове засідання.
При розгляді справи в судовому засіданні було встановлено, що позовна заява подана неповнолітньою особою, в зв’язку з чим суд залишив заяву без розгляду.
Чи правомірні дії суду?
У травні 2018 року Петрова звернулася до суду із позовом до Титова про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Позивачка зазначала, що 20 березня 2018 року у газеті було надруковано статтю Титова, в якій автор стверджував, що поїздка Петрової до Данії у травні 2015року мала приватний характер, хоча була оформлена як службова і фінансувалася за державні кошти. Автор статті також стверджував, що Петрова привласнила путівку до дитячого закладу оздоровлення та відпочинку для свого сина.
Посилаючись на те, що ці відомості не відповідають дійсності, мають наклепницький характер, принизили її честь, гідність, а також порочать її як представника державної влади, позивачка просила суд задовольнити її вимоги і відшкодувати моральну шкоду.
Визначте осіб, які беруть участь у справі.
Визначте сторони та вид процесуальної співучасті:
а) по справі за позовом подружжя Коломієць до Григоренка про визнання права власності на частину будинковолодіння;
б) по справі за позовом прокурора про позбавлення батьківських прав Приходько, об’єднаним з справою за заявою її колишнього чоловіка про відібрання у неї сина Петра. У справі брали участь органи опіки, які виступили на захист інтересів неповнолітнього.
в) по справі за позовом Іваницького до Петришко та Силового про стягнення завданих збитків
Проскурін подав позов про виселення Скригіна з житлового будинку, що належав позивачеві, посилаючись на потребу в житловому приміщенні у зв’язку з одруженням сина і народженням онука. При розгляді справи у суді Проскурін помер. Сини померлого Віктор і Федір звернулися до суду з клопотанням допустити їх до участі у справі як співпозивачів.
Чи підлягає задоволенню клопотання братів Проскуріних? У чому відмінність вступу у процес правонаступників від заміни неналежної сторони?
У справі, за позовом про визнання права власності на частину будинковолодіння було закрито провадження у зв’язку з укладенням сторонами мирової угоди, відповідно до якої за позивачем Петровим було визнане право власності на 1/3 спірного домоволодіння.
Наступного дня після постановлення відповідної ухвали відповідач Грищенко раптово помер. Після отримання спадщини син відповідача Роман вирішив оскаржити ухвалу суду, якою була затверджена мирова угода, на тій підставі, що мирова угода, в укладенні якої він не приймав участі, не може мати для нього ніякого правового значення.
Чи має право син відповідача Роман Грищенко оскаржити ухвалу ? Чи обґрунтовані посилання Грищенка Р. що мирова угода для нього не може мати ніякого значення ?
Тищенко С. увійшов у приміщення філії банку “У” з метою її пограбування і, погрожуючи пістолетом, наказав співробітникам банку і вкладниці Димовій, яка знаходилася у його приміщенні, мовчати. Димова зробила йому зауваження. Тищенко направив на неї пістолет і вистрілив, поранивши її. Тищенко був притягнутий до кримінальної відповідальності.
Димова звернулася до суду із позовом до Тищенка про відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю. У якості співвідповідача вона просила залучити філію банку “У”.
Хто є належним відповідачем у справі ?
У місцевій газеті “Вечір” був надрукований фейлетон за підписом двох авторів, в якому давалась тенденційна, необ’єктивна оцінка діяльності Науково-дослідного інституту і його директора Петрова. Деякі факти видавались в перекрученому і образливому вигляді.
Хто має право на судовий захист від посягання на честь і гідність? Визначте можливі сторони по справі. Чи має значення для визначення сторін надрукування фейлетону без вказівки на авторство?
У березні 2018 р. громадянка Бабенко Л. звернулася до суду з позовом до свого колишнього чоловіка Бабенко А. про визнання права власності на ½ частину квартири, посилаючись на те, що квартира придбана в період перебування в шлюбі та за рахунок спільних коштів, однак після розірвання шлюбу відповідач заперечує її право на частину квартири та чинить перешкоди у користуванні нею.
У червні 2018 р. позивачка доповнила свій позов вимогою до Бабенко А. та Ільчук про визнання договору дарування зазначеної вище квартири, укладеного 9 листопада 2015 р. між Бабенко А. та Ільчук, недійсним з тих підстав, що квартира є її, позивачки, спільною сумісною власністю з Бабенко А., а вона своєї згоди на її відчуження не давала.
Дарницький районний суд м. Києва рішенням від 15 вересня 2018 р. позов задовольнив: визнав за Бабенко Л. право власності на ½ частину квартири та постановив вселити її у зазначену квартиру; визнав недійсним договір дарування квартири, укладений 9 листопада 2015р. між Бабенко А. та Ільчук.
Визначте сторони у цій справі? Який вид співучасті має місце по цій справі?
ВАТ “Винороб” заявило до суду позов про стягнення з колишнього завідуючого складом готової продукції Постолакі вартості нестачі 9 тонн вина. В судовому засіданні відповідач просив призначити експертизу для встановлення природної втрати в процесі зберігання й розливу вина за 10 років, оскільки такі розрахунки ніколи ніхто не проводив, інвентаризація проходила формально, про що стверджують свідки Петровська В.І. та інші. Беручи до уваги, що вино не належить до речовин, що швидко випаровуються, суддя відмовив відповідачу в клопотанні. Справа була розглянута і позов комбінату був задоволений.
Чи правильна відмова суду в призначенні експертизи? Які докази повинні подати сторони по цій справі?
У позовній заяві Філімонов просив суд зобов’язати Пікуліну повернути належні йому речі: шубу норкову вартістю в 29450 грн., костюм сірий — 2880 грн., золотий годинник на суму 32063 грн., які він залишив у відповідачки на зберігання
У запереченні на позов Пікуліна зазначила, що згадані речі справді купив позивач, але подарував їй, коли вони дружили, про що можуть засвідчити свідки Рогов та Іваницька. Відносно костюма, то Філімонов подарував їй тільки відріз, вартість же фурнітури та пошиття були оплачені самою Пакуліною. Годинник був подарований у день вінчання, але шлюб в органах РАЦСу не був зареєстрований. Про це знають численні знайомі і згадані вище свідки.
Справа була призначена до слухання. У суд були викликані свідки, які ствердили пояснення відповідачки.
Визначте належність, допустимість, достовірність і достатність доказів у цій справі?
Яке рішення по справі повинен ухвалити суд?
Пасюк подала позов до Линьова про встановлення батьківства і стягнення аліментів на трирічну доньку Ларису і просила задовольнити її вимоги, посилаючись на те, що була з відповідачем у близьких стосунках: більше року він приходив до неї у гуртожиток, що можуть підтвердити її подруги Петрова та Іванова. За висновком судово-акушерської експертизи вона завагітніла у період зустрічей з відповідачем, а за висновком судово-біологічної експертизи батьківство відповідача щодо її дитини не виключається. Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що, хоча й мав з позивачкою близькі стосунки, батьком бути не міг, оскільки у момент зачаття перебував у відрядженні.
Які факти підлягають доказуванню? Які факти має доказувати кожна сторона? Які засоби доказування можуть бути використані у цій справі?
У справі за позовом Самойлова до Зайцева про стягнення 20000 грн. за договором позики у судовому засіданні Зайцев позову не визнав і пояснив суду, що між ним та позивачем договору позики ніколи не укладалось і грошей від позивача не отримував. На підтвердження своїх позовних вимог Самойлов заявив клопотання, в якому просив заслухати у судовому засіданні таємно зроблений ним аудіозапис, із змісту якого можна зробити висновок про наявність договору позики і те, що Зайцев визнавав наявність боргу. Відповідач і його представник проти задоволення клопотання заперечував.
Розглянувши клопотання і заперечення відповідача та його представника, суд відмовив у задоволенні клопотання.
Чи правильні дії суду?
У справі за позовом Деркач В. до Деркач А. про розірвання шлюбу Іванівський районний суд Херсонської області рішенням від 9 січня 2018 року послався на те, що відповідач в порядку судового доручення, виконаного Комсомольським районним судом міста Херсону, позов визнав повністю і не заперечував проти розірвання шлюбу, на примирення не згоден. У судовому засіданні встановлено, що Деркач В. до Деркач А. 19 серпня 2000 року уклали шлюб, зареєстрований Першотравневою сільською радою Іванівського району Херсонської області, від сумісного проживання сторони мають на утриманні одну неповнолітню доньку — Наталю який проживає з позивачкою. Оскільки сімейні відносини сторін припинені з серпня 2011 року, сторони не бажають примиритись, то є підстави вважати, що сумісне проживання подружжя суперечить Інтересам сторін і тому шлюб необхідно розірвати.
На підставі цього суд позов задовольнив, шлюб розірвав, а неповнолітню дитину залишив проживати з матір’ю.
Дайте юридичний аналіз справи. Чи існують підстави для оскарження рішення суду?
Михайлик працював на цукровому заводі і з ним під час роботи трапився нещасний випадок. Акт про нещасний випадок не зберігся і він був позбавлений можливості одержати пенсію за трудовим каліцтвом.
Одержавши письмові свідчення від Письменного, Гладкого, Рагуби, заявник звернувся з заявою до комітету профспілки заводу про видачу йому акту. В комітеті профспілки йому пояснили, що на підставі цих свідчень вони не можуть видати акт, але на засіданні профкому була прийнята постанова про те, що Михайлик одержав каліцтво на цукровому заводі.
Додавши до заяви цю постанову, Михайлик заявив судді клопотання про допит свідка Рагуби за місцем його проживання в м. Києві.
Чи підлягає задоволенню заява Михайлика? Які докази повинен подати заявник по цій справі? Який порядок допиту свідків, що проживають поза місцем знаходження суду?
У районному суді проводилось попереднє судове засідання, на якому розглядалась справа за позовом Івченко до Скрябіна про стягнення збитку, пов’язаного з ушкодженням автомашини “Жигулі”, заподіяного в результаті ДТП.
Відповідач Скрябін не визнав позову, стверджуючи, що його вини в ДТП немає. Під час автопригоди дорога була покрита льодом, і зіткнення автомашин відбулося в зв’язку з непереборною силою.
Позивач Івченко заявив клопотання про відкладення цивільної справи і про витребування матеріалів кримінальної справи, що у свій час була порушена, але припинена.
Суддя виніс ухвалу про відкладення справи на іншу дату і час, але у витребуванні кримінальної справи відмовив, вказавши, що відповідно до принципу змагальності кожна сторона повинна довести факти, на які посилається. Тому сам позивач повинен представити матеріали кримінальної справи, що знаходяться в районному управлінні внутрішніх справ.
Як правильно вирішити це питання?
Відповідач заявив клопотання про відвід свідка, викликаного за клопотанням позивача. Він вказав, що свідок — мати позивача, і, відповідно, вона заінтересована у вирішенні справи.
Суд відмовив у клопотанні, а потім своє рішення, яким позов був задоволений, обґрунтував показаннями свідка, проти якого був заявлений відвід.
Чи правильно вчинив суд?
Сопілка звернувся до місцевого суду м. Василькова з проханням допитати свідка Кожум’яку в порядку забезпечення доказу. При цьому він вказав, що Кожум’яка виїжджає в довготривале закордонне відрядження і може підтвердити договір позики на суму 16 тис. грн. Суддя в своїй ухвалі пояснив, що, оскільки відповідач по справі — Виноградов проживає в Києві, то і заходи по забезпеченню доказу повинні прийматися за місцем розгляду справи. Суддя вказав також, що покази свідків по цьому спору недопустимі і тому за цих підстав відмовив в допиті Кожум’яки.
Чи правильні дії судді
Морозову стало відомо що суд прийняв рішення щодо права власності на будинок, співвласником якого він є за заповітом. Суд не залучив його до участі у справі . З прийнятим рішенням він не був згодний, адже право власності на весь будинок було визнано за іншою особою. Рішення набрало законної сили. Морозов подав заяву про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами. Яку ухвалу має прийняти суд за цією заявою?
У п’ятницю через складність справи та необхідності довготривалого складення повного рішення суд після розгляду справи та ухвалення рішення проголосив лише узагальнений виклад позиції відповідача, пояснень учасників справи та окремі інші докази, які ним були досліджені. При проголошені було вказано про висновок суду про задоволення позову частково та висновок по суті позовних вимог, зазначено про розподіл судових витрат, строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та можливість його оскарження у десятиденний строк. Суд зазначив також, що з повним рішенням суду сторони можуть ознайомитись у середу. ЩО у вказаній ситуації не відповідає положенням цивільного процесуального законодавства?
Немає коментарів:
Дописати коментар